Пам’ятки зникають одна за одною

Змушені пожуритися вам сумними новинами — через різні причини одна за одною зникають підохоронні пам’ятки.

14 червня у с. Великополе Яворівського району Львівської області (не плутати з Великим Полем на Рівненщині) сталася пожежа у дерев’яній будівлі Української греко-католицької церкви Собору Пресвятої Богородиці. За дві години вогонь фактично знищив церкву 🙁 ДСНС України повідомляє, що жертв і постраждалих немає, а причиною пожежі попередньо називають коротке замикання електромережі.

Церква Собору Пресвятої Богородиці у селі Великополе була побудована 1781 року і є пам’яткою архітектури національного значення.

Церква Собору Пресвятої Богородиці у с. Великополе. Автор фото — Klymenkoy (2013 рік, ліцензія CC-BY-SA-4.0)

Церква Собору Пресвятої Богородиці у с. Великополе. Автор фото — Klymenkoy (2013 рік, ліцензія CC-BY-SA-4.0)

Оперативна зйомка ГУ ДСНС у Львівській області

Хвиля знесення пам’ятників комуністичним діячам у квітні захопила і монументи зі списків Міністерства культури, зокрема у Харкові — пам’ятник Миколі Руднєву. Також було повалено пам’ятники Григорію Орджонікідзе та Якову Свердлову, а в травні — Сергію Кірову, Феліксу Дзержинському й Івану Котлову; це все пам’ятки місцевого значення. І якщо пам’ятник Леніну в Харкові виключили з реєстру пам’яток як такий, що втратив предмет охорони, то вищезгадані ще досі, скажімо так, охороняються.

Пам'ятник Г. К. Орджонікідзе (Харків). Автор фото — Avaness (2012 рік, ліцензія CC-BY-SA-3.0)

Пам’ятник Г. К. Орджонікідзе (Харків). Автор фото — Avaness (2012 рік, ліцензія CC-BY-SA-3.0)

Давніше ми вже писали і про інші пам’ятки, які зникли і залишилися лише у ваших фото: це дерев’яна Успенська церква у тому ж Яворові, помешкання композитора Ярослава Ярославенка у Львові.

Можна доводити собі, що і так ніщо не вічне, і сперечатися щодо того, чи взагалі треба було вносити до реєстрів пам’яток, що охороняються законом, скажімо, однотипні пам’ятники Леніну, яких досі немало по селах України. Останні, і їх зображення, ще й захищені авторським правом, що не змінюється після зникнення самого пам’ятника — в цьому мали змогу переконатися учасники конкурсу «Вікі любить пам’ятки» (див. детальніше наш заклик freepanorama.org.ua).

Але руйнування пам’яток засмучує. А все, що нам залишається, це закликати їх берегти — і завантажувати фото у Вікісховище. Нехай ці світлини будуть старі і не зовсім якісні, або ж узагалі зображуватимуть лише рештки пам’яток, що залишились. Повторимось:
Не страшно натиснути кнопку «Завантажити фото». Але якщо ніколи цього не буде зроблено, то всім, що залишиться на згадку про якусь втрачену пам’ятку прийдешнім поколінням, буде набір куцих речень у довіднику: Було. Знищено. Нема.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *