…час мовчати, і час говорити…

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
(…)
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити
[1].

Робота журі уже майже підійшла до завершення, тож хочемо офіційно представити їх (в абетковому порядку):

  • [[Користувач:Ebraminio]] (Іран) — адміністратор Вікісховища, Вікіданих та перської вікіпедії. Розробник програмного забезпечення. Під враженням світлин пам’яток України, він створив статтю про Джума-Джамі перською 🙂 ;
  • [[Користувач:Steinsplitter]] (Італія) — адміністратор Вікісховища, активний завантажувач файлів, власник бота, який «перевертає» фотографії. Член національного журі цьогорічного фотоконкурсу «Вікі любить Землю-2014»;
  • Метью Бак (Великобританія) — адміністратор Вікісховища, фотограф. Про себе сам каже, що він: «a Commons admin of ill repute, keen photographer and train nerd. I’ve been lucky enough to be selected for the Wikimedia Ukraine jury three times now, and each time it’s been fun, if hard work»[2]. Метью більше уваги звертав не на самі об’єкти, а на якість фотографій: «I honestly don’t care what you took a photo of, so long as it’s good technically (exposure, sharpness, composition, etc)»[3]. Йому б хотілося, щоб учасники фотоконкурсу брали участь у проекті «Якісні зображення» на Вікісховищі;
  • Комплекс Свято-Михайлівського Видубицького монастиря (Київ). Автор — Nick Grapsy, CC-BY-SA-4.0
    Метью трохи «підкорегував» перспективу у цьому конкурсному фото, що дозволено ліцензією

  • Дмитро Балховітін — переможець конкурсу «Вікі любить пам’ятки-2013». Професійний фотограф-пейзажист, викладач фотографії у дитячому творчо-спортивному таборі «Екстремал». Золота медаль 7-го бієнале художньої фотографії в Одесі (2010 р.), найкращий фотограф 2013 року в номінації «Пейзаж» за версією журналу «Photographer», почесні стрічки FIAP (2013, 2014 рр.). Народився і живе у Донецьку;
  • Церква св. Миколая. Загальний вигляд з півночі
    Фотографія-переможець української частини конкурсу 2013 року. Миколаївська церква у Святогірську. Автор — Дмитро Балховітін, CC-BY-SA-3.0

  • Віталій Башкатов — фотограф, переможець конкурсу «Вікі любить Землю-2014». Про себе він написав так: «(…) родился и живу в краю шахтерской славы, в республике шахт и терриконов под названием Донбасс! Всё своё беззаботное детство я прожил в отдалённом от пыльного центра города Макеевки, районе, окруженном красивой природой моего края. Это не могло не повлиять на развитие во мне чувства прекрасного, и любви к Природе. Мое осознанное увлечение фотографией началось не так уж давно, около трех лет назад. Все началось со случайной покупки моей первой зеркальной камеры. С того момента я понял, что фотография станет одним из моих любимых увлечений»[4];
  • Археологічний комплекс «Караул-Оба», Веселе, Новий Світ, між с. Веселе і смт Новий Світ, територія Новосвітського заповідника на вершині гори Караул-Оба, в коридороподібному проході між скель. Автор — Vian, CC-BY-SA-3.0

  • Нік Бірс (Великобританія) — адміністратор Вікісховища та англомовної Вікіпедії, фотограф. Сам Нік із невеличкого містечка за годину від Единбурга (Шотландія). Нік пише, що він «enjoy landscape photography, taking in the cliffs and beaches, or the hills and mountains further inland»[5]. Також Нік цікавиться «historic buildings and monuments and enjoy looking at the photos uploaded through the Wiki Loves Monuments campaign»[6]. У вікіпроектах він переважно редагує в англомовному розділі Вікіпедії (понад 9 років) та на Вікісховищі (6 чи 7 років);
  • Леся Богослов — головний редактор науково-популярного ілюстрованого журналу «Пам’ятки України: історія та культура», веде рубрику «Сторінки історії» в газеті «Культура та життя». Член Національної спілки журналістів України. Леся любить «мандрувати маленькими містечками та селами України». Каже, що її «зачаровують руїни, сакральні місця». Родом із Боярки;
  • Володимир Дмитрук — старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, відповідальний секретар Національної спілки краєзнавців України. Автор понад 50 наукових праць з краєзнавства, історії України та міжнародних відносин ХХ ст., зокрема, політичних репресій і релігійних питань радянської доби, українських кордонів і прикордоння, датування міст України, історії населених пунктів тощо. Родом із с. Хороша Липовецького району Вінницької області;
  • Михайло Кальницький — києвознавець, історик, літератор, журналіст. Учасник численних історичних, краєзнавчих, культурологічних наукових конференцій. Михайло активно займається вивченням та охороною культурної спадщини Києва та України. Входить до складу колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Він є член редколегії та автором значної кількості статей тому «Київ» Зводу пам’яток історії та культури України (три книги тому видані у 1999, 2004 та 2011 роках). Член комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків Київської міської державної адміністрації. Почесний доктор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (1999 р.). Михайло Кальницький проводив пошук архівних матеріалів для проектів реставрації та відтворення історичних будівель Києва, зокрема Миколаївського собору Покровського монастиря;
  • Миколаївський собор до реставрації (2006 р.). Автор — Кальницкий Михаил, CC-BY-SA-3.0

  • Наталія Кожушко — музикант, фотограф. Мешкає у Львові, де навчається на магістратурі Львівської національної музичної академії ім. Лисенка. Про себе пише, що належить «до когорти людей, яким особливо пощастило, оскільки найбільше захоплення — музика, — стало професією. Іншим захопленням є фотографія. Для себе вбачаю тут деяку взаємодоповненість, тому що музика сама по собі розгортається в часі, і її практично неможливо зловити чи повторити. А фотографування якраз є спробою зафіксувати, зупинити певний неповторний момент»;
  • Вид на Собор св. Юра та Церкву Ольги і Єлизавети з львівської міської Ратуші. Автор — Natk, CC-BY-SA-4.0

  • Катерина Красницька — фотограф, переможець конкурсу «Вікі любить Землю-2013». Про себе пише, що займається «фотографією близько шести років, (…) улюблений жанр — це пейзаж. Краса природи та рідної землі завжди надихає мене. На жаль, не завжди виходить виїжджати на зйомки, тому що за основним фахом я викладач». Катерина уже два роки підряд брала участь в конкурсі «Вікі любить Землю», пише, що «завжди слідкую за перебігом конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Завдяки цим конкурсам відкрила для себе багато нових чудових місць рідної країни»;
  • Святогірська лавра. Автор — Krasnickaja Katya, CC-BY-SA-3.0

  • Ярослав Кузик — історик та фотограф, студент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Протягом 8 років вже працює фотографом та відеооператором на круїзних пароплавах по Дніпру та Чорному морю. Пише, що його з «дитинства, цікавили подорожі історичними місцями нашої славної країни. Подорожуючи замками та фортецями України, закохався в історію»;
  • Андрій Макуха — адміністратор україномовної Вікіпедії, голова Правління «Вікімедіа Україна». Родом із м. Біла Церква, веб-розробник. Координатор Освітньої програми Вікіпедії, організатор велоекспедицій;
  • Будинок Фальц-Фейна (Одеса). QR-педія. Автор — Amakuha, CC-Zero

  • Павло Мокрицький — фотограф, призер конкурсу «Вікі любить Землю-2014». Про себе пише, що «народився в родині корінних житомирян і знайомився із світом під етюди Шопена, від прабабусі в її маєтку “Ротанів”. Пізніше — надихався мандрами з “квартири-музею” моєї бабусі,яка була заслуженим кінооператором УРСР, і об’їздила мало не півсвіту. По тому — в школі — я з радістю прогулював алгебру і особливо хімію звивинами ще тоді “живої” річки Тетерів. Підліткові стрімкі дороги (в збірній області з велошосе) за 15 років отак трансформувалися в одиночні (усамітнені) концептуальні мандрівки, іноді із смислом задачами — іноді без. Але завжди із фотоапаратом і олівцем (диктофоном), що витікає або у “фотопоезію”, або у ессе, нариси на різну тематику, авторські фотопроекти, краєзнавчі дослідження і маршрути і под.»;
  • Замок князів Острозьких-Любомирських (Дубно). Автор — Мокрицький Павло, CC-BY-SA-4.0

  • Руслан Онопрієнко — заступник директора ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» з творчих питань, журналіст. Автор численних публікацій у друкованих та електронних ЗМІ. Зараз є куратором газети «Культура і життя», журналу «Українська культура». Народився і мешкає у місті Києві;
  • Едуард Странадко — український фотохудожник, голова Національної спілки фотохудожників України, заслужений працівник культури України. Едуард Странадко має більш ніж 50 персональних виставок в Україні та за кордоном, учасник більш ніж 100 мистецьких проектів;
  • Олександр Худековський — за освітою юрист, але ще під час навчання захопився фотографіями. І цим хобі займається вже 4 роки. В основному це фотографування людей, але і пейзажі, архітектура, знається на репортерській зйомці. Родом із Чернівців. Навчався у Харкові;
  • Георгій Чернілєвський — фотограф, адміністратор Вікісховища. Фотограф із 35-річним стажем. Є вища художня освіта. Пише, що «фотографія — це улюблене хобі і спосіб творчої самореалізації». Активний користувач Вікісховища з 2007 року. Автор світлин, які отримали статус «вибраних зображень» в розділах англійською, німецькою, іспанською, португальською, польською, китайською, турецькою та інших Вікіпедій.
  • Пам’ятник затопленим кораблям (Севастополь). Автор — George Chernilevsky, суспільне надбання

[2] «адміністратор Вікісховища із поганою репутацією, фотограф, який обожнює потяги. Поталанило тричі бути членом журі конкурсів Вікімедіа Україна, кожного разу це було цікава, хоча й складна робота»
[3] «Якщо чесно мені байдуже, що саме на Вашій фотографії, якщо тільки це фото гарне з технічної точки зору (експонування, чіткість, композиція тощо)»
[4] «(…) народився і живу в краю шахтарської слави, в республіці шахт та териконів із назвою Донбас! Все своє безтурботне дитинство я прожив у віддаленому від запиленого центру міста Макіївки, районі, поседед красивої природи мого краю. Це не могло не вплинути на розвиток у мені відчуття прекрасного, і любові до Природи. Моє свідоме захоплення фотографією почалось не так вже й давно, біля трьох років тому. Все почалось із випадкової покупки моєї першої дзеркальної камери. З того моменту я зрозумів, що фотографія стане одним із моїх улюблених захоплень»
[5] «насолоджується пейзажною фотографією, фотографуючи скелі та пляжі, чи пагорби й гори».
[6] «історичними будівлями та пам’ятниками, і любить фотографії, які завантажуються у рамках кампанії «Вікі любить пам’ятки»»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *