Найкраща світлина Криму

Бахчисарайський палацово-парковий комплекс (Ханський палац)
Автор фото — Максим Присяжнюк. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У номінації «Найкраще фото АР Крим» перемогла фотографія Бахчисарайського палацово-паркового комплексу (Ханський палац), автором якої є Максим Присяжнюк.

Едуард Странадко зазначив, що це фото він особливо відзначив в першу чергу як уродженець Криму, «в пам’ять про славу могутньої Кримськотатарської цивілізації і як знак вибачення перед кримськотатарським народом за те, що ми не вберегли Крим». Варто зазначити що цей палац — пам’ятка історії та культури всесвітнього значення, єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури.

До побудови палацу в Бахчисараї резиденція кримських ханів містилася в долині Ашлама-Дере. Коли долина стала тісною для ханського двору, було прийнято рішення збудувати палац на новому місці. Будівництво палацу почалося на початку XVI ст. під час правління хана Сахіба I Ґерая. Разом із будівництвом палацу почалося будівництво самого Бахчисарая на лівому березі річки Чурук-Су. До речі, «Бахчисарай» перекладається з кримськотатарської мови як «палац-сад» (bağça — сад, saray — палац). Архітектурний стиль палацу продовжує традиції османської архітектури XVI—XVII століть. Головна архітектурна ідея — втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі.

До складу комплексу входять північні та південні ворота, свитський корпус, палацова площа, головний корпус, гарем, ханська кухня і стайня, бібліотечний корпус, соколина вежа, ханська мечеть, Перський сад, ханський цвинтар, гробниця (дюрбе) Диляри-бікеч, гробниці Північне і Південне дюрбе, надгробна ротонда, баня «Сари-Гюзель», набережна з трьома мостами, сади і паркові споруди, Катерининська миля, «Фонтан сліз» та інші об’єкти.

1736 року під час війни Кримського ханства з Росією Бахчисарай захопили війська фельдмаршала Крістофа Мініха. Мініх наказав спалити ханську столицю і палац. Перед цим, однак, він дав капітанові Манштейну доручення зробити опис палацу (він зберігся до наших днів), після чого ханську резиденцію підпалили. Пожежа знищила більшу частину будівель. Згодом палац було майже повністю перебудовано. Відновленням палацу займалися Селямет II Ґерай, а потім Кирим Ґерай.

Після того, як Російська імперія анексувала Крим, палац перебував у віданні Міністерства внутрішніх справ. За цей час його багато разів перебудовували, внаслідок чого будівлі змінили свій первісний вигляд, і було втрачено єдність стилю. Ремонти зазвичай проводилися до приїзду в палац високих гостей. Після ремонтів XIX століття було істотно змінено інтер’єри ханських покоїв.

Під час Кримської війни в палаці містився російський лазарет. Після Жовтневої революції 1917 року в палаці відкрили музей історії та культури кримських татар. З 1955 року це був Бахчисарайський історико-археологічний музей, а з 1979 року — історико-архітектурний музей.

У 1930-ті роки було проведено ремонт палацу, протягом 1961 — 1964 років проводилася наукова реставрація розписів й архітектурних деталей палацу.

Окремі думки членів журі

На думку члена журі Михайла Кальницького, у фото є «гідні технічні якості: чіткість, вдала композиція, належна освітленість тощо». Також фото охоплює важливі складові комплексу-пам’ятки, «що дозволяє успішно використовувати фотографію для ілюстрування статті у Вікіпедії» і у ньому присутній «оригінальний погляд із влучним добором об’єктів та “персонажів”, який створює певний настрій і надає підстави сприймати світлину як витвір фотомистецтва».

На думку іншого члена журі, Катерини Красницької, фотографія непогана загалом, але «мляві кольори (може краще чорно-біле?), жорстке сонячне світло, є питання щодо кадрування. Гарний акцент тут — мама з дитиною, що йде по дорозі, але вони на мій погляд надто затиснуті у нижній частині кадру. (…) зліва заважають зайві деталі». Про надмірність деталей зауважила й Наталя Кожушко, якій видається, що «нема якогось чіткого композиційного центру. Внаслідок цього губляться цікаві речі, як от жінка з дитиною (справа внизу), що могли б стати родзинкою фотографії, якби були більш вдало розміщені у кадрі».

Нижче — оброблене фото.

Бахчисарайський палацово-парковий комплекс (Ханський палац)
Автор обробленого фото (похідної роботи) — Катерина Красницька. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Використано матеріали зі статті «Ханський палац (Бахчисарай)».

12 думок щодо “Найкраща світлина Криму

  1. Стосовно закордонних прикладів – то мене в першу чергу турбує стан речей саме в Україні, а не десь там за океанами. До того ж, в рамках міжнародного конкурсу існує чимало країн, яким вдалося поєднати “вікіпедійність” фотографій із художністю. Краща десятка Пакистану тому за приклад.

    Стосовно політичних рішень в фотоконкурсі, то це радше не “відображення поточних подій в житті навколо”, а ілюстрація приказки “поки грім не гряне…”
    Лише рік назад перше місце в конкурсі не хотіли віддавати кримській пам’ятці, тому що “жюри посчитало, что будет неполиткорректно в нашей стране ставить мечеть на первое место”. А тепер ладні брати ледь не будь-яке фото лише через “вибачення, що ми не вберегли Крим”?

    Можливо, краще тоді взагалі не проводити конкурс у Всеукраїнських масштабах, а одразу ж видати рознарядку на переможців: по фотографії від Криму й Донбасу в знак вибачення; по світлині із Чернівців та Одещини, аби задобритись до Президента й Прем’єра знімками із їх малої батьківщини; плюс Київ, бо ж столиця і “мать городов русских”?

    В нашій країні сотні (якщо не тисячі) пам’яток руйнуються без будь-яких бойових дій. І до них нікому немає діла, і ніхто не згадає за них без війни та анексії…

    • Тобто наступного року з Одеси, Чернівців, Донбасу і Криму фото взагалі не обирати? Може і фото Постера теж не оцінювати, а то третій рік поспіль бере призи (правда в різних номінаціях)?… Скажуть, що призи дають одним і тим же. Тим більше, Вінниця зараз у владі представлена непогано… Жартую 😉

      Ви вказали думку лише одного члена журі щодо мечеті, так само думку одного члена журі щодо цьогорічного фото Криму. Інші члени журі могли думати зовсім інакше. До того ж тут ідеться про НАЙКРАЩЕ ФОТО КРИМУ. Обрати найкращим фото Криму фотографію не з Криму неможливо. Сам не розумію, до чого тут коментар про вибачення…

      • Із 23 фотографій АРК, які оцінювали журі у цій номінації, Едуард Странадко виділив тільки це. Середньою оцінкою, навіть не найвищою. Вибачення могли б стосуватися будь-якого кримського фото

      • Шановний пане Анатолію. Хіба я десь писав, що два роки поспіль кращими світлинами не можуть бути знімки одного й того самого об’єкту?
        Єдине, на що я намагаюсь звернути увагу, це те – що фотографії повинні оцінюватись згідно регламенту “ВЛП-14” та вимог до конкурсних фотографій, а не через примарні відчуття провини і т.д.

        Фото Постера можете не оцінювати, але для цього потрібно до початку конкурсу прийняти відповідний пункт в регламенті 🙂

        Ви не розумієте “до чого тут коментар про вибачення”? – От і я не розумію, до чого в першому ж абзаці статті про найкраще фото з Криму головна увага сфокусована не на художніх якостях світлини чи архітектурних принадах пам’ятки, а на вибаченні перед кримсько-татарським народом.
        Тому й складається враження, що фотографія Максима Присяжнюка перемогла в першу чергу через «пам’ять про славу могутньої Кримськотатарської цивілізації і як знак вибачення перед кримськотатарським народом», тоді як пам’ятки решти національностей Криму (вірменів, греків, караїмів…) навіть не брались до уваги.

        • Коментарі члени журі писали за своїм бажанням. І баченням. І зі своєї точки зору. Наше завдання було їх подати. Нічого не змінюючи. За можливості з ілюстрацією.

          Вище пояснив, що так сталося, що саме це фото отримало найвищий бал. Але це було єдине фото відзначене паном Едуардом. І ця фраза могла б стосуватися будь-якого кримського фото.

    • > …яким вдалося поєднати “вікіпедійність” фотографій із художністю….
      Треба сказати, я взагалі-от не пригадую ЯСКРАВИХ претендентів на таке поєднання “теплого з мняхким” – по Криму ( і не тільки…) 😉
      Та навіть по вашій малій Батьківщині доволі компромісні фото.Якщо які якісні та оте…”вікіпедійні” – то “художню” складову треба висмоктувати з пальця. Чого ніхто не робив, завважте.
      Одна з причин невеликої активності досвідчених фотографів-цьогоріч майже не вдалось в медіа анонсувати конкурс. Я сам не зміг довести місцевому інет-новиннику, що конкурс не менш важливий, ніж війна за вікном.

      >аби задобритись до Президента й Прем’єра
      Яке відношення має “Вікі” до вищих держ. чиновників, щоби до них задобрюватись? Та й наскільки я памнятаю, Порошенко кажись родом із Болграда…ну і де звідти “переможці” ?

      >по фотографії від Криму й Донбасу в знак вибачення
      Хех, якраз все навпаки було -оргком натякав шо якось другий рік поспіль фото “Святогір`я” недоречне…але ж бачте, при оцінюванні такими категоріями журі не керувалось в своїй більшості. І що отримало більше балів -то й маємо в переможцях.
      ………….
      Подивіться на свої руки…дивіться…руки як руки..у всіх такії..а тепер придівіться до тильної сторони долонь… шо бачите? Я поясню: у ваших долонь -НЕПОВТОРНИЙ МАЛЮНОК ПРИРОДОЮ ДАННИЙ.І це у якогось шматка тіла))). Що вже казати про психічну індивідувальність кожної людини.
      Не чекайте навіть – шо інший буде бачити як ви.
      Ніколи.
      Інші будуть іншими.
      Не заважайте їм
      Марна справа
      🙂

      • Шановний пане Павле. Стосовно поєднання художності та вікіпедійності – то у фотографії Максима Присяжнюка воно якраз присутнє (нехай і не “Яскраве”). На відміну від запропонованого ч/б варіанту.
        І до чого тут в обговоренні Вінниччина? Я десь казав, що по Вінницькій області взірцеві фото?

        Ви запитуєте: “Яке відношення має “Вікі” до вищих держ. чиновників”? – точно таке саме, як і до “вибачень за втрату АРК”. Ви ж самі сказали, що художники є “часописами”. Тож я й перелічив місцевості, пов’язані із найгучнішими подіями в країні за рік: Київ, Крим, Донбас та малі Батьківщини нових лідерів України. 😉

        • тов.Posterrr, я не стану обговорювати вказане фото із Криму…але якшо ви мені взавтра покажете хоч одну ознаку “художньості” у вказаному творі..то з мене…ммм… цукерка))

          • Пане Павле, пробачте, що вчасно не дав відповіді – лише щойно побачив ваш коментар.

            Так от: хіба існують чітко визначені ознаки художності? Ви ж самі нещодавно мене переконували, що кожна людина має власне бачення прекрасного 🙂

            Стосовно даного фото, то навіть при побіжному його перегляді можна відзначити наступні “ознаки художності”:
            Бліда, “випалена сонцем” кольорова гама підкреслює жаркий клімат Криму, як єдиного регіону із субтропічним кліматом в Україні, і до того ж символізує перманентне перебування півострову в якості “гарячої точки” із безліччю наявних та прихованих національних, релігійних та політичних конфліктів.

            А пересохлий рів на фото уособлює тонку невидиму грань між буденною хаотичною суєтою навколишніх вулиць, та патріархальною тишею й спокоєм, що панує в самому Ханському палаці. При чому, сам палац виступає в ролі культурної оази, в якій домінують вічні людські цінності, такі як материнська любов і прагнення людини до Бога (що візуалізується в злітаючих в височінь мінаретах), на відміну від споживацького зацікавлення до торгових яток із дешевими товарами, що буяє на вулицях навколишньої “бездуховної пустелі”…
            🙂

  2. Вітаю переможця по Криму!
    І дякую організаторам за те, що до матеріалу про фотографію-переможця було долучено думки членів журі. Це дозволяє нам краще зрозуміти вимоги до світлин.

    Щоправда, аргументація про “вибачення перед кримськотатарським народом” в рамках конкурсу звучить якось недоречно. Все ж таки, на оцінку конкурсних робіт повинні впливати технічні характеристики знімків, а не політичні аспекти.

    А іще складається враження, що багато хто із членів журі підходять до оцінки світлин з критеріями звичайного пейзажного фотоконкурсу, забуваючи, що головна увага повинна бути зосереджена на пам’ятці, а не на сторонніх об’єктах та суб’єктах.
    Можливо, що із художньої точки зору чорно-білий варіант бахчисарайського палацу виглядає краще, але відсутність кольорів боляче б’є по “вікіпедійності” фотографії. Приміром, в монохромному варіанті неможливо одразу ж розібрати, чим перекритий дах споруди – старовинною черепицею, чи банальним шифером. Та й орнаментальне оздоблення практично зливається із стінами.

    На мою думку, головним завданням конкурсу “Вікі любить пам’ятки” має бути популяризація пам’яток України. Щоб поглянувши на фотографію закортіло побачити сфотографований об’єкт на власні очі, та спланувати заради цього подорож за сотні кілометрів від дому, а не просто милуватися “картинкою”.

    • “Из 100 запусков в космос за последние четыре года -шесть признаны неуспешными или аварийными. Роскосмос” (с)
      І де “космос” а де наша грєшна земна юдоля 🙂

      • 1).Якщо так заглиблюватись -то десь 90% вибраних фото – в тій чи іншій мірі не відповідають озвученому правилу “вікіпедійності”. І треба зазначити -не тільки в рамках конкурсу в Украйні 🙂
        2). Про ” недоречність вибачення перед кримськотатарським народом”
        Зауважу загальновідомий факт -художники що пишуть “жанр” або подібне -є завжди часописами. Тобто їх твори є відображення поточних подій в житті навколо їх, образно. Тому й сприйняття будь-якого витвору сучасного мистецтва ( включно із фотографією ( to Antanana) відбувається не в якомусь рафінованому культурно-просторовому вакуумі, а саме ось так, із проекцією на твір когнітиву глядача, тобто через рівень “сопереживания” із сюжетом-образом. Аналогічно я дивився на переможця по Донеччині -Святі Гори. Дуже сильний але водночас гнітючий образ -саме враховуючі події на Донеччині. Боже, скіко ти нам дав красот і няшек, які людина безжалісно знищує, та ще й самих себе….

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *