Спецномінації

Про «мініприз по Житомирщині»… і не тільки

Отож, поки журі визначається із переможцями у основній номінації «найкращі фото», ми визначились у мініномінації «Найкраща серія фотографій Житомирщини» 🙂

Загалом, при кількості завантажених фотографій по Житомирщині (> 1600),  власне якісних серій одного автора віднайшлось лише декілька.

Це користувачі: Grankovskaya, Karpenko Y та активний учасник та дописувач сайту — Posterrr. Кілька слів про серії цих номінантів.

Користувач Grankovskaya потішила якісними серіями деяких інтер’єрів пам’яток Житомира. Проте почасти обробка (HDRi?) та компонування кадру викликають питання.

Користувач Karpenko Y завантажив серію непростих (щодо об’єктів архітектури) ширококутних панорам пам’яток Бердичева. Але, на жаль, в цьому їхня єдина привабливість…

Найбільш «врівноважену» серію завантажив учасник Posterrr. Він прискіпливіше обирав місце зйомки та компонування кожного кадру і це добре видно на його фотографіях. Особливо тішить не «документальне» освітлення, а більш чутлива «гра сонця», на облущених стінах старожитностей Бердичева в його роботах.

Кармелітський монастир (Бердичів)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Окрім всього, він відвідував деякі пам’ятники ще й зсередини, не обмежуючись суто колекціюванням за кількістю. Це важливо, враховуючи концепцію конкурсу «Вікі любить пам’ятки», яка мимоволі впливає на багатьох задіяних у ньому учасників. А відтак, поверхневість сприйняття деяких об’єктів цінностних категорій проецюється і далі. Наразі це страшна правда сьогодення, із проявами якої я (як турист, мандрівник) дедалі частіше зустрічаюсь. Тому мені так приємно відзначати факти не дотичної фіксації пам’ятки у фотографії, а ще й свідомої мандрівки автора трошки глибше: в її історію, інтер’єр, пошуки та експерименти.

Костел Діви Марії з келіями (Бердичів)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Використання обробки у фотографіях Posterrr непомітне — і це головне правило якісної документальної фотографії, і не тільки. Також в його серії по Бердичеву — одиничні випадки технічних помилок зйомки, на кшталт «перспективних спотворень», проти яких сам автор невтомно ратує =D

Пам’ятник Леніну В. І. Зруйнований в 2014 році (Бердичів)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У підсумку переможцем визначено саме користувача Posterrr. Це Вадим Постернак з Вінниці.

Вчора, у краєзнавчому видавництві «Волинь» йому було підписано книгу «Пам’ятки монументального мистецтва Житомирської області» її автором, головою обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури Мокрицьким Г. П.

Підписання автором книги переможцю мініномінації «За найкращу серію фотографій Житомирщини»
Автор фото — Мокрицький Павло. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

І декілька слів про туристичну Житомирщину 🙂

Цей край «Волинь—Полісся» (не обмежуючись адмінподілом) є своєрідною Terra Incognita на карті України. Бо вона не є тим туристичним «Лас-Вегасом», де кожні 50 км майорять башти відбудованих замків, палаців. Поки що цей регіон можна побачити «as is», нібито в культурно-історичному зрізі. І в цьому його найбільша цінність. Тут, мандруючи, треба відкривати самотужки, готувати заздалегідь, вишукувати та випитувати. Руїни замку в Білилівці, про який ви не натрапите в жодному путівнику — потішать шукача старовинного набагато більше, ніж сучасні відбудови замкових руїн в сусідній Білорусі. Бо то є різновид «синтетичної естетики». Щоправда, і на Житомирщині є вже аналогічні приклади — комплекс «Замок Радомишль» є серед найуспішніших комерційних проектів. Шкода, що із зазіханням на архітектурно-історичну підробку фактів. Саме Житомирщина була часто розмежуванням володінь Королівства Польського, Російської Імперії, Української Народної Республіки. За те її культурне надбання (серед всього) і потерпало в численних протистояннях, повстаннях, війнах. Проте є й пам’ятки, які це оминуло. Мова про городища часів Київської Русі, яких на Житомирщині з найбільш значимих — зо півтора десятка. Ці місця служили форпостом Києву, тут існували повноцінні бойові містечка, тож вас обов’язково вразять могутні насипи в літописних Колодежно та Яроповичах, і більш давнє городище в Райках, а ще «Звягель» – основа сучасного Новоград-Волинського, та  «Гольсько» понад сумнозвісною «Гульською міною», що стримала фашистів у перші дні ВВВ та дала можливість евакуювати Київ.

Особливе місце тут займає важкодоступний регіон болотно-лісової півночі Житомирщини. Щоправда, і пам’яток архітектури чи подібного тут одиниці. Зате які! Храм Св. Василія в Овручі — одна з найдавніших сакральних пам’яток України. І хоча її вигляд доволі старовинний, але по секрету — від першохраму в дійсності до сучасника нічого не дійшло в первісному вигляді. На то воно і плин історії. А в цих древлянських краях — історія плила по кривавих річищах…

6 thoughts on “Про «мініприз по Житомирщині»… і не тільки

  • Як і Grankovskaya, вперше долучився до таких заходів. Дякую журі за не аби яку терплячість (переглянути та оцінити таку кількість фото це вам не жарти). Дякую усім ініціаторам конкурсу, завдяки вам більше дізнався про рідне місто та відвідав місця в яких раніше ніколи не був.
    Що до фотографій: якщо хтось знайде час – будь ласка, напишіть як можна зробити подібні фото більш привабливими, вкажіть на помилки.
    p.s. На данний момент 5 фотографій вже видалено через No FoP in Ukraine.

    Відповідь
  • Творчі люди не помиляються, будемо вважати. І до того ж -ви активно вчитеся фоторемеслу, наскільки мені відомо 😉 Стрінемось в “Фотосфері”…

    Відповідь
  • Вперше приймаю участь в подібних конкурсах і дуже приємно що вже є непогані результати. Вдячна за коментарі буду працювати над помилками.

    Відповідь
  • Щиро дякую за спеціальний приз. Аж якось незручно отримувати нагороду “за серію фотографій Житомирської області” коли до об’єктиву потрапили пам’ятки з одного лише Бердичева…

    До речі, окрім зроблених мною фотографій, початково я планував завантажити на вікісховище ще й дореволюційні світлини пам’яток (але конкурсний завантажувач не давав вибору у вказанні авторських прав).
    А завдяки старовинним фото можна було б не лише порівняти зміну зовнішнього вигляду пам’ятки, але й відстежити її історію. Приміром, завдяки столітній фотографії добре видно, що монумент присвячений десятій річниці жовтневої революції (Бердичів, № 18-104-0021) насправді було зроблено із п’єдесталу пам’ятника імператору Олександру ІІ (http://goo.gl/R0QSKB)!

    Ну та буде мені зайвий стимул зробити порівняльну екскурсію Бердичевом теперішнім та Бердичевом сторічної давнини на сторінках свого ЖЖ (http://posterrr.livejournal.com). Або й замахнутись на написання відповідних статей до Вікіпедії 🙂

    А іще шкода, що згідно з умов конкурсу можна надсилати лише об’єкти із офіційного переліку пам’яток, в той час як багато архітектурних перлин лишаються поза увагою. Наприклад, в тому ж Бердичеві охоронного статусу не мають Будинок мирових суддів (1846 р.), Жіноча гімназія (1899 р.), Будинок Аксмана (1890 р) та ще багато інших споруд… Те ж саме стосується й багатьох чудових сучасних пам’ятників, приміром як монументи князю Малу та Добрині, княгині Ользі та Малуші в Коростені…
    Було б непогано спільними зусиллями зібрати дані стосовно об’єктів – кандидатів до включення в списки архітектурних та монументальних пам’яток.

    Відповідь
    • Своєю цікавістю до історії ви підтверджуєте правильність мого вибору переможця в цій скромній номінацій 😉

      Ну, в конкурсі не можуть приймати участь дореволюційні фото, правда ж? А ваша ідея з порівнянням “давній-сучасний” 2 місяці тому втілилась Житомирським фотоклубом “Фотосфера” щодо Житомира, і по результатам його, якраз на тій фотовиставці я анонсував старт цього, співзвучного фотоконкурса серед місцевих фотографів. Ви ж можете втілити свій план -в Бердичеві. Буде цікаво глянути).
      пс: Коростеньські монументи занадто новотворні, щоби претендувати на статус памнятки, думаю. От якщо вони почнуть сипатись, обвалюватись, трухлявіти, іржавіти…. )))

      Відповідь
      • Стосовно дореволюційних фото: якраз таки я і мав на увазі, що під час проведення конкурсу автоматичний завантажувач не давав змоги додати позаконкурсні зображення. 🙂

        Стосовно новизни монументів, то це зовсім не перешкода для занесення їх до реєстру пам’яток. Приміром, у Києві статус пам’яток надано багатьом сучасним монументам (Паніковському, Проні Прокіпвні із Голохвастовим і т.д.)
        До того ж, Житомирська область відзначається у наданні статусу пам’яток архітектури типовим панельним спорудам часів перебудови, як то Райком партії в Ружині (18-252-0098) чи Будинок культури в Черняхові (18-256-0122)

        Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *