Записи з обговорення конкурсу
Скорочений запис думок у порядку їх звучання на обговоренні після церемонії нагородження переможців у суботу 21 листопада.
Миколи Жарких, мистецтвознавець і фотограф:
Найкращі фотографії у Сергія Криниці, геть не був здивованим, коли виявилося, що то Криницине фото стало переможцем — хоча журі, ясна річ, не бачить авторів, коли відбирає фото.
Не завадило б, щоб досвідчені фотографи конкурсу давали рекомендації відносним початківцям, дописами на блозі.
Добре б мати рекомендаційний список пам’яток до фотографування.
Й оскільки фотографи все одно на місці, а часто там, куди другий раз не поїдуть, добре було б інспектувати пам’ятки, давати текстовий опис їхнього (часто жахливого) стану, що в принципі не важко робити: там-то тріщини таких-то розмірів абощо.
Павло Мокрицький, учасник конкурсу:
Багато є помилок у списках, часто через те, що вони дуже давні: опис пам’ятки і її розташування робився тоді, коли вона вносилася в список, і за той час все змінилося. Також є помилки-опечатки (не 126 воїнів у могилі, а 12, наприклад). Але у нас існує Інститут пам’яткознавства, який взагалі-то цим займається/має займатися, тож списки/описи/координати мали б у них бути.
Щодо археологічних пам’яток, то часто їх або неможливо відрізнити від середовища, або ж вони абсолютно художньо не цікаві; так можна нафотографувати горбів біля дому, а сказати, що був десь казна-де; радив би рекомендувати до фотографування тільки ті пам’ятки, де є таблички, охоронні знаки — хай навіть у Житомирській області таких всього 10 штук. (Шестакова зауважила, що навіть на пам’ятках архітектури табличок часто нема, то що вже казати про археологічні).
Якщо було так багато поганих фото, то до учасників конкурсу можна висувати вимоги щодо технічних характеристик, і відповідно не давати журі того, де «горизонт завалений».
Михайло Кальницький, історик, києвознавець:
Як джерело можна використовувати ще таку річ, як звід пам’яток — і його редакції.
В окрему категорію можна винести некрополі — знімки надгробків дуже цінні, але це фото, які не зможуть конкурувати із замками, та й когорта фотографів, які таке фотографуватимуть, трохи інша.
Існує також довідник пам’яток національних меншин.
І не треба недооцінювати внутрішні нематеріальні стимули фотографів до участі: участь у конкурсі, стаття у Вікіпедії — це вже стимул сам по собі.
WDKeeper, учасник конкурсу:
Простий спосіб заохотити фотографувати ще не фотографоване — ввести коефіцієнт 1 / к-сть фото у Вікісховищі, тобто чим більше є знімків пам’ятки, тим менш цінним є наступний зроблений.
А з табличками справді дуже погано.
Іван Биков, архітектор, краєзнавець, фотограф, член журі:
Запропоновані спецномінації: об’єкти, які руйнуються, українські пам’ятки закордоном; за видами: архітектури, містобудування, історії, археології, науки і техніки; також ті, що не мають охоронного статусу.
Якісне фото можна зробити насправді для будь-якої пам’ятки, і навіть буде красиво.
Статус «нововиявленої» пам’ятки може бути спірними і не забезпечує одразу охорони по повній програмі. Для внесення в реєстр нових пам’яток необхідно скласти облікову картку, він може надати її приклади і допомогти з написанням, але потрібні також план й історична довідка.
Сергій Криниця, учасник конкурсу:
Певно, не варто гнатися за кількістю наступного року, ми взяли перше місце — повторювати рекорд сенсу небагато.
Варто нагороджувати серії фото — це стимул для нових ракурсів.
Ідея зробити при завантаженні галочку «хочу подати це фото у якісну номінацію», яка була б вимкнена за замовчуванням — щоб люди чесно спершу оцінили свої фото самостійно, чи справді у них є шанс.
Вадим Постернак, учасник конкурсу:
Не треба забувати, що головне на фото — це пам’ятка; у нас тут не Вікі любить небо.
Варто відділити пам’ятки, які не впливають на кількість (?).
Фотографам (ви)давати дозволи/рекомендації/довідки/візитки/посвідки.
Наталія Шестакова, учасниця конкурсу:
Є багато об’єктів, яких наче немає в списках, але які є пам’ятками по суті — для таких варто робити власні списки (один з прикладів — могили бійців АТО).
Можливо, запровадити коефіцієнти за зональністю, напр., по кількості жителів у населених пунктах, щоб був стимул їхати в далекі села. І поставити коефіцієнт/бал одразу у списку пам’яток, щоб було видно.
Не враховувати у кількісну номінацію відвертий мотлох.
Враховувати кількість якісних фото пам’ятки, які вже є.
Спецномінації: болгарські, німецькі пам’ятки в Україні, об’єкти, що руйнуються, серії. Відділити релігійні будови від нерелігійних. І справді фокус має бути на пам’ятці.
Максим Присяжнюк, учасник конкурсу:
Не треба робити всі спецномінації в один рік; по черзі.
Для розміру фото не завадить і нижня, і верхня межа. Треба прив’язати вхід у журітул до SUL’у — це зручно. (Ілля зауважив, що просто не встиг цього зробити).
Категоризація фото і пам’яток — детальніша і по змозі автоматичніша.
Не допускати у топ-10 пам’ятки з минулорічного топу.
Якщо зональність — то по віддаленості від обласного центру.
Ігор Куницький, учасник конкурсу:
По новосфотографованих пам’ятках — окрема номінація.
Оновлення регламенту і всілякі рекомендації розіслати учасникам дуже заздалегідь, аби вони могли готуватися.
Володимир Дмитрук, краєзнавець, член журі:
Важлива річ — зміна формулювання назв пам’яток.
Розділити національні, місцеві і без статусу.
Давати наші топ-50 для журі інших країн (виявити, що цікаво для них). (Нана зауважила, що у нас у журі було чотири іноземці).
Олена Захарян, член оргкомітету:
Щоб влаштовувати спецномінації, потрібні виходи на людей, які знаються пам’ятках меншин.
Таки відділити релігійні пам’ятки від усіх інших.
Обґрунтування на підохоронний статус справді ж можна писати.
Тетяна Кругляк, учасниця конкурсу:
Треба визначитися із завданнями конкурсу: якщо важлива динаміка стану пам’яток, то тоді нічого не можна відкидати й обмежувати; якщо новосфотографовані — то відкидати ті, що вже є; якщо реклама України за кордоном — тоді треба якісні фото.
З класифікаціями треба дуже обережно, бо вона може виявитися невдалою, з перекриттями.
Більше рекламувати конкурс.
Андрій Дидюк, учасник конкурсу:
Не треба ставитися надто поблажливо до новачків, але й залучати їх, заохочувати теж треба.
Любов Качор, учасниця конкурсу:
Головне все-таки не техніка.
Ілля Корнійко, член оргкомітету:
Ми не можемо зробити жорсткі правила фотографування.
Хорошою ідеєю може бути відбирання фото від самого початку усіма учасниками. (Думка Наталії Шестакової теж).
Інші:
Наша цільова аудиторія — люди з інтернетом, тож реклама бо безінтернетних бібліотеках може бути тратою часу. Нас 7 осіб, і ми не змогли (з)робити локальні заходи, але місцеві фотографи у цьому можуть допомогти, і робити такий аутріч.
Мотивувати людей фотографувати непопулярні об’єкти треба, але квота зменшить об’єктивність конкурсу. З іншого боку, коли фото багато якісних, то об’єктивності нема, але є лотерея.
Можна розглянути варіант не давати цінних призів для топ-10, бо їхній приз — можливість перемогти у міжнародному відборі.
Бувають випадки неправильного вказання ID — їх треба виправляти, повідомляти користувачів, робити примітки у списках тощо.
У нас все-таки специфічний конкурс, коли не просто завантажив—переміг—отримав приз — і більше ніколи знову не перетнувся з організаторами. Наші учасники мають самі бути трохи оргами, бо інакше конкурс не зможе вирости.
Коментарі під дописами на цьому сайті організатори теж враховують. Розлогіші міркування пишіть, будь ласка, на сторінці Обговорення:Вікі любить пам’ятки 2016.
1. “Мета конкурсу — зібрати фотографії всіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити їх на Вікісховищі, що дасть змогу проілюструвати статті Вікіпедії — вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей в усьому світі.”
Іржава табличка на стіні (або потерта ручка на двері) будинку не зрівняється в художності зі знімком собору, але в статті, чим більше детальних знімків об’єкта, тим вона інформативніше, а панорамного знімка досить і одного.
Тому пропоную розділити фото на категорі: художнє фото (номінація за барвистість фото) і набір інспекційних фото (номінація за галерею, що дозволяє в повній мірі отримати уявлення про екстер’єр та/або інтер’єр об’єкта та його стан).
2. Максим Присяжнюк: “Не допускаті у топ-10 пам’ятки з мінулорічного топу.” Поменьше обмежень. Якщо будемо вводити всілякі заборони, то втратимо безлiч цінних (і просто яскравих) фото, наприклад таких як фото Святогірської Лаври 2015.
3. Потрiбна інтерактивна мапа зі списком об’єктів (http://tools.wmflabs.org/wlm-maps/#2/0.5/0.0). Витрачається багато часу на пошуки об’єкта в незнайомому районі. “Сто разів бував тут, але навіть і не підозрював, що на сусідній вулиці є пам’ятник зі списку, але без фото в Вікісховищі.” – Знайоме? А не мiсцевим мапа взагалі буде, як знахiдка.
4. Пропоную ввести додатковий коефіцієнт за фото об’єкта, інформація про точне місцезнаходження (координатах) якого у списку була відсутня. Або долучити до справи шукачiв (http://shukach.com/uk), які, можливо, більш полюбляють шукати, чим фотографувати.
5. Вадим Постернак: “Фотографам (ви)давати дозволи/рекомендації/довідки/візитки/посвідкі.” Підтримую. Деякі об’єкти, фото яких досі відсутні в Вікісховищі, розташованi на території заводів, фабрик, ВУЗ-ів, монастирів – об’єктів, вільний вхід (і фотозйомка) на території яких забороненi.
Можливо допоможе документ: направлення, посвідчення або бедж, щоб потрапити на террііторію. Наприклад, споттери для индентификации видають своїм клубні карти (http://forum.spotters.net.ua/viewtopic.php?f=7&t=724).
6. Чи потрібні “бонуси” новачкам для залучення нових учасників? – Потрiбна рекламна компанiя протягом усього року, а не за місяць до початку конкурсу. Потрібен якісний і доступний рекламний матеріал: рекламний буклет у форматі PDF, для друку на аркуші А4, доступний тут для скачування, щоб кожен вчитель з історії зміг роздрукувати його і повісити у себе в кабінеті та на шкільній дошці оголошень.
Щоб спонукати свого родича з Сумщини кудись їхати та фотографувати могили абсолютно чужих йому воїнів, я сказав приблизно наступне: “Твої фото побачать твої нащадки, а ім’я твоє буде увічнено в сучасній енциклопедії.” Після почутого, свояк відклав свої справи та відправився з фотокамерою в хащі дикого лісу до поховань, про місцезнаходження (а взагалі i існування) яких відомо тільки місцевим.
Я впевнений, що для рекламного буклету цього фотоконкурсу може бути розроблений ще більш вдалий слоган.
Щодо залучення до участі у конкурсах “ВЛП” більш широкої аудиторії. Пропоную зробити email-розсилку на адреси райадміністрацій (як їм особисто так і звернутись з проханням передати лист до районних відділів освіти) та органів місцевого самоврядування кожної області України. Наприклад, по Харківській обласній раді ( http://www.oblrada.kharkov.ua/ua/) потрібні email знаходяться у вкладці “Органи місцевого самоврядування”-“Телефонний довідник місцевих рад”. По Харківській обласній державній адміністрації (http://kharkivoda.gov.ua/) – вкладка “Зворотній зв’язок” – “Телефонний довідник”. Текст зверненне не пишу, щось типа: такі-то такі працюємо декілька років по такій тематиці, але тому що – волонтери, то коштів на мандри не вистачає, тому просимо вас, шановні, допомогти, у разі змоги, шляхом залучення школярів до фотографування об’єктів культурної спадщини у регіоні. Заздалегіль дуже вдічні та сподіваємось на плідну співпрацю.
Тут ще забули про горезвісну свободу панорами. Серед фотографій об’єктів, що попадають під заборону, були такі, що могли б претендувати на перемогу в “якісних” номінаціях, але до журі вони не доходили, бо відсіювались оргкомітетом. Справедливо було б, щоб ці фотографії брали участь у конкурсі на рівних правах. Виключення буде тільки на відправці до міжнародного етапу. Якщо до кращої десятки попаде декілька фотографій “заборонених” об’єктів, то на міжнародний етап їх місце займуть наступні за рейтингом “дозволені” фото.
До речі, а що буде з цьогорічними “забороненими” фотографіями? Їх перенесуть у Вікіпедію чи будемо чекати коли їх знову видалять?
Haidamac, відомі факти. Затвор D300 це 100 000 ( не гарантованих!). В програмці PhotoMe можна глянути скільки вона вже настріляла. Після 2/3 ресурсу затвора У ВСІХ камер з`являється ( посилюється ) лаг затвора. Це заважає знімати панорами і прочі кадри, де треба щоб експозиція між кадрами дотримувалась.
Мій Пентакс прожив 7 років, на 72.000 заклинило дзеркало. Продав за 200грн на астрофорум на матрицю для візіра шукача телескопів. хник-хник ((((
http://i.piccy.info/i9/54f3a1980baa428610dd8e3debdae8c2/1448814341/311928/961523/IMGP5483.jpg
Можете стучать по-чому завгодно, ресурс від вас не залежить. Це не живий організм шоп уповать на Бога .
Нікони пишуть кількість знимків прямо в екзіф, тому програмки мені не треба 🙂 Я і так контролюю 🙂 Вона вже настріляла більше 100 тис. Але то таке.
Знову ж таки – чиї це проблеми? 🙂
Пропонуйте інші варіанти, як стимулювати конкурсантів фотографувати не заїжджені ракурси, а те, що бракує Вікіпедії.
Імхо кожне фото памнятки навіть із заїждженого ракурсу може бути неповторним. Тому -ніяк це не “прибити”.
А що не хвата Вікіпедії? То вже ввели коефіціент щодо невисвітлених ще памняток.
Щодо спецномінаціій, то судячи із тенденції і бажання оргкома позбавляти призів вже у відкатаних номінаціях -робить їх мотиваційну частину сильно сумнівною.
Треба шукати спонсорів. Навіть гарна книжка буде приємною.
я ж не про невисвітлені, а ті які вже мають фото. загальні ракурси, як правило, більш популярні ніж фото декору і т.п.
Щодо кількісної номінації – я вже пропонував деякі можливі способи обчислення коефіцієнтів. Можна піти ще далі. Щоб “вкотре не перемагали Хотин або Кам`янець-Подільський”, треба взяти приклад з поляків. Ті взагалі відмовились від участі, тому що все перефотографували. Ми до цього ще не дійшли, але, гадаю, не слід ганятись за першим місцем по кількості завантажених фото. Треба провести конкурс лише для об’єктів, зображень яких мало. Встановити певну границю, наприклад 100. Якщо для певного ID мається зображень 100 або більше, то цей об’єкт не можна буде завантажувати для конкурсу. Можуть заперечити, що в такому разі ми різко знизимо наші шанси на перемогу у міжнародному етапі, але важливіше, як на мене, забезпечити зображеннями якнайбільше пам’яток.
“Кому треба рекорди ? ” – це вже було якось. І взагалі це очевидно. Звісно -страждає якість укрвікі. А значить і її користувачі. А значить – керманичам важливіше дещо інше 😉
По тезам учасників:
1. Жарких.
” На Магадан! ” (с)
2. Мокрицький.
:няшка:
3. Кальницький.
Звід! Це ж джерело! Чому Н.Тимків впирається , що тільки з офіційних відповідей можна списки формувати. А “звід” це що, від руки намальовано? :))) Це самі надійні списки, ілюстровані, із картами і проч, чого вам в офф. відповіді не дасть жодна держ.установа.
4. WDKeeper.
ідеальна ф-ла.
5. Шестакова.
1).Могили бійців АТО в памнятки – віддає популізмом. Давайте всіх загиблих перезнімати та спискувати в пам`ятки. Зауважу, на Житомирщині кажись не заповідано жодної могили воїну-афганцю, хоча от героя Чорнобиля -одна є, на Звягельщині. І друге -багато тут є охочих “сканувати” кладовища для створення “каталогу могил героїв” ? :)))
2). А що є мотлох, а що ні? Заочно -це призведе до нової хвилі тролінга бідних волонтерів цього проекта)))
3). “Відділити релігійні будови від нерелігійних” . Або я щось не поняв, або це не лізе ні в які ворота. Церкву (наприклад) заповідали не через те. що це релігійна (читай: “Свята”) споруда. Або за якою такою ознакою їх відділяти від розкошів панських маєтків, на будівництві яких свого часу українець костьми лягав…Вони важливіші за деревляну церкву, зведену майстрами?
6. Присяжнюк.
1).Верхня межа у фото є -це обмеження власне завантажувача Вікі – 100Мб :))))
2).Зональність це хороша ідея. Але це сильно ускладнить конкурс, який потроху обвішується алгоритмами -коефіціентами і проч. Все ж в фіналі це десятки тисяч фото….і жменька волонтерів.
7. Куницький.
Згоден,що нововведення типу “коефіціент 2 за нововідзняту памнятку”, який ввели прям перед конкурсом є дивним кроком. Таке треба оголошувати заздалегідь, сильно. Щоб учасники знали розклади , і могли щось планувати, переплановувати.
8. Захарян.
1). На якій підставі відділяти релігійні памнятки? І головне – для чого ???
2). Учасникам конкурсу, що не є спеціалістами в питанні обґрунтувань по заповіданню- не дуже актуально і доречно займатися подібним. Нехай ініціатива поступає від вченого люду. Швидше і ефективніше. Інакше, це те саме, якщо я ( поетішко) буду писати наукове обґрунтування по знайденим мною зниклим червонокнижним рослинам в моїх мандрах по інвентаризації ОПЗФУ :))
9. Кругляк.
А справді, памнятки вже ж класифіковано -навіщо щось видумувати? Є археолог, є історичні….і т.д. Все чітко. Інакше будуть подвійні стандарти, списки держави окремо , Вікіпедії окремо 🙂
10. Качор
Яка техніка? Фото? В конкурсі жодної фото зробленої топовою фотокамерою якогось виробника. Це свідчить що долучились тільки ентузіасти 😉
11. Корнійко.
Але ж змусити журі дотримуватись ПИСАНИХ ВЖЕ правил конкурсу – можна ж? 😉 Щоб не було цих тролінгів-розборок-нападок на.
Моя пропозиція щодо верхньої межі не 100 Мб, а 2,5 Мпкс – нічого завалювати сховище мотлохом по 10-20 Мб напряму з фотокамери без мінімальної обробки і корекцій.
Зонування має бути автоматизованим. Формула WDKeeper`а дійсно поки що є оптимальною. Тут додам: по досягненню певної кількості фото в категорії однієї пам’ятки автоматично ініціювати її прергляд для видалення неякісних зображень. Так, з часом, набереться більш-менш цікава підбірка.
Щодо серій – додати в завантажувач опцію “завантажити серію” – це мінімум 5 фото – екстер’єр – інтер’єр (при можливості туди вільно потрапити) – окремі деталі.
Розділяти пам’ятки на типи – ні в якому разі.
По якості фотографій ввести чіткіші критерії, наприклад жорстке ХДР, біла діра на “піввфото” замість сонця, виражені шуми – в брак.
Ну, тут десяток учасників застосовує “мінімальну корекцію” до своїх фото. Інших однозначно відсіяти ? Вікіпедія ні оргком на таке не піде. Все ж вони праві – подекуди краще ніякуще фото памнятки, чим взагалі ніякої . + треба простопобільше учасників, інакше білі плями по памняткам будуть заповнюватись ххх років
Згоден. Саме “Чорна Скеля Чацького+ Біла Діра” цьогоріч от перемогла по Житомирщині на ВЛЗ 🙁
Тому й вантажать такі фото, бо нема чітких технічних критеріїв – треба ж колись починати “рубати сокирою” – швидше навчаться і нічого страшного в цьому не буде 🙂
Але згадане фото по Житомирщині -відповідає всім правилам. Це був саме вибір журі. І тут знову проявилась ця напасть, що вкотре перемагає “Скеля Чацького” як Хотин або “Кам`янець-Под”. Ніби на Житомирщині 1 ОПЗФ :)))
От ввівши за правило не обирати переможцями фото з минулорічного топу та обласних номінацій – буде щось новеньке 🙂
>ініціювати її прергляд для видалення неякісних зображень.
Я вас сильно розчарую. На сьодні більш актуальна проблема що фотографій, які завантажено в список певної памнятки другими і більше -НЕ ВИДНО ВЗАГАЛІ якщо нема галереї. І Вікіпедія НІЧО не робить щоб цю проблему вирішити. Думав написати в “кнайпу” – бо якраз там пропонувалось виділення ґрантів на різні проекти. Може ґрантами б і заохотились для написання ботів по написанню “галерей” ? Цієї проблеми ніби-то не існує для Вікіпедії. Для чого вантажити фото до памнятки, де вже є одне? В ВЛП ще не так гостро з цим, як в ВЛЗ.
Точно, я і забув про цей глюк – з цим реально потрібно щось робити, бо навіть переглянути існуючі фото далеко не по кожному об’єкту можна. Тут уже питання апгрейду самого Вікісховища.
Це питання вирішується доволі просто створенням ботом категорій до кожної пам’ятки.
Якщо це не складно – тим краще. Все одно це потрібно зробити.
To Павло Мокрицький: шановний Павло, чому із всього, що я сказала про пам’ятники, запам’ятали та записали тільки могили бійців АТО – у мене питання до автора стенограми. Я зробила фокус в першу чергу на загиблих I та II Світових війн, афганцях та чорнобильцях, якщо ви мене слухали. Загалом: стенограма на 80% не відображає моїх реальних пропозицій, але, нажаль, зараз дуже зайнята на своїй основній роботі, у тому числі на вихідних, щоб сісти і розгорнуто написти свої реальні пропозиції. Обіцяю це зробити до кінця цього тижня
Абсолютно згідний з posterrr,-коли катаєшся декілька днів,то віддаєш перевагу зазнимкуванню 4-5-ох різних пам*яток по 2-3 фото на кожну,аніж 1-ну пам*ятку з 15-ти ракурсів+деталі(це знову ж таки пояснюється здебільшого зарядом батареї а також вільним часом)..
Щодо кількісної номінації-тут він також абсолютно правий(минулого року вже була суперечка щодо фото сотень невідомих надгробків чи могил,які наклацались на одному кладовищі)-бажано б могили,надгробки і т.п. виділити в якусь окрему групу з своїм коефіцієнтом оцінювання(скажімо 10 до1-за 10 таких пам*яток-1 бал).
Далі,-абсолютно паскудну тенденцію обрання пейзажних фото з головним об*єктом(пам*яткою арх-ри) на навіть не другому а четвертому плані,пора ломати,а для цього можна взагалі відмінити номінацію “переможець області”,а замість неї ввести,скажімо номінації: “найкраще фото дерев*яної архітектруи”,”найкраще фото сакральної архітектури”,”найкраще фото маловідомої пам*ятки” та інші(оскільки відпаде 24 номінації обласних номінантів + Крим+ Севастополь,то можна було б створити бл.10-ти нових).
Щодо фото деталей пам*ятки,які не менш цінні аніж загальний вигляд,-тут також можна ввести коефіцієнт,скажімо 1,2-1,4,оскільки учасник,розуміючи що перемога у якісні номінації з такими знимками малоймовірна,буде мати стимул знимкувати елементи пам*ятки для подальшої боротьби у кількісній номінації..
“віддаєш перевагу зазнимкуванню 4-5-ох різних пам*яток по 2-3 фото на кожну”
дарма Ви так робите. Не шкода буде потім витраченого часу? Що зняв пам’ятку лиш з одного ракурсу і не можеш тоді роздивитися ані деталей, ані інтер’єру, а ні вигляду з іншого боку… Тобто поїхав, аби просто зробити конкурсне фото… А для себе, не треба?
Мені це все так дивно… бо наче і мандрую, як і інші, подовгу, і не маю проблем ні з батарейками, ні з пам’яттю,і щоразу проводу гігабайти фото. Єдина проблема – то розгрібати архіви, справді, таке є 🙂
О ні,витраченого часу не шкода,так як я мандрую власне для СЕБЕ а не заради конкурсу(цього року зробив єдиний виняток-пройшовся по декількох військових пам*ятках у Криму спеціально для конкурсу).Деталі розглядаю завжди,вони залишаються в пам*яті.Як сказав один цікавий чоловік(коли ми підіймались до Білого Слона):” А для чого ти йдеш вгори?Чому сумуєш чи хвилюєшся що фото не так вийшло,ракурс не той чи ще якась біда…Я в гори йду щоб ПОБАЧИТИ КРАСУ і вона в мене залишається отут(показав на голову) і отут(показав на серце)…100% з ним погоджуюсь..Доречі,Сергію,можна і на “ти”)) П.С.http://neo7777vitaha.livejournal.com/
так. я зрозумів, з ким розмовляю 🙂
ОК, твоя пропозиція як стимулювати не знімати заїжджені ракурси, а різнобарвити, так би мовити, висвітлення пам’ятки у Вікіпедії?
Писав вище-ввести для таких фото свій кофіцієнт,скажімо 1,2-1,5-от тобі і стимул для учасника).
П.С.Вводити спец номінацію типу “найкраще фото деталі пам*ятки” це якось занадто-журі посивіє,вибираючи такого переможця)
Розпишу докладніше пропозиції, тому що зі стенограми тяжко скласти про них уявлення.
1. Визначитись із концепцією конкурсу. На мою думку, допоки нас немає нормальної фотографічної бази пам’яток, ВЛП має бути конкурсом документального фото (власне, яким WLM і задумувалось в 2011 році). Інакше всі просто зосередяться на фотографуванні неба і хмар, а в нас так і не буде якісних фотографій власне об’єктів культурної спадщини.
Більш того, заохочуючи пейзажні фото в якісній номінації, ви створюєте небезпечний прецедент для кількісної. Наприклад, я зробив стопіццот панорамних фотографій із дзвіниці Києво-Печерської лаври з виглядом навколо. Наступного конкурсу я проставляю цим фото ID усіх пам’яток Печерського району і з легкістю виграю конкурс із кількома тисячами практично однакових знімків.
2. Стосовно кількісної номінації: Вилучити із конкурсних списків (або укрупнити до однієї позиції) меморіальні комплекси на зразок Алеї Героїв в київському Парку Слави. Вважаю неправильним, коли цей об’єкт вважається 38 окремими пам’ятками, а, приміром, мукачівський замок Паланок по суті представлений лише однією позицією в списку (або меджибізькі колони-каплиці, які вважаються однією пам’яткою, але є трьома різними об’єктами, які знаходяться на відстані півтора-двох кілометрів один від одного).
3. Візитівки/посвідчення не потребують значних коштів на виготовлення, але значно збільшують шанси на фотографування об’єктів з обмеженим доступом чи просто допомагають у спілкуванні із місцевим населенням. Такі візитівки можна централізовано роздрукувати до чергового нагородження та вручати учасникам разом із дипломами.
P.S.: Потрібно окремо заохочувати серії фотографій. Тому що з теперішнім форматом не має ніякого зиску займатись кропітким фіксуванням архітектурних деталей пам’ятки.
Конкурс документального фото – погана ідея. Я, приміром, ніколи так не зніматиму – мені так не подобається. Ми не для архітектурного бюро знімаємо. А на міжнародній частині як гарно виглядатиме десятка відбірних сірих фотографій…
Згодна на всі сто! Особливо подивившись на переможців інших країн, казковий Іран і нудну Естонію…
Тут ще і інше питання.
ЯК з тисяч документальних фото вибрати 10 найкращих? Суто по технічних параметрах? Я про це і казав на обговоренні, але, боюся, мене не зрозуміли.
Це все ж фотоконкурс, від художньої складової ніде не подітися
Художня складова не повинна йти наперекір реальності і спотворювати уявлення про об’єкт.
Як на мене, фотографії з топ-10 повинні задовільняти вимогам Quality images у Вікіпедії. А в нас, якщо не помиляюсь, за всі роки конкурсу таких навіть не 50 %.
А все чому? 😉
в фото(!)конкурсі, та ще й в номінації “найкраще фото(!)” -із 14 членів журі – ажжж 4 (!) фотографи ( ніби) .
От і все.
Справа не в кількості фотографів, а в неузгоджених діях членів журі. Приміром, подібне фото, якщо воно буде якісно виконано з художнього та технічного боку, може отримати від фотографів максимальний бал.
(https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Julia_Zirka_fortez_Sudak_fortechna_gora_1zisterna2.JPG)
Потрібна співпраця знавців архітектури (археології, монументального мистецтва) із фотографами.
А яка Вікіпедії користь із абстрактного фото, приміром, німецького народного дому в Чернівцях? Із вашого фото можна скласти уявлення, чому саме цю споруду визнали архітектурною пам’яткою?
Є сотні конкурсів художньої фотографії. Навіщо унікальний за задумом проект ВЛП перетворювати на чергове змагання “зніми на фішай та вкрути насиченість на максимум”?
Тобто, із якісного, але документального, фото можна зробити висновок про те, чому певний об’єкт став пам’яткою? Ви серйозно? Звичайно, якщо об’єкт на фото виглядає привабливо, на нього скоріше звернуть увагу і зацікавляться, у тому числі і його історією. А користь від фото для Вікіпедії буде видна по кількості сторінок, де воно використовуватиметься. І ніяк інакше.
Люди…ви перегибаєте 🙂 Памнятка не стає памняткою за сумою видимих ( зовнішніх) ознак.
І кагбе, думаю – художня складова (якщо це й справді не щось переоброблене, або з невдалим компонуванням і проч) рідко коли затіняє енциклопедичність фото, якщо вона там звісно є, початково.
Тобто, художня складова робить фото лиш виразнішим, привабливішим, емоційнішим. Тобто всього лиш -ОБРАМЛЮЄ суть фото, де достатньо якісно зображено й памнятку. Але це я не умови пишу, а просто роздуми.
Звісно ж можна. Документальне фото передає стиль споруди, її архітектурні деталі, декор… Чи по-вашому охоронний статус пам’яткам архітектури навмання роздають?
До фотографування пам’яток слід підходити як до складання порт-фоліо моделі: показати принади об’єкта зйомки, а не внутрішній світогляд автора фото.
Внутрішній світогляд автора фото дозволяє побачити певний об’єкт іншими очима, у тому числі розкриваючи його принади таким баченням, і без жодної шкоди для енциклопедичності 🙂
абсолютно так. Фотографія віддзеркалює автора. Якщо він чуттєво “закладає” і себе в кадр. Якщо це не просто “клац” в профіль і обрізати по стіни будинку.потім в ФШ.
Тоді да, чисто документ на технічний паспорт будинка
щодо серій – уточнення – я говорив, що треба визначити, по-перше мінімальну кількість фото у серії (щоб можна було зарахувати ID до заліку у кількісній номінації) і, по-друге, висунути вимоги до робіт в серії. ІМХО там має бути окрім загальних ракурсів (прочому різних – з різних боків) обов’язково фото елементів декору (чи інших елементів – портали, вікна і т.п. крупним планом) чи інтер’єру (для архітектурних пам’яток). Власне того, чого бракує для більшості пам’яток у Вікісховищі.
Щодо пам’ятників, надгробків – вимогою може бути 2 ракурси + крупним планом напис
Щодо пам’яток археології – треба обміркувати
Бажано до серії додавати фото охоронних табличок (якщо вони. звісно є).
От тільки питання суто технічного характеру – наскільки реально оцінювати такі серії на предмет дотримання вимог?
Така вимога може серйозно вдарити по тих фотографах, які тиждень чи більше проводять в мандрах, коли на вагу золота кожен процент заряду в батареї фотоапарата і кожен кілобайт пам’яті в SD-шці
картки і батареї недорогі
Ага, в кожному глухому селі з тобою поділяться батареєю до твого фотоапарата і позичать картку пам’яті…
проблема надумана, імхо.
Є друга сторона – собівартість фоткання серій дзеркалкою. Оце прикинув, моїм фотіком 10.000 фото з-за параметру “ресурс затвору” будуть коштувати 1800грн. Мовчу про часовитрати на їх знімкування-обробку. Чисто ресурс затвору. Тому ідею серій не варто прикладати до конкурсу в абсолюті, бо для ТОП-кількісників це дорого коштуватитме. Ну, наприклад для Криниці це буде: 4000*10000 – майже половина ресурсу його D300. А якщо зныматиме тою бездзеркалкою – камери хвате рівно на конкурс :))) упс, не смішно 🙁
2 MOKRIZZONNI
дякую, посміявся 🙂
Я ЗАВЖДИ знімаю серії, і не для конкурсу (власне я знімаю архітектуру задовго до 2012 року – першого ВЛП в Україні) перш за все бо то моє захоплення, а не щоб перемогти в конкурсі.
Так от, я так роблю ЗАВЖДИ – в сенсі серії фото, а не по одній. Д300 з 2008 року, НХ100 з 2011, обидві, стукаю по столу, досі живі 🙂
Вадиме, даруй, але чиї це проблеми? Оргкомітету? Вікіпедії?
Це проблеми конкурсанта!
Якщо в правилах думати про такі речі. то давай вводити “коефіцієнт для іногородніх” :))) Бо, бач, Aeou набагато легше назнімати 2000+ об’єктів у Львові, бо він там живе, а мені проблемніше таку кількість назнімати, бо я живу в Черкасах, де немає і сотні :)))))
Але ж це мої проблеми, правда? 😉
стопіццот. А я ще бібліотекарі із сел. не підганяти ж правила під них.
А чому така зневага до сільських бібліотекарів? Я вважаю, що було б непогано і їх також залучити до конкурсу, щоб отримати фотографії із далеких сіл.
Приміром, із Новоград-Волинського району (який, до речі легко доступний) за чотири роки існування ВЛП надійшло лише одне фото синагоги в Городниці. То може тепер його ще й вилучити через те, що воно одне і немає зображення пам’ятки зсередини?
Проблема в тому, що конкурс завалять купою фотографій легкодоступних могильних плит та меморіальних табличок в різних ракурсах, а знімків із віддалених сіл так і не буде.
Із важкодоступних місць цінний кожен кадр. В нас цілі райони до сих пір не висвітлені жодною фотографією. Мені здається, що це якраз проблеми оргкомітету, а не людей, які і хотіли б долучитись до конкурсу, але не робитимуть цього через специфічні вимоги.