Фото, обране переможцем конкурсу в Сумській області

Садиба Л. Є. Кеніга, Тростянець, Сумська область. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Садиба Л. Є. Кеніга, Тростянець, Сумська область. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Перед Вами вибір журі у номінації «Найкраще фото Сумської області» на фотоконкурсі Вікі любить пам’ятки 2015.

Садиба Л. Є. Кеніга у Тростянці — це комплекс пам’яток, до якого входять три будівлі, означені в охоронних списках як «головний будинок» (його Ви бачите на фото), «будинок, в якому жив і працював композитор Петро Чайковський», та «круглий двір».

Маєток Тростянець у Харківській губернії перейшов до цукрозаводчика Леопольда Кеніґа, чиє ім’я закріпилося за садибою, у 1874 році, коли він придбав тут два цукрові й одний рафінадний завод. Останнім власником маєтку до 1917 року був його син Юлій. За Кеніґів головну будівлю було значно перебудовано, в декор фасадів були включені елементи стилю бароко (криволінійні фронтони, скульптура), змінено планування — й вона отримала сучасний вигляд.

Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac), ліцензія CC-BY-SA-4.0: фото можна вільно використовувати за умови вказання автора й ліцензії.

Дані взято звідси. Бо статті про садибу Кеніга у Вікіпедії ще немає — Ви могли б допомогти з її написанням!

Фото-переможець конкурсу у Полтавській області

Представляємо накращу фотографію Полтавщини у конкурсі «Вікі любить пам’ятки».

Будинок Полтавського губернського земства — пам’ятка історії й архітектури у Полтаві на площі Конституції. Будинок став першим зразком нового українського архітектурного стилю, українського архітектурного модерну, на Полтавщині. Сьогодні в ньому розміщений Полтавський краєзнавчий музей.

Споруджений у 1903-1908 роках, будинок перші роки функціонував як адміністративно-музейна споруда, а згодом його було віддано під Центральний пролетарський музей Полтавщини. У 1943 році його спалили, відновили у 50-х, трохи змінивши дах і головний зал.

Поки ви милуєтеся фотографією Сергія Криниці (вільноліцензованою під CC-BY-SA-4.0), нагадаємо, що це і більше можна почитати у Вікіпедії, а у Вікісховищі є ціла категорія зображень музею зовні і з середини різних років.

Використовуючи зображення, не забувайте вказувати автора й ліцензію! Дякуємо, що ви з нами, ми ще не всіх обласних переможців оголосили 🙂

Будинок Полтавського губернського земства (Полтавський краєзнавчий музей), Полтава. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок Полтавського губернського земства (Полтавський краєзнавчий музей), Полтава. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкраща світлина Хмельницької області у конкурсі 2015

Фортеця, комплекс пам'яток архітектури національного значення (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський). Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Фортеця, комплекс пам’яток архітектури національного значення (Хмельницька область, Кам’янець-Подільський). Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Отже, найкращою фотографією по Хмельницькій області на конкурсі «Вікі любить пам’ятки» 2015 року став знімок Кам’янець-Подільської фортеці.

Кам’янець-Подільська фортеця відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам’янця, але якби фотоапарати і «Вікі любить пам’ятки» існували вже відтоді, то і своїми фоторепродукціями вона була б відома теж 😀 У нашому блозі був якось був допис Кам’янець-Подільська фортеця на всі випадки життя, де зібрано фото усіх пір року і часу доби.

Якщо пропустили допис про руйнування пам’яток у Кам’янці-Подільському, то перегляньте і його теж — бо крім позитивних речей на фотографіях помітно і те, що з часом ця пам’ятка молодшою аж ніяк не робиться.

Автор цьогорічної переможної світлини — Сергій Криниця (Haidamac), і це вже не перша область конкурсу, де його фото займають перше місце.

Минулого року на Хмельниччині також перемогло фото Кам’янець-Подільської фортеці, тоді його зробила Анастасія Сак.

Усі світлини можна вільно використовувати за умови вказання автора і назви ліцензії.

Найкраще фото із Севастополя у конкурсі 2015 року

Базиліка у Херсонесі Таврійському, Севастополь. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Базиліка у Херсонесі Таврійському, Севастополь. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Переможцем конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2015» по Севастополю стала фотографія Херсонесу Таврійського.

Базиліка 1935 року — умовна назва найвідомішої базиліки, розкопаної в давньогрецькому місті Херсонес Таврійський у 1935 році. Базиліка була споруджена, ймовірно, в VI столітті на місці більш раннього храму. Ця Базиліка є своєрідним символом Херсонесу.

Базиліка 1935 року має класичні для базилік обриси — це прямокутна в плані будівля зі східним напівкруглим виступом — апсидою. Зображення цієї базиліки було використано на звороті купюри номіналом одна гривня зразка 1992 року.

Автор фотографії, що була зроблена у 2007 році і цьогоріч подана на конкурс, — Сергій Криниця (Haidamac). Слова «ліцензія CC-BY-SA-4.0» означають: світлину можна вільно використовувати у будь-яких цілях за умови вказання автора і назви ліцензії.

На попередніх конкурсах по Севастополю перемагали знімки Пам’ятника затопленим кораблямБашти Зенона, Володимирського собору в Херсонесі.

Найкраще фото Львівщини — Підгорецький замок

Палац замку Конецпольських XVII ст. (пам'ятка архітектури національного значення). Львівська область, Бродівський район, село Підгірці. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Палац замку Конецпольських XVII ст. (пам’ятка архітектури національного значення). Львівська область, Бродівський район, село Підгірці. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найліпшою світлиною Львівської області став знімок Підгорецького замку. Гарно, правда ж? 🙂

Підгорецький замок (або Палац у Підгірцях) — пам’ятка архітектури епохи пізнього Ренесансу і бароко. Замок було збудовано протягом 1635–1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями.

Про історію палацу — як, напевно, всіх замків і палаців України — можна розповідати багато. XVII століття — будівництво та перебування в королівській власності, XVIII–XIX століття — князі Жевуські та Сангушки, XX століття — музей — лікарня — музей. 

Більше, як завжди, у Вікіпедії, але стаття Підгорецький замок явно проситься, щоб її розширили 😉

Автор світлини-переможця — Сергій Криниця (Haidamac), за що йому велика дяка. Звично, її можна спокійно використовувати, не забуваючи вказувати автора і назву ліцензії, CC-BY-SA-4.0.

 

Фото-переможець 2015 у Черкаській області

Палац Понятовського, згодом — садиба Лопухіних. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область. Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Палац Понятовського, згодом — садиба Лопухіних. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область. Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкраща світлина Черкаської області — фото палацу з архітектурного ансамблю у Корсуні.

Це Садиба Лопухіних, відома також і під іншими назвами: Палац Понятовського, Корсунський палацовий ансамбль найяснішого князя П.П.Лопухіна, а зараз це територія Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.

Корсунь-Шевченківський парк та палац 1782 року за замовленням князя Станіслава Понятовського заклав Жан-Анрі Мюнц — живописець, графік, зодчий. Ансамбль розташовано на трьох гранітних островах р. Росі. Кам’яний палац було виконано у новому на той час стилі — в стилі неоготики.

1799 року володіння переходить князям Лопухіним. У 1835 – 1840 роках палац перебудовано за проектом Я.Д. Ліндеся із внесенням кардинальних змін у зовнішній вигляд палацу. У результаті змін Корсунь-Шевченківський палац набув рис російського романтизму.

Ансамбль називають одним із найкращих садово-паркових комплексів України в стилі романтизму, тож не дивно, що саме там зроблено фото, що стало найкращим у Черкаській області.

Автор світлини — Сергій Криниця. Фото поширюється під ліцензією CC-BY-SA-4.0 — тобто його можна спокійно використовувати, не забуваючи вказувати автора і назву ліцензії.

Див. також статтю у Вікіпедії: Садиба Лопухіних