Обласні переможці: Вінницька, Миколаївська, Одеська

Наступні три переможці за областями у нашому фотоконкурсі пам’яток культурної спадщини.

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Водонапірна вежа у Вінниці має статус пам’ятки місцевого значення має з 1983 року, а з 2000 — офіційно є одним із символів міста.

Збудована вона у 1912 році за проектом Григорія Артинова і поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус, та забезпечувала роботу першого у Вінниці водогону. До середини століття вежа  залишалась однією з найвищих будівель міста.

Семиярусна восьмикутна витягнута в периметрі башта практично зберегла свій первозданний вигляд. Після реконструкції змінили розташування годинників, спустивши їх на ярус нижче; а ще тепер вежа має чудову вечірню підсвітку, завдяки якій і можна робити такі чудові знімки.

Член журі Юрій Клименко висловився влучно і змістовно:

Дуже технічна і сконцентрована фотографія і цим вона безперечно чіпляє.

 

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві — пам’ятка архітектура національного значення і пам’ятка історії місцевого значення.

Будівлю звели у 1792-94 роках за проектом та під керівництвом архітектора П. Нейолова у стилі класицизму XVIII століття. Первинно вона призначалася для правління Чорноморського адміралтейства, однак за час свого існування виконала багато різних призначень: коли завершилося будівництво, тут поселився із сім’єю адмірал Микола Мордвінов, згодом тут проживали та працювали такі адмірали де-Траверсе, Грейг, Лазарєв, фон-Глазенап, Аркас, після Жовтневої революції у будинку розташували гуртожиток для вчителів Наркомпросу, потім — дитячий дім, ремеслене училище, після нього школу-інтернат.

Нарешті у 1973 році прийнято рішення про створення Музею суднобудування і флоту, на той момент «адміральський палац» уже почали реставрувати. І нині музей приймає відвідувачів саме в цій будівлі.

Пам'ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову — пам’ятка монументального мистецтва національного значення. Статуя генерал-губернатора Новоросійського краю і Бессарабії князя Михайла Воронцова з’явилася  в Одесі у 1863 році. Це другий пам’ятник у місті, після пам’ятника Дюку. Михайло Воронцов — цікавий зразок людини, що провела молодість і здобула освіту в Лондоні, будував собі маєтки (Вікіпедія має щонайменше три статті з назвою «Воронцовський палац»), але в преамбулі статті про самого Воронцова відзначено інше: «Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст».

Бронзова статуя князя, загорнутого у мантію і з фельдмаршалським пірначем в руці, міститься на чотирикутному постаменті з кримського діориту. Темного зимового вечора пам’ятник освітлюють хіба що вогні Спасо-Преображенського собору неподалік, в якому, власне, і похований Михайло Воронцов.

Враження члена журі користувача C messier:

Мені справді подобається рішення статуї як силуету. Туман додає фотографії містичної атмосфери. Хоча ще питання, чи треба було так обрізати знімок унизу.


Залишилося ще кілька регіональних переможців! Вже скоро 😉

Прикро, прикро, прикро…

31 грудня в блозі ODESSA INCOGNITA я надрукував фотозвіт з походу, який відбувся 1 січня 2013 року селами Овідіопольского району Одеської області за маршрутом Peterstal — Josefstal — Mariental — Neuburg — Alexanderhilf (стародавні німецькі села). За годину надійшов коментар мешканця села Новоградівка (Neuburg):

Давненько ви, мабуть, їздили. На церкві Бейтельшпахера (Новоградківка, Нейбург) ще навесні впав дах. Голова місцевої райдержадміністрації, не придумав нічого кращого, як позбирати сміття навколо кірхи. На моє запитання: «Кому належить будівля?» — відповів: «Не знаю».

Ось так руйноється культурна спадщина, унікальні об’єкти з потужним туристичним потенціалом. Більше ніж півроку про цю подію ніхто навіть не згадував.

Лютеранська кірха в селі Нейбург була побудована у 1903–1904 роках представником саксонської школи зодчества, архітектором Християном Бейтельспахером. Будівля не використовується з 2000-го року.

Наостанок слова мешканця села, якій надіслав нам світлини кірхи зі зруйнованим дахом:

Прикро було, коли заборонили службу.
Прикро було, коли викинули орган.
Прикро було, коли зруйнували дзвіницю.
Прикро було, коли спотворили фасад.
Прикро було, коли танцювали у церкві.
Прикро було, коли вирвали з м’ясом усе, що було металевого.
Прикро було, коли жодного вікна не залишилось.
Тепер прикро — бо дах впав.
Завтра буде прикро, бо впадуть стіни…

DSC04551 DSC04552 DSC04559 DSC04561 DSC04562

Дмитро Жданов, керівник проекту ODESSA INCOGNITA,
фото: Сергій Гордишев з села Новоградівка

PS. Ми писали про подібну історію з Миколаївською кірхою — там теж не знали, кому вона належить…