Крим на конкурсі

«І що нового в Криму?» — спитаєте ви. Але світлини-переможці по Автономній Республіці Крим і Севастополі у цьогорічному фотоконкурсі відповіді вам не дадуть, бо зроблені у 2012–2013 роках.

Генуезька фортеця у Судаку — неймовірної краси пам’ятка архітектури, до того ж складний комплекс, навіть комплекс у комплексі. Складається із захисного і консульського ярусів та міста, і кожен ярус сам по собі — система захисних споруд: мурів, веж, добротних будівель, які не зламати. На фото ще й відкривається панорама сучасного міста і природного ландшафту довкруж. Коли все споглядають гори, то навіть фортеця 14 століття — зовсім молода 🙂 Автор фото — Neovitaha777 (Віталій Ільницький).

Башта № 5 донжон Консульського замку, Фортечна гора, Судак. Автор фото — Neovitaha777 (Віталій Ільницький), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Башта № 5 донжон Консульського замку, Фортечна гора, Судак. Автор фото — Neovitaha777 (Віталій Ільницький), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращим фото з Севастополя став знімок ротонди в Херсонесі. Це одна з найстаріших пам’яток української архітектури та ранньо-християнського будівництва на території сучасної України, яка датується IV–VI століттям. На жаль, лишились хіба рештки стін — як і від багатьох пам’яток у Херсонесі, які було знищено або розібрано на камінь для будівництва інших споруд. Автор цієї світлини — користувач Demmarcos.

Візантійський баптистерій, Севастополь. Автор фото — Demmarcos (Андрій Мозоль), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Візантійський баптистерій, Севастополь. Автор фото — Demmarcos (Андрій Мозоль), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Далі буде…

Найкращі фото Києва та Миколаївщини

Дерев’яна архітектура — річ особлива. На відміну від кам’яних споруд, дерев’яним пам’яткам загрожує вогонь, а спалити що-небудь дерев’яне у степовій Україні може навіть звичайна гроза. Тому особливо приємно, коли старовинні дерев’яні пам’ятки не просто доживають до наших днів, а перебувають під охороною — і фото таких пам’яток можуть брати участь у нашому конкурсі. І перемагати 🙂

Цьогоріч у перших рядах нашого параду переможних фотографій областей дві світлини млинів, і перша з них — вітряки з Музею під відкритим небом у Пирогові. Колишні степові велети переїхали на постій під Київ, але, як бачите на фото, чудово вписуються у ландшафт і виглядають так, як і вдома. Фото нижче, авторства Сергія Рижкова (користувач Ryzhkov Sergey) стає найкращою світлиною міста Київ у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки 2016».

Вітряки, Національний музей народної архітектури і побуту України (Пирогів). Автор фото — Ryzhkov Sergey (Сергій Рижков), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гірка вітряків, Національний музей народної архітектури і побуту України (Пирогів). Вітряк із села Лютенські Будища (ліворуч), вітряк із селища Нурове (праворуч). Автор фото — Ryzhkov Sergey (Сергій Рижков), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

І ще одна фотографія — теж млин, але вже водяний. Це пам’ятка у селі Мигія Первомайського району Миколаївської області. Водяний млин Скаржинського називають так на честь поміщика Йосипа Скаржинського, котрий, як і його батько, збудував у селі кілька важливих споруд. Пізніше млин було переобладнано на електростанцію. Зараз це пам’ятка архітектури місцевого значення. Це фото оцінене як найкраща світлина Миколаївської області; автор — користувач Valyshka tyta.

Водяний млин, cело Мигія (Первомайський район Миколаївської області). Автор фото — Valyshka tyta, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Водяний млин, cело Мигія (Первомайський район Миколаївської області). Автор фото — Valyshka tyta, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ми продовжимо публікувати переможців, а усім нагадуємо, що церемонія нагородження відбудеться вже 3 грудня! Приходьте 🙂

Переможці кількісних номінацій

Михайлівська церква (мур.), с. Курган, © Сергій Страхов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Михайлівська церква (мур.) (село Курган Лебединського району Сумської області). © Сергій Страхов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Прийшов час оголосити перші підсумки конкурсу. Сьогодні ми оголошуємо переможців у номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» загалом по Україні і по кожній області (з урахуванням коефіцієнту 3 для пам’яток, які сфотографовані вперше).

Головний корпус лікарні, смт Базалія, © AndriiDydiuk, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Головний корпус лікарні (смт Базалія Теофіпольського району Хмельницької області). © AndriiDydiuk, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  1. Федорович Крістіна Едуардівна
  2. користувач AndriiDydiuk*
  3. Примас Олександр Вячеславович
  4. Ільницький Віталій Іванович
  5. Сарапулов Микола Георгійович
  6. Шестакова Наталія Анатоліївна
  7. Буркут Костянтин Станіславович
  8. Мозоль Андрій Іванович
  9. Бречко Роман Анатолійович
  10. Возна Аліна Сергіївна
Успенська церква, Чортків, © Аліна Возна, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Успенська церква (місто Чортків Тернопільської області). © Аліна Возна, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Воронцовський маяк, Одеса, © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Воронцовський маяк (місто Одеса). © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Рівненська, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Вінницька, Житомирська, Миколаївська, Черкаська — Примас Олександр Вячеславович
  • Запорізька, Полтавська, Херсонська — Шестакова Наталія Анатоліївна
  • Тернопільська, Хмельницька, місто Київ — користувач AndriiDydiuk*
  • АР Крим, місто Севастополь — Ільницький Віталій Іванович
  • Київська, Кіровоградська — Буркут Костянтин Станіславович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Дніпропетровська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Донецька — користувач Жерминаль*
  • Луганська — Андріяшик Іван Романович
  • Сумська — Страхов Сергій Геннадійович
  • Харківська — Кругляк Тетяна Федорівна
  • Чернігівська — Тарабара Сергій Васильович

* Користувачі AndriiDydiuk та Жерминаль не активували в налаштуваннях електронну пошту, тому оргкомітету наразі не вдалося з ними зв’язатися.

Церква Різдва Богородиці (дер.), с. Новосілки, © Вячеслав Галєвський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Церква Різдва Богородиці (дер.) (село Новосілки Турійського району Волинської області). © Вячеслав Галєвський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Запрошуємо на церемонію нагородження! [Оновлено дату заходу]

рамка

Архітектура міста Києва. На задньому плані — Національний музей історії України. Автор фото: Lavana, cc-by-sa-3.0

У суботу, 3 грудня, відбудеться церемонія нагородження переможців фотоконкурсів «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю».

У вересні та травні 2016 року «Вікімедіа Україна» проводилила масштабні фотоконкурси з метою збору світлин для ілюстрування статей у Вікіпедії та інших вікіпроектах. Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» проводився вже вп’яте, за цей час було отримано більше 100 тисяч світлин понад 20 тисяч об’єктів культурної спадщини України. У результаті фотоконкурсу «Вікі любить любить Землю», що проводиться з 2013 року, Вікісховище також поповнилося фотографіями кількох тисяч об’єктів Природно-заповідного фонду України. Десять найкращих світлин обох конкурсів змагались на міжнародному етапі.

Запрошуємо учасників та прихильників конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за культурну й природну спадщину нашої країни.

Захід відбудеться у приміщенні Національного музею історії України, що на Старокиївській горі. Будівля музею, що є пам’яткою архітектури, збудована у 1937–1939 роках за проектом архітектора Йосипа Каракіса і спочатку призначалася для художньої школи. У музеї історії України зберігаються етнографічні, археологічні, нумізматичні колекції, стародруки, твори живопису і скульптури та інші історичні експонати.

У програмі заходу: презентація статистичних підсумків конкурсів, оголошення рейтингу та нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток, нагородження переможців спеціальних номінацій, відкриття фотовиставки робіт переможців.

Захід триватиме до двох годин. По завершенні можна буде піти на екскурсію музеєм.

Місце та час проведення. Субота, 3 грудня, 11:00. Національний музей історії України, за адресою Київ, вул. Володимирська, 2.

Контакти для акредитації:
Віра Моторко,
менеджер проекту «Вікі любить пам’ятки»
+38 066 77 404 99, wlm-ua@wikimedia.org

Анна Хроболова,
менеджер проекту «Вікі любить Землю»
+38 067 34 37 434, wle@wikimediaukraine.org.ua

Оксана Тараненко,
відділ зв’язків з громадськістю Національного музею історії України
+38 098 830 48 83

рамка

Історичний музей взимку. Автор фото: Микола Виноградов, cc-by-sa-4.0

Що відбувається з фотографіями після конкурсу

Отже, ви завантажили свої фотографії на конкурс. Ще у вересні. Що з ними робиться прямо зараз? Вони потрапили у таку пекельну машину:  

Млини. Саль-Лавалетт, Франція. Автор фото — Jack ma, вільна ліцензія CC BY-SA

Млини. Саль-Лавалетт, Франція. Автор фото — Jack ma, вільна ліцензія CC BY-SA

Гаразд, жартую, насправді ні. Навіть фото млинів не з України, а з Франції. Видимих операцій із файлами ви, вірогідно, не бачите. Усі вони розміщені на своїх місцях у Вікісховищі, звідки їх можна брати на використання на тих умовах, на яких їх було завантажено. Учасники спільноти Вікісховища, тобто дописувачі, які порядкують у цьому арсеналі файлів, можуть щось змінювати: пропонувати до перейменування файли з нечитабельними назвами, розвертати неправильно орієнтовані знімки, додавати категорії. Усі фото потрапили у категорію Cultural heritage monuments in Ukraine або підкатегорії за регіонами, звідки їх треба б розсортувати по вужчих. Волонтери нашого проекту теж над цим працюють, але тут, як то кажуть, не горить, тому категоризація — це традиційно повільна справа. (Звісно, тут ви можете й самі долучатись; подосліджуйте можливості Вікісховища на дозвіллі 😉 )

Користувачі Вікісховища інколи ставлять фото на вилучення, якщо файли якось не вписуються в політики ресурсу. Зокрема, є така сумнозвісна річ, як відсутність свободи панорами в Україні, через що, якщо ви просто завантажили фото свіжого пам’ятника, але не взяли від скульптора дозвіл, ваше фото з Вікісховища захочуть вилучити. Але «вилучити» у вікіпроекті ніколи не буває назовсім, тому ми про це не дуже переймаємося — як тільки свободу панорами буде узаконено (наприклад, через прийняття законопроекту #1677), усі вони повернуться на свої місця. Якщо ваші файли спіткала прикрість — це ще не кінець світу; у нас все пораховано.

Що ще роблять волонтери — по можливості перевіряють, чи справді на фото те, що заявлено у підписі й ідентифікаторі пам’ятки. Зрозуміло, що якщо ви сфотографували згарище, де мала бути пам’ятка, але її вже нема, то вини за вами нема і таке фото теж корисне. Але інколи можна помилитися адресою, або випадково завантажити чийсь портрет, зроблений на території пам’ятки (що не зовсім пасує до мети конкурсу), то ми стараємося такі випадки знайти і перевірити. Тут допомагають і ваші листи, які ви пишете оргкомітету, про дуже вже каверзні пам’ятки (один будинок за адресою Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька 2/21/19 у Києві чого вартий).

А тепер про те, чого не видно. Для відбору і оцінювання фотографій створено спеціальний інструмент. Ним користуємось не тільки ми, а й деякі інші країни-учасниці конкурсу. Як працює і як виглядає WLX Jury Tool можна подивитися на сторінці Вікісховища (англійською). Інформація про те, які оцінки отримало те чи інше фото, лишається тільки всередині інструменту.

Спочатку організатори і волонтери провели попереднє відсіювання фотографій — ми називаємо це нульовим раундом. Коли у вас 36 тисяч файлів, а обрати треба, грубо кажучи, топ-10, то треба зжалитися над своїм журі і хоча б переполовинити цю копу, перш ніж віддавати її на розгляд. Зважте, що десяток добровольців, які працювали у нульовому раунді? не обирали фото, які потраплять у раунд перший, а відкидали ті, які туди не потраплять. Різниця в підході важлива. Використовували рекомендації щодо якості фотографій — вони там найбільш базові. Приклад того, що не пройшло далі — охоронна табличка на будівлі. Фото, безумовно, має цінність для ідентифікації пам’ятки, але табличка не є пам’яткою сама по собі, якось так.

У перший раунд відбору до журі потрапило майже 11 тисяч файлів. Добре, що ми цьогоріч наагітували багато фахівців 🙂 Традиційно, це люди, яких можна об’єднати у три категорії: професійні фотографи, пам’яткознавці та історики, вікіпедисти зі стажем і знанням фотографії та теми. І все одно кожен член журі отримав понад тисячу файлів на огляд, із завданням обрати лише 50, які пройдуть у тур другий. При цьому кожен файл дивиться не один член журі, а двоє.

І нульовий, і перший раунди тривали по одному тижню. Нам трохи зайняло часу запустити процес, тож останній зі згаданих ще триває. У другому раунді кожне фото треба буде оцінювати, ставлячи бали. Залежно від того, наскільки складно буде визначитися з переможцями, можливо, буде третій раунд із завершальним голосуванням.

На все про все ми маємо час до 31 жовтня, і це не ми самі для себе придумали поріг, а міжнародний оргкомітет сказав, як відрізав: переможна національна десятка має бути передана міжнародному журі не пізніше кінця місяця, інакше не втрапить у фінал фіналів.Тому ми стараємося, як можемо 🙂

На підході результати у кількісній номінації (вище було згадано про перевірку фото на «пам’ятковість»), про членів журі напишемо теж. Що ще ви б хотіли знати? Кажіть, пишіть на wlm@wikimediaukraine.org.ua і — дякуємо, що ви з нами! 🙂

Колишній домініканський костел у Жовкві. Автор фото — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишній домініканський костел у Жовкві. Одне із фото «Вікі любить пам’ятки 2016», що отримало статус «якісне зображення» у Вікісховищі. Автор — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Прийом світлин закінчився, або Спокій нам лише сниться

Житловий будинок, фрагмент, поч. 20 ст. (Івано-Франківськ). Автор фото — Константинъ, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, фрагмент, поч. 20 ст. (Івано-Франківськ). Автор фото — Константинъ, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Прийом фотографій на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» закінчився останньої секунди 30 вересня і ми поринули в наступний етап роботи — відбір найдостойніших.

Тож не злостіться на нас, будь ласка, що давно не писали — на відміну від панянки на франківському будинку,  у нас для лежання часу небагато 🙂

Трохи цифр. На конкурс було подано понад 36 тисяч фото, лічильник бачите самі у правій колонці сайту. З часом цифра на лічильнику може трошки зменшитися, бо не всі фото, на жаль, відповідають строгим правилам Вікісховища, але зовсім трошки. 259 авторів подали свої фото на конкурс, і це більше, ніж торік, а ще 45% зареєструвалися після початку конкурсу, себто навмисне для участі в ньому. Що ж, сподіваємося, хтось по дорозі встиг поцікавитися іншим вмістом Вікісховища (а це має 34 мільйони медіафайлів, готових до використання) і отримає з цього користь 🙂

Ми вже майже готові оголосити переможців у т.зв. кількісній номінації — тих, хто завантажив світлини найбільшої кількості різних об’єктів. Але перед цим ми ще хочемо трохи перевірити, чи ніде не закралося помилок і чи всі ID відповідають пам’яткам на знімках. Обіцяємо не відкладати надовго.

Нагородження переможців ми вже запланували на кінець листопада, тож за місяць маємо все перевірити, оцінити і сповістити героїв конкурсу. А поки Ви чекаєте, не забудьте перевірити, чи вказали електронну пошту в налаштуваннях обліковки у Вікісховищі — адже це саме той спосіб, у який з Вами за потреби зв’яжуться організатори.

М — мотивація

Стеля в головній залі Шарівського палацу. Автор фото — Maksimryabenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Стеля в головній залі Шарівського палацу. Автор фото — Maksimryabenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На календарі 23 вересня, попереду — останні вихідні і останній тиждень конкурсу. Пам’ятайте, що на наш конкурс фотографій пам’яток культурної спадщини можна надсилати файли до останньої хвилини доби 30 вересня за київським часом.

Зараз по Україні де-не-де кропить дощик, але переважно перемінна хмарність із сонечком, а це означає, що є купа шансів половити гру світла і тіні на стінах, схилах, боках і дахах пам’яток усіх категорій, розмірів, мастей і віку. Апарат в руки — і гайда! Завантажуватимете, коли дощ ітиме 🙂

У намаганнях надихнути побільше людей з фотоапаратами до участі в конкурсі спробували скласти таку собі мотиваційну абетку. Вийшло радше схоже на загалом глосарій конкурсу — але дивіться самі.

Актуальність. Ми вже вп’яте проводимо конкурс і всі роки приймаємо на конкурс фотографії усіх пам’яток, бо час іде, і чим актуальніші маємо фото — тим ліпше.
Будьте рішучими! Один з девізів Вікіпедії і всього вікімедійного руху.
Вікіпедія. Дестинація усіх найкращих фотографій.
Гармидер. Те, що відбувається за лаштунками, але зробімо вигляд, що ви цього не бачили.
Ґрати. Бувають такі красиві ковані ґратки на вікнах і балконах пам’яток — очей не відвести. Дехто і не відводить, дивлячись через об’єктив (див. фото нижче).
Декомунізація. Важливий процес у країні, який ускладнив життя організаторам конкурсу — досі тільки додавали пам’ятки у списки, а тепер наче й вилучати треба. Що ми вирішили робити з пам’ятками, позбавленими статусу, ще напишемо якось.
Енциклопедичність. Складно пояснити всю палітру цього слова, але якщо вашою світлиною можна проілюструвати статтю в енциклопедії — значить, усе правильно.
Є. Ви бачили, скільки у списках всього є? Ми знаємо, а все одно диву-є-мося.
Журі. Тримаємо в секреті уже запрошених осіб і панічно шукаємо іще гравців у команду: 23 тисячі фото і ще тиждень конкурсу — це вам не жарти.
Запити. Тільки надсиланням запитів на інформацію в органи державної влади ми отримуємо списки пам’яток. Інколи відповіді на наші запити значно відрізняються у різні роки, і не відомо, чи то якісь пам’ятки зняли з обліку, чи щось інше сталось. (Тут можна нас пожаліти).
Інформативність. Те, що очікується від фотографії.
Їздити. Те, що доводиться робити нашим учасниками, бо деяких пам’яток ще й трохи далеко діставатися.
Йменування. Маленьке спостереження: не треба писати всю величезну назву пам’ятки у назві завантажуваного файлу. Назва файлу хай буде коротка, а там далі є опис — в описі можна більше.
Коефіцієнт за новосфотографовані пам’ятки. Фотографії пам’яток, для яких до початку конкурсу відповідно до відомої нам інформації не було жодної ілюстрації на Вікісховищі, отримують коефіцієнт рівний 3 (для кожної пам’ятки).
Листопад. У кінці цього місяця ми плануємо нагородити переможців, але про це ще рано думати, поки ви не всі можливі світлини подали на конкурс.
Майстер завантаження. Користуйтеся конкурсним завантажувачем, тоді ваші фото матимуть помітку про те, що вони завантажені на конкурс.
Налаштування. Кожен учасник конкурсу є тепер зареєстрованим користувачем Вікісховища, тож на дозвіллі загляньте у свої налаштування: хай краще у вас там буде вказана електронна адреса і дозволено надсилати листи — щоб ми могли зв’язатися за потреби, а ви — могли відновити пароль.
Охайність. Якщо на фото має бути будинок, то він має бути там цілком, якщо за задумом сфотографовану якусь деталь — тоді має бути деталь. Фото, на якому не видно першого поверха в намаганні приховати автомобілі-людей-негарні-вивіски — це якось …неохайно.
Пам’ятка. Це саме те, що має бути основним об’єктом фото.
Роздільність. 0,5 МПкс як допуск до конкурсу і більше 2 МПкс — для перемоги в номінаціях за якість. Ми поважаємо професійні інтереси фотографів і просимо завантажити максимально можливу роздільність тільки пізніше у переможців.
Списки. Якщо у вас закінчилися фото, але не закінчився час, можете попроглядати списки на наявність відвертих помилок, і писати про них нам.
Тисячі їх. Фотографій. Але пам’яток набагато більше. У вас ще не скоро з’явиться виправдання «та вже все пофотографували» — якщо взагалі.
Україна. Ми з вами зараз говоримо про українську частину конкурсу. Але якщо у вас є фото пам’яток інших країн — шукайте їх у списку учасниць і беріть участь ще й там; ще є час.
Фільтри і Photoshop. Не заборонене ні те, ні інше, аби в розумних межах.
Хтось. Вічно винний член оргомітету, який досі не організував використання минулорічних фотографій конкурсу у статтях Вікіпедії. Але ви можете допомогти Хтосю; він буде вдячний.
Цінність. Для нас ваші фото цінні вже тим, що вони є. Художню цінність оцінять члени журі, як і цінність інформативну.
Час. Те, чого завжди хочеться мати більше. Тож давайте використаємо той, що є, з користю — користю для конкурсу 😉
Шухляди. Якщо у вас є власні фото десятирічної давності, поділіться ними теж. Ми щодня отримуємо сповіщення, що деякі пам’ятки у списках по факту вже знищені — раптом у вас є їхні фото?
Ще. Скільки б не було додано пам’яток у списки і подано фотографій — хочемо ще.
ЮНЕСКО. Підтримує міжнародний фотоконкурс Wiki Loves Monuments; нехай те, що ви долучаєтеся до міжнародного проекту, що має високу підтримку, підніме вам дух і надихне до активної участі.
Якісне зображення. Статус, який зображенню присвоює спільнота Вікісховища. Номінуйте свої фото на отримання статусу, не соромтеся 🙂

І, як завжди, запитуйте. Ті, хто вариться у казанах конкурсу, можуть не знати, що не зрозуміло ззовні — поки ви не запитаєте 🙂

Будинок № 29 на вулиці Пекарській у Львові. Автор фото — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Будинок № 29 на вулиці Пекарській у Львові. Автор фото — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Список цивільних споруд Гетьманщини

Будинок полкової канцелярiї (Чернігів, Вал). Автор — Opalev, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Будинок полкової канцелярії (Чернігів, Вал). Автор — Opalev, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Ми відкрили спецномінацію «Цивільні споруди доби Гетьманщини» — тепер даємо список пам’яток, які беруть у ній участь.

Список поділений на сім частин за нинішнім адміністративним устроєм: Київ і Київська,‎ Полтавська‎, Сумська,‎ Харківська,‎ Черкаська і‎ ‎Чернігівська області.

Коротко кажучи, у списки для спецномінації включено нерелігійні будівлі, споруджені між 1649 і 1781 роком. (Гетьманщина існувала з 1649 року. На Правобережжі залишки її автономного устрою були остаточно ліквідовані у 1712 році, на Лівобережжі — на початку 1780-х років).

До списків також включені пам’ятки з території Слобідських козацьких полків, які хоч і не входили безпосередньо до складу Гетьманщини, проте були автономним утворенням, що перебувало в історико-культурній єдності з українськими землями Гетьманщини.

Як ви знаєте, у «Вікі любить пам’ятки» беруть участь лише світлини пам’яток, що є у конкурсних списках, а в списки потрапляють ті пам’ятки, для яких нам відомі накази про взяття під охорону. Але якщо вам трапиться пам’ятка, якої немає в переліку, але яка відповідає критеріям номінації, то повідомляйте: вартісну споруду можна буде включити до списку пам’яток спецномінації.

Як і завжди, просимо звернути особливу увагу на ті пам’ятки, що раніше не фотографувалися для конкурсу, і завантажувати їхні зображення. Новосфотографовані пам’ятки ми особливо любимо 🙂

Пам’ятайте, що оцінюється не лише краса фото, а і їхня інформативність. Адже кінцеве місце призначення усіх гарних фото — статті у Вікіпедії.

Ще третина вересня є. Ми у вас віримо 🙂

Екватор. Статистика за користувачами

Будинок № 4 на вулиці Матейка у Львові. Автор — Aeou
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Станом на цей момент сфотографовано вже 7899 об’єктів. Найбільше пам’яток сфотографовано в Києві (1755), потім — у Львівській (998) та Тернопільській областях (949). З пам’яток Автономної Республіки Крим завантажено 43. Херсонська (5), Луганська (16), Миколаївська області (18) представлені найменше. На цей момент не подано жодної світлини із Севастополя.

Найбільша кількість сфотографованих пам’яток за користувачами[1][2] (топ-10):

Користувач К-ть пам’яток К-ть фото
AndriiDydiuk 2104 2110
ЯдвигаВереск 1867 1881
Neovitaha777 1224 1235
Prymasal 1020 1062
Константинъ 607 613
Rbrechko 416 418
Сарапулов 369 767
Alina Vozna 319 350
Nataliya Shestakova 295 471
Aeou 208 323

Cтежити за цією статистикою можна тут. Статистика за регіонами за всі роки виведена тут.

Також цього року є можливість побачити галереї пам’яток за користувачами та ID. Наприклад, Денис Вітченко цього року порадував нас світлинами 49 об’єктів.

Окремо виведено галереї зображень, роздільність яких менша від 2 МПкс тут. Відповідно до регламенту ці світлини не будуть оцінюватися журі. До кінця конкурсу можна завантажити ці ж світлини із вищою роздільністю, у цьому пості описано як це зробити.

Коленці. Церква Косьми і Даміана. 1874 р. Автор — Іван Биков
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

[1] Враховано тільки об’єкти із правильним ID.
[2] Тут не враховано бали за пам’ятки, що не були сфотографовані раніше. Цей рейтинг ми виведемо пізніше.

Що можна зробити зі своїми фото вже після подачі на конкурс

Фасад костелу монастиря капуцинів в Олеську. Фото — Мирослав Видрак, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Фасад костелу монастиря капуцинів в Олеську. Фото — Мирослав Видрак, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Минає другий тиждень подачі знімків на конкурс, маємо і традиційних учасників, і новачків — що тішить 🙂 — і маємо купу своїх організаторських зобов’язань, які ми чесно намагаємося виконувати. Якщо повільніше, ніж вам (і нам) би хотілось, то вже пробачте, ми не ненавмисне 😳

Учасників конкурсу заохочуємо давати інформативні описи своїх фото ще при завантаженні файлів. Але кожен файл можна відредагувати і потім. Кожен учасник може перейти до переліку своїх завантажень, а з нього — на потрібний файл. Щоб відредагувати інформацію про знімок, достатньо знайти угорі сторінки файлу кнопку «Редагувати», у полі редагування відшукати рядок приблизно такого змісту (на прикладі фото угорі):

| description = {{uk|1=Костел Св.Йосифа (мур.), [[:uk:Олесько|Олесько]],}}
{{Monument Ukraine|46-206-0018}}

Видно, що зараз в описі — назва об’єкту, як він поданий у списку пам’яток. Але файл називається «Фасад костелу монастиря капуцинів в Олеську», що містить на дрібку більше інформації. Отже, можна натиснути згадану кнопку «Редагувати» угорі, а після uk|1= відредагувати опис. Якщо при завантаженні неправильно вказався ідентифікатор пам’ятки, то тут можна виправити і його — замінивши цифри після Monument Ukraine|. І не руште фігурних дужок, вони потрібні там, де вони стоять. 🙂

Якщо ви завантажили фото, а воно лежить боком, то його можна розвернути: під самим зображенням на сторінці файлу шукаєте (request rotation). Після того, як вкажете, як саме треба розвернути зображення, під файлом з’явиться примітка, що скоро бот дійде до цього файлу і зробить роботу (див. приклад).

Якщо вас попросили завантажити файл у більшій роздільності (що станеться, якщо ви завантажували зменшений файл, а потім перемогли в конкурсі), то не треба по-свіжому відкривати завантажувач. На сторінці кожного файлу (ближче до низу, під історією) є можливість «Завантажити нову версію цього файлу». Майте на увазі, що ця функція призначена суто для інших версій лише того самого файлу: більша роздільність, прибрані вотермарки, обрізані темні поля абощо.

«Якісне зображення» (Quality image) — один зі статусів, які спільнота Вікісховища може присвоїти зображенню. Щоб бути якісним, фото не обов’язково має бути неординарним чи видатним, але має відповідати певним стандартам якості (переважно технічного плану). Якщо Ви вважаєте, що певне зображення відповідає критеріям, його можна номінувати на сторінці Commons:Quality images candidates.

На зараз у категорії фотографій з «Вікі любить пам’ятки 2016» в Україні, що отримали статус якісних — 31 світлина. І ми дуже заохочуємо вас також подавати кандидатури. Організаторам хочеться, щоб фото отримали визнання від спільноти Вікісховища, але самостійно ми цього не осилимо, бо один користувач може номінувати тільки 5 зображень на добу 🙂 Якщо у своїх налаштуваннях увімкнути додаток Nominate this image for QI»:

   Click here to insert your stored nomination!

Не лякайтеся вікірозмітки, якщо ви до неї не звичні: трохи уважності, і буде зрозуміло, що й до чого. Зате номінація на статус якісного зображення дає змогу почути думки інших користувачів, що знаються на фотографії, щодо ваших файлів. Якісні зображення потім потрапляють на головну сторінку Вікісховища і Вікіпедії, й деякі наші давні знайомі вже можуть таким похвалитися (фото нижче).

Якщо вашою світлиною можна проілюструвати статтю — нащо чекати на когось, якщо це можна зробити самому! Можете подивитися відеоурок, почитати довідкову сторінку редагування Вікіпедії у візуальному редакторі (розділ Редагування зображень) або про вікірозмітку для зображень. У межі цього допису це вже не вміщається 🙂

Пам’ятайте про один з головних девізів Вікіпедії: будьте рішучими!

Гриб-зонтик великий. Фото — Георгій Чернілевський, суспільне надбання. Якісне зображення; вибране зображення дня у Вікісховищі 7 вересня 2016 року.

Гриб-зонтик великий. Фото — Георгій Чернілевський, суспільне надбання. Якісне зображення; вибране зображення дня у Вікісховищі 7 вересня 2016 року.