Найкращі фото Черкаської і Київської областей

Сьогодні в центрі уваги — парки, але не ті, що давньоримські богині, а парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, які часто також є і пам’ятками архітектури. Вони потрапили в охоронні списки завдяки своєму плануванню, гармонійному розташуванню будівель, композиціям зі скульптур тощо.

Найкраще фото Черкаської області цьогоріч — знімок з Національного дендрологічного парку «Софіївка». У наших списках цей парк є комплексом пам’яток, де Партерний амфітеатр (на фото) — частина підкомплексу з назвою Ділянка партерного амфітеатру і дендропарк. Цікаво, чи довго блукав автор, Prymasal (Олександр Примас), серед цих підкомплексів серпневого дня… 😉

Парк «Софіївка», партерний амфітеатр (Тераса троянд), Умань.

Парк «Софіївка», партерний амфітеатр (Тераса троянд), Умань. Автор фото — Prymasal (Олександр Примас), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Київської області  — знімок з Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України. У конкурсних списках це Парк «Олександрія» та паркові споруди, пам’ятка архітектури національного значення. Історично цей парк заклала у своєму маєтку графиня Олександра Браницька, за її іменем він і отримав назву. Він зазнав і розквіту. і занедбання, а у 2007 році був одним із номінантів проекту «Сім чудес України». Але серед «чудес» опинилась Софіївка. Що ж, це просто означає, що чудес в Україні більше, ніж сім 🙂 Вітаємо Романа Наумова, автора світлини, з перемогою.

Зимовий став, дендропарк Олександрія (Біла Церква).

Зимовий став, дендропарк Олександрія (Біла Церква). Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Переможці з Сумщини і Чернігівщини

Треба сказати, що багато гарних фото було подано на конкурс. А ви знаєте, що чим більший вибір, тим складніше його зробити. І ще ви, мабуть, знаєте, що вибір може комусь не сподобатися — або навіть не сподобатися вам самим завтра. Але так само і навпаки — наступного дня можна прокинутися і подумати: це ж так прекрасно, і як я раніше не помічав! Адже так? 🙂

Це був ліричний відступ, тепер до справи. Ще дві світлини до вашої уваги.

Серед фотографій пам’яток Сумської області перемогло фото Покровської церкви у селі Вирівка Конотопського району. Збудована купцем і освячена у 1894 році. У будівництві храму купець мав свій інтерес — за заповітом він з дружиною мали бути поховані під склепінням церкви, а дзвіниця буде віддзвонювати їм вічну пам’ять. Але цього не сталося — купець помер і похований у Петербурзі. Церква нині охороняється як пам’ятка архітектури місцевого значення у комплексі з двокласним училищем, збудованим тоді ж. Автор світлини — користувач Demmarcos (Андрій Мозоль).

Ансамбль Покровської церкви, село Вирівка (Сумська область).

Ансамбль Покровської церкви, село Вирівка (Сумська область). Автор фото — Demmarcos (Андрій Мозоль), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Світлина-переможець з Чергівщини — фото Церкви Михаїла і Федора. Від початку будівництва у 1801 році церква неодноразово перебудовувалася і змінювала свій вигляд. Зараз вона, можна сказати, має візантійську зовнішність 🙂 Автор фото — Nomad0212 (Сергій Колотуша).

Церква Михайла та Федора, Чернігів. Автор фото — Nomad0212 (Сергій Колотуша), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Михайла та Федора, Чернігів. Автор фото — Nomad0212 (Сергій Колотуша), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ми продовжуємо публікувати переможців, не перемикайтесь. Сподіваємося побачити вас на церемонії нагородження 3 грудня.

Крим на конкурсі

«І що нового в Криму?» — спитаєте ви. Але світлини-переможці по Автономній Республіці Крим і Севастополі у цьогорічному фотоконкурсі відповіді вам не дадуть, бо зроблені у 2012–2013 роках.

Генуезька фортеця у Судаку — неймовірної краси пам’ятка архітектури, до того ж складний комплекс, навіть комплекс у комплексі. Складається із захисного і консульського ярусів та міста, і кожен ярус сам по собі — система захисних споруд: мурів, веж, добротних будівель, які не зламати. На фото ще й відкривається панорама сучасного міста і природного ландшафту довкруж. Коли все споглядають гори, то навіть фортеця 14 століття — зовсім молода 🙂 Автор фото — Neovitaha777 (Віталій Ільницький).

Башта № 5 донжон Консульського замку, Фортечна гора, Судак. Автор фото — Neovitaha777 (Віталій Ільницький), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Башта № 5 донжон Консульського замку, Фортечна гора, Судак. Автор фото — Neovitaha777 (Віталій Ільницький), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращим фото з Севастополя став знімок ротонди в Херсонесі. Це одна з найстаріших пам’яток української архітектури та ранньо-християнського будівництва на території сучасної України, яка датується IV–VI століттям. На жаль, лишились хіба рештки стін — як і від багатьох пам’яток у Херсонесі, які було знищено або розібрано на камінь для будівництва інших споруд. Автор цієї світлини — користувач Demmarcos.

Візантійський баптистерій, Севастополь. Автор фото — Demmarcos (Андрій Мозоль), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Візантійський баптистерій, Севастополь. Автор фото — Demmarcos (Андрій Мозоль), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Далі буде…

Найкращі фото Києва та Миколаївщини

Дерев’яна архітектура — річ особлива. На відміну від кам’яних споруд, дерев’яним пам’яткам загрожує вогонь, а спалити що-небудь дерев’яне у степовій Україні може навіть звичайна гроза. Тому особливо приємно, коли старовинні дерев’яні пам’ятки не просто доживають до наших днів, а перебувають під охороною — і фото таких пам’яток можуть брати участь у нашому конкурсі. І перемагати 🙂

Цьогоріч у перших рядах нашого параду переможних фотографій областей дві світлини млинів, і перша з них — вітряки з Музею під відкритим небом у Пирогові. Колишні степові велети переїхали на постій під Київ, але, як бачите на фото, чудово вписуються у ландшафт і виглядають так, як і вдома. Фото нижче, авторства Сергія Рижкова (користувач Ryzhkov Sergey) стає найкращою світлиною міста Київ у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки 2016».

Вітряки, Національний музей народної архітектури і побуту України (Пирогів). Автор фото — Ryzhkov Sergey (Сергій Рижков), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гірка вітряків, Національний музей народної архітектури і побуту України (Пирогів). Вітряк із села Лютенські Будища (ліворуч), вітряк із селища Нурове (праворуч). Автор фото — Ryzhkov Sergey (Сергій Рижков), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

І ще одна фотографія — теж млин, але вже водяний. Це пам’ятка у селі Мигія Первомайського району Миколаївської області. Водяний млин Скаржинського називають так на честь поміщика Йосипа Скаржинського, котрий, як і його батько, збудував у селі кілька важливих споруд. Пізніше млин було переобладнано на електростанцію. Зараз це пам’ятка архітектури місцевого значення. Це фото оцінене як найкраща світлина Миколаївської області; автор — користувач Valyshka tyta.

Водяний млин, cело Мигія (Первомайський район Миколаївської області). Автор фото — Valyshka tyta, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Водяний млин, cело Мигія (Первомайський район Миколаївської області). Автор фото — Valyshka tyta, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ми продовжимо публікувати переможців, а усім нагадуємо, що церемонія нагородження відбудеться вже 3 грудня! Приходьте 🙂

Переможці кількісних номінацій

Михайлівська церква (мур.), с. Курган, © Сергій Страхов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Михайлівська церква (мур.) (село Курган Лебединського району Сумської області). © Сергій Страхов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Прийшов час оголосити перші підсумки конкурсу. Сьогодні ми оголошуємо переможців у номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» загалом по Україні і по кожній області (з урахуванням коефіцієнту 3 для пам’яток, які сфотографовані вперше).

Головний корпус лікарні, смт Базалія, © AndriiDydiuk, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Головний корпус лікарні (смт Базалія Теофіпольського району Хмельницької області). © AndriiDydiuk, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  1. Федорович Крістіна Едуардівна
  2. користувач AndriiDydiuk*
  3. Примас Олександр Вячеславович
  4. Ільницький Віталій Іванович
  5. Сарапулов Микола Георгійович
  6. Шестакова Наталія Анатоліївна
  7. Буркут Костянтин Станіславович
  8. Мозоль Андрій Іванович
  9. Бречко Роман Анатолійович
  10. Возна Аліна Сергіївна
Успенська церква, Чортків, © Аліна Возна, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Успенська церква (місто Чортків Тернопільської області). © Аліна Возна, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Воронцовський маяк, Одеса, © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Воронцовський маяк (місто Одеса). © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Рівненська, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Вінницька, Житомирська, Миколаївська, Черкаська — Примас Олександр Вячеславович
  • Запорізька, Полтавська, Херсонська — Шестакова Наталія Анатоліївна
  • Тернопільська, Хмельницька, місто Київ — користувач AndriiDydiuk*
  • АР Крим, місто Севастополь — Ільницький Віталій Іванович
  • Київська, Кіровоградська — Буркут Костянтин Станіславович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Дніпропетровська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Донецька — користувач Жерминаль*
  • Луганська — Андріяшик Іван Романович
  • Сумська — Страхов Сергій Геннадійович
  • Харківська — Кругляк Тетяна Федорівна
  • Чернігівська — Тарабара Сергій Васильович

* Користувачі AndriiDydiuk та Жерминаль не активували в налаштуваннях електронну пошту, тому оргкомітету наразі не вдалося з ними зв’язатися.

Церква Різдва Богородиці (дер.), с. Новосілки, © Вячеслав Галєвський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Церква Різдва Богородиці (дер.) (село Новосілки Турійського району Волинської області). © Вячеслав Галєвський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Запрошуємо на церемонію нагородження! [Оновлено дату заходу]

рамка

Архітектура міста Києва. На задньому плані — Національний музей історії України. Автор фото: Lavana, cc-by-sa-3.0

У суботу, 3 грудня, відбудеться церемонія нагородження переможців фотоконкурсів «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю».

У вересні та травні 2016 року «Вікімедіа Україна» проводилила масштабні фотоконкурси з метою збору світлин для ілюстрування статей у Вікіпедії та інших вікіпроектах. Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» проводився вже вп’яте, за цей час було отримано більше 100 тисяч світлин понад 20 тисяч об’єктів культурної спадщини України. У результаті фотоконкурсу «Вікі любить любить Землю», що проводиться з 2013 року, Вікісховище також поповнилося фотографіями кількох тисяч об’єктів Природно-заповідного фонду України. Десять найкращих світлин обох конкурсів змагались на міжнародному етапі.

Запрошуємо учасників та прихильників конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за культурну й природну спадщину нашої країни.

Захід відбудеться у приміщенні Національного музею історії України, що на Старокиївській горі. Будівля музею, що є пам’яткою архітектури, збудована у 1937–1939 роках за проектом архітектора Йосипа Каракіса і спочатку призначалася для художньої школи. У музеї історії України зберігаються етнографічні, археологічні, нумізматичні колекції, стародруки, твори живопису і скульптури та інші історичні експонати.

У програмі заходу: презентація статистичних підсумків конкурсів, оголошення рейтингу та нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток, нагородження переможців спеціальних номінацій, відкриття фотовиставки робіт переможців.

Захід триватиме до двох годин. По завершенні можна буде піти на екскурсію музеєм.

Місце та час проведення. Субота, 3 грудня, 11:00. Національний музей історії України, за адресою Київ, вул. Володимирська, 2.

Контакти для акредитації:
Віра Моторко,
менеджер проекту «Вікі любить пам’ятки»
+38 066 77 404 99, wlm-ua@wikimedia.org

Анна Хроболова,
менеджер проекту «Вікі любить Землю»
+38 067 34 37 434, wle@wikimediaukraine.org.ua

Оксана Тараненко,
відділ зв’язків з громадськістю Національного музею історії України
+38 098 830 48 83

рамка

Історичний музей взимку. Автор фото: Микола Виноградов, cc-by-sa-4.0

Що відбувається з фотографіями після конкурсу

Отже, ви завантажили свої фотографії на конкурс. Ще у вересні. Що з ними робиться прямо зараз? Вони потрапили у таку пекельну машину:  

Млини. Саль-Лавалетт, Франція. Автор фото — Jack ma, вільна ліцензія CC BY-SA

Млини. Саль-Лавалетт, Франція. Автор фото — Jack ma, вільна ліцензія CC BY-SA

Гаразд, жартую, насправді ні. Навіть фото млинів не з України, а з Франції. Видимих операцій із файлами ви, вірогідно, не бачите. Усі вони розміщені на своїх місцях у Вікісховищі, звідки їх можна брати на використання на тих умовах, на яких їх було завантажено. Учасники спільноти Вікісховища, тобто дописувачі, які порядкують у цьому арсеналі файлів, можуть щось змінювати: пропонувати до перейменування файли з нечитабельними назвами, розвертати неправильно орієнтовані знімки, додавати категорії. Усі фото потрапили у категорію Cultural heritage monuments in Ukraine або підкатегорії за регіонами, звідки їх треба б розсортувати по вужчих. Волонтери нашого проекту теж над цим працюють, але тут, як то кажуть, не горить, тому категоризація — це традиційно повільна справа. (Звісно, тут ви можете й самі долучатись; подосліджуйте можливості Вікісховища на дозвіллі 😉 )

Користувачі Вікісховища інколи ставлять фото на вилучення, якщо файли якось не вписуються в політики ресурсу. Зокрема, є така сумнозвісна річ, як відсутність свободи панорами в Україні, через що, якщо ви просто завантажили фото свіжого пам’ятника, але не взяли від скульптора дозвіл, ваше фото з Вікісховища захочуть вилучити. Але «вилучити» у вікіпроекті ніколи не буває назовсім, тому ми про це не дуже переймаємося — як тільки свободу панорами буде узаконено (наприклад, через прийняття законопроекту #1677), усі вони повернуться на свої місця. Якщо ваші файли спіткала прикрість — це ще не кінець світу; у нас все пораховано.

Що ще роблять волонтери — по можливості перевіряють, чи справді на фото те, що заявлено у підписі й ідентифікаторі пам’ятки. Зрозуміло, що якщо ви сфотографували згарище, де мала бути пам’ятка, але її вже нема, то вини за вами нема і таке фото теж корисне. Але інколи можна помилитися адресою, або випадково завантажити чийсь портрет, зроблений на території пам’ятки (що не зовсім пасує до мети конкурсу), то ми стараємося такі випадки знайти і перевірити. Тут допомагають і ваші листи, які ви пишете оргкомітету, про дуже вже каверзні пам’ятки (один будинок за адресою Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька 2/21/19 у Києві чого вартий).

А тепер про те, чого не видно. Для відбору і оцінювання фотографій створено спеціальний інструмент. Ним користуємось не тільки ми, а й деякі інші країни-учасниці конкурсу. Як працює і як виглядає WLX Jury Tool можна подивитися на сторінці Вікісховища (англійською). Інформація про те, які оцінки отримало те чи інше фото, лишається тільки всередині інструменту.

Спочатку організатори і волонтери провели попереднє відсіювання фотографій — ми називаємо це нульовим раундом. Коли у вас 36 тисяч файлів, а обрати треба, грубо кажучи, топ-10, то треба зжалитися над своїм журі і хоча б переполовинити цю копу, перш ніж віддавати її на розгляд. Зважте, що десяток добровольців, які працювали у нульовому раунді? не обирали фото, які потраплять у раунд перший, а відкидали ті, які туди не потраплять. Різниця в підході важлива. Використовували рекомендації щодо якості фотографій — вони там найбільш базові. Приклад того, що не пройшло далі — охоронна табличка на будівлі. Фото, безумовно, має цінність для ідентифікації пам’ятки, але табличка не є пам’яткою сама по собі, якось так.

У перший раунд відбору до журі потрапило майже 11 тисяч файлів. Добре, що ми цьогоріч наагітували багато фахівців 🙂 Традиційно, це люди, яких можна об’єднати у три категорії: професійні фотографи, пам’яткознавці та історики, вікіпедисти зі стажем і знанням фотографії та теми. І все одно кожен член журі отримав понад тисячу файлів на огляд, із завданням обрати лише 50, які пройдуть у тур другий. При цьому кожен файл дивиться не один член журі, а двоє.

І нульовий, і перший раунди тривали по одному тижню. Нам трохи зайняло часу запустити процес, тож останній зі згаданих ще триває. У другому раунді кожне фото треба буде оцінювати, ставлячи бали. Залежно від того, наскільки складно буде визначитися з переможцями, можливо, буде третій раунд із завершальним голосуванням.

На все про все ми маємо час до 31 жовтня, і це не ми самі для себе придумали поріг, а міжнародний оргкомітет сказав, як відрізав: переможна національна десятка має бути передана міжнародному журі не пізніше кінця місяця, інакше не втрапить у фінал фіналів.Тому ми стараємося, як можемо 🙂

На підході результати у кількісній номінації (вище було згадано про перевірку фото на «пам’ятковість»), про членів журі напишемо теж. Що ще ви б хотіли знати? Кажіть, пишіть на wlm@wikimediaukraine.org.ua і — дякуємо, що ви з нами! 🙂

Колишній домініканський костел у Жовкві. Автор фото — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишній домініканський костел у Жовкві. Одне із фото «Вікі любить пам’ятки 2016», що отримало статус «якісне зображення» у Вікісховищі. Автор — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Прийом світлин закінчився, або Спокій нам лише сниться

Житловий будинок, фрагмент, поч. 20 ст. (Івано-Франківськ). Автор фото — Константинъ, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, фрагмент, поч. 20 ст. (Івано-Франківськ). Автор фото — Константинъ, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Прийом фотографій на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» закінчився останньої секунди 30 вересня і ми поринули в наступний етап роботи — відбір найдостойніших.

Тож не злостіться на нас, будь ласка, що давно не писали — на відміну від панянки на франківському будинку,  у нас для лежання часу небагато 🙂

Трохи цифр. На конкурс було подано понад 36 тисяч фото, лічильник бачите самі у правій колонці сайту. З часом цифра на лічильнику може трошки зменшитися, бо не всі фото, на жаль, відповідають строгим правилам Вікісховища, але зовсім трошки. 259 авторів подали свої фото на конкурс, і це більше, ніж торік, а ще 45% зареєструвалися після початку конкурсу, себто навмисне для участі в ньому. Що ж, сподіваємося, хтось по дорозі встиг поцікавитися іншим вмістом Вікісховища (а це має 34 мільйони медіафайлів, готових до використання) і отримає з цього користь 🙂

Ми вже майже готові оголосити переможців у т.зв. кількісній номінації — тих, хто завантажив світлини найбільшої кількості різних об’єктів. Але перед цим ми ще хочемо трохи перевірити, чи ніде не закралося помилок і чи всі ID відповідають пам’яткам на знімках. Обіцяємо не відкладати надовго.

Нагородження переможців ми вже запланували на кінець листопада, тож за місяць маємо все перевірити, оцінити і сповістити героїв конкурсу. А поки Ви чекаєте, не забудьте перевірити, чи вказали електронну пошту в налаштуваннях обліковки у Вікісховищі — адже це саме той спосіб, у який з Вами за потреби зв’яжуться організатори.

М — мотивація

Стеля в головній залі Шарівського палацу. Автор фото — Maksimryabenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Стеля в головній залі Шарівського палацу. Автор фото — Maksimryabenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На календарі 23 вересня, попереду — останні вихідні і останній тиждень конкурсу. Пам’ятайте, що на наш конкурс фотографій пам’яток культурної спадщини можна надсилати файли до останньої хвилини доби 30 вересня за київським часом.

Зараз по Україні де-не-де кропить дощик, але переважно перемінна хмарність із сонечком, а це означає, що є купа шансів половити гру світла і тіні на стінах, схилах, боках і дахах пам’яток усіх категорій, розмірів, мастей і віку. Апарат в руки — і гайда! Завантажуватимете, коли дощ ітиме 🙂

У намаганнях надихнути побільше людей з фотоапаратами до участі в конкурсі спробували скласти таку собі мотиваційну абетку. Вийшло радше схоже на загалом глосарій конкурсу — але дивіться самі.

Актуальність. Ми вже вп’яте проводимо конкурс і всі роки приймаємо на конкурс фотографії усіх пам’яток, бо час іде, і чим актуальніші маємо фото — тим ліпше.
Будьте рішучими! Один з девізів Вікіпедії і всього вікімедійного руху.
Вікіпедія. Дестинація усіх найкращих фотографій.
Гармидер. Те, що відбувається за лаштунками, але зробімо вигляд, що ви цього не бачили.
Ґрати. Бувають такі красиві ковані ґратки на вікнах і балконах пам’яток — очей не відвести. Дехто і не відводить, дивлячись через об’єктив (див. фото нижче).
Декомунізація. Важливий процес у країні, який ускладнив життя організаторам конкурсу — досі тільки додавали пам’ятки у списки, а тепер наче й вилучати треба. Що ми вирішили робити з пам’ятками, позбавленими статусу, ще напишемо якось.
Енциклопедичність. Складно пояснити всю палітру цього слова, але якщо вашою світлиною можна проілюструвати статтю в енциклопедії — значить, усе правильно.
Є. Ви бачили, скільки у списках всього є? Ми знаємо, а все одно диву-є-мося.
Журі. Тримаємо в секреті уже запрошених осіб і панічно шукаємо іще гравців у команду: 23 тисячі фото і ще тиждень конкурсу — це вам не жарти.
Запити. Тільки надсиланням запитів на інформацію в органи державної влади ми отримуємо списки пам’яток. Інколи відповіді на наші запити значно відрізняються у різні роки, і не відомо, чи то якісь пам’ятки зняли з обліку, чи щось інше сталось. (Тут можна нас пожаліти).
Інформативність. Те, що очікується від фотографії.
Їздити. Те, що доводиться робити нашим учасниками, бо деяких пам’яток ще й трохи далеко діставатися.
Йменування. Маленьке спостереження: не треба писати всю величезну назву пам’ятки у назві завантажуваного файлу. Назва файлу хай буде коротка, а там далі є опис — в описі можна більше.
Коефіцієнт за новосфотографовані пам’ятки. Фотографії пам’яток, для яких до початку конкурсу відповідно до відомої нам інформації не було жодної ілюстрації на Вікісховищі, отримують коефіцієнт рівний 3 (для кожної пам’ятки).
Листопад. У кінці цього місяця ми плануємо нагородити переможців, але про це ще рано думати, поки ви не всі можливі світлини подали на конкурс.
Майстер завантаження. Користуйтеся конкурсним завантажувачем, тоді ваші фото матимуть помітку про те, що вони завантажені на конкурс.
Налаштування. Кожен учасник конкурсу є тепер зареєстрованим користувачем Вікісховища, тож на дозвіллі загляньте у свої налаштування: хай краще у вас там буде вказана електронна адреса і дозволено надсилати листи — щоб ми могли зв’язатися за потреби, а ви — могли відновити пароль.
Охайність. Якщо на фото має бути будинок, то він має бути там цілком, якщо за задумом сфотографовану якусь деталь — тоді має бути деталь. Фото, на якому не видно першого поверха в намаганні приховати автомобілі-людей-негарні-вивіски — це якось …неохайно.
Пам’ятка. Це саме те, що має бути основним об’єктом фото.
Роздільність. 0,5 МПкс як допуск до конкурсу і більше 2 МПкс — для перемоги в номінаціях за якість. Ми поважаємо професійні інтереси фотографів і просимо завантажити максимально можливу роздільність тільки пізніше у переможців.
Списки. Якщо у вас закінчилися фото, але не закінчився час, можете попроглядати списки на наявність відвертих помилок, і писати про них нам.
Тисячі їх. Фотографій. Але пам’яток набагато більше. У вас ще не скоро з’явиться виправдання «та вже все пофотографували» — якщо взагалі.
Україна. Ми з вами зараз говоримо про українську частину конкурсу. Але якщо у вас є фото пам’яток інших країн — шукайте їх у списку учасниць і беріть участь ще й там; ще є час.
Фільтри і Photoshop. Не заборонене ні те, ні інше, аби в розумних межах.
Хтось. Вічно винний член оргомітету, який досі не організував використання минулорічних фотографій конкурсу у статтях Вікіпедії. Але ви можете допомогти Хтосю; він буде вдячний.
Цінність. Для нас ваші фото цінні вже тим, що вони є. Художню цінність оцінять члени журі, як і цінність інформативну.
Час. Те, чого завжди хочеться мати більше. Тож давайте використаємо той, що є, з користю — користю для конкурсу 😉
Шухляди. Якщо у вас є власні фото десятирічної давності, поділіться ними теж. Ми щодня отримуємо сповіщення, що деякі пам’ятки у списках по факту вже знищені — раптом у вас є їхні фото?
Ще. Скільки б не було додано пам’яток у списки і подано фотографій — хочемо ще.
ЮНЕСКО. Підтримує міжнародний фотоконкурс Wiki Loves Monuments; нехай те, що ви долучаєтеся до міжнародного проекту, що має високу підтримку, підніме вам дух і надихне до активної участі.
Якісне зображення. Статус, який зображенню присвоює спільнота Вікісховища. Номінуйте свої фото на отримання статусу, не соромтеся 🙂

І, як завжди, запитуйте. Ті, хто вариться у казанах конкурсу, можуть не знати, що не зрозуміло ззовні — поки ви не запитаєте 🙂

Будинок № 29 на вулиці Пекарській у Львові. Автор фото — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Будинок № 29 на вулиці Пекарській у Львові. Автор фото — Aeou, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Список цивільних споруд Гетьманщини

Будинок полкової канцелярiї (Чернігів, Вал). Автор — Opalev, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Будинок полкової канцелярії (Чернігів, Вал). Автор — Opalev, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Ми відкрили спецномінацію «Цивільні споруди доби Гетьманщини» — тепер даємо список пам’яток, які беруть у ній участь.

Список поділений на сім частин за нинішнім адміністративним устроєм: Київ і Київська,‎ Полтавська‎, Сумська,‎ Харківська,‎ Черкаська і‎ ‎Чернігівська області.

Коротко кажучи, у списки для спецномінації включено нерелігійні будівлі, споруджені між 1649 і 1781 роком. (Гетьманщина існувала з 1649 року. На Правобережжі залишки її автономного устрою були остаточно ліквідовані у 1712 році, на Лівобережжі — на початку 1780-х років).

До списків також включені пам’ятки з території Слобідських козацьких полків, які хоч і не входили безпосередньо до складу Гетьманщини, проте були автономним утворенням, що перебувало в історико-культурній єдності з українськими землями Гетьманщини.

Як ви знаєте, у «Вікі любить пам’ятки» беруть участь лише світлини пам’яток, що є у конкурсних списках, а в списки потрапляють ті пам’ятки, для яких нам відомі накази про взяття під охорону. Але якщо вам трапиться пам’ятка, якої немає в переліку, але яка відповідає критеріям номінації, то повідомляйте: вартісну споруду можна буде включити до списку пам’яток спецномінації.

Як і завжди, просимо звернути особливу увагу на ті пам’ятки, що раніше не фотографувалися для конкурсу, і завантажувати їхні зображення. Новосфотографовані пам’ятки ми особливо любимо 🙂

Пам’ятайте, що оцінюється не лише краса фото, а і їхня інформативність. Адже кінцеве місце призначення усіх гарних фото — статті у Вікіпедії.

Ще третина вересня є. Ми у вас віримо 🙂