Обласні переможці: Кіровоградська, Запорізька, Дніпропетровська

Наступні три переможці за областями у цьогорічному конкурсі.

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Наталія Шестакова стала другою учасницею, хто сфотографував волосне управління на Кіровоградщині для Вікіпедії (що доволі нетипово для переможних світлин) і перемогла. Пам’ятка збудована наприкінці ХІХ ст., охоронний статус надано у 2011 році. Зараз там розміщується дитяча бібліотека.

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

По Запорізький області першість також виборола Наталія і вже за обома згаданими параметрами. У Вікісховищі фото цієї пам’ятки з’явилося завдяки їй вперше саме цього року!

Костел св. Миколая, Кам'янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел св. Миколая, Кам’янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел святого Миколая — один з небагатьох римо-католицьких храмів у східних областях України. Побудований у 1895-97 роках у готичному стилі з двома 33-метровими баштами зі східного фасаду, розрахований на присутність 500 осіб. Будівництво велося на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу за участю Металургійного Товариства. Проектувати костел директор заводу запросив архітектора Маріана Хорманського. У 1929 році костел був відібраний у католиків, а майно вивезене. У радянські часи в костелі розміщувалися військкомат і автомийка.  У 1991 році відновлені богослужіння, у 1997 році завершилась реставрація. Стаття у Вікіпедії про пам’ятку є незавершеною.

Roman Catholic Church of Saint Nicholas, Kamianske7

Вигляд костелу у перші роки після зведення

Обласні переможці: Вінницька, Миколаївська, Одеська

Наступні три переможці за областями у нашому фотоконкурсі пам’яток культурної спадщини.

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Водонапірна вежа у Вінниці має статус пам’ятки місцевого значення має з 1983 року, а з 2000 — офіційно є одним із символів міста.

Збудована вона у 1912 році за проектом Григорія Артинова і поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус, та забезпечувала роботу першого у Вінниці водогону. До середини століття вежа  залишалась однією з найвищих будівель міста.

Семиярусна восьмикутна витягнута в периметрі башта практично зберегла свій первозданний вигляд. Після реконструкції змінили розташування годинників, спустивши їх на ярус нижче; а ще тепер вежа має чудову вечірню підсвітку, завдяки якій і можна робити такі чудові знімки.

Член журі Юрій Клименко висловився влучно і змістовно:

Дуже технічна і сконцентрована фотографія і цим вона безперечно чіпляє.

 

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві — пам’ятка архітектура національного значення і пам’ятка історії місцевого значення.

Будівлю звели у 1792-94 роках за проектом та під керівництвом архітектора П. Нейолова у стилі класицизму XVIII століття. Первинно вона призначалася для правління Чорноморського адміралтейства, однак за час свого існування виконала багато різних призначень: коли завершилося будівництво, тут поселився із сім’єю адмірал Микола Мордвінов, згодом тут проживали та працювали такі адмірали де-Траверсе, Грейг, Лазарєв, фон-Глазенап, Аркас, після Жовтневої революції у будинку розташували гуртожиток для вчителів Наркомпросу, потім — дитячий дім, ремеслене училище, після нього школу-інтернат.

Нарешті у 1973 році прийнято рішення про створення Музею суднобудування і флоту, на той момент «адміральський палац» уже почали реставрувати. І нині музей приймає відвідувачів саме в цій будівлі.

Пам'ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову — пам’ятка монументального мистецтва національного значення. Статуя генерал-губернатора Новоросійського краю і Бессарабії князя Михайла Воронцова з’явилася  в Одесі у 1863 році. Це другий пам’ятник у місті, після пам’ятника Дюку. Михайло Воронцов — цікавий зразок людини, що провела молодість і здобула освіту в Лондоні, будував собі маєтки (Вікіпедія має щонайменше три статті з назвою «Воронцовський палац»), але в преамбулі статті про самого Воронцова відзначено інше: «Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст».

Бронзова статуя князя, загорнутого у мантію і з фельдмаршалським пірначем в руці, міститься на чотирикутному постаменті з кримського діориту. Темного зимового вечора пам’ятник освітлюють хіба що вогні Спасо-Преображенського собору неподалік, в якому, власне, і похований Михайло Воронцов.

Враження члена журі користувача C messier:

Мені справді подобається рішення статуї як силуету. Туман додає фотографії містичної атмосфери. Хоча ще питання, чи треба було так обрізати знімок унизу.


Залишилося ще кілька регіональних переможців! Вже скоро 😉

Обласні переможці: Львівська, Рівненська, Волинська

У цих областях перемогли пам’ятки-візитки своїх міст, добре відомі нашим учасникам.

Сергій Криниця вкотре став автором найкращої світлини в області, а саме найкращої серед тих, що зафіксували пам’ятки Львівщини.

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — театр опери і балету у Львові, розташований в історичному центрі міста на проспекті Свободи, 28 та названий на честь відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької. Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зигмунта Горголевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини. Проект було обрано за результатами конкурсу та непростого обговорення, що призвели до деяких змін у ньому.

Земляні, мулярські, каменярські роботи та бетонування доручили фірмі Івана Левинського, асфальтову гідроізоляцію виконало підприємство Станіслава Лишкевича. Бляхарські роботи виконала львівська фірма Генрика Богдановича, металеві конструкції перекриттів виготовлено на вагонному заводі в Сяноку. Систему вентиляції встановила фірма Johannes Haas із Відня спільно з львів’янином Владиславом Нємекшею. Нагляд за роботами здійснював особисто Зиґмунт Ґорґолевськийза участі випусників краківської Промислової школи, з яких найдовше на будмайданчику працював Ян Новорита — в майбутньому відомий архітектор Львова і Катовіц. Усе внутрішнє оздоблення також виконано за проектом Ґорґолевського, але тут керівником робіт був Марцелій Гарасимович. Живописні та скульптурні роботи доручено окремо запрошеним митцям, зокрема скульпторам Антонію Попелю та Тадеушу Барончу (композиції «Трагедія» та «Комедія»), Петрові Війтовичу (статуї «Слава», «Поезія» та «Музика»), Тадеушу Вісньовецькому, Юліушу Белтовському, Юліану Марковському.

Стилістично споруда відноситься до неоренесансу та необароко. Присутні також елементи модерну. Застосовано велику кількість форм обидвох стилів та рясне скульптурне декорування.

У серпні 2017 року гендиректор оперного театру Василь Вовкун заявив, що банерна реклама назавжди зникне із фасаду Львівської опери. Можливо, переможна світлина зафіксувала перші дні цього рішення у дії і, звісно ж, від того багато виграла.

Член журі Георгій Чернілєвський це фото коментує так:

КОМПОЗИЦІЯ

Нічні знімки Львівського оперного театру завантажували і раніше, але тут автор зміг подати цю будівлю по-новому за рахунок цікавого композиційного рішення. По-перше, це відмова від симетрії. Театр знято не фронтально, а з правого кута. По-друге, віддзеркалення у фонтані стало одним з важливих елементів загальної картини.
Додатково варто відзначити, що фотографія пройшла грамотну пост-обробку. Зокрема виправлено геометричні викривлення, які зазвичай наявні на подібних знімках.

 

Руїни замку, с. Новомалин. Найкраща світлина Рівненської області. Автор фото — Demmarcos, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Руїни замку, с. Новомалин. Найкраща світлина Рівненської області. Автор фото — користувач Demmarcos, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

У Рівненський області перемогу в номінації вже другий рік поспіль виборює світлина Новомалинського замку, точніше його каплиці, але тепер у об’єктиві користувача Demmarcos. Руїни замку розташовані в селі Новомалин, що в Острозькому районі Рівненської області. Каплиця побудована в неоготичному стилі, її цокольна частина — залишки оборонної вежі. Кожен із чотирьох фасадів прорізаний одним вузьким стрілчастим вікном, а поставлені на зовнішніх кутах високі круглі башточки, розкреслені лінійним рустом, нагадують готичні пінаклі. Інтер’єр каплиці був прикрашений різьбленням по мармуру, виконаної скульптором Т. О. Сосновським. Замковий комплекс зазнав руйнувань під час Другої світової війни. Замок — один із найстаріших в Україні, проте на сьогодні залишились лише художньо атракційні руїни.

Від пам’яткознавців у журі це фото отримало і 10/10, а от фотографи ставили оцінки скромніші, нагадуючи (як-то користувач C messier), про те, що можна було б і скористатися правилом третин.

В'їзна (Надбрамна) башта Луцького замку. Найкраща світлина Волинської області. Автор фото — Мирослав Видрак, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

В’їзна (Надбрамна) башта Луцького замку. Найкраща світлина Волинської області. Автор фото — Мирослав Видрак, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Фото церковних пам’яток, що виборювали перемоги у Волинській області останні два роки, поступилися замку. Світлина В’їзної (Надбрамної) башти Мирослава Видрака отримала найбільше балів журі.

Замок Любарта, або Луцький замок — верхній замок Луцька, один із двох (частково) збережених замків, пам’ятка архітектури та історії національного значення. Один із найбільших, найдавніших і найкраще збережених в Україні замків. Головний об’єкт історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», культурний осередок та найстаріша споруда Луцька.

В’їзна вежа це п’ятиярусна паралелепіпедна споруда. Висота становить 28 м, розмір в плані 11,9×12,05 м. У південній частині розміщені гвинтові сходи, які сполучались із князівським палацом. Від рогу вежі починається стіна Окольного замку. Унизу вежа підпирається потужними контрфорсами, зведеними на початку XIX ст, які дещо звужуються доверху. Між ними арковий вхід у замок. Над входом розташовані два портали з арковим завершенням. Це колишні входи у замок, колись вони закривались підйомним мостом. Другий ярус вежі має напівциліндричні, а третій та четвертий мали хрещаті склепіння. Лише вони порушують загалом симетричну структуру головного фасаду вежі. У середній частині фасаду виступають квадратні зубці, розташовані над проміжним карнизом. Верхній карниз має аркатурний мотив і оперізує вежу по периметру. Під ним знаходяться два отвори. Аттик має потужні зубці-мерлони ренесансної форми. Задній фасад вежі, який виходить у замковий двір, має простішу структуру. Центральний прохід має готичне завершення. Середні яруси вежі, за винятком верхнього, мають по одному вікну, обрамлені білокам’яними ренесансними наличниками.

У коментарях до цього фото члени журі погодились одне з одним, що світлина має приємний настрій (користувач C messier) і чудову композицію (Міхіль Вербек).


У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії:
uk.wikipedia.org/wiki/Львівський_національний_академічний_театр_опери_та_балету_імені_Соломії_Крушельницької
uk.wikipedia.org/wiki/Новомалинський_замок
uk.wikipedia.org/wiki/Замок_Любарта#Архітектура

Обласні переможці: Черкаська, Полтавська, Сумська

Представляємо світлини-переможці ще трьох областей.

Готель «Слов’янський» (місто Черкаси). © SNCH, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Готель «Слов’янський» (місто Черкаси). © SNCH, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найбільше балів серед світлин Черкаської області отримала фотографія так званого «Блакитного палацу» – будівлі колишнього готелю «Слов’янський», що побудований на замовлення одного з найвідоміших у свій час підприємців Скорини за проектом архітектора Владислава Городецького в кінці XIX століття. Автор фото – користувач SNCH.

В архітектурі будівлі поєднані риси класицизму, модерну, близькосхідного стилю Середньовіччя. Будівля розташована за адресою вул. Остафія Дашковича 20 і є пам’яткою архітектури місцевого значення.

До речі, фотографія цієї пам’ятки (за авторством Сергія Криниці) 2013 року вже перемагала в області.

Будинок Полтавських губернських державних установ. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок Полтавських губернських державних установ. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Полтавської області журі визнало світлину Сергія Криниці «Будинок Полтавських губернських державних установ».

Ця пам’ятка історії та архітектури національного значення знаходиться за адресою вул. Соборності 36.

Середню частину будівлі було споруджено у 1811 році в стилі класицизму за типовим проектом 1803 року архітектора Адріяна Захарова, а вже 1866 року впритул до середнього корпусу добудовано бічні крила за проектом харківського архітектора Ф. І. Данилова.

Впродовж XIX—початку XX століття тут містилася більшість губернських установ. Після Жовтневого перевороту у будинку розмістилися установи губвиконкому.

Після того, як 1943 року будівля згоріла, вона була відбудована у 1948–1952 роках за проектом архітектора Д. М. Гольдінова та інших, при консультації архітектора Є. I. Катоніна. Зараз тут міститься міськрада.

Спасо-Преображенська церква (с. Ворожба). © Андрій Ямщинський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Спасо-Преображенська церква (с. Ворожба). © Андрій Ямщинський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

У Сумській області перемогла фотографія Спасо-Преображенської церкви в селі Ворожба Лебединського району авторства Андрія Ямщинського.

Перша церква на цьому місці існувала з другої половини ХVІІ століття. Довгий час споруда була дерев’яною. Лише в кінці ХІХ століття за проектом харківського архітектора В. Немкіна була збудована нова кам’яна церква, яка успадкувала назву попередньої. У другій половині ХХ століття інтер’єр церкви був майже знищений. Вціліла лише вівтарна частина. Нині тут ведуться реставраційні роботи.

Архітектурний ансамбль складається з церкви з трьома куполами і надбрамної дзвіниці й є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Найкращі банери для Вікімандрів 2017

Настав час підвести підсумки спецномінації конкурсу – банери для Вікімандрів.

У цій номінації переміг банер з панорамою української столиці – Подолу та Поштової площі, яку завантажив користувач:Moahim.

Київ: Поштова площа та Поділ. Автор фото — Moahim, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Київ: Поштова площа та Поділ. Перше місце у спецномінації. Автор фото — Moahim, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Банери із зображенням перлини Поділля та України – Кам’янець-Подільської фортеці отримали одразу два призових місця. (Натискайте на фото, щоб відкрити його повністю).

Кам'янець-Подільська фортеця. Автор фото — Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам’янець-Подільська фортеця. Друге місце у спецномінації. Автор фото — Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам'янець-Подільська фортеця. Автор фото — Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам’янець-Подільська фортеця. Третє місце у спецномінації. Автор фото — Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Також окреме і незалежне журі спецномінації відзначило банери із зображеннями Білої Церкви та Меджибожа.

Вид з висоти на костел св. Іоана Хрестителя на Замковій горі, Біла Церква. Чертверте місце у спецномінації. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Меджибізький замок. Автор фото — Aniskov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Меджибізький замок. П’яте місце у спецномінації. Автор фото — Aniskov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Усього було подано 54 банери з українськими пам’ятками — третина від усіх фотографій, що беруть участь у цій міжнародній спецномінації.

Нагадаємо, що банери активно використовуються у проекті Вікімандри. Українською мовою проект має понад 600 статей. Цей показник є поки занадто малим, проте сам проект має всі шанси для того, аби перетворитися на найкращий путівник українською мовою, та потребує, щоб Ви ділилися з іншими важливою інформацією про Ваші подорожі!

Крім того, на лютий 2018 року заплановано конкурс «Підтримай Вікімандри українською», де за створені та покращені статті можна буде отримати призи! Слідкуйте за додатковою інформацією.

Дякуємо усім хто завантажив світлини у спецномінації та вітаємо переможців! Чекаємо у Вікімандрах!

Обласні переможці: Херсонська, Крим і Севастополь

Продовжуємо підводити підсумки обласних номінацій.

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування вночі, Херсон. © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування (місто Херсон). © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Херсонської області журі визнало світлину Сергія Рижкова.

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування — пам’ятка архітектури та історії місцевого значення, розташована в місті Херсоні за адресою вул. Суворова, 37. Збудований у 1894 році за проектом губернського архітектора Антона Сварика.

Декорований центральний напівкруглий об’єм цієї споруди увінчаний скульптурною композицією двох жіночих фігур з гербом товариства. На флангах будівлі, симетрично від центру, влаштовані входи, оздоблені двоколонними портиками з пілястрами і трикутними фронтонами. Поверхні стін споруди банку облицьовано декоративною цеглою, а вікна мають прямокутну та аркову форми.

У 1923 році в будівлі розміщувалося Транспортне споживче товариство, а з 1930-их років — Херсонський інститут фізичних методів лікування. Нині тут розташований Міський центр реабілітації та відновного лікування.

Член журі C messier прокоментував цю світлину так:

Nice evening mode, but technically, it needs perspective correction and it is also a bit tight as a crop.

Генуезька Фортеця, Судак, © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Генуезька фортеця в Судаку. © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

В Автономній Республіці Крим найкращою стала фотографія Судацької фортеці Сергія Зиська.

Минулого року також перемагало фото цього архітектурно-археологічного комплексу.

Судацька фортеця є комплексом пам’яток архітектури та містобудування національного значення (за постановою РМ УРСР № 970 1963 року). Деякі об’єкти занесені до державного реєстру за категорією місцевого значення. Рекомендована до занесення до державного реєстру за категорією національного значення.

Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 га. Збудована в XIV–XV ст.

Коментар члена журі Романа Бречка:

Гарний вид, цікаве небо… Трохи підправити перспективу і буде дуже добре.

Володимирський собор в Херсонесі, Севастополь, © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Володимирський собор в Херсонесі (місто Севастополь). © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Ще одна фотографія Сергія Зиська стала найкращою в Севастополі. Це фотографія Володимирського собору в Херсонесі.

Фотографія цього собору вже ставала найкращим фото Севастополя в 2014 році.

Володимирський собор у Херсонесі — православний храм неовізантійського стилю в Гагарінському районі Севастополя. Розташований на території стародавнього міста Херсонес, яке занесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Є складовою Херсонеського монастиря. Собор був закладений у 1861 році на ймовірному місці хрещення князя Володимира Великого в 988 році. Автор проекту храму — Д. І. Грімм. Будівництво було завершене в 1876 році. У 1979 році взятий на облік як пам’ятка архітектури національного значення.

Член журі Ніна Шентюрк так прокоментувала цю світлину:

Композиційно врівноважена, чиста світлина, без «ізюминки», але й без явних огріхів.


Оголошення переможців 2017 року триває!

Обласні переможці: Житомирська, Тернопільська і Хмельницька області

Хрестовоздвиженська церква, село Старий Солотвин. © Дмитро Балховітін, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Хрестовоздвиженська церква (село Старий Солотвин Бердичівського району). © Дмитро Балховітін, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Житомирської області журі визнало світлину Хрестовоздвиженської церкви у Старому Солотвині Дмитра Балховітіна.

Дерев’яна церква в Старому Солотвині була зведена в 1885 році і належить до пам’яток архітектури місцевого значення. Являє собою зразок школи традиційного дерев’яного зодчества. Храм збудовано без жодного цвяха. Протягом усієї своєї історії церква не зазнала значних пошкоджень та руйнації. У 1960-х роках у старовинній церкві влаштували зерносховище. У 1985 році церква відновила діяльність.

Член журі Юрій Клименко прокоментував цю світлину так:

Спокійна і водночас емоційна фотографія, з великою кількістю самостійних сюжетів. І автор зміг їх добре поєднати одним кадром.

Руїни Кудринецького замку, с. Кудринці, © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Руїни Кудринецького замку (село Кудринці Борщівського району). © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

На Тернопільщині найкращою стала фотографія руїн Кудринецького замку Сергія Рижкова.

Замок побудований з пісковику на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами. Реконструйований у XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над Збручем. У плані неправильний чотиригранник з трьома кутовими баштами. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. Найбільш неприступною була східна сторона, надійно захищена обривистим схилом гори і річкою біля її підніжжя. Північна сторона, звернена до плоскогір’я, була основним вузлом оборони, захищалася штучним ровом, валом і двома баштами. Великі розміри і форма башт були максимально пристосовані для ведення фронтального і флангового вогню. Другий в’їзд у вигляді арочного отвору знаходився в південній стіні. Житлова будівля розташовувалася уздовж східної стіни замку.

Влітку 1648 року козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали із замку коронний гарнізон. Також замок здобували турки в 1672 та 1694 роках.

На початку XVIII ст. замок було перетворено в резиденцію Гуменецьких, згодом перейшов у власність Козебродських.

Коментарі членів журі:

Володимир Лініков:

Кадр вражає лініями рельєфу, які підкреслені золотавими променями низького сонця. Приємний колорит. Автор продемонстрував непересічний погляд на фотографування пам’ятки історії.

Юрій Клименко:

Світло, місце, самі руїни, і вся місцевість навколо них, так добре поєднані, що першим бажанням було зразу запланувати подорож і побачити це на власні очі.
Трішки не сподобалось кадрування зверху, але все інше переважило цей момент

(За матеріалами статті «Кудринецький замок» у Вікіпедії)

Вид на фортецю, Кам'янець-Подільський, © Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Вид на фортецю (місто Кам’янець-Подільський). © Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

А найкращим фото Хмельниччини стала фотографія Кам’янець-Подільської фортеці, яку зробив Максим Присяжнюк.

Фотографії цієї фортеці вчетверте стають найкращими фото в області (за цим показником фортеця наздогнала Святогірський монастир), тож ми не будемо багато про неї писати. Фортеця X–XVIII ст. є комплексом пам’яток архітектури національного значення.

Член журі Роман Бречко так прокоментував цю світлину:

Технічно добре, приємне м’яке світло, але будинок зліва забирає надто багато уваги.


Оголошення переможців 2017 року триває!

Переможці кількісних номінацій 2017

Поруч з найкращими фотографіями загалом і за регіонами, ми традиційно відзначаємо тих, чий конкурсний внесок був найрізноманітнішим.
 Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.), смт Ворохта. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.) (смт Ворохта Івано-Франківської області). © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Нарешті ми публікуємо результати в кількісних номінаціях — «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» загалом по Україні і по кожній області (з урахуванням коефіцієнту 3 для пам’яток, які сфотографовані вперше).

Кушнірська башта і Вітряна брама, Кам'янець-Подільський, © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Кушнірська башта і Вітряна брама (місто Кам’янець-Подільський Хмельницької області). © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  1. Криниця Сергій Олександрович
  2. Федорович Крістіна Едуардівна
  3. Примас Олександр Вячеславович
  4. Сарапулов Микола Георгійович
  5. користувач AndriiDydiuk*
  6. Постернак Вадим Дмитрович
  7. Ільницький Віталій Іванович
  8. Шестакова Наталія Анатоліївна
  9. Буркут Костянтин Станіславович
  10. Лобода Ольга Павлівна*
Кургани, село Веселівка, © Михайло Потупчик, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Кургани (село Веселівка Теплицького району Вінницької області). © Михайло Потупчик, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Миколаївська, Одеська, Тернопільська*, Хмельницька, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Запорізька, Кіровоградська, Полтавська, Херсонська — Шестакова Наталія Анатоліївна
  • Львівська, Черкаська, місто Київ — Криниця Сергій Олександрович
  • Дніпропетровська, Київська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Сумська, місто Севастополь — Лобода Ольга Павлівна
  • АР Крим — Ільницький Віталій Іванович
  • Вінницька — Потупчик Михайло Валентинович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Донецька — Кочержинський Артем Іванович, ВКіТДРДА**
  • Луганська — Ковальова Тетяна Миколаївна
  • Рівненська — Постернак Вадим Дмитрович
  • Харківська — Кругляк Тетяна Федорівна
  • Чернігівська — Тарабара Сергій Васильович

* Користувачі AndriiDydiuk та Tern-Ost посіли відповідно 5-е і 8-е місця. Проте оргкомітетом було виявлено порушення регламенту: користувач Tern-Ost вантажив фото, подібні до минулорічних фото AndriiDydiuk (фото тих самих пам’яток, зроблених у той самий день тим самим фотоапаратом), так само AndriiDydiuk вантажив фото, подібні до минулорічних фото користувача Олексій Присяжнюк. Тож оргкомітетом вирішено об’єднати результати користувачів і відняти від їхніх результатів фото, подібні до минулорічних (п. 7.4 регламенту конкурсу). Таким чином Ольга Лобода посіла 10-е місце.

Також Сергій Криниця і Крістіна Федорович вантажили такі самі фото, як на минулих конкурсах. У них також віднято від результатів кількість однакових фото (на розподіл місць не вплинуло).

** ВКіТДРДА та Артем Кочержинський набрали приблизно однакову кількість балів (25 і 22 відповідно). Проте, якщо враховувати фотографії менше 0,5 МПкс, а також вилучені фото, то в Артема Кочержинського буде більше балів, ніж у ВКіТДРДА. Тому оргкомітетом вирішено присудити перемогу в області обом учасникам.

Поміщицька садиба (мур.), с. Зелене, © ВКіТДРДА, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Поміщицька садиба (мур.) (село Зелене Добропільського району Донецької області). © ВКіТДРДА, ліцензія CC-BY-SA-4.0


Оголошення переможців 2017 року триває!

Обласні переможці: Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська

Продовжуємо публікувати фото, що перемогли в номінації «Найкраща світлина області» у цьогорічному конкурсі Вікі любить пам’ятки. Погляньмо на західні області.

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор старообрядців у селі Біла Криниця на Чернівеччині — пам’ятка архітектури національного значення. Зведений у 1908 році на кошти купців, які таким чином вирішили увічнити пам’ять про свого сина.

За часів Австро-Угорщини, а потім Румунії собор був центром Білокриницької митрополії і всієї Російської православної старообрядницької церкви в Румунії. Після входження Буковини до складу СРСР церкву закрили, а метрополія переїхала до Бреїли. За часів незалежної України в Білій Криниці відновлено богослужіння в соборі.

У Вікісховищі ця світлина набула статусу «якісного зображення» і поповнила галерею якісних фотографій церков з усього світу.

Член журі ВЛП 2017 фотограф Міхіль Вербек відзначає, що йому особливо сподобалося у цьому знімку:

Колір неба дуже добре співвідноситься з кольорами храму.

Йому вторить інший член журі, Юрій Клименко:

Чудова фотографія, що показує не тільки головний об’єкт але й все його середовище, аж до горизонту. Чудове світло, чудові кольори, чудовий фон.

 

Арка старого залізничного мосту у Ворохті. Найкраща світлина Івано-Франківської області 2017. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Арка старого залізничного мосту у Ворохті. Найкраща світлина Івано-Франківської області 2017. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничні кам’яні мости у Ворохті — пам’ятка архітектури місцевого значення. Залізницю у Ворохту проклали ще 1894 року, і як видно по фото, бачив міст багато чого. Він входить до переліку найдовших кам’яних мостів Європи та світу (хоч тепер міст і не використовується).

Члени журі обговорювали прийом автора поділити кадр надвоє, захопивши не весь міст. Комусь це видалося зайвим, хтось відмітив, що так кадр отримав свою родзинку. Ось що сказала членкиня журі, адміністраторка української Вікіпедії Ніна Шентюрк:

У цьому випадку поділ кадру навпіл не недолік, а певне протиставлення двох стихій: кам’яна споруда тяжіє до землі, а дерево і трава тягнуться до неба — мертве і живе, темне і соковито-світле.

Панорама Невицького замку. Найкраща світлина Закарпатської області. Авторка фото — Катерина Байдужа, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама Невицького замку. Найкраща світлина Закарпатської області. Авторка фото — Катерина Байдужа, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Невицький замок на Закарпатті — пам’ятка архітектури національного значення. Історія побудови цього кам’яного укріплення сягає XIV століття, і вже не одне сторіччя замок у своєму напівзруйнованому стані.

Однак, як бачимо, фотографині вдалося зробити напрочуд свіжу і живу зимову світлину замку. Так наче й мури виконують іще своє призначення, і на вежі є вартовий.

Члени журі прокоментували це фото так:

C messier:
The branches get in the way, but they don’t hide the monument. Otherwise good.
Роман Бречко:
Загалом добра робота. Невпевнений в користі від гілок, але і шкоди від них ніби немає. / In general a good photo. I’m not sure that there are some benefits in branches, but at the same time I don’t see any issues with them.

Наші переможці — воістину вартові пам’яток культури. Рік за роком вони документують для нащадків пам’ятки України. За цим дописом послідують переможці за іншими областями, не забувайте заходити на цей сайт, щоб дізнатися про них!

Обласні переможці: Харківська, Луганська, Донецька

До вашої уваги переможні фото у номінації «Найкраща світлина області 2017». Починаємо зі сходу України.
Покровський собор), Чугуїв. Найкраща світлина Харківської області 2017. Автор — DyadyaDen, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Покровський собор, Чугуїв. Найкраща світлина Харківської області 2017. Автор — DyadyaDen, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будівлю Покровського собору в Чугуєві освячено 1834 року. У двадцятому столітті вона пережила багато несправедливих перебудов. Храмову будівлю частково відреставрували у 1972, а після передачі церкві у 2010 далі відновлюється коштами вірян. Нині це пам’ятка архітектури національного значення.

Знімок коментує член журі, фотограф Георгій Чернілєвський:

ІДЕАЛЬНИЙ МОМЕНТ

Фотографія архітектури – справа неспішна, оскільки головний об’єкт нерухомий. Але саме в цій роботі автору вдалося спіймати ідеальний момент для зйомки. Насичені кольори заходу сонця, хмар і ясного неба дуже вдало опинилися в одному кадрі. Освітлення і колір створюють урочисте й одночасно тривожний настрій. Вічність і коротка мить поєдналися у цій роботі.

Залізничний вокзал, Сватове. Найкраща світлина Луганської області 2017. Автор — Олександр Павленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничний вокзал, Сватове. Найкраща світлина Луганської області 2017. Автор — Олександр Павленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничний вокзал у Сватовому — пам’ятка архітектури й містобудування місцевого значення. Збудований у 1903 році.

Коментувати продовжує Георгій Чернілєвський:

КОЛІР

Дуже цікавий нічний знімок, в якому автор експериментував з кольоровими фільтрами.
Окрім від початку складного освітлення, додано тонування зеленим і пурпуровим відтінками. Результат вийшов яскравим і при цьому збалансованим. Не зважаючи на спеціальні художні прийоми, знімок зберіг свою енциклопедичну значимість.

 

Воскресенська церква, Слов'янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов’янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У Донецькій області цього року переміг не Святогірський монастир. Так, в області є й інші пам’ятки.

Воскресенська церква у Слов’янську — пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудована у 1775 році, реставрована у 1980-х. Приймала у себе святогірських монахів, які служити тут, коли був закритим Свято-Успенський монастир.

Член журі фотограф Міхіль Вербек поставив цьому знімку 10 балів з 10 і прокоментував своє рішення дуже коротко:

Beautiful purple colours.

І підкреслив, як цікаво колір неба і колір храму на фотографії майже однакові.

Член журі Роман Бречко коментує світлину так:

Сильна робота! Хотілось би, щоб пам’ятка займала трохи більше простору в кадрі, але тим не менше виглядає гарно.


Дякуємо авторам! Продовжуємо публікувати переможців за регіонами, тож не перемикайтесь.