Спецномінація: Мала академія наук

Київська Мала академія наук запрошує учнів столиці взяти участь фотоконкурсі пам’яток культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки».
Парковий пішохідний міст через Дніпро, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Парковий пішохідний міст через Дніпро, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Мета міжнародного конкурсу Wiki Loves Monuments, як відомо — зібрати фотографії всіх пам’яток культурної спадщини світу і проілюструвати ними статті Вікіпедії, вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей в усьому світі.

Елемент декору Будинку з химерами, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Елемент декору Будинку з химерами, автор фото Pedro J Pacheco, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Цією спеціальною номінацією ми переслідуємо ще одну ціль. Хочемо заохотити до участі в конкурсі найбільш перспективних — у прямому сенсі — учасників з можливих: школярів. Навіть якщо на перший погляд здається, що Київ перефотографований вздовж і впоперек, завжди є місце для нових ракурсів, деталей та інтер’єрів.

Київський етап конкурсу триває з 1 по 25 вересня включно. Упродовж цього часу потрібно завантажити свої фотографії у Вікісховище і записатися на сторінці учасників. До 15 жовтня організатори конкурсу від міста Києва виберуть найкращі фото, автори яких будуть відзначені.

Учасники також позмагаються на всеукраїнському етапі конкурсу. До першого листопада в кожній країні відберуть найкращі фотографії, що будуть представлені на розгляд міжнародного журі.

15, 18, 19 та 21 вересня о 1600 на базі гімназії № 178, аудиторія 214 (Повітрофлотський проспект, 22) організатори конкурсу проводитимуть для учнів столиці майстер-класи на тему «Як взяти участь у конкурсі “Вікі любить пам’ятки”»

Поділіться з друзями:

Спецномінація: банери

Вікімандри, вільний путівник, який може редагувати кожен, є одним із сестринських проектів Вікіпедії. В україномовних Вікімандрах є понад 600 статей, в англійських — понад 25 тисяч. Високоякісні світлини дуже важливі для путівника — особливо панорамні банери, які розміщуються угорі кожної сторінки у багатьох мовних версіях.

Банери зі співвідношенням сторін 7:1 і високою роздільною здатністю створюють перше враження про місце і показують основні цікавинки міста чи регіону, про який ідеться. Наприклад, ви можете поглянути на банер Львова:

Старе місто у Львові, автор фото Johnny, вільна ліцензія CC BY 2.5

— і одразу побачити, як багато старовинних будівель у Старому місті, які напевно ж прекрасно оглядаються з пагорбів довкола. Ще до того, як прочитати статтю путівника, ви вже розумієте, що в цьому місті є що побачити, і більш схильні планувати поїздку на вихідні.

Як створити банер для сторінки? Просто візьміть фото й обріжте його. Для цього потрібен, перш за все, гарний знімок. Ось чому редактори Вікімандрів об’єднують зусилля із командою Вікі любить пам’ятки і запускають спецномінацію на найкращий банер, завантажений під час Вікі любить пам’ятки 2017. До неї застосовуються усі стандартні правила конкурсу. На вашій світлині повинна бути пам’ятка культурної спадщини. Також банер має бути таким, який можна використати у Вікімандрах, тобто доречним у путівнику. Ви можете оглянути, які банери місць в Україні було завантажено раніше.

Для участі у спецномінації файли завантажуються як зазвичай, тільки під час завантаження у полі «Категорії» додайте Banners from Wiki Loves Monuments 2017.

На всеукраїнському етапі спецномінації банерів ми відзначимо автора найкращого фото.

Ця спецномінація також є міжнародною. На відміну від звичайного порядку, коли на розгляд міжнародного журі потрапляє десяток найкращих знімків, у спецномінації банерів усі файли потрапляють у міжнародну номінацію, а виграє учасник з найкращим загальним внеском. Учасники отримають бали за естетичну якість окремих банерів і їхнє використання у Вікімандрах, і приз отримає учасник з найбільшою кількістю балів. Тому непоганою стратегією для участі на міжнародному етапі буде погортати Вікімандри різними мовами на предмет відсутності гарного банера чи банера взагалі — такі статті стануть найкращими цілями. Спільнота Вікімандрів уважно розгляне усі банери, подані на конкурс, розмістить їх у статтях путівника і відповідно оцінить. Ви можете дізнатися більше на сторінці цього підконкурсу.

Прочитавши все це, ви, напевно, вирішили, що банери можуть бути лише панорамними фото. Не обов’язково. Просто подумайте по щось дуже характерне для місця, про яке йтиметься в путівнику. Це справді може бути панорама — або ж щось крихітне, але дуже впізнаване. Ось один з прикладів:

Луганськ, готель «Україна», автор фото Lystopad, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Луганськ, готель «Україна», автор фото Lystopad, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Ще декілька прикладів можна знайти на сторінці конкурсу. Не стримуйте свою творчість і пробуйте нестандартні рішення. Ми будемо дуже вам вдячні!

Ласкаво просимо усіх до конкурсу банерів! Чекаємо на ваш внесок і — давайте покращувати Вікімандри разом.

PS. Мало не забули! Якщо ви хочете «вирізати банер» із вже завантаженого на конкурс фото, вам згодиться CropTool, який працює просто у Вікісховищі. Щоб скористатися ним, увімкніть його у своїх налаштуваннях користувача. (Заодно поставте галочку для HotCat, теж знадобиться). Тепер, коли відкриєте котресь зі своїх поданих фото, побачите його на бічній панелі ліворуч. Інструмент попросить дозволу працювати від вашого імені. Перед збереженням обрізаної версії не забудьте переконатись, що обрано «Upload as new file». По завершенню на сторінці з вашим банером додайте категорію Banners from Wiki Loves Monuments 2017 (унизу сторінки).

Публікація про спецномінацію у міжнародному блозі: Wiki Loves Monuments banner contest

Поділіться з друзями:

Анонс: передання конкурсних світлин Національному заповіднику

15 березня о 17:00 у Будинку митрополита на території Софійського монастиря відбудеться захід, присвячений Судацькій фортеці, яка з 1958 року входить до складу Національного заповідника «Софія Київська» і у березні святкує 1805-ту річницю від дня заснування.

У 2016 році у спецномінації конкурсу «Вікі любить пам’ятки» перемогли чотири фотографії Івана Сідловського із зображенням Судацької фортеці. На прохання ініціаторів номінації їх було оформлено у фотокартини для експонування у Національному заповіднику. На знак подяки НЗ «Софія Київська» передасть цифрові копії архівних фотографій зі своїх колекцій для подальшого завантаження у Вікісховище та ілюстрування статей у Вікіпедії.

Після взаємного обміну подарунками відбудеться лекція-презентація старшого наукового співробітника Національного заповідника «Софія Київська», археолога, багаторічного дослідника Судацької фортеці Олександра Джанова, присвячена даті заснування кримського міста Судак (грецької Сугдеї та італійської Солдайї), про яку довгий час нічого не було відомо, окрім легенд.

Реєстрація за телефоном 278-44-83 або повідомте про свій намір прийти на е-скриньку wlm-ua@wikimedia.org.

Подія у Facebook

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Поділіться з друзями:

Дві спецномінації — один переможець

Цьогоріч в нашому фотоконкурсі було дві спеціальні номінації від наших партнерів.

Національний музей історії України обирав переможця у спецномінації «Цивільні споруди доби гетьманщини». За підсумками обговорень переможцем стало фото підпірної стіни у Києво-Печерській лаврі, корпус №30а. Для автора фото, Івана Сідловського, музей підготував призи, серед яких — річний абонемент на відвідини музею.

Контрфорс (підпірна стіна), Києво Печерська Лавра

Контрфорс (підпірна стіна), Києво Печерська Лавра. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний історико-культурний заповідник «Софія Київська» спільно з Національною спілкою фотохудожників України відзначали найкраще фото пам’яток, що входять до складу заповідника. Організаторам спецномінації одразу припала до душі серія з чотирьох фотографій Судацької фортеці, яка також є частиною заповідника. При чому думка про те, що це серія світлин одного автора, а не знімки різних осіб, спало на думку просто з огляду на їх стиль, а перевіряли вже згодом. Яким же було здивування організаторів, коли виявилось, що автор цих фото — той же Іван Сідловський.

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Генуезька фортеця у Судаку

Генуезька фортеця у Судаку. Автор фото — Іван Сідловський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Для самого пана Івана більш вірогідною видавалася відзнака у номінації за кількістю сфотографованих пам’яток, адже подав фотографії кількох десятків об’єктів. Натомість неочікувано для себе і для інших став переможцем у двох спецномінаціях за найкращі світлини. Вітаємо з перемогою!

Вручення приза від НМІУ

Призи вручають Олена Попельницька, голова музейного журі по спецномінації «Цивільні споруди доби Гетьманщини» та Леонід Овчаренко, член оргкомітету конкусу «Вікі любить пам’ятки». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вручення призу від Софії

Ліна Янченко вручає приз за фото Судацької фортеці — історичний путівник «Генуезці в Криму». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Поділіться з друзями:

Список цивільних споруд Гетьманщини

Будинок полкової канцелярiї (Чернігів, Вал). Автор — Opalev, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Будинок полкової канцелярії (Чернігів, Вал). Автор — Opalev, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Ми відкрили спецномінацію «Цивільні споруди доби Гетьманщини» — тепер даємо список пам’яток, які беруть у ній участь.

Список поділений на сім частин за нинішнім адміністративним устроєм: Київ і Київська,‎ Полтавська‎, Сумська,‎ Харківська,‎ Черкаська і‎ ‎Чернігівська області.

Коротко кажучи, у списки для спецномінації включено нерелігійні будівлі, споруджені між 1649 і 1781 роком. (Гетьманщина існувала з 1649 року. На Правобережжі залишки її автономного устрою були остаточно ліквідовані у 1712 році, на Лівобережжі — на початку 1780-х років).

До списків також включені пам’ятки з території Слобідських козацьких полків, які хоч і не входили безпосередньо до складу Гетьманщини, проте були автономним утворенням, що перебувало в історико-культурній єдності з українськими землями Гетьманщини.

Як ви знаєте, у «Вікі любить пам’ятки» беруть участь лише світлини пам’яток, що є у конкурсних списках, а в списки потрапляють ті пам’ятки, для яких нам відомі накази про взяття під охорону. Але якщо вам трапиться пам’ятка, якої немає в переліку, але яка відповідає критеріям номінації, то повідомляйте: вартісну споруду можна буде включити до списку пам’яток спецномінації.

Як і завжди, просимо звернути особливу увагу на ті пам’ятки, що раніше не фотографувалися для конкурсу, і завантажувати їхні зображення. Новосфотографовані пам’ятки ми особливо любимо 🙂

Пам’ятайте, що оцінюється не лише краса фото, а і їхня інформативність. Адже кінцеве місце призначення усіх гарних фото — статті у Вікіпедії.

Ще третина вересня є. Ми у вас віримо 🙂

Поділіться з друзями:

Спецномінація: Національний заповідник Софія Київська

sophiakyivska «Вікі любить пам’ятки» продовжує співпрацювати з Національним заповідником «Софія Київська». У випуску фотоконкурсу 2016 року заповідник прагне окремо підтримати тих, хто робить фотографії пам’яток Софії. Софійський собор разом з ансамблем монастирських споруд XVIII ст. на його подвір’ї занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, інші пам’ятки у складі заповідника також, безперечно, мають світове значення.

Кожна пам’ятка заслуговує на те, щоб бути сфотографованою 🙂 Оголошується спецномінація, що охоплює Софійський собор, Золоті ворота, Кирилівську та Андріївську церкви, а також Судацьку фортецю, які входять до історико-архітектурного заповідника національного значення «Софія Київська».

NSPAU.jpg Спецномінацію підтримує Національна спілка фотохудожників України. Для визначення переможців у цій номінації формується окреме журі, куди увійдуть представники заповідника та НСФХУ, тож фото оцінюватимуть як пам’яткознавці, так і досвідчені фотохудожники.

Щоб взяти участь у спецномінації, необхідно бути зареєстрованим у Вікісховищі і до 30 вересня 2016 року завантажити свої фотографії. До кожного фото не забути вказати правильний ідентифікатор пам’ятки:

  • 80-391-0169 Золоті ворота
  • 80-385-0351 Кирилівська церква
  • 80-385-0036 Андріївська церква
  • 80-391-9014 Комплекс монастирських споруд на подвір’ї Собору Святої Софії
  • 80-391-9012 Комплекс підземних споруд у садибі Софійського собору
  • 01-117-9001 Архітектурно-археологічний комплекс «Судацька фортеця»

Усі фотографії також візьмуть участь і в змаганнях за основні призи конкурсу.

Софійський собор. Автор фото — Linus Friedel, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0 (фото завантажене під час Вікі любить пам'ятки 2013)

Софійський собор. Автор фото — Linus Friedel, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0 (фото завантажене під час Вікі любить пам’ятки 2013)

Поділіться з друзями:

Нова номінація конкурсу: Цивільні споруди доби Гетьманщини

У наших конкурсних списках — десятки тисяч пам’яток. Для привернення уваги до якогось специфічного їх пласту існує така річ, як спецномінації. Сьогодні ми раді представити вам спецномінацію фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки 2016» під назвою «Цивільні споруди доби Гетьманщини».

Передумови для цього такі: з одного боку, пам’ятки, що перебувають під охороною, представляють різні епохи, і виділити ті, що представляють саме добу Гетьманщини, корисно для нашого з вами уявлення про той час. З іншого боку, робиться акцент саме на цивільних спорудах, адже найбільш відомими є перш за все релігійні споруди, а ще військові, але цивільні будови заслуговують на увагу ніяк не менше.

Оголошує спецномінацію «Цивільні споруди доби Гетьманщини» Національний музей історії України, що виступає провідним партнером «Вікі любить пам’ятки» цьогоріч. Цим шановні музейники прагнуть підкреслити, що вони не лише опікуються своїми численними експонатами, а й пам’ятають про ті історичні цінності, які не можна додати у музейні колекції 🙂

Експерти пам’яткознавства з Національного музею історії України увійдуть у журі конкурсу. І саме в приміщенні музею відбудеться нагородження переможців конкурсу. Церемонія, а також фотовиставка найкращих робіт, заплановані на кінець листопада.

Пам’яток, фотографії яких змагатимуться за першість у цій спецномінації, відносно небагато, вони будуть виділені в окремий список. Він саме формується, і ми надамо його вам, нашим учасникам, трошки пізніше.

На фото нижче — приклад цивільної споруди доби Гетьманщини, Ковнірівський корпус. Ця пам’ятка архітектури XVII—XVIII ст. в стилі українського бароко розташована на території Києво-Печерської лаври. Будівля названа на честь майстра-каменяра Степана Ковніра, який добудував книжкову крамницю до монастирської проскурниці, а згодом, після пожежі, відбудував будинок. Зараз у приміщенні Ковнірівського корпусу розташовано Музей історичних коштовностей України, який є філією Національного музею історії.

Ковнірівський корпус. Автор фото — Іван Биков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0. Фото завантажене під час «Вікі любить пам'ятки 2015».

Ковнірівський корпус. Автор фото — Іван Биков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0. Фото завантажене під час «Вікі любить пам’ятки 2015».

Поділіться з друзями:

Пам’ятки дерев’яної архітектури України фіксують у списках та фотографіях

Пам’ятки дерев’яної архітектури України у світлинах були зібрані у межах фотоконкурсу «Вікі любить памятки», що втілюється громадською організацією «Вікімедіа Україна».

В Україні існує найбільше у світі деревяних церковблизько 2,5 тисяч (наступні за їх кількістю — Польща із 1,5 тис. і Румунія, в якої до 1,2 тис. таких церков). Як відзначають експерти, дерев’яні церкви в Україні — найрізноманітніші за стилями, у порівнянні з іншими країнами.

Спеціальна номінація «Памятки деревяної архітектури України» фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» у партнерстві з проектом «Деревяні храми України» була проведена цього року для підкреслення особливого значення цих пам’яток, необхідності їх збереження та збору інформації про них. Михайло Сирохман, відомий дослідник закарпатських дерев’яних храмів, мистецтвознавець, художник, зазначає, що дерев’яні церкви є серед «найхарактерніших і найбільш “брендових” споруд України». Водночас він зауважує, що через невігластво простих людей і недбальство чиновників більшість дерев’яних церков зазнала варварських «поновлень» і переробок, через що втратила свій оригінальний вигляд — і досконалість фотографії тут безпорадна.

За словами автора проекту «Дерев’яні храми України» Олени Крушинської, особливо важливим є збір і впорядкування переліків дерев’яних пам’яток, що здійснювалися в процесі підготовки до конкурсу.

«Ці списки, які начебто й існували в природі, були недоступні не лише широкому загалу, але і фахівцям, і громадським діячам, — зазначає Олена Крушинська. — Обласні і районні чиновники, які мали б щодня працювати над реєстрами підконтрольних пам’яток, натомість нічого не робили, а старі, ще радянського часу, списки “губили” (іноді через недбальство, іноді навмисно) чи “ховали під сукно”». Пояснює вона таку ситуацію просто: «Немає пам’ятки — немає і проблеми, немає незручних запитань, чому вона валиться, або чому землю, що належить до охоронної зони, продано або віддано в оренду».

Наразі списки, отримані від чиновників за інформаційними запитами, перебувають у загальному доступі у Вікіпедії. Втім, вони і досі потребують доповнення та доопрацювання. Фотографії, отримані за цими списками у межах спецномінації фотоконкурсу, можна переглянути тут: галерея фото. Впродовж конкурсу було завантажено 1269 фотографій 402-х пам’яток дерев’яної архітектури України. Ці фотографії планується використати для ілюстрації відповідних статей у Вікіпедії.

Перші три місця у конкурсі у спеціальній номінації фотографій дерев’яних пам’яток зайняли: Георгіївська церква (Седнів, Чернігівська обл.) Сергія Колотуши, Онуфріївська церква (Липовий Скиток, Київська обл.) Івана Бикова та Успенська церква (Новоселиця, Закарпатська обл.) Тамаша Талера.

Окрім трьох призових місць за найкращі фотографії, у конкурсі було виділено ще декілька фотографій, щоб зафіксувати і зробити відомішими певні категорії пам’яток, що забуваються. Наприклад, в номінації «Цивільна дерев’яна архітектура» нагороджено Дениса Вітченка за серію фотографій комплексу лікарні для робітників Володимирівської економії в Мурафі на Харківщині. Це дуже маловідома пам’ятка, що включає комплекс споруд: водолікарню, корпус служб і дерев’яну водогінну вежу. Остання не має аналогів в Україні.

Також окремо відзначили дерев’яні млини, які теж присилали на конкурс учасники. Призи забезпечив Назар Лавріненко, автор проекту «Млини України», засновник Української млинологічної асоціації. Переміг у номінації користувач Вікіпедії Kwidoo, автор фотографії вітряка у селі Кам’янське Запорізької області — знову ж таки, дуже маловідомої пам’ятки.

Ще дві відзначені фотографії маловідомих пам’яток — світлина Олександра Зараховського Пречистенської церкви в селі Ятрань у Кіровоградській області, і фотографія Дмитра Петкова — церкви в селі Обжиле в Одеській області.

Найкращою фотографією «пам’ятки, що потребує порятунку» стала робота Мирослава Переймибіди — настроєве і драматичне фото занепалої церкви XVII ст. у селі Дернів на Львівщині.

1 місце у спеціальній номінації «Пам’ятки дерев’яної архітектури України» фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Георгіївська церква (Седнів, Чернігівська обл.) © Сергій Колотуша

2 місце. Онуфріївська церква (Липовий Скиток, Київська обл.). © Іван Биков

3 місце. Успенська церква (Новоселиця, Закарпатська обл.) © Тамаш Талер (Thaler Tamás)

Дивіться решту фото 

Поділіться з друзями:

Про «мініприз по Житомирщині»… і не тільки

Отож, поки журі визначається із переможцями у основній номінації «найкращі фото», ми визначились у мініномінації «Найкраща серія фотографій Житомирщини» 🙂

Загалом, при кількості завантажених фотографій по Житомирщині (> 1600),  власне якісних серій одного автора віднайшлось лише декілька.

Це користувачі: Grankovskaya, Karpenko Y та активний учасник та дописувач сайту — Posterrr. Кілька слів про серії цих номінантів.

Користувач Grankovskaya потішила якісними серіями деяких інтер’єрів пам’яток Житомира. Проте почасти обробка (HDRi?) та компонування кадру викликають питання.

Користувач Karpenko Y завантажив серію непростих (щодо об’єктів архітектури) ширококутних панорам пам’яток Бердичева. Але, на жаль, в цьому їхня єдина привабливість…

Найбільш «врівноважену» серію завантажив учасник Posterrr. Він прискіпливіше обирав місце зйомки та компонування кожного кадру і це добре видно на його фотографіях. Особливо тішить не «документальне» освітлення, а більш чутлива «гра сонця», на облущених стінах старожитностей Бердичева в його роботах.

Кармелітський монастир (Бердичів)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Окрім всього, він відвідував деякі пам’ятники ще й зсередини, не обмежуючись суто колекціюванням за кількістю. Це важливо, враховуючи концепцію конкурсу «Вікі любить пам’ятки», яка мимоволі впливає на багатьох задіяних у ньому учасників. А відтак, поверхневість сприйняття деяких об’єктів цінностних категорій проецюється і далі. Наразі це страшна правда сьогодення, із проявами якої я (як турист, мандрівник) дедалі частіше зустрічаюсь. Тому мені так приємно відзначати факти не дотичної фіксації пам’ятки у фотографії, а ще й свідомої мандрівки автора трошки глибше: в її історію, інтер’єр, пошуки та експерименти.

Костел Діви Марії з келіями (Бердичів)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Використання обробки у фотографіях Posterrr непомітне — і це головне правило якісної документальної фотографії, і не тільки. Також в його серії по Бердичеву — одиничні випадки технічних помилок зйомки, на кшталт «перспективних спотворень», проти яких сам автор невтомно ратує =D

Пам’ятник Леніну В. І. Зруйнований в 2014 році (Бердичів)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У підсумку переможцем визначено саме користувача Posterrr. Це Вадим Постернак з Вінниці.

Вчора, у краєзнавчому видавництві «Волинь» йому було підписано книгу «Пам’ятки монументального мистецтва Житомирської області» її автором, головою обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури Мокрицьким Г. П.

Підписання автором книги переможцю мініномінації «За найкращу серію фотографій Житомирщини»
Автор фото — Мокрицький Павло. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

І декілька слів про туристичну Житомирщину 🙂

Цей край «Волинь—Полісся» (не обмежуючись адмінподілом) є своєрідною Terra Incognita на карті України. Бо вона не є тим туристичним «Лас-Вегасом», де кожні 50 км майорять башти відбудованих замків, палаців. Поки що цей регіон можна побачити «as is», нібито в культурно-історичному зрізі. І в цьому його найбільша цінність. Тут, мандруючи, треба відкривати самотужки, готувати заздалегідь, вишукувати та випитувати. Руїни замку в Білилівці, про який ви не натрапите в жодному путівнику — потішать шукача старовинного набагато більше, ніж сучасні відбудови замкових руїн в сусідній Білорусі. Бо то є різновид «синтетичної естетики». Щоправда, і на Житомирщині є вже аналогічні приклади — комплекс «Замок Радомишль» є серед найуспішніших комерційних проектів. Шкода, що із зазіханням на архітектурно-історичну підробку фактів. Саме Житомирщина була часто розмежуванням володінь Королівства Польського, Російської Імперії, Української Народної Республіки. За те її культурне надбання (серед всього) і потерпало в численних протистояннях, повстаннях, війнах. Проте є й пам’ятки, які це оминуло. Мова про городища часів Київської Русі, яких на Житомирщині з найбільш значимих — зо півтора десятка. Ці місця служили форпостом Києву, тут існували повноцінні бойові містечка, тож вас обов’язково вразять могутні насипи в літописних Колодежно та Яроповичах, і більш давнє городище в Райках, а ще «Звягель» – основа сучасного Новоград-Волинського, та  «Гольсько» понад сумнозвісною «Гульською міною», що стримала фашистів у перші дні ВВВ та дала можливість евакуювати Київ.

Особливе місце тут займає важкодоступний регіон болотно-лісової півночі Житомирщини. Щоправда, і пам’яток архітектури чи подібного тут одиниці. Зате які! Храм Св. Василія в Овручі — одна з найдавніших сакральних пам’яток України. І хоча її вигляд доволі старовинний, але по секрету — від першохраму в дійсності до сучасника нічого не дійшло в первісному вигляді. На то воно і плин історії. А в цих древлянських краях — історія плила по кривавих річищах…

Поділіться з друзями:

«Σπεῦδε βραδέως»

Панегірик в стилі «Σπεῦδε βραδέως» [«поспішай повільно»].

Напис над входом до каплиці Успенської церкви (місто Львів)
Автор фото — Elpida. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

«Ну і от що це за назва така? Там жодного українського слова немає…» прочиталося… і… А от тим, хто досі продовжує читати, а може раптом спробував в це навіть вдуматись, відповідь: «Ну так а що би там українські слова мали робити? Це ж грецька спецномінація :Р Все відповідно до канону — пафос, гіперболи, заплутаний сюжет… і дещиця гумору із самокритикою».

Весь цей панегірик (у не зовсім класичному розумінні поняття «панегірик») присвячений фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки 2013», зокрема грецькій спецномінації.

13 місяців тому у Львів прийшла 2013та осінь (ну, очевидно, не лише у Львів, бо така ж ситуація синхронно склалася і в Києві… мабуть, ще десь таке трапилося, але поза цими двома географічними точками ми у нашому панегірику мандрувати не будемо).

І якби ми були забобонними, то би точно почали виправдовувати всі наші дивні трафунки отим засиллям 13.

Ну бо ж як логічно можна пояснити наприклад мій казус?

13 місяців тому очільник дружньої кафедри Елліністики Андрій Савенко з Києва несподівано повідомив мене, що існує такий собі вікіфотоконкурс, в якому є наша (грецька тобто) спецномінація, і ось-ось наступить дедлайн, та чи я би не хотіла туди чогось свого додати (світлин себто). Ну так… а тут те «своє» для мене означало дослівно своє, своє ще з дитинства. Бо мова йшла поміж іншим про грецькі пам’ятки Львова, а серед них найбільшою (у висоту передовсім) є Успенська церква і так склалося – церква мого дитинства (ще коли я ані поняття про греків не мала на загал, ані зокрема про тих, які в тій же ж церкві й поховані… Але очевидно грецький дух ще відтоді непомітно, але міцно, до мене приточився так, що супроводжує й досі).

Спецномінація «Грецькі пам’ятки». 2-е місце
Дзвіниця (вежа Корнякта) (місто Львів)
Автор фото — Elpida. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Окрім цього у мене вже давно була ідея, яка все більше перетворювалася у виробничу потребу — розшифрувати напис на каплиці цієї церкви, просто над входом (я роками дивилася на ці букви, і раптом прийшла вирішальна 2013 осінь). Причиною виробничої потреби стали розмови зі студентами про цей напис, а наявні варіанти тлумачень цих букв іншими дослідниками не виглядали надто переконливими та зрозумілими, і зрештою залишалися все ще просто набором букв.

Тому вікіфотоконкурс і проект із розшифрування загадки із дитинства збіглися у часі… і просторі.

Я омину деталізацію всіх звеселяючих моментів, що супроводжували цей подвійний проект, хоча про кілька штрихів згадаю: молодий священик моєї дитячої церкви не знав, де там в ній крипта з Корняктом… і взагалі, хто він такий той Корнякт (Та що я вчіпилася? То було навіть не 100, і не 200 років тому… Кому це треба? Пластикові вікна в каплицях ше з тих часів – набагато актуальніші зараз…). А на моє питання, чи відбувається в них літургія грекою, бо колись, наскільки мені відомо, була, він трохи повагався, нічого певного не відповівши, врешті запросив прийти в Успенку… через кілька місяців (оригінальний «ненав’язливий» підхід. От Ви би після такого запрошення пішли?)… Але, зрештою, моє повернення в православну церкву дитинства через багато років після закінчення того дитинства відбулося разом зі щиро ненав’язливим неправославним Dwight Trible (dwighttrible.com, до речі, Вікіпедія про Двайта нічого не знає, а шкода), щоправда, ми так і не знайшли крипту, може тому, що шукали не крипту, а дух. Що шукали, те і знайшли 🙂

Тож 13 місяців тому я зробила фото дитячої церкви і у 50 різних ракурсах, і з типовими львівськими місцевим жителями на передніх і задніх планах — голубами і котами. Паралельно зробила багато деталізованих фото напису, щоб розкодувати його. І раптом колега із рідної кафедри синхронно звернулася до мене з проханням зробити фото (не знаючи, що я щойно відтіля і вже з фото) того ж напису з каплиці, бо у неї раптом виникла теж виробнича потреба розшифрувати його на прохання дружніх колег-істориків. Дізнавшись, що я вже почала його розкодовувати і мені це цікаво теж, ми поєднали зусилля, і вийшов, здається, адекватний продукт із того.

Вхід до каплиці Успенської церкви (місто Львів)
Автор фото — Elpida. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

У межичасі я позавантажувала всі свої 50+ фото Успенської церкви до Вікіпедії та й собі забула про це.

Пройшло 13 місяців і випадково минулого тижня мені прийшов від пані Олени (із прекрасним вірменським прізвищем Захарян) лист просто з космосу із запитанням, чи часом я не та, яка видає себе за оту Elpida, що минулоріч подавала свої фото на вікіфотоконкурс. Ось десь приблизно таке питання було. Так склалося, що я якраз тією, кого шукали, і виявилася. Рік пройшов у незнанні-невизнанні.

Ну так от, шановні друзі, підсумовуючи: немає потреби усі гріхи світу звалювати на 13, і містика тут ні до чого насправді, мій трафунок — приклад того, як все можна пояснити просто і логічно: незнання-невизнання приключилося мені виключно через банальне невміння користуватися скринькою, зареєстрованою у Вікіпедії (читаймо інструкції!), у яку мені 12 місяців тому прийшло повідомлення про те, що моє фото здобуло призове місце (друге) і його разом зі мною з цього приводу хочуть вшанувати.

Це було несподівано і справді дуже приємно, хай навіть в досить заповільнено-поспішальному ритмі.

Дякую ще раз панові Андрію та пані Олені.

Оргкомітет дуже радий, що один із переможців нашого конкурсу відшукався (хай і через рік). І ми дуже наполегливо радимо учасникам вмикати можливість отримувати листи у налаштуваннях користувача 😉 Ми б дуже хотіли, щоб усі історії наших учасників були із happy end-ом

Поділіться з друзями: