Якщо треба допомога із завантаженням — звертайтесь

Будівля інституту фізичних методів лікування, Севастополь
Автор фото — Wadco2. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Вікісховища

До кінця конкурсу лишаються лічені дні, і ми вирішили нагадати, що організатори можуть не лише вдячно дивитися, як Ви завантажуєте свої фото, а й посильно в цьому допомагати.

Тим учасникам, які змагаються у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток», доводиться мати справу із завантаженням великої кількості зображень із різним описом. Однотипна робота для кожного об’єкта, коли їх може бути більше ста, стає страшенно нудною. Водночас багато в кого фотографії на комп’ютері зберігаються досить-таки структуровано. В учасників попередніх років, тих, хто завчасно дізнався про конкурс та спланував свою участь у ньому, конкурсні ідентифікатори об’єктів можуть бути вказані, наприклад, у назві файлів чи папок.

Ми не хочемо змушувати людей до зайвої марудної роботи. Якщо ми можемо полегшити Вам життя — то зробимо що завгодно, лиш би Вікісховище поповнилося Вашими вільними, за можливості якісними, фотографіями об’єктів культурної спадщини 🙂

Мати справу з великими обсягами даних вікімедистам допомагають боти — спеціальні комп’ютерні програми, які призначені для масового зчитування, редагування, створення та інших операцій із сторінками та файлами.

Минулого року до нас звернувся користувач Wadco2, який впродовж цілого року готувався до участі і підготував файли до завантаження, називаючи їх із префіксами у вигляді ідентифікаторів об’єктів. Було створено бота, який виконує таку дію: користувач завантажує всі свої файли під тимчасовим ідентифікатором; бот отримує файли із цим ідентифікатором, зчитує справжній ідентифікатор з назви файлу, доповнює сторінку опису файлу цим ідентифікатором та відповідним йому описом об’єкта.

Цього року Wadco2 знову мав те ж прохання. Що ж, ми завжди раді 🙂 І якщо у Вас є файли, які вже якось пов’язано з ідентифікаторами, наприклад, вони є в назві або у Вас є файл із відповідністю назв файлів ідентифікаторам тощо; або якщо Вам простіше так підготувати файли у себе на комп’ютері, аніж робити це безпосередньо при завантаженні, то дайте нам знати — ми допоможемо. Треба буде просто домовитися, як саме.

PS. Так, це пропозиція радше для людей, які знають, що таке «ніч дедлайну» 🙂 Але краще так, ніж ніяк.


Використано аналогічний допис минулого року.

Про «Вікі любить пам’ятки» говорили на всеукраїнській Вікіконференції у Львові

19-20 вересня у Львові відбулася Вікіконференція 2015 — п’ята конференція, присвячена проектам Фонду Вікімедіа та вільним знанням.

Відкриття конференції відбулося у великій читальній залі наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка. Директор бібліотеки Василь Кметь привітав учасників, розповів про важливість проведення даної конференції та зробив історичний екскурс. Будинок наукової бібліотеки університету, де працював Іван Франко, є пам’яткою архітектури та історії місцевого значення. Зазвичай у приміщенні бібліотеки не дозволено фотографувати, однак з нагоди такого заходу фотографії зроблено, і зараз їх можна побачити у Вікісховищі 🙂

Більше того, ми знову переконалися у користі фотографій і статей енциклопедії одних для одних. Після того, як учасники урочистого відкриття конференції почали поширювати свої світлини великої читальної зали, чимало вікіпедистів дізналося про цю красиву будівлю. Так, з’явилася стаття «Научна библиотека на Лвовски национален университет» у Вікіпедії болгарською мовою 🙂 Це третя стаття про бібліотеку у Вікіпедіях, після українсько- і польськомовної.

Перед початком Вікіконференції. Автор фото — Ilya (ліцензія CC-Zero)

Велика читальна зала перед відкриттям Вікіконференції. Автор фото — Ilya (ліцензія CC-Zero)

Автор фото — Taras r (ліцензія CC-BY-SA-4.0)

Автор фото — Taras r (ліцензія CC-BY-SA-4.0)

Виконавчий директор Вікімедіа Україна Наталія Тимків зауважила, що співорганізатором конференції є географічний факультет Львівського національного університету, на якому навчався вікіпедист і Герой України Ігор Костенко. Від Вікімедіа Україна факультету подарували дві картини з фотографіями-переможцями минулорічних конкурсів «Вікі любить пам’ятки» і «Вікі любить Землю». Їх прийняв заступник декана географічного факультету Володимир Монастирський. Також на відкритті конференції виступив представник Фонду Вікімедіа зі Сполучених Штатів Асаф Бартов. Він розповів про те, чим займається Фонд, його структуру, як відбувається підтримка спільноти редакторів Вікіпедії у всьому світі.

Автор фото — Ilya (CC-Zero)

Автор фото — Ilya (CC-Zero)

Автор фото — Ilya (CC-Zero)

Автор фото — Ilya (CC-Zero)

Автор фото — Володимир Ф, (ліцензія CC-BY-SA-4.0)

Автор фото — Володимир Ф, (ліцензія CC-BY-SA-4.0)

У програмі конференції були виступи редакторів Вікіпедії та інших вікіпроектів, обговорення поточних тенденцій у спільноті Вікіпедистів, пошук найкращих шляхів її розвитку. Зокрема говорилося про конкурси статей у Вікіпедії (які їх результати, наскільки ефективні вони для створення нового контенту і залучення новачків); конкурси фотографій «Вікі любить пам’ятки», «Вікі любить Землю» та нового конкурсу наукових зображень; вікіекспедиції як джерело матеріалів до статей про населені пункти України та інші теми.

Надважливою для учасників конференції була дискусія щодо введення поняття «свободи панорами» в українське законодавство. Наразі, щоб вільно поширювати фотографію якоїсь споруди, необхідно мати дозвіл від архітектора, що на практиці блокує використання таких світлин при ілюструванні статей Вікіпедії. Запропонований вікіпедистами законопроект #1677 про узаконення вільної панорамної зйомки є розв’язанням цієї проблеми.

Крім редакторів Вікіпедії, Вікіджерел, Вікімандрів та інших вікіпроектів, на конференції були присутні представники інших споріднених спільнот, а саме Creative Commons Ukraine та OpenStreetMap, які розповіли про свій досвід поширення вільних ліцензій Creative Commons та проект вільних карт.

Більше фотографій з конференції є у Вікісховищі, їх усі можна використовувати, за умови вказання автора й назви ліцензії. Матеріали конференції будуть доступні онлайн згодом.

Ода плитці

Все ж, пам’ятка не стає пам’яткою лише через те, як вона виглядає зовні, правда? Скільки всього цікавого можна познаходити у внутрішніх закутках пам’яток, можуть розказати Вам учасники фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Чи то пак показати 🙂

Звісно, треба, щоб охоронний статус був не лише на папері — усі пам’ятки потребують уважного і бережливого ставлення до себе. Здається, мешканці житлових будинків, що за сумісництвом є пам’ятками архітектури і у яких була сфотографована плитка на знімках, про це пам’ятають.

Будинок № 4 на вулиці Мурави у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 4 на вулиці Мурави у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 4 на вулиці Самчука у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 4 на вулиці Самчука у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 5а на вулиці Рєпіна у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 5а на вулиці Рєпіна у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 1 на площі Соборній у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 1 на площі Соборній у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 1а на вулиці Пекарській у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 1а на вулиці Пекарській у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 2 на вулиці Короткій у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 2 на вулиці Короткій у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 3 на вулиці Франка у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок № 3 на вулиці Франка у Львові. Автор фото — Aeou, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Не забувайте чемно вказувати автора і ліцензію, якщо забираєте ці фото десь собі, гаразд?

Кам’янець-Подільська фортеця на всі випадки життя

Серед тисяч пам’яток, які охороняються державою,  є найбільш улюблені нашими любими фотографами.

Хтось потрапляє до пам’ятки випадково, випадково ж робить фото, а потім так само випадково втрапляє з ним на конкурс. Інші ж навпаки, ретельно обирають день і час, планують цілу експедицію, слідкують за світлом і тінню, з нетерпінням чекають вересня, щоб взяти в конкурсі участь.

Кожному учаснику ми вдячні не залежно від того, до якої когорти він належить. Завдяки Вам ми можемо робити такі підбірки фото, як ця: Кам’янець-Подільська фортеця в усі пори року і час доби. Милуйтесь 🙂

Уранці. Автор фото — Igor KOSOVYCH, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

Уранці. Автор фото — Igor KOSOVYCH, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

Удень. Автор фото — Bonbosch, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

Удень. Автор фото — Bonbosch, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

Пообіді. Автор фото — Posterrr, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

Пообіді. Автор фото — Posterrr, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

При заході сонця. Автор фото — Sak Anastasiya, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

При заході сонця. Автор фото — Sak Anastasiya, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

Увечері. Автор фото — Богдан Репетило, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)

Увечері. Автор фото — Богдан Репетило, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)

Уночі. Автор фото — Olgazasenko, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

Уночі. Автор фото — Olgazasenko, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)

У ясну погоду. Автор фото — Yurii-mr, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

У ясну погоду. Автор фото — Yurii-mr, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

Під дощем. Автор фото — Антон Супруненко, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

Під дощем. Автор фото — Антон Супруненко, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

Навесні. Автор фото — Zarakhovskyi, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

Навесні. Автор фото — Zarakhovskyi, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)

Улітку. Автор фото — Надія Дацко, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)

Улітку. Автор фото — Надія Дацко, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)

Під осінь. Автор фото — Grigory Fedyukovich, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)

Під осінь. Автор фото — Grigory Fedyukovich, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)

Взимку. Автор фото — Krasnickaja Katya, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Взимку. Автор фото — Krasnickaja Katya, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2015)

Користуйтеся цими фотографіями на здоров’я! Лиш не забувайте при повторному використанні вказувати: автор — такий-то, ліцензія — така-то.

Списки пам’яток культури отримано через суд

Важливою частиною підготовки фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» є формування списків пам’яток історії, культури, архітектури та археології з офіційних державних переліків. Деякі переліки були доступні онлайн, більшість — ні. ГО «Вікімедіа Україна» вже три рази проводила конкурс і стільки ж разів поновлювала для нього списки пам’яток. Спершу зверталися до відповідальних осіб з простими проханнями, пізніше — з офіційними запитами. За Законом України «Про доступ до публічної інформації» відповідальні органи повинні надавати вільну й публічну інформацію впродовж п’яти робочих днів.

Організація зіткнулася з різними речами: з відсиланням на сайт Міністерства культури («там все є»), з відповідями від «у нас такої інформації нема» до «людина, яка мала реєстр у своєму особистому комп’ютері, звільнилася». А от Покровська районна державна адміністрація (Дніпропетровська область) повідомила кількість пам’яток, однак відмовилася їх відкривати, стверджуючи, що ця інформація є «службовою».

Перший запит до Покровської РДА щодо повного переліку пам’яток та об’єктів культурної спадщини України — національного значення, місцевого значення та щойно виявлених, які розташовані на території району — член організації Наталія Тимків подала 27 серпня 2013 року. 30 серпня надійшла відповідь: на території Покровського району 227 пам’яток археології й 36 історії, але їх перелік підпадає під гриф «Для службового використання» й не може бути наданий.

Герб Покровського району

Герб Покровського району

Другий запит подали через рік і отримали точнісінько таку ж відповідь: згідно з Розпорядженням голови Покровської районної державної адміністрації від 27 жовтня 2011 року №348-р-11 «Про затвердження переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Покровській районній державній адміністрації» в такий перелік потрапляють і реєстри історико-культурних пам’яток.

За підтримки Фонду захисту права на доступ до інформації Інституту Медіа Права ми вирішили боротися й іти далі. Від імені виконавчого директора «Вікімедіа Україна» Наталії Тимків було подано судовий позов проти Покровської райдержадміністрації Дніпропетровської області.

Перше засідання в судовій справі відбулося 15 грудня 2014 року, на якому позиція представника РДА полягала в тому, що нормативно-правовий акт для відмови було застосовано помилково, і вони готові надати всю витребувану інформацію. Однак це не прояснювало ситуації з появою списків пам’яток культури в документі про службову інформацію взагалі.

http://www.medialaw.kiev.ua/Наступне засідання було 3 лютого 2015 року, суддя ретельно допитував Відповідача з приводу визначення «страховий фонд документів», до якого буцім належать реєстри пам’яток.

9 лютого розгляд справи закінчився. Звучала теза про те, що в РДА немає інформації про «пам’ятки», а є лише попередня інформація тільки про «об’єкти», щодо яких тривалий час вирішується питання про внесення чи невнесення до реєстру культурної спадщини, суддя розбирав термінологічну різницю «пам’ятки» / «об’єкти» та ретельно дослідив зміст запиту Тимків, проте в ньому через кому було зазначено як те, так і інше.

«До того ж, — пише Олексій Андреєв, представник Н. Тимків у суді, — в Законі “Про охорону культурної спадщини” в одному із пунктів прямо виписаний обов’язок РДА охороняти саме “об’єкти” культурної спадщини, хоча в решті інших пунктів статті Закону мова йде про “пам’ятки”».

За підсумками суд після тривалого роздуму повністю задовольнив позов за всіма позиціями:

  • визнав відмову протиправною;
  • зобов’язав Покровську РДА задовольнити запит;
  • визнав незаконним пункт «Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Покровській районній державній адміністрації» в частині історико-культурних пам’яток.
Трактор «Універсал», Покровське. Автор: Atoly, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Трактор «Універсал», Покровське. Автор: Atoly, ліцензія CC-BY-SA-4.0

6 травня 2015 року на виконання рішення суду Покровська РДА нарешті надіслала «Вікімедіа Україна» інформацію, запитувану ще в серпні позаминулого року. І надала не лише списки пам’яток археології й історії, але також і перелік пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення, про наявність яких у попередніх відповідях не йшлося.

Отримані переліки пам’яток історії, архітектури й археології вже внесено в конкурсні списки у Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам’ятки/Дніпропетровська_область/Покровський_район.

Ми сподіваємося, що додані списки пам’яток допоможуть учасникам фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» у вересні цього року завантажити значно більше фото. Поки що у Вікісховищі район представлений не достатньо добре.

25 мільйонів файлів на Вікісховищі

25-тимільйонний файл

Мечеть Мевлід-і Халіль (англ. Mevlid-i Halil), Шанлиурфа, Туреччина
25-тимільйонний файл, завантажений на Вікісховище. Автор: Bernard Gagnon; ліцензія CC BY-SA 3.0

У сестринському проекті Вікіпедії — Вікісховищі — вчора було завантажено 25-тимільйонний файл. На ювілейному фото зображено двір мечеті Мевлід-і Халіль, що у місті Шанлиурфа (Туреччина). У печері неподалік цього храму народився Авраам, біблійний персонаж, родоначальник багатьох народів[1].

Логотип Вікіпедії

Логотип Вікіпедії

Вікісховище — це загальне централізоване сховище для зображень, звукозаписів, відеороликів та інших файлів, які надаються на умовах вільних ліцензій. Сайту виповнилося десять років цього вересня. Варто зауважити, що тільки у рамках одного міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» за чотири роки проведення було завантажено понад один мільйон зображень під вільною ліцензією. Файли, завантажені у Вікісховище, можуть використовуватися у будь-яких проектах «Фонду Вікімедіа» (таких, як Вікіпедія, Вікіпідручник тощо) без потреби додатково завантажувати файл у кожен з проектів. Будь-хто може зареєструватися й завантажити свої роботи на Вікісховище, щоб проілюструвати статті у Вікіпедії чи інших вікіпроектах.

Зараз в україномовному розділі Вікіпедії триває конкурс статей про пам’ятки України «Вікіпедія любить пам’ятки». Проведення такого конкурсу стало надзвичайно актуальним, адже за три роки проведення національного етапу фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» було завантажено більше ста тисяч знімків пам’яток, статей про яких ще не створено, а отже, й фотографії не використовуються.

Використано матеріали зі статей «Авраам», «Вікісховище» у Вікіпедії.

Посібник із фотографування церков від Павла Мокрицького

Поки журі фотоконкурсу відбирає найкращі світлини, і тривають жваві дискусії (оскільки серед 40 тисяч обрати 10 найкращих нелегко!), вважаємо, саме час познайомити вас із посібником, який вас надихне на нові творчі звершення — і скерує творчі фотозусилля у конструктивне русло.

Посібник із фотографування церков підготований нашим членом журі фотографом Павлом Мокрицьким, і, хоча не відповідає вікіпедійному принципу нейтральності точки зору і не обов’язково в усьому збігається з поглядами організаційного комітету, містить оригінальну точку зору і допоможе зорієнтуватися для якісних робіт до фотоконкурсів Фонду Вікімедіа і не тільки.

Завантажити посібник можна тут.

…час мовчати, і час говорити…

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
(…)
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити
[1].

Робота журі уже майже підійшла до завершення, тож хочемо офіційно представити їх (в абетковому порядку):

  • [[Користувач:Ebraminio]] (Іран) — адміністратор Вікісховища, Вікіданих та перської вікіпедії. Розробник програмного забезпечення. Під враженням світлин пам’яток України, він створив статтю про Джума-Джамі перською 🙂 ;
  • [[Користувач:Steinsplitter]] (Італія) — адміністратор Вікісховища, активний завантажувач файлів, власник бота, який «перевертає» фотографії. Член національного журі цьогорічного фотоконкурсу «Вікі любить Землю-2014»;
  • Метью Бак (Великобританія) — адміністратор Вікісховища, фотограф. Про себе сам каже, що він: «a Commons admin of ill repute, keen photographer and train nerd. I’ve been lucky enough to be selected for the Wikimedia Ukraine jury three times now, and each time it’s been fun, if hard work»[2]. Метью більше уваги звертав не на самі об’єкти, а на якість фотографій: «I honestly don’t care what you took a photo of, so long as it’s good technically (exposure, sharpness, composition, etc)»[3]. Йому б хотілося, щоб учасники фотоконкурсу брали участь у проекті «Якісні зображення» на Вікісховищі;
  • Комплекс Свято-Михайлівського Видубицького монастиря (Київ). Автор — Nick Grapsy, CC-BY-SA-4.0
    Метью трохи «підкорегував» перспективу у цьому конкурсному фото, що дозволено ліцензією

  • Дмитро Балховітін — переможець конкурсу «Вікі любить пам’ятки-2013». Професійний фотограф-пейзажист, викладач фотографії у дитячому творчо-спортивному таборі «Екстремал». Золота медаль 7-го бієнале художньої фотографії в Одесі (2010 р.), найкращий фотограф 2013 року в номінації «Пейзаж» за версією журналу «Photographer», почесні стрічки FIAP (2013, 2014 рр.). Народився і живе у Донецьку;
  • Церква св. Миколая. Загальний вигляд з півночі
    Фотографія-переможець української частини конкурсу 2013 року. Миколаївська церква у Святогірську. Автор — Дмитро Балховітін, CC-BY-SA-3.0

  • Віталій Башкатов — фотограф, переможець конкурсу «Вікі любить Землю-2014». Про себе він написав так: «(…) родился и живу в краю шахтерской славы, в республике шахт и терриконов под названием Донбасс! Всё своё беззаботное детство я прожил в отдалённом от пыльного центра города Макеевки, районе, окруженном красивой природой моего края. Это не могло не повлиять на развитие во мне чувства прекрасного, и любви к Природе. Мое осознанное увлечение фотографией началось не так уж давно, около трех лет назад. Все началось со случайной покупки моей первой зеркальной камеры. С того момента я понял, что фотография станет одним из моих любимых увлечений»[4];
  • Археологічний комплекс «Караул-Оба», Веселе, Новий Світ, між с. Веселе і смт Новий Світ, територія Новосвітського заповідника на вершині гори Караул-Оба, в коридороподібному проході між скель. Автор — Vian, CC-BY-SA-3.0

  • Нік Бірс (Великобританія) — адміністратор Вікісховища та англомовної Вікіпедії, фотограф. Сам Нік із невеличкого містечка за годину від Единбурга (Шотландія). Нік пише, що він «enjoy landscape photography, taking in the cliffs and beaches, or the hills and mountains further inland»[5]. Також Нік цікавиться «historic buildings and monuments and enjoy looking at the photos uploaded through the Wiki Loves Monuments campaign»[6]. У вікіпроектах він переважно редагує в англомовному розділі Вікіпедії (понад 9 років) та на Вікісховищі (6 чи 7 років);
  • Леся Богослов — головний редактор науково-популярного ілюстрованого журналу «Пам’ятки України: історія та культура», веде рубрику «Сторінки історії» в газеті «Культура та життя». Член Національної спілки журналістів України. Леся любить «мандрувати маленькими містечками та селами України». Каже, що її «зачаровують руїни, сакральні місця». Родом із Боярки;
  • Володимир Дмитрук — старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, відповідальний секретар Національної спілки краєзнавців України. Автор понад 50 наукових праць з краєзнавства, історії України та міжнародних відносин ХХ ст., зокрема, політичних репресій і релігійних питань радянської доби, українських кордонів і прикордоння, датування міст України, історії населених пунктів тощо. Родом із с. Хороша Липовецького району Вінницької області;
  • Михайло Кальницький — києвознавець, історик, літератор, журналіст. Учасник численних історичних, краєзнавчих, культурологічних наукових конференцій. Михайло активно займається вивченням та охороною культурної спадщини Києва та України. Входить до складу колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Він є член редколегії та автором значної кількості статей тому «Київ» Зводу пам’яток історії та культури України (три книги тому видані у 1999, 2004 та 2011 роках). Член комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків Київської міської державної адміністрації. Почесний доктор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (1999 р.). Михайло Кальницький проводив пошук архівних матеріалів для проектів реставрації та відтворення історичних будівель Києва, зокрема Миколаївського собору Покровського монастиря;
  • Миколаївський собор до реставрації (2006 р.). Автор — Кальницкий Михаил, CC-BY-SA-3.0

  • Наталія Кожушко — музикант, фотограф. Мешкає у Львові, де навчається на магістратурі Львівської національної музичної академії ім. Лисенка. Про себе пише, що належить «до когорти людей, яким особливо пощастило, оскільки найбільше захоплення — музика, — стало професією. Іншим захопленням є фотографія. Для себе вбачаю тут деяку взаємодоповненість, тому що музика сама по собі розгортається в часі, і її практично неможливо зловити чи повторити. А фотографування якраз є спробою зафіксувати, зупинити певний неповторний момент»;
  • Вид на Собор св. Юра та Церкву Ольги і Єлизавети з львівської міської Ратуші. Автор — Natk, CC-BY-SA-4.0

  • Катерина Красницька — фотограф, переможець конкурсу «Вікі любить Землю-2013». Про себе пише, що займається «фотографією близько шести років, (…) улюблений жанр — це пейзаж. Краса природи та рідної землі завжди надихає мене. На жаль, не завжди виходить виїжджати на зйомки, тому що за основним фахом я викладач». Катерина уже два роки підряд брала участь в конкурсі «Вікі любить Землю», пише, що «завжди слідкую за перебігом конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Завдяки цим конкурсам відкрила для себе багато нових чудових місць рідної країни»;
  • Святогірська лавра. Автор — Krasnickaja Katya, CC-BY-SA-3.0

  • Ярослав Кузик — історик та фотограф, студент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. Протягом 8 років вже працює фотографом та відеооператором на круїзних пароплавах по Дніпру та Чорному морю. Пише, що його з «дитинства, цікавили подорожі історичними місцями нашої славної країни. Подорожуючи замками та фортецями України, закохався в історію»;
  • Андрій Макуха — адміністратор україномовної Вікіпедії, голова Правління «Вікімедіа Україна». Родом із м. Біла Церква, веб-розробник. Координатор Освітньої програми Вікіпедії, організатор велоекспедицій;
  • Будинок Фальц-Фейна (Одеса). QR-педія. Автор — Amakuha, CC-Zero

  • Павло Мокрицький — фотограф, призер конкурсу «Вікі любить Землю-2014». Про себе пише, що «народився в родині корінних житомирян і знайомився із світом під етюди Шопена, від прабабусі в її маєтку “Ротанів”. Пізніше — надихався мандрами з “квартири-музею” моєї бабусі,яка була заслуженим кінооператором УРСР, і об’їздила мало не півсвіту. По тому — в школі — я з радістю прогулював алгебру і особливо хімію звивинами ще тоді “живої” річки Тетерів. Підліткові стрімкі дороги (в збірній області з велошосе) за 15 років отак трансформувалися в одиночні (усамітнені) концептуальні мандрівки, іноді із смислом задачами — іноді без. Але завжди із фотоапаратом і олівцем (диктофоном), що витікає або у “фотопоезію”, або у ессе, нариси на різну тематику, авторські фотопроекти, краєзнавчі дослідження і маршрути і под.»;
  • Замок князів Острозьких-Любомирських (Дубно). Автор — Мокрицький Павло, CC-BY-SA-4.0

  • Руслан Онопрієнко — заступник директора ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» з творчих питань, журналіст. Автор численних публікацій у друкованих та електронних ЗМІ. Зараз є куратором газети «Культура і життя», журналу «Українська культура». Народився і мешкає у місті Києві;
  • Едуард Странадко — український фотохудожник, голова Національної спілки фотохудожників України, заслужений працівник культури України. Едуард Странадко має більш ніж 50 персональних виставок в Україні та за кордоном, учасник більш ніж 100 мистецьких проектів;
  • Олександр Худековський — за освітою юрист, але ще під час навчання захопився фотографіями. І цим хобі займається вже 4 роки. В основному це фотографування людей, але і пейзажі, архітектура, знається на репортерській зйомці. Родом із Чернівців. Навчався у Харкові;
  • Георгій Чернілєвський — фотограф, адміністратор Вікісховища. Фотограф із 35-річним стажем. Є вища художня освіта. Пише, що «фотографія — це улюблене хобі і спосіб творчої самореалізації». Активний користувач Вікісховища з 2007 року. Автор світлин, які отримали статус «вибраних зображень» в розділах англійською, німецькою, іспанською, португальською, польською, китайською, турецькою та інших Вікіпедій.
  • Пам’ятник затопленим кораблям (Севастополь). Автор — George Chernilevsky, суспільне надбання

[2] «адміністратор Вікісховища із поганою репутацією, фотограф, який обожнює потяги. Поталанило тричі бути членом журі конкурсів Вікімедіа Україна, кожного разу це було цікава, хоча й складна робота»
[3] «Якщо чесно мені байдуже, що саме на Вашій фотографії, якщо тільки це фото гарне з технічної точки зору (експонування, чіткість, композиція тощо)»
[4] «(…) народився і живу в краю шахтарської слави, в республіці шахт та териконів із назвою Донбас! Все своє безтурботне дитинство я прожив у віддаленому від запиленого центру міста Макіївки, районі, поседед красивої природи мого краю. Це не могло не вплинути на розвиток у мені відчуття прекрасного, і любові до Природи. Моє свідоме захоплення фотографією почалось не так вже й давно, біля трьох років тому. Все почалось із випадкової покупки моєї першої дзеркальної камери. З того моменту я зрозумів, що фотографія стане одним із моїх улюблених захоплень»
[5] «насолоджується пейзажною фотографією, фотографуючи скелі та пляжі, чи пагорби й гори».
[6] «історичними будівлями та пам’ятниками, і любить фотографії, які завантажуються у рамках кампанії «Вікі любить пам’ятки»»

Замки та фортеці України. Intermezzo

Білокриницький палац (Білокриниця, Кременецький район, Тернопільська область)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Золотопотіцький замок (Золотий Потік, Бучацький район, Тернопільська область)
Автор фото — Микола Василечко. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Аккерманська фортеця вночі. Вид з боку лиману (м. Білгород-Дністровський Одеської області)
Автор фото — Q-lieb-in. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Червоногородський замок (поблизу села Ниркова Заліщицького району Тернопільської області)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Бережанський замок (м. Бережани Тернопільської області)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Дубенський замок (Дубно Рівненської області)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Хотинська фортеця
Автор фото — Zarakhovskyi. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Бастіони з валами та ескарпами. Хотин
Автор фото — Yurii-mr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Тараканівський форт (село Тараканів Дубненського району Рівненської області)
Автор фото — Viki64zh. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Острозький замок (Острог, Рівненська область)
Автор фото — Vika35325. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Корецький замок (Корець, Рівненська область)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Новомалинський замок (Новомалин, Рівненська область)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Губківський замок (Губків, Березнівський район, Рівненська область)
Автор фото — Oksana Golovko. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Чернелицький замок (містечко Чернелиця на Івано-Франківщині)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Раковецький замок (Раковець Городенківського району Івано-Франківської області)
Автор фото — Yurii-mr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Пнівський замок (Пнів Надвірнянський район Івано-Франківська область)
Автор фото — Last Stranger. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Кам’янець-Подільська фортеця (Кам’янець-Подільський Хмельницька область)
Автор фото — Sak Anastasiya. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Меджибізький замок (селище Меджибіж Хмельницької області)
Автор фото — Vladislav.kozh95. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Замок-палац Потоцьких (XVII ст.). Мури (Тартаків, Сокальський район, Львівська область)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Скала-Подільський замок (смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області)
Автор фото — Крочак Ігор Якович. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Скала-Подільський замок (смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області)
Автор фото — Zarakhovskyi. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Золочівський замок (Золочів, Львівська область)
Автор фото — Антон Супруненко. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Олеський замок (смт Олесько, Буського району Львівської області)
Автор фото — Антон Супруненко. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Олеський замок (смт Олесько, Буського району Львівської області)
Автор фото — Сарапулов. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Черленківський замок (Селище, Тиврівський район, Вінницька область)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Черленківський замок (Селище, Тиврівський район, Вінницька область)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Черленківський замок (Селище, Тиврівський район, Вінницька область)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Ужгородський замок
Автор фото — Vasyl Haborets. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Ужгородський замок
Автор фото — Klymenkoy. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Старий замок (Тернопіль)
Автор фото — Крочак Ігор Якович. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Невицький замок (село Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області)
Автор фото — АлінаОста. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Невицький замок (село Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області)
Автор фото — Thaler Tamas. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Чинадіївський замок (Замок «Сент-Міклош») (смт Чинадійово, Мукачівський район, Закарпатська область)
Автор фото — Q-lieb-in. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Хустський замок (Хуст, Закарпатська область)
Автор фото — Анна Біляєва. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Хустський замок (Хуст, Закарпатська область)
Автор фото — Q-lieb-in. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Свірзький замок (Свірж Перемишлянського району Львівської області)
Автор фото — ЯдвигаВереск. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Палац графа Шувалова (Тальне, Черкаська область)
Автор фото — Medvedsanders. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Парадні сходи. Палац графа Шувалова (Тальне, Черкаська область)
Автор фото — Medvedsanders. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Палац графа Шувалова (Тальне, Черкаська область)
Автор фото — Kiyanka. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Замок середньовічний (Верхній) (Луцьк)
Автор фото — Posterrr. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Фортечні мури з баштами та келіями (Бердичівський замок, Житомирська область)
Автор фото — Neovitaha777. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Фортеця Єні-Кале (Керч)
Автор фото — ЯдвигаВереск. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Угочанський замок (Виноградів, Закарпатська область)
Автор фото — Анна Біляєва. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Генуезька фортеця (Судак)
Автор фото — Екатерина Борисова. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Чембало (Балаклава, Севастополь)
Автор фото — Дмитрий Жданов. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Фортеця Каламіта (Інкерман)
Автор фото — Дмитрий Жданов. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

День народження у пам’ятки

«Шоколадний будинок» (Київ)
Автор фото — Pedro J Pacheco. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У жовтні традиційно відзначається день народження нашого партнера-пам’ятки «Шоколадного будиночка». Точна дата завершення будівництва невідома, тож «Дні “Шоколадного будинку”» тривають майже місяць. Той випадок, коли запізнитися чи пропустити свято складно 😉

9 листопада 2013 року саме у стінах особняка відбулася церемонія нагородження переможців української частини нашого фотоконкурсу. Будинок-пам’ятка приймав у своїх стінах авторів-фотографів, які у своїх роботах зберігали та передавали красу пам’яток з усієї України.

Фото із церемонії нагородження. Біла зала
Автор фото — Wadco2. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Особняк Могильовцева, широко відомий як «Шоколадний будиночок» — пам’ятка історії та архітектури у Києві на вулиці Шовковичній, 17/2 (поряд із відомим будинком Ікскюль-Гільденбанда). Свою популярну назву отримав через коричневий колір та крупну рустику, що нагадує шоколадну плитку.

Фасад будинку (фрагмент)
Автор фото — Nick Grapsy. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Будинок збудовано у 1901 році за проектом головного архітектора Києва, академіка архітектури Володимира Ніколаєва на замовлення відомого промисловця, фінансиста та мецената, купця першої гільдії Семена Семеновича Могильовцева, який жив у ньому до своєї смерті 10 серпня 1917 року, заповівши майно численним племінникам. Зовнішній вигляд будівлі зберігся до наших днів майже у первинному вигляді. Фасад прикрашає ліпнина над архівольтами вікон, що зображує ряди кадукеїв та голів левів з відкритими пащами, поєднаних між собою гірляндами з квітів та листя, оздоблених стрічками і бантами.

Шоколадний будинок. Загальний вигляд
Автор фото — Олійник Богдан. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

В основі планувального рішення будівлі (а саме другого «парадного» поверху) лежить анфіладна система. Інтер’єри кімнат виконані в різних архітектурних стилях та відзначаються вишуканістю і багатством: зала у стилі бароко (біла зала), модерн і ренесанс, зали у російському, мавританському, візантійському та французькому стилях.

Зала «Ренесанс». Стеля (фрагмент)
Автор фото — Wadco2. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Білу залу виконано у стилі французького бароко. Зала є найбільшою у будинку (92 м²). Ця зала була урочистою: у ній відбувалися прийоми, музичні вечори та бали. Стіни та стелю прикрашає вишукана барокова ліпнина. На великій стіні посередині зали розміщено велике венеційське дзеркало, яке збереглося з початку 20 століття. Дзеркало оздоблене ліпленими гірляндами та парними купідонами, овнами, голубами і чашами. Голуб (символ чистоти) та овен (символ золотого руна) — елементи герба Могильовцева. У білій залі також була величезна люстра з позолотою та купідонами.

«Біла зала». Дзеркало (деталь)
Автор фото — Wadco2. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Зала у стилі модерн примітна українськими етнічними орнаментальними мотивами: у стінописі напівфантастичні сині «модернові» квіти сусідять з червоними та блакитними маками. На вітражах півники (улюблені квіти модерністів) межують із українським барвінком. Барвінки та нарциси зображено на позолоченому фризі навколо стелі. На стелі ж — копія портрету Сари Бернар роботи Альфонса Мухи, а також традиційні для модерну павич та метелик зображені серед барвінку.

Зала «Модерн». Стеля (фрагмент)
Автор фото — Wadco2. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У будинку свого часу мешкали міністр внутрішніх справ УНР І. О. Кістяківський, радянський державний діяч, народний комісар іноземних справ УРСР, київський губернатор Х. Г. Раковський, академік ВУАН УРСР М. І. Яворський та археолог і музеєзнавець М. О. Макаренко. Зараз це — мистецький центр, тут проходять концерти та виставки, відбуваються урочисті заходи.

Пам’ятки потребують дбайливого до себе ставлення, вивчення. Успішних Вам фотополювань! 🙂

Перший поверх. Ліпнина (фрагмент)
Автор фото — Pedro J Pacheco. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Використано матеріали зі статті Шоколадний будиночок у Вікіпедії.