Дебютанти «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Другий рік поспіль ми визначаємо переможців у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками», щоб відзначити внесок дебютантів.

2019 року в конкурсі вперше взяли участь 247 користувачів та користувачок, які завантажили понад 11 тисяч фото. За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали інших відзнак у рамках конкурсу.

Отже, цьогорічний список відзначених новачків[1]:

  • Користувач Іван марущенко — 83 фотографії 56 пам’яток.
  • Користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko — 49 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувачка Toriyamv — 268 фотографій 97 пам’яток.
  • Тетяна Олександрівна Єрмакова — 70 фотографій 45 пам’яток.
  • Користувач Олег Шкрумида — 46 фотографій 38 пам’яток.
  • Користувачка Мавка Лугова — 117 фотографій 53 пам’яток.
  • Користувач Микола1949 — 30 фотографій 30 пам’яток.
  • Користувач Андрей Малков — 111 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувач Zhy lins kyi — 265 фотографій 43 пам’яток.
  • Користувач Wanderer777 — 114 фотографій 72 пам’яток.

Як розповіла нам Toriyamv, одна із нагороджених нових учасниць конкурсу: «Участь у конкурсі для мене почалась ще влітку, у серпні. Коли передивилась список пам’яток, які відсутні у Вікісховищі, була дуже здивована. Багато світлин було зроблено у вихідні дні. На жаль, у нас в сім’ї немає машини. Але було так, що в п’ятницю увечері я з чоловіком — вивчала розклад маршруток до найближчих сіл Ніжинського району. Траплялось, що в один день, пересідаючи з однієї марштрутки на іншу, відвідували 3—4 села. Дехто із колег покрутив пальцем у лоба: встати о 6 ранку в суботу? Для мене це стало новою сторінкою життя  романтичною, незвичайною, загадковою. На жаль, мої фото не стали кращими, та ї за кількістю не наздогнала… Але, думаю, з’явився азарт до нового, який в наступному році сподіваюсь повторити, взявши участь у конкурсі знову».

Користувачка Мавка Лугова вирішила взяти участь у конкурсі, бо цікавиться історією свого краю та фотографією. А користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko також долучився до фотозмагання через мотивацію розкривати історії про рідний край.

«Передовсім, мотивував той факт, що у Вікіпедії, користувачами якої ми є, часто не знаходили потрібних нам фото. А ті, що були, не відповідали нашим запитам або вже застарілі. Це перше. Далі нам хотілось, щоб завантажені нами фото мали наше авторство. І, звичайно, хотілось отримати якусь відзнаку від такого поважного ресурсу», — розповіла про мотивацію взяти участь у конкурсі Тетяна Єрмакова із редакції газети «Білопільщина»

Ми вдячні кожному учаснику та учасниці — і тим, хто вже не перший рік бере участь у проєкті, і тим, хто вперше завантажував світлини пам’яток. Тепер ще більше українських пам’яток культури зможуть бути представлені у найбільшій світовій онлайн-енциклопедії Вікіпедії та інших вікіпроєктах.

А тепер пропонуємо подивитися на деякі світлини новачків:

Вибір світлин для ілюстрації — суб’єктивне бачення авторів допису.

Перелік усіх учасників та учасниць цьогорічного конкурсу та їхній внесок можна переглянути тут.

Якщо ви хочете надати своє справжнє ім’я-прізвище для використання у публікації, будь ласка, напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua.

[1] Рейтинг нових користувачів формувався як і у загальній кількісній номінації, з урахуванням того, скільки фотографій пам’яток було завантажено до початку цьогорічного конкурсу. Детальніше можна дізнатися у дописі про кількісну номінацію та у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Топ-123 фото «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Протягом жовтня журі визначало 10 світлин-переможців конкурсу, що представлятимуть Україну на міжнародному етапі. Вже дуже скоро ми розкажемо, які саме. Поки пропонуємо вам дізнатися більше про 123 фото, що набрали найбільше балів від журі, а також натякнемо на те, які ж із них увійшли в десятку.

Цього року в українській частині завантажили майже 32 тисячі фотографій, з них понад 5 тисяч — на якісну номінацію. Далі ми розкажемо трохи детальніше про алгоритм роботи, який дозволив отримати 123 фото.

З цих 5 тисяч світлин якісної номінації, журі (15 волонтерів), отримали понад 4400 знімків (з роздільною здатністю менше 4 мегапікселів відсіювалися). Журі оцінювали роботи у два раунди. Поки судді працювали із фото, поданими на якісну номінацію, ще 9 залучених волонтерів (не-журі) переглядали фотографії з кількісної, адже гарні знімки могли потрапити сюди з різних причин — хтось бере участь вперше, хтось не розібрався із завантажувачем, а комусь може завадити й природна скромність. Волонтери відібрали іще 180 фото і передали журі, які серед них обрали 32.

Таким чином, до 2 раунду з якісної номінації пішло 290 фото і 32 з кількісної. Далі кожен член журі оцінював фотографію за 10-ти бальною шкалою, і знімки з високою кількістю балів потрапили на офлайнове засідання журі, яке цього року відбулося у Києві. Якраз із цих 123 світлин і були визначені топ-10 робіт цьогорічного змагання.

123 фотографії, що дійшли до фіналу завантажили 40 конкурсантів. Найбільше фото авторства Костянтина Брижниченка (36), Вадима Постернака (17), Олександра Мальона (14) та Сергія Венцеславського (8). Також тут є знімки Сергія Рижкова, Романа Наумова, Анатолія Волкова, Володимира Сарапулова, Сергія Аніськова, Андрія Мозоля, Ростислава Маленкова, Максима Присяжнюка, Михайла Ременюка, користувачів(ок) AlexanderVovck, Pafnutevich, Navigator334, Elena Seiryk, Panchuk Valentyn, Ekaterina Polischuk, Oleg Belous та інших.

Нижче деякі зі Топ-123 фотографій. Пропонуємо вам подивитися усі світлини на сторінці: https://w.wiki/DQV

А ось і фотопідказка із засідання журі: тут поранжовано одинадцять світлин, з яких було визначено фінальні ТОП-10, в авторській інтерпретації одного із членів журі — на завершальному етапі до роботи з оцінювання довелося залучити такі підручні засоби як ручки та папір. Ще раз прогляньте топ-123; як гадаєте, які фото потрапили на міжнародний етап? Чекаємо вашої відповіді у коментарях!

Переможці Донецької та Луганської областей, Криму і Севастополя 2019 року

Найкращим фото Донецької області журі обрало світлину Воскресенської церкви у Слов’янську. Автором фотографії є Костянтин Брижниченко.

Воскресенська церква — пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудована у 1775 році, реставрована у 1980-х. Фотографія цієї пам’ятки вже ставала переможцем обласної номінації у 2017 році. А от статті про Воскресенську церкву досі немає в українській Вікіпедії.

Георгій Чернілєвський, член журі, фотограф, описав свої враження від знімка так: «Ця фотографія, в цілому, добре ілюструє головний об’єкт. Вдало вибрано час доби. Дуже хороша різкість. З недоліків: парковка техніки на задньому плані. І ще треба було б поправити геометричні спотворення від широкофокусного об’єктива».

Цього року конкурсанти подали на конкурс 801 світлину 356 пам’яток. Загалом у списку пам’яток Донецької області 7413 об’єктів, у Вікісховище за вісім років було завантажено фотографії 1075 пам’яток, що становить лише 14%. За перемогу в номінації цього року змагались 29 учасників та учасниць, а за вісім років 176.

Переможцем Луганської області стала світлина Миколаївської церкви, що у селі Тарасівка Троїцького району. Знімок зробив Олександр Павленко. Фотографії автора вже третій рік поспіль стають переможцями Луганщини. У 2018 це була світлина Церкви Іоана Предтечі у селі Мілуватка Сватівського району.

Миколаївська церква побудована 1820 року. Статті про цю пам’ятку, як і про цьогорічного переможця Донецької області, на жаль, в українській Вікіпедії немає.

«Приємна робота. Сподобалась легкістю і натуральністю. Тут передано реальний стан самої церкви. Вдалий ракурс, і доріжка в тему. З мінусів — проводи, їх можна було б забрати…», — коментує член журі, фотограф Сергій Зисько.

Цього року конкурсанти подали на конкурс 308 фотографій 127 пам’яток. У списку пам’яток Луганської області 1025  об’єктів, за роки конкурсу було завантажено фото 310  пам’яток, що становить 30%. У 2019 пам’ятки Луганської області на конкурс подали 11 авторів, а за вісім років 79.

Найкращою фотографією Криму стала світлина Судацької фортеці (Генуезької фортеці). Її автором є Костянтин Брижниченко.

Площа фортеці близько 30 гектарів. Розташована вона на конусоподібній горі (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Переважна кількість споруд, що дійшли до нашого часу, належать генуезькому періоду. А започаткування поселень і перших будівель тут сягає IIII—IV ст. н.е. Згодом фортецею володіли хозари, візантійці, Сугдея (інша назва Судака) стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. Пізніше її захопили османи. Фото Генуезької фортеці вже четвертий рік поспіль стають кращими світлинами області.

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця, прокоментувала фото: «Дуже гарна композиція, дуже виразне представлення як архітектурно-інженерних принад пам’ятки, так і природної та рельєфної краси українського Криму. Чудові кольори, освітлення, технічно бездоганне».

У списку пам’яток АР Крим майже 4187 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані  902 об’єкти, тобто 20% пам’яток. 2019 року конкурсанти завантажили 732 фотографії 290 пам’яток. За увесь час конкурсу за перемогу у номінації змагались 290 конкурсантів, а цього року — 13. Статистика без врахування даних щодо Севастополя.

Найкращим фото Севастополя стала світлина Володимирського собору в Херсонесі. Фото зробив Анатолій Волков. Фотографії собору вже перемагали у номінації, а минулого року найкращою обрали світлину пам’ятника затопленим кораблям.

Як описав сам автор своє фото, величний Володимирський собор (Херсонес) — не плід праці херсонеситів. Він народжений сучасною історією, але коріння його в далекому минулому. Що чудово ілюструє фотографія — зв’язок між сучасністю та минулим.

За церковними переказами і історичними свідченнями, хрещення Великого київського князя Володимира Святославича відбулося в 988 році в місті Херсонесі (або Корсуні). 23 серпня 1861 року відбулася урочиста закладка собору на честь київського князя.

«Дуже гарна композиція зображення храму з детальною презентацією залишків давнього грецького Херсонеса Таврійського демонструє спадкоємність та плинність історії, історичний розвиток цієї видатної місцевості. Чудові кольори та освітлення, гарна технічна якість фото, урочиста атмосфера давньої спадщини», — поділилась враженнями Наталія Шестакова.

У списку пам’яток Севастополя 676 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані 432 пам’ятки (68%). 2019 року конкурсанти завантажили фотографії 89 пам’яток, Вікісховище поповнилось 192 знімками. За весь час конкурсу за перемогу у номінації змагались 116 учасників та учасниць, цьогоріч — 9.

 

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії: Судак (місто), Генуезька фортеця (Судак), Володимирський собор, ХерсонесТаврійський.

Результати номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» 2019 року

Загалом на цьогорічний конкурс учасники та учасниці завантажили близько 32 тисяч фото 11800 пам’яток культурної спадщини, майже на 10 тисяч більше ніж минулого року.

Отож презентуємо переможців кількісної номінації цьогорічного фотозмагання. Перше місце отримала фотографиня з Хмельницького Федорович Крістіна Едуардівна. Вона завантажила світлини майже 3 тисяч пам’яток!

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  • Федорович Крістіна Едуардівна
  • Постернак Вадим Дмитрович
  • Педенко Олександр Іванович
  • Лобода Ольга Павлівна
  • Халява Петро Іванович
  • Осипенко Микола Миколайович
  • Мельник Ольга Анатоліївна
  • Сарапулов Микола Георгійович
  • Дячок Світлана Олександрівна
  • Кущ Олег Миколайович

Детальніше з рейтингом можна ознайомитися тут.

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • АР Крим — користувачка Helen Owl
  • Вінницька, Житомирська, Рівненська — Постернак Вадим Дмитрович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Дніпропетровська та місто Севастополь — Педенко Олександр Іванович
  • Донецька, Запорізька — Халява Петро Іванович
  • Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська,  Херсонська, Хмельницька, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Київська та місто Київ — Венцеславський Сергій Сергійович
  • Кіровоградська — Дяченко Микола Володимирович
  • Луганська — користувач Nepran Vyacheslav
  • Одеська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Полтавська — Олексієнко Жанна Михайлівна
  • Сумська — Гриценко Андрій Петрович
  • Тернопільська — Дячок Світлана Олександрівна
  • Харківська — Кущ Олег Миколайович
  • Черкаська — Осипенко Микола Миколайович
  • Чернігівська — користувачка Shevchenko Valentine Fedorivna

Учасники минулорічного конкурсу могли помітити деякі зміни в нарахуванні балів за світлини у номінації за кількість сфотографованих пам’яток. Зокрема, якщо світлин пам’ятки до цього не було завантажено до Вікісховища чи Вікіпедії із вказанням ідентифікатора — за цей об’єкт можна отримати 13 балів. Детальніше можна почитати у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Як це виглядало на практиці. Осипенко Микола Миколайович завантажив світлини тільки 183 об’єктів. Але потрапив до десятки, адже він завантажив:

  • 146 пам’яток, які ніхто до нього не вантажив і з населених пунтків, де світлин не було (кожен такий об’єкт отримав 13 балів);
  • 21 пам’ятку, які ніхто не фотографував із тих населених пунтків, де вже є до 9 світлин (це дає по 9 балів);
  • 2 пам’ятки, які ніхто не фотографував, із тих населених пунтків, де є понад 10 світлин інших пам’яток (це дає по 8 балів);
  • 1 пам’ятку, яку ніхто не фотографував із того населеного пунткту, де є 50 чи більше світлин (це дає по 7 балів);
  • 8 пам’яток, які до старту конкурсу 2019 року вантажили 1—3 учасники, і з тих населених пунктів, де є від 1 до 9 світлин інших пам’яток (це дає по 5 балів);
  • 4 пам’ятки, які до того вантажили до трьох учасників і з тих населених пунтків, де є від 10 до 49 світлин (це дає по 4 бали);
  • 1 пам’ятку, яку до того вже вантажили понад 9 авторів, і з населеного пункту, звідки є 50 чи більше світлин (отримує тільки базовий 1 бал).

Після підрахунку (146×13+21×9+2×8+1×7+8×5+4×4+1×1) учасник загалом отримав 2167 балів.

Така система оцінювання мала на меті мотивувати учасників завантажувати пам’ятки, світлин яких ще не було, додавати фото з населених пунктів, де відсутні, або дуже мало світлин пам’яток, а також з віддалених сіл та територій.

Спецномінація «Єврейська спадщина»: оголошуємо переможців

Цього року ми вдруге провели спеціальну номінацію «Єврейська спадщина». У межах спецномінації було завантажено понад 1200 світлин — це значно перевищує показник 2018 року (330 робіт) [1]. На цих фотографіях зображено більше 350 об’єктів, з яких понад 110 — не охороняються державою. На знімках представлені пам’ятки єврейської спадщини з 25 регіонів України. Всього роботи на спецномінацію завантажили понад 60 учасників та учасниць.

До журі спеціальної номінації ввійшли: Йоханан Петровський Штерн, професор факультету історії Північно-Західного університету (Чикаго, США); Юрій Клюфас, голова BWV Toronto Ukrainian Festival, продюсер канадського телебачення і кіно (KONTAKT Ukr TV Network), екс-президент Entertainment Media Corporation (Торонто, Канада); Юрій Сілецький, заступник директора Львівського історичного музею (Україна).

Робота журі проходила у два етапи: на першому етапі журі отримали порції світлин для початкового відбору — потрібно було виокремити не більше 50 фотографій, які підуть у наступний раунд. На другому етапі журі оцінювало майже 150 робіт за десятибальною шкалою. Результат  — 11 світлин 8 авторів. Ці фотографії гарно представляють усе різноманіття пам’яток єврейської спадщини — і синагоги, і кладовища, і пам’ятники.

Перше місце посіла світлина Вадима Постернака, де зображено уламки мацев на кладовищі у Бережанах Тернопільської області. Світлину було зроблено у травні 2019 року. Цей об’єкт не має охоронного статусу. Юрій Сілецький прокоментував роботу так: «По-перше, це якісна і добре скомпонована фотографія, а, по-друге, вона добре відображає стан збереження культурної спадщини в Україні. І мова не лише про стан єврейської спадщини…»

Друге місце посіло п’ять світлин.

Йоханан Петровський Штерн так прокоментував роботу Сергія Венцеславського із синагогою із Шаргорода Вінницької області: «Світлина звертає увагу на жалюгідне становище унікальної Шаргородської синагоги 16-го століття — хороший ракурс, цікаві деталі».

На цій світлині Ігора Западенка зображено низку мацев єврейського некрополя у смт Меджибіж Хмельницької області. Ці мацеви були пофарбовані влітку 2019 року.

На фотографії Сергія Аніськова зображено портняжну синагогу в Умані Черкаської області під час відзначення Рош га-Шана 2015 року. Йоханан Петровський Штерн зауважив, що наявність людей на фото має позитивний ефект, такий що «…огидна несимпатична будівля оживає!».

Журі високо оцінило роботу користувача Dmitri Semenovsky із зображенням пам’ятника Шолом-Алейхему у Києві. Як зауважив Йоханан Петровський Штерн — «прекрасний ракурс, продумане тло, дуже жива і жвава світлина». На жаль, в Україні відсутня «свобода панорами», тому тут ця світлина наводиться заштрихованою…

Робота користувачки Renata Hanynets із зображенням єврейського цвинтаря у Бережанах Тернопільської області теж посіла друге місце. Її фото фіксує стан пам’ятки на травень 2014 року, хоч роздільність і не є високою, але цінність кадру це не зменшує.

Третє місце теж посіли п’ять фотографій.

Хоральна синагога у Дрогобичі Львівської області очима користувачки Renata Hanynets показує стан будівлі у травні 2014 року. Світлина не є технічно досконалою і зроблена на мобільний телефон, але одна із цілей цієї спеціальної номінації — документування, не тільки красиві ракурси.

Світлина Вадима Постернака із зображенням могили Самуїла Едельса в Острозі Рівненської області. Об’єкт теж показано заштрихованим, адже оригінальний камінь не зберігся, тож це — сучасна символічна плита, яку 1990 році привезли з Ізраїля й встановили на місці можливого захоронення Едельса. Тому це фото також не можемо показати в оригінальному стані через відсутність в Україні «свободи панорами».

 

Робота Ольги Басун із зображенням синагоги в Гусятині Тернопільської області зроблена у січні 2019 року. Авторка вирішила навіть у назві підкреслити, що об’єкт потребує реставрації. Як прокоментував фотографію Йоханан Петровський Штерн — «прекрасний ракурс, кольори, фактура — не вистачає людей».

Єврейський Народний Дім у Чернівцях на світлині Вадима Постернака від серпня 2015 року теж посів третє місце. Ця будівля має офіційний охоронний статус як пам’ятка архітектури місцевого значення, зведена на початку XX століття.

Фоторобота Тараса Піца із зображенням Садгірської синагоги у Чернівцях зроблена у вересні 2019 року. Це — нещодавно відреставрований комплекс споруд у мавританському стилі, резиденція «Чудодійного рабина», завдяки якій чернівчани свого часу назвали Садгору «малим Єврейським Ватиканом».

Дякуємо партнерам, ініціативі «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), за підтримку нашої спеціальної номінації. Також щиро вдячні членам журі спецномінації за їхню волонтерську роботу — як і всім небайдужим, які допомагали розширювати список конкурсних об’єктів, виправляти неточності та поширювали інформацію. Хочемо сподіватися, що ця номінація буде мати продовження й наступного року!

[1] http://wikilovesmonuments.org.ua/jewish-monumens-results/ 

Переможці Львівської, Чернівецької та Чернігівської областей 2019 року

На відміну від раніше оголошених обласних переможців 2019 року, найкращими фото Львівщини та Чернівецької області стали зображення інтер’єрів пам’яток культурної спадщини. А переможцем у Чернігівській області стала нічна панорама. 

Найкращою фотографією Львівщини журі обрало фото внутрішнього оздоблення церкви Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ (інша назва Костел святого Йосифа), розташованого в селі Підгірці, Бродівського району Львівської області. Автором фото є Михайло Ременюк.

Костел є пам’яткою християнської сакральної архітектури XVIII століття, частиною палацового ансамблю Підгорецького замку. До речі, світлина Підгорецького замку була визнана найкращим фото Львівщини у 2015 році.

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця прокоментувала світлину так: «Гарна композиція і кольорова гама. Гармонійне, затишне та радісне фото».

Член журі, фотограф Михайло Потупчик також відмітив гарну композиція, світло і кольори на фото, та додав, що «для інтер’єрного фото здається все ідеально».

У списку пам’яток Львівської області майже 4967 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані вже 4085 (82%) пам’яток. 2019 року конкурсанти завантажили 2991 світлину 1075 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 54 автори.

Інше фото інтер’єру храму, а саме Семінарської церкви (Трьох-Святительська церква) стало найкращою світлиною Чернівецької області. Фото зробив Вадим Постернак у місті Чернівці. Вітаємо автора з черговою перемогою у цьогорічній обласній номінації!

«Фото гарне. Шуми є, але не дуже помітні. Ракурс вдало показує рух елементів пам’ятки “вгору”», — ділиться враженнями від світлини Надія Лиштва, членкиня журі, архітекторка.

Людмила Строцень, членкиня журі, краєзнавиця коментує: «Професійне фото, розписи чудові і гарно подані автором».

Семінарська церква як складова частина архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів Буковини і Далмації входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. До речі, фотографія розписів стелі Семінарської церкви стала найкращим обласним фото і у 2014 році.

У списку пам’яток Чернівецької області майже 1300 об’єктів, за вісім років конкурсу завантажено 858 фото (66%) пам’яток. 2019 року конкурсанти у Вікісховище завантажили 761 знімок 265 пам’яток. У 2019 фото пам’яток Чернівецької області подали на конкурс 24 автори, а за вісім років 217 учасників та учасниць.

Найкращим фото Чернігівської області стала світлина Густинського монастиря, розташованого у селі Густиня біля річки Удай Прилуцького району. Автором фото є Дмитро Балховітін. 

Наталія Шестакова вважає, що «Композиційно та по кольорам-освітленню на фото дуже приваблива презентація цілісного комплексу пам’ятки. А також втаємничено-інтригуючий настрій та жива динаміка неба».

Густинський Свято-Троїцький монастир веде свою історію з початку ХVІІ ст. Він неодноразово був зруйнований чи пошкоджений під час пожеж 1625, 1636 та 1671 років та повстань. Гетьмани, а також козацька старшина дарувала монастирю землі, села та хутори. В середині XVIII століття монастирю належало більше трьох тисяч десятин в Чернігівській губернії. Багатством він поступався лише Києво-Печерській лаврі, але 1786 року російський уряд секуляризував його володіння, пізніше монастир і зовсім був закритий. Після відновлення роботи і аж до Жовтневого перевороту 1917 року монастир розбудовували і реставрували. А в радянські часи тут була дитяча колонія, інтернат для престарілих, інвалідів дитинства та психоневрологічних хворих. В 1991 році психдиспансер був закритий і 1993 року церковні служителі повернулися в Густинський Свято-Троїцький монастир.

І до статистики. За вісім років конкурсу учасники сфотографували 1044 пам’ятки Чернігівщини, що становить лише 15% від загальної кількості об’єктів у списку пам’яток області — 6959. Цього року конкурсанти завантажили 1579 фотографій 416 пам’яток. У 2019 фото пам’яток Чернігівської області подали на конкурс 37 автори, а за вісім років 252 учасники.

 

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії: Трьох-Святительська церква (Чернівці), Підгорецький замок, Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ, Густинський монастир.

 

Світлина-переможець Київської області

Переможець Київської області другий рік поспіль «родом» із міста Біла Церква. У 2018 році найкращим обрали фото Костелу святого Івана Хрестителя. Цього року весняна світлина Спасо-Преображенського собору стала переможцем Київської області. Знімок зробив Віталій Шкляр.

«Чудова композиція, дуже вчасно та вдало впіймане автором віддзеркалення, що створює додатковий виразний ефект. Чудові кольори та технічна якість зображення, що гідно представляють памятку», — поділилась враженнями про фото членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

Надія Лиштва, членкиня журі, архітекторка, додає: «Яскраве, весняне фото. Через білизну не сприймається пластика обємів, але виглядає досить непогано»

Собор збудували у 1833—1839 роках. В 1933 році собор перестав функціонувати. До Другої світової війни в ньому знаходився Державний міський архів. У 1941 році склепіння собору було зруйноване прямим попаданням бомби. У 1956 році Преображенський собор було занесено в список пам’яток архітектури, тоді ж розпочався ремонт споруди під час якого під штукатуркою поховали настінні розписи. Також собор певний час використовували як спортивний зал. В 1989 році собор було передано церковній общині. З 1994 року Спасо-Преображенський кафедральний собор є центром Білоцерківської єпархії.

У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 271 пам’ятку Київської області і завантажили до Вікісховища 807 їхніх фото. Загалом у списку пам’яток Київської області є понад 2156 об’єктів культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 1150 пам’яток (тобто трохи більше половини). Дані без врахування міста Київ.

За вісім років конкурсу 222 учасників завантажували фото пам’яток культурної спадщини Київської області, цього року — 28 конкурсантів.

Найкраще фото міста Києва 2019 року

Найкращим фото Києва журі обрало фото вітряка із села Лісове Ніжинського району Чернігівської області, розташованого в Києві у Пирогові в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Знімок зробив Сергій Рижков.

На більш ніж 133 гектарах музею просто неба представлена архітектура усіх історико-етнографічних регіонів України. Любителів пам’яток культурної спадщини цей музей точно не залишить байдужим.

Журі відзначило сюжет, кольори на фото. Член журі, фотограф, Сергій Зисько: «Круте фото… Гарна композиція і сюжет».

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця, звернула увагу на «гарне небо та світ сонця на схилах», та зауважила, що «архітектурно-інженерні деталі вітряка, який, власне, має бути на фото головним, у тіні».

Минулорічним переможцем міста Києва стало зимове фото вулиці Андріївський узвіз.

У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 964 пам’ятки Києва і завантажили до Вікісховища 2106 їхніх фото. За кількістю сфотографованих пам’яток цього року Київ поступається лише Львівській області (там цьогоріч сфотографували 1075 пам’яток і завантажили 2991 світлину). Загалом у списку пам’яток Києва є понад 3848 об’єктів культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 3552 пам’яток. Тобто 92% пам’яток міста з конкурсного списку мають свої фото у Вікісховищі.

58 конкурсантів цього року завантажували київські фото, а за вісім років конкурсу пам’ятки Києва у Вікісховищі ілюстрували 605 учасників.

Вітаємо переможця і бажаємо ще більше влучних кадрів!

14 грудня — церемонія нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» 

Церемонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відбудеться 14 грудня 2019 року (субота) у Києві. На захід запрошуємо призерів за всіма номінаціями, учасників фотоконкурсу, членів журі. Подія відбудеться у Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе (вул. Андріївський узвіз, 21), початок о 13:00.

У програмі заходу: презентація підсумків конкурсу, оголошення рейтингу та нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток, нагородження переможців спеціальних номінацій «Млини», «Відео» та «Єврейська спадщина».

Цього року в українській частині конкурсу 336 авторів завантажили понад 30 000 світлин — найбільшу кількість фото серед усіх країн-учасниць. 

Мета конкурсу — отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії — вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей з усього світу. А також привернути увагу українців до культурної спадщини, пізнати забуті чи маловідомі сторінки своєї історії. Ми намагаємося привернути увагу до стану пам’яток, задокументувати їх, популяризувати, поширити знання про них — за вісім років волонтери започаткували перший онлайновий реєстр пам’яток України, організовували фотовиставки робіт у Києві та в різних регіонах України, були видані фотоальбоми та інші матеріали.

Урочиста церемонія нагородження пройде в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе, в будинку, де у 1911 році працював над проєктом пам’ятника княгині Ользі майбутній видатний український скульптор, кінорежисер і драматург, народний артист України І. П. Кавалерідзе. У музеї експонуються проєкти пам’ятників, станкові скульптури, в яких скульптор звертається до образу Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Льва Толстого, Федора Шаляпіна, Лесі Українки, Миколи Амосова та інших видатних особистостей. Також в музеї експонуються матеріали, які висвітлюють життєвий та творчий шлях І. Кавалерідзе.

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wlm @ wikimedia.org.ua або телефонувати за номером 066 569 6135 (Антон Процюк).

Переможці та члени журі будуть запрошені персонально. Реєстрація на захід — обов’язкова (якщо ви не отримали запрошення, для реєстрації пишіть на електронну адресу оргкомітету).

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроєктах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. Конкурс проходить у понад 50 країнах світу регіональними відділеннями Фонду Вікімедіа та волонтерами спільноти Вікімедіа, в тому числі в Україні — громадською організацією «Вікімедіа Україна». В Україні цього року проходив восьмий раз. Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано майже 35 тисяч пам’яток із території України (39%), взяло участь майже 3500 осіб (від аматорів до професіоналів). Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроєктів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Найкращі фото Закарпатської та Хмельницької областей 2019 року

Продовжуємо знайомити вас із обласними переможцями. Цього разу розповідаємо про найкращі фото Закарпатської та Хмельницької областей.

Переможцем номінації «Найкраща світлина Закарпатської області 2019» в українській частині найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» стало фото Угочанського замку, інші назви — Виноградівський замок, замок Канків. Він розташований біля підніжжя Чорної Гори, на околиці міста Виноградова Закарпатської області. Зробив і завантажив до Вікісховища фото Микола Кальченко. 

«Цікаве, нестандартне фото, практично монохром. Дуже виразна композиція та сніг, що йде під час зйомки, створюють сильну емоційну атмосферу та “історію” об’єкта та зображення», прокоментувала членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

Наталія Лиштва, членкиня журі, архітекторка, також вважає фото «цікавим, графічним».

Зображений замок мав форму чотирикутника (46,9 x 44,8 м) з масивними квадратними вежами по кутах, мав велику в’їздну браму. П’ята башта була над брамою. До нашого часу збереглись лише два фрагменти замку, звідусіль оточені присадибними ділянками та виноградниками. На жаль, руйнування замку продовжується дотепер.

Цього року учасники конкурсу сфотографували 221 пам’ятку із Закарпаття і завантажили до Вікісховища 664 їхніх фото. Загалом у списку пам’яток Закарпатської області є понад 751 об’єкт культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 511 пам’ятку (68%).

За вісім років конкурсу 225 учасників завантажували фото пам’яток культурної спадщини Закарпатської області, цього року — 29 конкурсантів.

2018 року переможцем обласної номінації стало фото із зображенням Палацу графів Шенборнів у Мукачівському районі, 2017 — світлина напівзруйнованого Невицького замку біля села Кам’яниця Ужгородського району.

Найкращим фото Хмельницької області 2019 року журі конкурсу обрало панораму Кам’янець-Подільської фортеці. Її автором є Вадим Постернак. За вісім років конкурсу світлини цієї найвідомішої пам’ятки Хмельниччини шість разів ставали переможцями обласної номінації, зокрема у 2017 та 2018 роках. А ще минулого року знімок фортеці увійшов до ТОП-10 української частини «Вікі любить пам’ятки» у загальній номінації.

Людмила Строцень, членкиня журі, краєзнавиця, прокоментувала роботу так: «Цікаво виглядає з туманом,  нестандартний ракурс, замок бачимо повністю. Кольори тішать».

Василь Мельниченко, член журі, фотограф, назвав світлину досить вдалою і оригінальною.

Кам’янець-Подільська фортеця є візитівкою свого краю та однією із найбільш впізнаваних пам’яток культурної спадщини України. А також є однією із найбільш фотографованих  в рамках конкурсу, за вісім років конкурсу було завантажено 641 світлину! Фортеця є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», що належить до «Семи чудес України».

У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 633 пам’ятки з Хмельницької області. Завдяки конкурсантам Вікісховище поповнилося на 1618 фото. У списку пам’яток Хмельницької області є понад 3888 об’єктів культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 1594 пам’ятки (40%).

За вісім років конкурсу 324 автори завантажували фото пам’яток культурної спадщини Хмельницької області, цього року — 40 учасників.