Записи з обговорення конкурсу

обговорення у конференц-залі дирекції Лаври

Автор фото — Ilya (CC-BY-SA-4.0)

Скорочений запис думок у порядку їх звучання на обговоренні після церемонії нагородження переможців у суботу 21 листопада.

Миколи Жарких, мистецтвознавець і фотограф:
Найкращі фотографії у Сергія Криниці, геть не був здивованим, коли виявилося, що то Криницине фото стало переможцем — хоча журі, ясна річ, не бачить авторів, коли відбирає фото.
Не завадило б, щоб досвідчені фотографи конкурсу давали рекомендації відносним початківцям, дописами на блозі.
Добре б мати рекомендаційний список пам’яток до фотографування.
Й оскільки фотографи все одно на місці, а часто там, куди другий раз не поїдуть, добре було б інспектувати пам’ятки, давати текстовий опис їхнього (часто жахливого) стану, що в принципі не важко робити: там-то тріщини таких-то розмірів абощо.

Павло Мокрицький, учасник конкурсу:
Багато є помилок у списках, часто через те, що вони дуже давні: опис пам’ятки і її розташування робився тоді, коли вона вносилася в список, і за той час все змінилося. Також є помилки-опечатки (не 126 воїнів у могилі, а 12, наприклад). Але у нас існує Інститут пам’яткознавства, який взагалі-то цим займається/має займатися, тож списки/описи/координати мали б у них бути.
Щодо археологічних пам’яток, то часто їх або неможливо відрізнити від середовища, або ж вони абсолютно художньо не цікаві; так можна нафотографувати горбів біля дому, а сказати, що був десь казна-де; радив би рекомендувати до фотографування тільки ті пам’ятки, де є таблички, охоронні знаки — хай навіть у Житомирській області таких всього 10 штук. (Шестакова зауважила, що навіть на пам’ятках архітектури табличок часто нема, то що вже казати про археологічні).
Якщо було так багато поганих фото, то до учасників конкурсу можна висувати вимоги щодо технічних характеристик, і відповідно не давати журі того, де «горизонт завалений».

Михайло Кальницький, історик, києвознавець:
Як джерело можна використовувати ще таку річ, як звід пам’яток — і його редакції.
В окрему категорію можна винести некрополі — знімки надгробків дуже цінні, але це фото, які не зможуть конкурувати із замками, та й когорта фотографів, які таке фотографуватимуть, трохи інша.
Існує також довідник пам’яток національних меншин.
І не треба недооцінювати внутрішні нематеріальні стимули фотографів до участі: участь у конкурсі, стаття у Вікіпедії — це вже стимул сам по собі.

WDKeeper, учасник конкурсу:
Простий спосіб заохотити фотографувати ще не фотографоване — ввести коефіцієнт 1 / к-сть фото у Вікісховищі, тобто чим більше є знімків пам’ятки, тим менш цінним є наступний зроблений.
А з табличками справді дуже погано.

Іван Биков, архітектор, краєзнавець, фотограф, член журі:
Запропоновані спецномінації: об’єкти, які руйнуються, українські пам’ятки закордоном; за видами: архітектури, містобудування, історії, археології, науки і техніки; також ті, що не мають охоронного статусу.
Якісне фото можна зробити насправді для будь-якої пам’ятки, і навіть буде красиво.
Статус «нововиявленої» пам’ятки може бути спірними і не забезпечує одразу охорони по повній програмі. Для внесення в реєстр нових пам’яток необхідно скласти облікову картку, він може надати її приклади і допомогти з написанням, але потрібні також план й історична довідка.

Сергій Криниця, учасник конкурсу:
Певно, не варто гнатися за кількістю наступного року, ми взяли перше місце — повторювати рекорд сенсу небагато.
Варто нагороджувати серії фото — це стимул для нових ракурсів.
Ідея зробити при завантаженні галочку «хочу подати це фото у якісну номінацію», яка була б вимкнена за замовчуванням — щоб люди чесно спершу оцінили свої фото самостійно, чи справді у них є шанс.

Вадим Постернак, учасник конкурсу:
Не треба забувати, що головне на фото — це пам’ятка; у нас тут не Вікі любить небо.
Варто відділити пам’ятки, які не впливають на кількість (?).
Фотографам (ви)давати дозволи/рекомендації/довідки/візитки/посвідки.

Наталія Шестакова, учасниця конкурсу:
Є багато об’єктів, яких наче немає в списках, але які є пам’ятками по суті — для таких варто робити власні списки (один з прикладів — могили бійців АТО).
Можливо, запровадити коефіцієнти за зональністю, напр., по кількості жителів у населених пунктах, щоб був стимул їхати в далекі села. І поставити коефіцієнт/бал одразу у списку пам’яток, щоб було видно.
Не враховувати у кількісну номінацію відвертий мотлох.
Враховувати кількість якісних фото пам’ятки, які вже є.
Спецномінації: болгарські, німецькі пам’ятки в Україні, об’єкти, що руйнуються, серії. Відділити релігійні будови від нерелігійних. І справді фокус має бути на пам’ятці.

Максим Присяжнюк, учасник конкурсу:
Не треба робити всі спецномінації в один рік; по черзі.
Для розміру фото не завадить і нижня, і верхня межа. Треба прив’язати вхід у журітул до SUL’у — це зручно. (Ілля зауважив, що просто не встиг цього зробити).
Категоризація фото і пам’яток — детальніша і по змозі автоматичніша.
Не допускати у топ-10 пам’ятки з минулорічного топу.
Якщо зональність — то по віддаленості від обласного центру.

Ігор Куницький, учасник конкурсу:
По новосфотографованих пам’ятках — окрема номінація.
Оновлення регламенту і всілякі рекомендації розіслати учасникам дуже заздалегідь, аби вони могли готуватися.

Володимир Дмитрук, краєзнавець, член журі:
Важлива річ — зміна формулювання назв пам’яток.
Розділити національні, місцеві і без статусу.
Давати наші топ-50 для журі інших країн (виявити, що цікаво для них). (Нана зауважила, що у нас у журі було чотири іноземці).

Олена Захарян, член оргкомітету:
Щоб влаштовувати спецномінації, потрібні виходи на людей, які знаються пам’ятках меншин.
Таки відділити релігійні пам’ятки від усіх інших.
Обґрунтування на підохоронний статус справді ж можна писати.

Тетяна Кругляк, учасниця конкурсу:
Треба визначитися із завданнями конкурсу: якщо важлива динаміка стану пам’яток, то тоді нічого не можна відкидати й обмежувати; якщо новосфотографовані — то відкидати ті, що вже є; якщо реклама України за кордоном — тоді треба якісні фото.
З класифікаціями треба дуже обережно, бо вона може виявитися невдалою, з перекриттями.
Більше рекламувати конкурс.

Андрій Дидюк, учасник конкурсу:
Не треба ставитися надто поблажливо до новачків, але й залучати їх, заохочувати теж треба.

Любов Качор, учасниця конкурсу:
Головне все-таки не техніка.

Ілля Корнійко, член оргкомітету:
Ми не можемо зробити жорсткі правила фотографування.
Хорошою ідеєю може бути відбирання фото від самого початку усіма учасниками. (Думка Наталії Шестакової теж).

Інші:

Наша цільова аудиторія — люди з інтернетом, тож реклама бо безінтернетних бібліотеках може бути тратою часу. Нас 7 осіб, і ми не змогли (з)робити локальні заходи, але місцеві фотографи у цьому можуть допомогти, і робити такий аутріч.

Мотивувати людей фотографувати непопулярні об’єкти треба, але квота зменшить об’єктивність конкурсу. З іншого боку, коли фото багато якісних, то об’єктивності нема, але є лотерея.

Можна розглянути варіант не давати цінних призів для топ-10, бо їхній приз — можливість перемогти у міжнародному відборі.

Бувають випадки неправильного вказання ID — їх треба виправляти, повідомляти користувачів, робити примітки у списках тощо.

У нас все-таки специфічний конкурс, коли не просто завантажив—переміг—отримав приз — і більше ніколи знову не перетнувся з організаторами. Наші учасники мають самі бути трохи оргами, бо інакше конкурс не зможе вирости.

Коментарі під дописами на цьому сайті організатори теж враховують. Розлогіші міркування пишіть, будь ласка, на сторінці Обговорення:Вікі любить пам’ятки 2016.

Поділіться з друзями:

Найкраще фото Чернігівщини

Розпис куполу Свято-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському, © Максим Зубов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Розпис куполу Свято-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському. © Максим Зубов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

У номінації «Найкраще фото Чернігівської області» перемогла фотографія розпису куполу Свято-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському Максима Зубова.

Свято-Преображенський собор побудований протягом 1796–1806 років за проектом архітектора Джакомо Кваренгі у стилі класицизму. Собор є домінантою Свято-Преображенського монастиря.

Комплекс Свято-Преображенського монастиря є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний номер 850). До комплексу входять собор, надбрамна дзвіниця, палатний корпус з Петропавлівською церквою, покої настоятеля з Іллінською церквою, келії, бурса, мури й башти. Також на території монастиря розташовані пам’ятка археології «Княжий терем» і залишки Спаського собору.

Монастир відомий з XI ст., входить до складу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

Поділіться з друзями:

Найкраще фото Луганщини

Будинок народної школи, в якій працював Б. Д. Грінченко, © Микита Перегрим, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок народної школи, в якій працював Б. Д. Грінченко (смт Михайлівка Перевальського району). © Микита Перегрим, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою світлиною Луганщини стала фотографія будинку народної школи, у якій працював Борис Грінченко, в Михайлівці Перевальського району. Автор — Микита Перегрим.

Народна школа в Олексіївці (тоді в межах Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії) була відкрита в 1879 році. Школа збудована на кошти мецената Олексія Алчевського, за сприяння його дружини Христини Данилівни.

З 1887 по 1894 роки тут працював учителем український письменник, публіцист, мовознавець і етнограф Борис Дмитрович Грінченко.

За радянських часів Олексіївка ввійшла до складу сусідньої Михайлівки, яка сьогодні належить до Перевальського району Луганської області.

У 1988 році в будівлі школи відкрито меморіально-літературний музей Бориса Грінченка,  на будівлі відкрито меморіальну дошку, а у дворі школи встановлено пам’ятник письменнику. У 1992 році музей отримав статус народного.

У лютому 2009 року меморіальний комплекс (будинок народної школи і пам’ятник)  був занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України місцевого значення. А вже у вересні того ж року комплекс занесено до реєстру за категорією національного значення.

16 листопада — 15 грудня 2015 року в розділі Вікіпедії українською мовою триває Місяць Луганщини. Долучайтеся!

Поділіться з друзями:

Підсумки в номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток

Будинок № 37 на вулиці Франка у Львові, © Aeou, CC-BY-SA 4.0

Будинок № 37 на вулиці Франка у Львові, © Aeou, CC-BY-SA 4.0

Цього року трохи змінився підхід до номінацій за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток: світлини пам’яток, для яких до початку конкурсу відповідно до відомої нам інформації не було жодної ілюстрації на Вікісховищі (та/чи в україномовній Вікіпедії), отримували коефіцієнт рівний 2 (для кожної пам’ятки). Ті, що раніше були сфотографовані — 1. Це трохи ускладнило визначення переможця, але все ж спонукало когось досліджувати нове 🙂 Схожий експеримент ми проводили на «Вікі любить Землю» цього року, правда, там це була спецномінація «Освітлинимо безсвітлинні». Отже, переможці в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» представлені у таблиці нижче[1]:

Місце, автор К-ть
фото
К-ть пам’яток
(всього)
К-ть старих пам’яток К-ть нових
пам’яток
Рейтинг
1. Сергій Криниця 4003 3944 3626 318 4262
2. Крістіна Федорович 3120 3059 2370 689 3748
3. Користувач:Aeou 6693 2337 1721 616 2953
4. Олександр Примас 2540 2499 2199 300 2799
5. Роман Бречко 1710 1697 1330 367 2064
6. Наталія Шестакова 2575 1246 793 453 1699
7. Віталій Ільницький 1486 1433 1354 79 1512
8. Костянтин Буркут 1437 1321 1207 114 1435
9. Вадим Постернак 1181 1072 1047 25 1097
10. Микола Сарапулов 1463 990 912 78 1068

Як бачимо, розрив між першим та другим місцем став не таким великим, адже Крістіна Федорович завантажила світлини 689 нових пам’яток, Користувач:Aeou обійшов Олександра Примаса, а Наталія Шестакова — Віталія Ільницького та Костянтина Буркута. 9-те та 10-те місця теж дуже близько 🙂 Думається, що результати могли б бути ще цікавішими, якби учасники знали заздалегідь про це і могли краще спланувати свої мандрівки, чи якби був інший коефіцієнт (наприклад, 3?). Наступного разу може бути цікавіше 🙂

Залізничний міст через річку Інгул, Кіровоград, © Наталія Шестакова, CC-BY-SA 4.0

Залізничний міст через річку Інгул, Кіровоград, © Наталія Шестакова, CC-BY-SA 4.0

Переможці в номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток області» по всіх регіонах:

  • АР Крим — Віталій Ільницький (138 пам’яток / 154 рейтинг);
  • Вінницька — Олександр Примас (406 / 460);
  • Волинська — Наталія Шестакова (237 / 324);
  • Дніпропетровська — Наталія Шестакова (213 / 279);
  • Донецька — Надія Алістратова (35 / 39);
  • Житомирська — Павло Мокрицький (175 / 245);
  • Закарпатська — Крістіна Федорович (201 / 296);
  • Запорізька — Користувач:Анатолий Мережко (72 / 80);
  • Івано-Франківська — Крістіна Федорович (490 / 733);
  • Київська — Олена Мачуленко (178 / 193);
  • Кіровоградська — Наталія Шестакова (638 / 918);
  • Луганська — Микита Перегрим (4 / 7);
  • Львівська — Користувач:Aeou (2237 / 2853);
  • Миколаївська — Олександр Примас (179 / 198);
  • Одеська — Сергій Криниця (717 / 729);
  • Полтавська — Юрій Репало (92 / 133);
  • Рівненська — Сергій Лучковський (110 / 218);
  • Сумська — Вікторія Ломака (117 / 133);
  • Тернопільська — Крістіна Федорович (342 / 421);
  • Харківська — Тетяна Кругляк (148 / 160);
  • Херсонська — Наталія Шестакова (34 / 34);
  • Хмельницька — Крістіна Федорович (497 / 617);
  • Черкаська — Сергій Криниця (250 / 292);
  • Чернівецька — Крістіна Федорович (210 / 229);
  • Чернігівська — Користувач:Klymenko Tatyana (308 / 422);
  • місто Київ — Олександр Примас (1159 / 1199);
  • місто Севастополь — Сергій Криниця (22 / 28).

Переможці в загальній номінації отримають дипломи і цінні призи, переможці обласних номінацій — дипломи і відзнаки.

Повна таблиця з результатами тут.

[1] Враховано тільки об’єкти із правильним ID. ↩

Поділіться з друзями:

Дякуємо! …і перші підсумки

Шевченка Тараса бульв. Останнє фото «Вікі любить пам'ятки» 2015. Автор фото — Posterrr, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Станція метрополітену «Університет», Київ, бульвар Тараса Шевченка. Останнє завантажене фото у рамках «Вікі любить пам’ятки» 2015. Автор фото — Posterrr, ліцензія CC-BY-SA-4.0. Перша конкурсна світлина цього року теж була його авторства 🙂

Дякуємо. Ви навіть не уявляєте, наскільки ми Вам вдячні. І за фотографії, і за підказки, і за критику, і за допомогу зі списками, і за багато всього іншого. Точно є люди, які доклалися до конкурсу й Вашої у ньому участі «випадковим» чином — порадили Вам кудись поїхати чи взяли із собою у мандрівку, розсмішили веселим анекдотом у себе на сторінці у соцмережах, що мотивувало Вас глянуть на сусідній будинок уважніше й побачить, що він — таки пам’ятка: чому б не зазнімкувать? Чи ще якось. Цим людям теж дякуємо. Як писав Рільке у романі «Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе»: «Усе складається зі стількох окремих подробиць, що їх годі передбачити». І ми дуже вдячні за всі ці дрібниці (й не дуже), що дали Вам змогу зробити конкурс таким, яким він є.

Станом на зараз у наших списках 75597 пам’яток. Насправді їх удвічі більше, але ми не всі можемо отримати, хоча й намагаємося. Якщо б так трапилося, що Ви можете із цим допомогти, або знаєте когось, хто міг би — дайте нам знати. Ми розглядаємо ці списки як надзвичайно важливий результат конкурсу, адже це поки єдина і найповніша база пам’яток у нашій державі. І смішно, і грішно, але часом на запит нам відповідають: «Пошукайте у Вікіпедії. Там є».

За чотири роки конкурсу було сфотографовано та завантажено світлини 24705 пам’яток. Найбільш «освітлинені»: Львівська область, Київ, Одеська, Тернопільська і Хмельницька області (і тут ми всі автоматично підставили собі імена головних «винуватців», правда? 🙂 ). Найменш — Луганська, Херсонська, Миколаївська області (Севастополь має не так багато пам’яток, а у Закарпатській області мізерні списки…). Можливо варто подумати над додатковим відзначенням за регіональністю, хоча і тут не все просто. Якісь пам’ятки Львівської області може бути не менш складно розшукати. Висловлювалося побажання мати дані і за містами теж, особливо великими, не тільки загалом.

За кількістю завантажених світлин у світі Україна — перша. 41675 фото — це неймовірна цифра. Неможливо собі уявити виставку, яка б це все вмістила. Але якщо б дуже хотілося, то усі світлини можна переглянуть тут, у категорії Вікісховища 🙂 Цей (насправді) приємний показник не настільки важливий, адже найбільше значення має кількість унікальних пам’яток (але різні ракуси, пори року та дня ніхто не відміняв!). Як Ви можете побачити на діаграмі нижче, цього року було завантажено ще більше пам’яток, ніж 2014 року — 13980:

Унікальність фотографій пам'яток за роками

Завантажено фотографій пам’яток за роками. Автор — Ілля Корнійко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

І (що навіть більш важливо!) цього року завантажено світлини 3773 пам’яток, які не були завантажені досі. Цікаво відзначити, що 2476 пам’яток було сфотографовано й завантажено у рамках усіх чотирьох конкурсів 🙂 Ілля вивів табличку для тих об’єктів, які найбільше фотографуються, тут.

Унікальність фотографій пам'яток за роками

Унікальність фотографій пам’яток за роками. Автор — Ілля Корнійко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Всього за всіма країнами (яких було 33) у конкурсі цього року було завантажено 219816 файлів. 6206 фотографів взяли участь. І перша сотня завантажувачів гарно представлена українськими користувачами, а користувач Aeou — став другим у світі, завантаживши 6697 фото (це навіть складно уявити, якщо чесно).

Прохання: діліться Вашими історіями. Так, тут на блозі, щоб Ваші історії мотивували інших, вчили. Їх зараз не так багато, а точно хотілося б більше: Історії учасників. Не фейсбуком єдиним 🙂

І того, і цього року ми говорили, що можемо спробувати допомогти із завантаженням зображень. Особливо, якщо Вам доводиться мати справу із завантаженням великої кількості зображень із різним описом, що може бути дуже марудно. Ідентифікатор не обов’язково має бути у назві файлу, це може бути файл із відповідністю назв файлів ідентифікаторам тощо. Якщо це може бути якось зчитано програмно, то ми спробуємо це зробити. Дайте нам знати — ми допоможемо.

І найголовніше. Із закінченням конкурсу Вікісховище не «закривається» 🙂 Ви можете вантажити, Ви можете писати статті до Вікіпедії чи до Вікімандрів. Це може бути фото вулиці, міста чи села, України чи іншої країни. Не тільки пам’ятки культури чи природи ще не мають ілюстрацій. Ви можете самостійно вставити Ваше фото до статті Вікіпедії. І хай його (чи їх) побачать мільйони людей:

Відео: Юрій Булка, Citizen nyx + Stefsax and Sleepless (музична доріжка: Undercover), Фонд Вікімедіа + Zlir’a + Dim Grits (інфографіка)

Дякуємо! І до нових зустрічей 🙂

P.S. Ми (як і завжди) відкриті до пропозицій та коментарів. Пишіть нам.

P.P.S. Церемонія нагородження планується 21 листопада 2015 року у Києві. Деталі пізніше, але резервуйте день собі уже. Ми будемо раді бачити усіх 🙂

Поділіться з друзями: