Підсумки місяця статей про пам’ятки культури

Протягом лютого у Вікіпедіїї тривав місяць з написання та покращення статей про пам’ятки культури України. Ця акція є певним продовженням фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», учасники якого за роки проведення завантажили тисячі світлини об’єктів нерухомої культурної спадщини України для ілюстрування статей вільної енциклопедії. 

Втім фотографії не потрапляють на сторінки статей автоматично — це окрема позаконкурсна робота, до якої долучаються як учасники конкурсів, так і волонтери-вікіпедисти. Також, оскільки не про всі пам’ятки існують статті у Вікіпедії, чимало конкурсних світлин зберігаються у Віксховищі, але все ще не ілюструють Вікіпедію. Щоб збільшити використання цих фотографій у статтях, а також привернути увагу до прогалин у представленні пам’яток культури в онлайн-енциклопедії, 1 лютого у Вікіпедії стартував тематичний місячник, де всі охочі могли написати нову чи поліпшити вже існуючі статті про об’єкти культурної спадщини.

Перша стаття, створена в межах акції «Пишемо про пам’ятки культури до Вікіпедії»: Пам’ятник на могилі доньки П. І. Харитоненка — Зінаїди, Суми. Автор фото: Черненко Віктор Олександрович, CC BY-SA 4.0.

У місячнику взяли участь 27 користувачів, які започаткували 127 нових статей та покращили 8. Найбільше статей створили користувачки Xsandriel (29 статей) та Ольга Лобода (28 статей), ще 4 користувачів написали по 8 статей. Деякі користувачі писали статті та ілюстрували їх фотографіями, що завантажували раніше в межах конкурсу або ж робили світлини безпосередньо у процесі підготовки статей.

«Вирішив написати статті про невідомі для більшості людей існуючі, та, на жаль, зруйновані пам’ятки культури у Сумській області. Зокрема вітряний млин поблизу села Набережне, будинок управителя Романівського цукрового заводу (с.Малий Вистороп), а також зруйновані та діючі храми рідного села Боромля. Прагнув донести інформацію до населення, відкрити маловідому сторінку історії цих пам’яток, дати імпульс для привернення уваги щодо докладання зусиль задля збереження цих унікальних пам’яток. Також хотів підвищити туристичний потенціал регіону», — прокоментував свою участь Олег Білоус, автор 8 статей, з яких 6 — про пам’ятки культури села Боромля.

П’ятий храм сотенного містечка Боромля. Побудований у 1725 році. Автор статті та фото — Олег Білоус, CC BY-SA 4.0

Учасники та учасниці створювали статті про пам’ятки місцевого та національного значення з різних регіонів України, найбільше писали про об’єкти Києва, Львова та Сумської області, також нові статті з’явились у пам’яток Харківської, Закарпатської, Житомирської, Одеської областей та інших.

Об’єкти, про які писали учасники були дуже різними: 35 статей про будівлі в історичному центрі Львова (Палац вірменських архієпископів, Кам’яниця Домажирська, Кам’яниця Захновичів, Будинок на площі Катедральній, 6 та інші), статті про храми у різних куточках України (Костел Діви Марії з келіями у Бердичеві, Троїцький храм (с. Боромля), Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Медведівка), Спаська церква (Володимирівка) тощо), історичні особняки та маєтки, зокрема 8 статей про садиби Києва. Також тепер у Вікіпедії можна почитати про будинок Донців-Захаржевських, де, ймовірно, знайшли Велесову книгу, Будівлю театру імені Станіслава Монюшка в Івано-Франківську, Поштово-телеграфну контору (будинок Миклашевських) у Глухові, грот Німф у Тростянці. Перелік створених та покращених статей шукайте на сторінці місячника.

Балкон будинку на вулиці Вірменській, 32 у Львові. Автор фото: Nick Grapsy, CC BY-SA 4.0

«Радісно, що завдяки учасникам та учасницям вдалося перетнути межу у 100 новостворених статей. Щороку Вікісховище поповнюється світлинами пам’яток культури з різних куточків України, ми прагнемо, аби ці фото активніше використовували у вікіпроєктах, зокрема у Вікіпедії, та спонукали дописувачів створювати статті про українське культурне надбання, яке вони ілюструють. Тож плануємо проводити такі тематичні акції з написання та ілюстрування статей регулярно», — розповіла Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу «Вікі любить пам’ятки» і адміністраторка української Вікіпедії.

Ми дякуємо всім учасникам! Найактивніші вже зовсім скоро отримають сувеніри з логотипом проєкту від «Вікімедіа Україна». Закликаємо дописувачів доповнювати та удосконалювати новостворені статті та брати участь у наступних акціях!

Зустрічаймо переможців міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2019

Журі обрали переможців з понад 200 тисяч зображень, і ми раді представити вам топ світлин цьогорічного конкурсу.

Wiki Loves Monuments — не звичайний конкурс фотографій. Окрім того, що він записаний у «Книгу рекордів Гіннеса» як найбільший з-поміж подібних змагань, це ще й майданчик для глобальної співпраці мешканців усіх куточків світу. Разом ми створюємо зображення скарбів культурної спадщини людства.

У рамках змагання фотографи з різних країн завантажують світлини у Вікісховище — безкоштовний репозитарій, у якому зберігається більша частина зображень, що використовуються у Вікіпедії. Таким чином ми сприяємо документуванню культурних об’єктів, щоб передати знання про них наступним поколінням. Ця місія щороку набуває все більшого значення, адже наша спадщина часто потерпає від людського впливу або стихійних лих.

Щорічно на розгляд міжнародного журі конкурсу потрапляє по десять фотографій, відібраних суддями національної частини змагання. У 2019 році Wiki Loves Monuments залучив понад 7 тисяч учасників, які подали на конкурс більше ніж 213 тисяч світлин.

Отже, зустрічаймо переможні світлини міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2019

1 місце. Покинута церква у місті Ставішин, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

«Я часто відвідую покинуті, забуті та важкодоступні місця», — розповідає фотограф-аматор Маріан Наворський про свою переможну світлину, — «але ця місцина виділилася з-поміж інших. Склалося враження, ніби час там зупинився. Я міг зосередитися на фотографуванні».

2 місце. Печера Аюб, Іран. Фото: Morteza Salehi, CC BY-SA 4.0

Автор фото Мортеза Салехі живе поблизу іранської печери Айюб, розташованої на висоті 2800 метрів над рівнем моря, втім вперше до цього місця він навідався у той же день, коли зробив світлину. За словами фотографа, дістатись туди непросто; хоча це не зупиняє людей, які підіймаються до місцини щоб помолитися пророку Йову, на честь якого названа печера.

3 місце. Будинок Поклоніння бахаї (Вілметт, штат Іллінойс, Сполучені Штати). Фото: Michael Stone, CC BY-SA 4.0.

Майкл Стоун часто відвідує Дім Поклоніння бахаї в американському містечку Вілметт. Так він коментує переможний знімок: «хоча я фотографував цю будівлю неодноразово, щораз з’являється щось нове. Різне освітлення, хмари, інші ракурси. Мені подобається фотографувати Дім влітку, адже в цю пору басейни найкраще відзеркалюють внутрішнє освітлення будівлі у сутінках».

4 місце. Храм Смарагдового Будди, Таїланд. Фото: Nawit Phongkhetkham, CC BY-SA 4.0.

Наувіт Фонгхетам провів у храмі Смарагдового Будди у Бангкоку кілька вихідних — впродовж цього часу він і сфотографував ченця, що виходив назовні за милостинею. «Я хочу представити світові чудову культуру та архітектуру [моєї країни]», — зазначив Наувіт.

5 місце. Статуя Христа-Спасителя, Бразилія. Donatas Dabravolskas, CC BY-SA 4.0.

Донатас Дабравольскас зробив цю світлину знаходячись на пляжі Ботафогу у Ріо-де-Жанейро. Цей пляж, за словами автора, є «однією з найкращих локацій, що відкриває вид на статую. На те щоб зробити знимку Христа-Спасителя з місяцем на тлі Донатасу знадобилось декілька днів — і результат однозначно вартував того.

6 місце. Сомбірська теплова електростанція, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

Світлини Маріана Наворського посіли одразу дві позиції у списку переможців. Один з членів журі зазначив, що фотографія інтер’єру покинутої електростанції «прекрасно ілюструє пам’ятку в оригінальний і вражаючий спосіб», що привертає увагу глядача до обладнання в центрі світлини.

7 місце. Концтабір Аушвіц, Польща. Фото: Jacek Daczyński, CC BY-SA 4.0.

Цей похмурий знімок зробив Яцек Дачиньский, який вирішив сфотографувати паркан, що оточує концтабір Аушвіц, коли їхав до місця роботи.

Сім’я автора пов’язана з Освенцимом. Батько Яцека, Еугеніуш Дачиньский, зголосився співпрацювати з Червоним Хрестом наприкінці Другої світової війни, щоб піклуватися про в’язнів табору, яких не змогли евакуювати.

8 місце. Мечеть з 201 куполом, Південна Паталія, Бангладеш. Фото: Md Shahanshah Bappy, CC BY-SA 4.0.

Шаханша Баппі займається фотографією протягом дванадцяти років, але саме ця світлина виділяється завдяки якості та труднощами, з якими довелось зіткнутися автору щоб її зробити: перетнути на човні річку, пройти декілька поверхів пішки, оминути ще декілька перешкод і врешті зайняти позицію, що височіє над мечетю.

9 місце. Храм Ранкової Зорі (Ват Арун), Таїланд. Фото: Kriengsak Jirasirirojanakorn, CC BY-SA 4.0.

Автору фотографії не потрібно було далеко подорожувати аби зробити світлину, адже Ват Арун розташований прямісінько біля його будинку. Однак йому довелося встати досить рано щоб упіймати м’яке світанкове світло, що прикрасило статую.

10 місце. Селище Кастельмеццано, Італія. Фото: Photo by Paolo Santarsiero, CC BY-SA 4.0.

Цю «приголомшливу сцену», як описав світлину один з членів журі, Паоло Сантарсьєро зафіксував у січні 2017 року. «Я їхав у напрямку Кастельмеццано, дорога замерзла, а термометр показав мінус 11 градусів», — прокоментував свою роботу Паоло. «Тоді ж мені відкрилася ця картина: тепло вогнів, ясне небо, холодне повітря».

11 місце. Храм Місія Сан Хав’єр-дель-Бак, штат Арізона, Сполучені Штати. Фото: Kyle Yang, CC BY-SA 4.0.

З огляду на хмари, що заповнили тло світлини, неважко здогадатися, що фотограф Кайл Янг потрапив під дощ фотографуючи храм Місії Сан Хав’єр-дель-Бак. За словами автора, йому подобається фотографувати архітектурні споруди, адже таким чином «можна оцінити історію, що їх сформувала, людей, які їх будували, і культуру, що породила їх».

12 місце. Замок Драхенбург, Німеччина. Фото: Gunther Zagatta, CC BY-SA 4.0.

«Амбітний фотограф-любитель» Гюнтер Загаття, як він сам себе описує, займається своїм хобі понад 47 років, і це гарно простежується на світлині замку Драхенбург, що посіла 12 позицію. «Це змагання продемонструвало, що світ сповнений приголомшливих місць (не лише тих, що рекламуються туристам) та вкрай талановитих фотографів», — зазначив Гюнтер. 

13 місце. Скульптура «Воїни», Бразилія. Фото: Francisco Willian Saldanha, CC BY-SA 4.0.

Роботи Франциско Вілліана Сальдани натхненні архітектурними досягненнями Бразилії  місті, в якому він мешкає. Скульптура на фотографії авторства Бруно Джорджі (Bruno Giorgi) зветься Os Guerreirosщо в перекладі з португальської означає «Воїни». Члени журі відзначили експозицію світлини та глибину різкості, а також чорно-білу обробку, що підсилює контраст кольорів на статуях. 

14 місце. Гробниця Хафіза, Іран. Фото: Mohammad Sadegh Hayati, CC BY-SA 4.0.

Ви можете відвідати нічну екскурсію до Гробниці Хафіза в Ширазі та, якщо вам пощастить і навколо не буде натовпу, у вас буде вдосталь часу аби зробити подібний кадр. «Це був неймовірно красивий, приголомшливий момент», сказав Садег Хаяті. «Я сподіваюсь, мені вдалося передати ці почуття глядачеві».

Мохаммед Садех Хаяті з’єднав одного з тих, хто пощастив, що майже нікого більше не було, що дозволить їм встановити час оформлення та час, необхідний для цього постріл.

15 місце. Палац каталонської музики, Каталонія, Іспанія. Фото: Hieu Duc Tram, CC BY-SA 4.0.

Цю світлину автор зробив під час подорожі Іспанією, коли завітав до Палацу каталонської музику в Баресолі. «До центру світлини, органа, тягнеться низка ліній, а напрочуд рівномірне освітлення дозволяє побачити деталізацію інтер’єру — нічого не лишається в тіні», — зазначив один із суддей. 

Бонусна світлина

16 місце. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Кострина, Україна. Фото: Андрій Мозоль, CC BY-SA 4.0.

Шістнадцяте місте посіла світлина Андрія Мозоля, на якій зображена церква Покрови Пресвятої Богородиці. Побудована без жодного цвяху та сучасних оснащень, ця дерев’яна споруда є справжньою візитівкою Великоберезнянщини. Особливий інтерес церква викликає через те, що являє собою перехідний тип від бойківського до лемківської зодчества.

Вітаємо переможців та дякуємо всім учасникам конкурсу!

Текст адаптований з блогу Wikimedia Foundation. Оригінальний текст опублікований під ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license.

Церемонія нагородження «Вікі любить пам’ятки 2019»

Зображення

14 грудня в Києві на Андріївському узвозі в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе зібралися близько 50 людей — переможців, журі та волонтерів, які були залучені до української частини конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Приміщення музею невелике, захід був досить камерним, але це місце було обрано невипадково. Саме тут пройшла перша виставка активного учасника та неодноразового переможця нашого конкурсу — Івана Сідловського, який відійшов у засвіти. Таким чином ми хотіли віддати йому шану.

Антон Процюк, менеджер проєктів «Вікімедіа Україна», один із співведучих церемонії, подякував за гостинність Кетевані Маркаровій — старшій науковій співробітниці, представниці музею-майстерні. Вона ж після завершення заходу провела екскурсію музеєм для всіх охочих.

Дякуємо Кетевані Маркаровій та музею І. П. Кавалерідзе за гостинність. Автор фото: Ilya, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 

Почали із підбиття підсумків цьогорічного конкурсу: пораділи, що Україна стала першою за кількістю завантажених фото, майже 32 тисячі фотографій склали 15 % з усіх світлин фотозмагання. Учасники й учасниці української частини подали на конкурс світлини 11 тисячі пам’яток, з них 2,8 тисяч об’єктів отримали свої перші фото у Вікісховищі. Загалом «Вікі любить пам’ятки» проходить в Україні вже восьмий раз, і за 2012—2019 роки було завантажено 280 тисяч фото 35 тисяч пам’яток (що становить 39% усіх об’єктів, що є в конкурсних списках).

«Вікі любить пам’ятки» роблять волонтери, і без їхнього бажання вкладати частинку свого вільного часу та зусиль у реалізацію проекту, конкурс би не відбувся. Тож на церемонії також подякували за працю журі, членам організаційного комітету, добровольцям, що долучилися до проєкту.

Члени журі радили майбутнім конкурсантам звертати більше уваги на якість фото; зазначали, що окремим важливим напрямком і заслугою конкурсу є власне створення і вдосконалення списків, поява фотографій у маловідомих пам’яток, або таких, що можливо скоро перестануть існувати… Фарид Сейфулін, окрім своїх вражень, розповів про особливий «танець фотографа» — кропітку роботу, фотографування об’єкта з різних ракурсів, у різний час, яку фотограф має проробити, щоб отримати той самий найкращий знімок.

Далі нагородили членів оргкомітету та інших волонтерів, залучених до організації конкурсу. На заході свої відзнаки отримали: Atoly, Ілля Корнійко, Анатолій Гончаров, що займався списками пам’яток, також була присутня Наталія Ластовець, яка займалась відсіюванням фото та є членкинею правління, відповідальною за збагачення контенту (тобто і за наш фотоконкурс).

 Зі сцени подякували також волонтерам, що допомагали зі списками, поширенням інформації тощо: Kharkivian, Friend, Wanderer777, Олекса-Київ, Xsandriel, Posterrr, Antonyahu, Olga Loboda 0806, Aminngo, Aced, Ліонкінг, Venzz та іншим. Окремо відзначили координаторку мандрівної виставки Олю Нестеренко. Завдяки її зусиллям виставка світлин-переможців побувала у 12 локаціях України. На 2020 рік фотовиставка шукає нового координатора і приємно, що вже після заходу учасники церемонії цікавились деталями цього проєкту; тож сподіваємось, наші чудові фото побувають ще в багатьох  населених пунктах України. До речі, на церемонії відкрили виставку світлин-переможців конкурсу 2019 року, вона діятиме в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе до 28 грудня.

 Після цієї частини почалось безпосереднє нагородження переможців. Розпочали зі спеціальної номінації «Єврейська спадщина».

Відзнаки та сувеніри вручав пан Владислав Гриневич, голова українського представництва канадського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч». Автор фото: Ilya, CC BY-SA 4.0

Пан Владислав Гриневич наголосив на тому, що якість фото у спецномінації не була визначальним фактором — головне, що учасники змогли зафіксувати стан 350 пам’яток єврейської спадщини, проілюструвати нові об’єкти, зберегти їх для нащадків хоча б у вигляді фотографій.

Переможці спецномінації, які особисто отримали свої нагороди — Дмитро Семеновський, Рената Ганинець та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Наступними нагородили переможців дебютної спецномінації «Млини». Члени журі цієї частини назвали значним досягненням конкурсу формування списків млинів (які не мають охоронного статусу і навіть формального захисту чи підтримки від держави) та привернення уваги до їхнього стану. 

Переможці спецномінації «Млини» — Олександр Ткаченко і Олександр Мальон, члени журі — Олена Крушинська і Сергій Криниця. Авторка фото: OlgaMilianovych (WMUA), CC BY-SA 4.0

Приз за перемогу у спецномінації «Відео» особисто одержав Олександр Вовк. Член журі Антон Обожин висловив сподівання, що наступного року в межах конкурсу з’явиться ще більше відеоробіт, адже це хороший спосіб фіксувати об’єкт цілісно, аналізувати стан пам’ятки з різних ракурсів.

Наступним етапом церемонії було нагородження переможців номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками» та конкурсантів, які сфотографували найбільше пам’яток у різних областях та десять загальних переможців кількісної частини. На сцену виходили переможці — Вікторія Миколаєнко, Олександр Педенко, Петро Халява, Сергій Венцеславський, Микола Дяченко, Микола Сарапулов, Микола Дяченко, Жанна Олексієнко, Андрій Гриценко, Світлана Дячок, Олег Кущ, Микола Осипенко та інші.

Переможці номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Про перемогу у номінації «Найкраще фото області» автори світлин дізнавалися протягом листопада-грудня. Зі сцени переможців оголошувала Ольга Мілянович, менеджерка проєктів ГО «Вікімедіа Україна», співведуча церемонії. Під оплески на сцену виходили Віталій Шкляр, Олександр Павленко, Анатолій Волков, Костянтин Брижниченко, Андрій Мозоль, Дмитро Перевозний, Олександр Ткаченко, Вячеслав Галєвський, Дмитро Демченко, Олександр Мальон.

І нарешті, насамкінець була розкрита головна інтрига конкурсу — оголосили фотографії та авторів ТОП-10. Майже всі переможці вже побували на сцені та отримали дипломи в інших номінаціях, але все ж особливо приємно виходити саме за цією відзнакою. 

Автори ТОП-10 світлин 2019 року особисто присутні на церемонії: Костянтин Брижниченко, Максим Присяжнюк, Дмитро Балховітін, Анатолій Волков, Микола Кальченко, Андрій Мозоль та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На жаль, не зміг приїхати Вадим Постернак, який здобув нагороди у більшості основних та спеціальних номінаціях конкурсу. Також не було Сергія Рижкова, Михайла Ременюка, користувачки Shevchenko Valentine Fedorivna, Ольги Лободи, Крістіни Федорович, Дмитра Феняка, Олександра Піца та інших.

Такі сувеніри отримали наші переможці та волонтери, залучені до конкурсу. Авторка фото: VikaIvankiv (WMUA), CC BY-SA 4.0

Церемонія нагородження тривала трохи довше ніж планувалося, але ми прагнули дати слово і поділитися враженнями від конкурсу та своєї участі всім, хто хотів сказати — журі, партнерам, волонтерам та нашим переможцям.

Дуже радісно, що навколо конкурсу сформувалася спільнота однодумців, людей захоплених фотографією, відео, історією свого краю, небайдужих, справжніх дослідників. Учасники ділилися своїми історіями — як ішли кілометри, щоб сфотографувати віддалені пам’ятки, як знімкування стало вже майже сімейною традицією, як шукали і не знаходили у списках певні культурні об’єкти, як випадково робили переможні фото чи кілька годин шукали потрібний ракурс. Добре, що щороку з’являються нові учасники, які з ентузіазмом беруть участь у фотозмаганні. Конкурс творять люди, і сподіваємось, що й надалі наша спільнота буде зростати. Дякуємо вам за участь, залишайтеся з нами!

Більше фотографій із церемонії нагородження можна переглянути за посиланням: w.wiki/Dpi

Найкращі світлини пам’яток культури України 2019. ФОТО

14 грудня у Києві в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе нагородили переможців української частини найбільшого міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

У 2019 році учасники української частини конкурсу подали майже 32 тисячі світлин 11 тисяч пам’яток культури України. Участь у конкурсі взяли понад 330 авторів. Цього року Україна — перша у світі із 48 країн-учасниць за кількістю завантажених фото!

У спеціальній номінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили близько 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» змагались 60 учасників, які подали 851 фотографію 184 млинів, у новій спецномінації «Відео» 6 учасників подали на конкурс 32 роботи.

До ТОП-10 фотографій конкурсу, за оцінками журі, увійшли світлини пам’яток культури, розташованих у Чернігівській, Чернівецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, АР Крим та місті Києві. Ці фотографії представлять Україну на міжнародному етапі конкурсу.

«Завданням конкурсу є створити повну ілюстровану інформаційну базу про культурні пам’ятки світу. Подані фотографії будуть використовуватися у Вікіпедії та інших вікіпроєктах. Також ми прагнемо привернути увагу людей до стану збереження об’єктів культурної спадщини», — зазначає Наталія Тимків, адміністраторка української Вікіпедії, членкиня організаційного комітету «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2019 року та переможців у спеціальних номінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини». Експозиція триватиме до 28 грудня 2019.

У межах проєкту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями.

Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче. 

Найкращою світлиною «Вікі любить пам’ятки 2019» стала фотографія Густинського монастиря, розташованого у селі Густиня біля річки Удай Прилуцького району Чернігівської області. Автором фото є Дмитро Балховітін. Фото перемогло і в обласній номінації.

На другому місці світлина фрагменту внутрішнього оздоблення Семінарської (Трьох-Святительської) церкви, розташованої у Чернівцях, яке зробив Вадим Постернак. Фото дивовижних розписів церкви є також найкращим знімком Чернівецької області.

Третє місце посіла найкраща фотографія Житомирської області 2019 року — панорама Кармелітського монастиря у Бердичеві. Автором є Дмитро Балховітін.

На четвертому місці — найкраще фото Закарпатської області, світлина Угочанського замку, інші назви — Виноградівський замок, замок Канків, розташованого біля підніжжя Чорної Гори, на околиці міста Виноградова Закарпатської області. Зробив світлину Микола Кальченко.

П’яте місце посіла фотографія будівлі Інституту шляхетних дівчат (більш відомої як Жовтневий палац). Фото зробив Максим Присяжнюк.

Найкраще фото Івано-Франківської області, панорама колишньої обсерваторії «Білий слон» на горі Піп Іван, розташованої на території Верховинського району, посіла шосте місце. Автором світлини є Анатолій Волков.

На сьомому місці — фотографія церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Кострина Великоберезнянського району Закарпатської області. Автор фото — Андрій Мозоль.

Восьме місце у світлини вітряка з села Лісове Ніжинського району Чернігівської області, розташованого в Києві у Пирогові в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Автор знімка — Сергій Рижков. Це фото також стало найкращим знімком Києва.

На дев’ятій позиції найкраще фото АР Крим, де зображено Судацьку фортецю (Генуезької фортеці). Світлину зробив Костянтин Брижниченко.

Замикає десятку переможців цьогорічного конкурсу ще одне фото стелі Семінарської (Трьох-Святительської церкви), розташованої у Чернівцях. Світлину зробив Сергій Венцеславський.

Десять світлин-переможців цьогорічного конкурсу можна подивитися та завантажити за посиланням: https://w.wiki/Dwh.

Вітаємо авторів найкращих світлин і бажаємо нових фотошедеврів!

 

Дебютанти «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Другий рік поспіль ми визначаємо переможців у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками», щоб відзначити внесок дебютантів.

2019 року в конкурсі вперше взяли участь 247 користувачів та користувачок, які завантажили понад 11 тисяч фото. За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали інших відзнак у рамках конкурсу.

Отже, цьогорічний список відзначених новачків[1]:

  • Користувач Іван марущенко — 83 фотографії 56 пам’яток.
  • Користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko — 49 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувачка Toriyamv — 268 фотографій 97 пам’яток.
  • Тетяна Олександрівна Єрмакова — 70 фотографій 45 пам’яток.
  • Користувач Олег Шкрумида — 46 фотографій 38 пам’яток.
  • Користувачка Мавка Лугова — 117 фотографій 53 пам’яток.
  • Користувач Микола1949 — 30 фотографій 30 пам’яток.
  • Користувач Андрей Малков — 111 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувач Zhy lins kyi — 265 фотографій 43 пам’яток.
  • Користувач Wanderer777 — 114 фотографій 72 пам’яток.

Як розповіла нам Toriyamv, одна із нагороджених нових учасниць конкурсу: «Участь у конкурсі для мене почалась ще влітку, у серпні. Коли передивилась список пам’яток, які відсутні у Вікісховищі, була дуже здивована. Багато світлин було зроблено у вихідні дні. На жаль, у нас в сім’ї немає машини. Але було так, що в п’ятницю увечері я з чоловіком — вивчала розклад маршруток до найближчих сіл Ніжинського району. Траплялось, що в один день, пересідаючи з однієї марштрутки на іншу, відвідували 3—4 села. Дехто із колег покрутив пальцем у лоба: встати о 6 ранку в суботу? Для мене це стало новою сторінкою життя  романтичною, незвичайною, загадковою. На жаль, мої фото не стали кращими, та ї за кількістю не наздогнала… Але, думаю, з’явився азарт до нового, який в наступному році сподіваюсь повторити, взявши участь у конкурсі знову».

Користувачка Мавка Лугова вирішила взяти участь у конкурсі, бо цікавиться історією свого краю та фотографією. А користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko також долучився до фотозмагання через мотивацію розкривати історії про рідний край.

«Передовсім, мотивував той факт, що у Вікіпедії, користувачами якої ми є, часто не знаходили потрібних нам фото. А ті, що були, не відповідали нашим запитам або вже застарілі. Це перше. Далі нам хотілось, щоб завантажені нами фото мали наше авторство. І, звичайно, хотілось отримати якусь відзнаку від такого поважного ресурсу», — розповіла про мотивацію взяти участь у конкурсі Тетяна Єрмакова із редакції газети «Білопільщина»

Ми вдячні кожному учаснику та учасниці — і тим, хто вже не перший рік бере участь у проєкті, і тим, хто вперше завантажував світлини пам’яток. Тепер ще більше українських пам’яток культури зможуть бути представлені у найбільшій світовій онлайн-енциклопедії Вікіпедії та інших вікіпроєктах.

А тепер пропонуємо подивитися на деякі світлини новачків:

Вибір світлин для ілюстрації — суб’єктивне бачення авторів допису.

Перелік усіх учасників та учасниць цьогорічного конкурсу та їхній внесок можна переглянути тут.

Якщо ви хочете надати своє справжнє ім’я-прізвище для використання у публікації, будь ласка, напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua.

[1] Рейтинг нових користувачів формувався як і у загальній кількісній номінації, з урахуванням того, скільки фотографій пам’яток було завантажено до початку цьогорічного конкурсу. Детальніше можна дізнатися у дописі про кількісну номінацію та у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Топ-123 фото «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Протягом жовтня журі визначало 10 світлин-переможців конкурсу, що представлятимуть Україну на міжнародному етапі. Вже дуже скоро ми розкажемо, які саме. Поки пропонуємо вам дізнатися більше про 123 фото, що набрали найбільше балів від журі, а також натякнемо на те, які ж із них увійшли в десятку.

Цього року в українській частині завантажили майже 32 тисячі фотографій, з них понад 5 тисяч — на якісну номінацію. Далі ми розкажемо трохи детальніше про алгоритм роботи, який дозволив отримати 123 фото.

З цих 5 тисяч світлин якісної номінації, журі (15 волонтерів), отримали понад 4400 знімків (з роздільною здатністю менше 4 мегапікселів відсіювалися). Журі оцінювали роботи у два раунди. Поки судді працювали із фото, поданими на якісну номінацію, ще 9 залучених волонтерів (не-журі) переглядали фотографії з кількісної, адже гарні знімки могли потрапити сюди з різних причин — хтось бере участь вперше, хтось не розібрався із завантажувачем, а комусь може завадити й природна скромність. Волонтери відібрали іще 180 фото і передали журі, які серед них обрали 32.

Таким чином, до 2 раунду з якісної номінації пішло 290 фото і 32 з кількісної. Далі кожен член журі оцінював фотографію за 10-ти бальною шкалою, і знімки з високою кількістю балів потрапили на офлайнове засідання журі, яке цього року відбулося у Києві. Якраз із цих 123 світлин і були визначені топ-10 робіт цьогорічного змагання.

123 фотографії, що дійшли до фіналу завантажили 40 конкурсантів. Найбільше фото авторства Костянтина Брижниченка (36), Вадима Постернака (17), Олександра Мальона (14) та Сергія Венцеславського (8). Також тут є знімки Сергія Рижкова, Романа Наумова, Анатолія Волкова, Миколи Сарапулова, Сергія Аніськова, Андрія Мозоля, Ростислава Маленкова, Максима Присяжнюка, Михайла Ременюка, користувачів(ок) AlexanderVovck, Pafnutevich, Navigator334, Elena Seiryk, Panchuk Valentyn, Ekaterina Polischuk, Oleg Belous та інших.

Нижче деякі зі Топ-123 фотографій. Пропонуємо вам подивитися усі світлини на сторінці: https://w.wiki/DQV

А ось і фотопідказка із засідання журі: тут поранжовано одинадцять світлин, з яких було визначено фінальні ТОП-10, в авторській інтерпретації одного із членів журі — на завершальному етапі до роботи з оцінювання довелося залучити такі підручні засоби як ручки та папір. Ще раз прогляньте топ-123; як гадаєте, які фото потрапили на міжнародний етап? Чекаємо вашої відповіді у коментарях!

Переможці Донецької та Луганської областей, Криму і Севастополя 2019 року

Найкращим фото Донецької області журі обрало світлину Воскресенської церкви у Слов’янську. Автором фотографії є Костянтин Брижниченко.

Воскресенська церква — пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудована у 1775 році, реставрована у 1980-х. Фотографія цієї пам’ятки вже ставала переможцем обласної номінації у 2017 році. А от статті про Воскресенську церкву досі немає в українській Вікіпедії.

Георгій Чернілєвський, член журі, фотограф, описав свої враження від знімка так: «Ця фотографія, в цілому, добре ілюструє головний об’єкт. Вдало вибрано час доби. Дуже хороша різкість. З недоліків: парковка техніки на задньому плані. І ще треба було б поправити геометричні спотворення від широкофокусного об’єктива».

Цього року конкурсанти подали на конкурс 801 світлину 356 пам’яток. Загалом у списку пам’яток Донецької області 7413 об’єктів, у Вікісховище за вісім років було завантажено фотографії 1075 пам’яток, що становить лише 14%. За перемогу в номінації цього року змагались 29 учасників та учасниць, а за вісім років 176.

Переможцем Луганської області стала світлина Миколаївської церкви, що у селі Тарасівка Троїцького району. Знімок зробив Олександр Павленко. Фотографії автора вже третій рік поспіль стають переможцями Луганщини. У 2018 це була світлина Церкви Іоана Предтечі у селі Мілуватка Сватівського району.

Миколаївська церква побудована 1820 року. Статті про цю пам’ятку, як і про цьогорічного переможця Донецької області, на жаль, в українській Вікіпедії немає.

«Приємна робота. Сподобалась легкістю і натуральністю. Тут передано реальний стан самої церкви. Вдалий ракурс, і доріжка в тему. З мінусів — проводи, їх можна було б забрати…», — коментує член журі, фотограф Сергій Зисько.

Цього року конкурсанти подали на конкурс 308 фотографій 127 пам’яток. У списку пам’яток Луганської області 1025  об’єктів, за роки конкурсу було завантажено фото 310  пам’яток, що становить 30%. У 2019 пам’ятки Луганської області на конкурс подали 11 авторів, а за вісім років 79.

Найкращою фотографією Криму стала світлина Судацької фортеці (Генуезької фортеці). Її автором є Костянтин Брижниченко.

Площа фортеці близько 30 гектарів. Розташована вона на конусоподібній горі (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Переважна кількість споруд, що дійшли до нашого часу, належать генуезькому періоду. А започаткування поселень і перших будівель тут сягає IIII—IV ст. н.е. Згодом фортецею володіли хозари, візантійці, Сугдея (інша назва Судака) стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. Пізніше її захопили османи. Фото Генуезької фортеці вже четвертий рік поспіль стають кращими світлинами області.

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця, прокоментувала фото: «Дуже гарна композиція, дуже виразне представлення як архітектурно-інженерних принад пам’ятки, так і природної та рельєфної краси українського Криму. Чудові кольори, освітлення, технічно бездоганне».

У списку пам’яток АР Крим майже 4187 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані  902 об’єкти, тобто 20% пам’яток. 2019 року конкурсанти завантажили 732 фотографії 290 пам’яток. За увесь час конкурсу за перемогу у номінації змагались 290 конкурсантів, а цього року — 13. Статистика без врахування даних щодо Севастополя.

Найкращим фото Севастополя стала світлина Володимирського собору в Херсонесі. Фото зробив Анатолій Волков. Фотографії собору вже перемагали у номінації, а минулого року найкращою обрали світлину пам’ятника затопленим кораблям.

Як описав сам автор своє фото, величний Володимирський собор (Херсонес) — не плід праці херсонеситів. Він народжений сучасною історією, але коріння його в далекому минулому. Що чудово ілюструє фотографія — зв’язок між сучасністю та минулим.

За церковними переказами і історичними свідченнями, хрещення Великого київського князя Володимира Святославича відбулося в 988 році в місті Херсонесі (або Корсуні). 23 серпня 1861 року відбулася урочиста закладка собору на честь київського князя.

«Дуже гарна композиція зображення храму з детальною презентацією залишків давнього грецького Херсонеса Таврійського демонструє спадкоємність та плинність історії, історичний розвиток цієї видатної місцевості. Чудові кольори та освітлення, гарна технічна якість фото, урочиста атмосфера давньої спадщини», — поділилась враженнями Наталія Шестакова.

У списку пам’яток Севастополя 676 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані 432 пам’ятки (68%). 2019 року конкурсанти завантажили фотографії 89 пам’яток, Вікісховище поповнилось 192 знімками. За весь час конкурсу за перемогу у номінації змагались 116 учасників та учасниць, цьогоріч — 9.

 

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії: Судак (місто), Генуезька фортеця (Судак), Володимирський собор, ХерсонесТаврійський.

Результати номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» 2019 року

Загалом на цьогорічний конкурс учасники та учасниці завантажили близько 32 тисяч фото 11800 пам’яток культурної спадщини, майже на 10 тисяч більше ніж минулого року.

Отож презентуємо переможців кількісної номінації цьогорічного фотозмагання. Перше місце отримала фотографиня з Хмельницького Федорович Крістіна Едуардівна. Вона завантажила світлини майже 3 тисяч пам’яток!

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  • Федорович Крістіна Едуардівна
  • Постернак Вадим Дмитрович
  • Педенко Олександр Іванович
  • Лобода Ольга Павлівна
  • Халява Петро Іванович
  • Осипенко Микола Миколайович
  • Мельник Ольга Анатоліївна
  • Сарапулов Микола Георгійович
  • Дячок Світлана Олександрівна
  • Кущ Олег Миколайович

Детальніше з рейтингом можна ознайомитися тут.

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • АР Крим — користувачка Helen Owl
  • Вінницька, Житомирська, Рівненська — Постернак Вадим Дмитрович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Дніпропетровська та місто Севастополь — Педенко Олександр Іванович
  • Донецька, Запорізька — Халява Петро Іванович
  • Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська,  Херсонська, Хмельницька, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Київська та місто Київ — Венцеславський Сергій Сергійович
  • Кіровоградська — Дяченко Микола Володимирович
  • Луганська — користувач Nepran Vyacheslav
  • Одеська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Полтавська — Олексієнко Жанна Михайлівна
  • Сумська — Гриценко Андрій Петрович
  • Тернопільська — Дячок Світлана Олександрівна
  • Харківська — Кущ Олег Миколайович
  • Черкаська — Осипенко Микола Миколайович
  • Чернігівська — користувачка Shevchenko Valentine Fedorivna

Учасники минулорічного конкурсу могли помітити деякі зміни в нарахуванні балів за світлини у номінації за кількість сфотографованих пам’яток. Зокрема, якщо світлин пам’ятки до цього не було завантажено до Вікісховища чи Вікіпедії із вказанням ідентифікатора — за цей об’єкт можна отримати 13 балів. Детальніше можна почитати у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Як це виглядало на практиці. Осипенко Микола Миколайович завантажив світлини тільки 183 об’єктів. Але потрапив до десятки, адже він завантажив:

  • 146 пам’яток, які ніхто до нього не вантажив і з населених пунтків, де світлин не було (кожен такий об’єкт отримав 13 балів);
  • 21 пам’ятку, які ніхто не фотографував із тих населених пунтків, де вже є до 9 світлин (це дає по 9 балів);
  • 2 пам’ятки, які ніхто не фотографував, із тих населених пунтків, де є понад 10 світлин інших пам’яток (це дає по 8 балів);
  • 1 пам’ятку, яку ніхто не фотографував із того населеного пунткту, де є 50 чи більше світлин (це дає по 7 балів);
  • 8 пам’яток, які до старту конкурсу 2019 року вантажили 1—3 учасники, і з тих населених пунктів, де є від 1 до 9 світлин інших пам’яток (це дає по 5 балів);
  • 4 пам’ятки, які до того вантажили до трьох учасників і з тих населених пунтків, де є від 10 до 49 світлин (це дає по 4 бали);
  • 1 пам’ятку, яку до того вже вантажили понад 9 авторів, і з населеного пункту, звідки є 50 чи більше світлин (отримує тільки базовий 1 бал).

Після підрахунку (146×13+21×9+2×8+1×7+8×5+4×4+1×1) учасник загалом отримав 2167 балів.

Така система оцінювання мала на меті мотивувати учасників завантажувати пам’ятки, світлин яких ще не було, додавати фото з населених пунктів, де відсутні, або дуже мало світлин пам’яток, а також з віддалених сіл та територій.

Спецномінація «Єврейська спадщина»: оголошуємо переможців

Цього року ми вдруге провели спеціальну номінацію «Єврейська спадщина». У межах спецномінації було завантажено понад 1200 світлин — це значно перевищує показник 2018 року (330 робіт) [1]. На цих фотографіях зображено більше 350 об’єктів, з яких понад 110 — не охороняються державою. На знімках представлені пам’ятки єврейської спадщини з 25 регіонів України. Всього роботи на спецномінацію завантажили понад 60 учасників та учасниць.

До журі спеціальної номінації ввійшли: Йоханан Петровський Штерн, професор факультету історії Північно-Західного університету (Чикаго, США); Юрій Клюфас, голова BWV Toronto Ukrainian Festival, продюсер канадського телебачення і кіно (KONTAKT Ukr TV Network), екс-президент Entertainment Media Corporation (Торонто, Канада); Юрій Сілецький, заступник директора Львівського історичного музею (Україна).

Робота журі проходила у два етапи: на першому етапі журі отримали порції світлин для початкового відбору — потрібно було виокремити не більше 50 фотографій, які підуть у наступний раунд. На другому етапі журі оцінювало майже 150 робіт за десятибальною шкалою. Результат  — 11 світлин 8 авторів. Ці фотографії гарно представляють усе різноманіття пам’яток єврейської спадщини — і синагоги, і кладовища, і пам’ятники.

Перше місце посіла світлина Вадима Постернака, де зображено уламки мацев на кладовищі у Бережанах Тернопільської області. Світлину було зроблено у травні 2019 року. Цей об’єкт не має охоронного статусу. Юрій Сілецький прокоментував роботу так: «По-перше, це якісна і добре скомпонована фотографія, а, по-друге, вона добре відображає стан збереження культурної спадщини в Україні. І мова не лише про стан єврейської спадщини…»

Друге місце посіло п’ять світлин.

Йоханан Петровський Штерн так прокоментував роботу Сергія Венцеславського із синагогою із Шаргорода Вінницької області: «Світлина звертає увагу на жалюгідне становище унікальної Шаргородської синагоги 16-го століття — хороший ракурс, цікаві деталі».

На цій світлині Ігора Западенка зображено низку мацев єврейського некрополя у смт Меджибіж Хмельницької області. Ці мацеви були пофарбовані влітку 2019 року.

На фотографії Сергія Аніськова зображено портняжну синагогу в Умані Черкаської області під час відзначення Рош га-Шана 2015 року. Йоханан Петровський Штерн зауважив, що наявність людей на фото має позитивний ефект, такий що «…огидна несимпатична будівля оживає!».

Журі високо оцінило роботу користувача Dmitri Semenovsky із зображенням пам’ятника Шолом-Алейхему у Києві. Як зауважив Йоханан Петровський Штерн — «прекрасний ракурс, продумане тло, дуже жива і жвава світлина». На жаль, в Україні відсутня «свобода панорами», тому тут ця світлина наводиться заштрихованою…

Робота користувачки Renata Hanynets із зображенням єврейського цвинтаря у Бережанах Тернопільської області теж посіла друге місце. Її фото фіксує стан пам’ятки на травень 2014 року, хоч роздільність і не є високою, але цінність кадру це не зменшує.

Третє місце теж посіли п’ять фотографій.

Хоральна синагога у Дрогобичі Львівської області очима користувачки Renata Hanynets показує стан будівлі у травні 2014 року. Світлина не є технічно досконалою і зроблена на мобільний телефон, але одна із цілей цієї спеціальної номінації — документування, не тільки красиві ракурси.

Світлина Вадима Постернака із зображенням могили Самуїла Едельса в Острозі Рівненської області. Об’єкт теж показано заштрихованим, адже оригінальний камінь не зберігся, тож це — сучасна символічна плита, яку 1990 році привезли з Ізраїля й встановили на місці можливого захоронення Едельса. Тому це фото також не можемо показати в оригінальному стані через відсутність в Україні «свободи панорами».

 

Робота Ольги Басун із зображенням синагоги в Гусятині Тернопільської області зроблена у січні 2019 року. Авторка вирішила навіть у назві підкреслити, що об’єкт потребує реставрації. Як прокоментував фотографію Йоханан Петровський Штерн — «прекрасний ракурс, кольори, фактура — не вистачає людей».

Єврейський Народний Дім у Чернівцях на світлині Вадима Постернака від серпня 2015 року теж посів третє місце. Ця будівля має офіційний охоронний статус як пам’ятка архітектури місцевого значення, зведена на початку XX століття.

Фоторобота Тараса Піца із зображенням Садгірської синагоги у Чернівцях зроблена у вересні 2019 року. Це — нещодавно відреставрований комплекс споруд у мавританському стилі, резиденція «Чудодійного рабина», завдяки якій чернівчани свого часу назвали Садгору «малим Єврейським Ватиканом».

Дякуємо партнерам, ініціативі «Українсько-єврейська зустріч» (UJE), за підтримку нашої спеціальної номінації. Також щиро вдячні членам журі спецномінації за їхню волонтерську роботу — як і всім небайдужим, які допомагали розширювати список конкурсних об’єктів, виправляти неточності та поширювали інформацію. Хочемо сподіватися, що ця номінація буде мати продовження й наступного року!

[1] http://wikilovesmonuments.org.ua/jewish-monumens-results/ 

Переможці Львівської, Чернівецької та Чернігівської областей 2019 року

На відміну від раніше оголошених обласних переможців 2019 року, найкращими фото Львівщини та Чернівецької області стали зображення інтер’єрів пам’яток культурної спадщини. А переможцем у Чернігівській області стала нічна панорама. 

Найкращою фотографією Львівщини журі обрало фото внутрішнього оздоблення церкви Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ (інша назва Костел святого Йосифа), розташованого в селі Підгірці, Бродівського району Львівської області. Автором фото є Михайло Ременюк.

Костел є пам’яткою християнської сакральної архітектури XVIII століття, частиною палацового ансамблю Підгорецького замку. До речі, світлина Підгорецького замку була визнана найкращим фото Львівщини у 2015 році.

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця прокоментувала світлину так: «Гарна композиція і кольорова гама. Гармонійне, затишне та радісне фото».

Член журі, фотограф Михайло Потупчик також відмітив гарну композиція, світло і кольори на фото, та додав, що «для інтер’єрного фото здається все ідеально».

У списку пам’яток Львівської області майже 4967 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані вже 4085 (82%) пам’яток. 2019 року конкурсанти завантажили 2991 світлину 1075 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 54 автори.

Інше фото інтер’єру храму, а саме Семінарської церкви (Трьох-Святительська церква) стало найкращою світлиною Чернівецької області. Фото зробив Вадим Постернак у місті Чернівці. Вітаємо автора з черговою перемогою у цьогорічній обласній номінації!

«Фото гарне. Шуми є, але не дуже помітні. Ракурс вдало показує рух елементів пам’ятки “вгору”», — ділиться враженнями від світлини Надія Лиштва, членкиня журі, архітекторка.

Людмила Строцень, членкиня журі, краєзнавиця коментує: «Професійне фото, розписи чудові і гарно подані автором».

Семінарська церква як складова частина архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів Буковини і Далмації входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. До речі, фотографія розписів стелі Семінарської церкви стала найкращим обласним фото і у 2014 році.

У списку пам’яток Чернівецької області майже 1300 об’єктів, за вісім років конкурсу завантажено 858 фото (66%) пам’яток. 2019 року конкурсанти у Вікісховище завантажили 761 знімок 265 пам’яток. У 2019 фото пам’яток Чернівецької області подали на конкурс 24 автори, а за вісім років 217 учасників та учасниць.

Найкращим фото Чернігівської області стала світлина Густинського монастиря, розташованого у селі Густиня біля річки Удай Прилуцького району. Автором фото є Дмитро Балховітін. 

Наталія Шестакова вважає, що «Композиційно та по кольорам-освітленню на фото дуже приваблива презентація цілісного комплексу пам’ятки. А також втаємничено-інтригуючий настрій та жива динаміка неба».

Густинський Свято-Троїцький монастир веде свою історію з початку ХVІІ ст. Він неодноразово був зруйнований чи пошкоджений під час пожеж 1625, 1636 та 1671 років та повстань. Гетьмани, а також козацька старшина дарувала монастирю землі, села та хутори. В середині XVIII століття монастирю належало більше трьох тисяч десятин в Чернігівській губернії. Багатством він поступався лише Києво-Печерській лаврі, але 1786 року російський уряд секуляризував його володіння, пізніше монастир і зовсім був закритий. Після відновлення роботи і аж до Жовтневого перевороту 1917 року монастир розбудовували і реставрували. А в радянські часи тут була дитяча колонія, інтернат для престарілих, інвалідів дитинства та психоневрологічних хворих. В 1991 році психдиспансер був закритий і 1993 року церковні служителі повернулися в Густинський Свято-Троїцький монастир.

І до статистики. За вісім років конкурсу учасники сфотографували 1044 пам’ятки Чернігівщини, що становить лише 15% від загальної кількості об’єктів у списку пам’яток області — 6959. Цього року конкурсанти завантажили 1579 фотографій 416 пам’яток. У 2019 фото пам’яток Чернігівської області подали на конкурс 37 автори, а за вісім років 252 учасники.

 

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії: Трьох-Святительська церква (Чернівці), Підгорецький замок, Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ, Густинський монастир.