Оголошено переможців міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2015

Міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) 2015 року закінчився! Маємо честь представити вам 15 найкращих фотографій з усього світу :)

«Вікі любить пам’ятки», як ви знаєте, має дві благородні мети: привернути увагу до [збереження] пам’яток культурної спадщини і наповнити Вікісховище вільними, доступними для використання їх фотографіями. Основну вигоду отримує, звісно, Вікіпедія, адже завантажені багатьма учасниками на конкурс світлини згодом ілюструють статті енциклопедії.

231 431 файлів від 6 618 користувачів з 33 країн (причому 41 користувач завантажив понад тисячу зображень кожен) — це вражаючі цифри. Зрозуміло, що зробити вибір для журі було дуже і дуже складно. Серед переможців знайдете світлини маяків, мечетей, монастирів, замків, ратуші і навіть підземного переходу — але якого! Не всі пам’ятки культури можуть чи зобов’язані бути красивими, але ці — таки є :)

А ще ви можете переглянути галерею світлин-фіналістів конкурсу, з яких відбувався остаточний відбір. За тиждень-два також буде доступний звіт журі.

1 місце. Аерофотозйомка Вестерхеферського маяка, Німеччина. Автор фото — Marco Leiter (Phantom3Pix), ліцензія CC-BY-SA-4.0

1 місце. Аерофотозйомка Вестерхеферського маяка, Німеччина. Автор фото — Marco Leiter (Phantom3Pix), ліцензія CC-BY-SA-4.0

3 місце. Сакра-ді-Сан-Мішель (монастир святого Михаїла) на горі Піркір'яно, провінція Турин, Італія. Автор фото — Elio Pallard, ліцензія CC-BY-SA-4.0

2 місце. Сакра-ді-Сан-Мішель (монастир святого Михаїла) на горі Піркір’яно, провінція Турин, Італія. Автор фото — Elio Pallard, ліцензія CC-BY-SA-4.0

3 місце. Зал Нової Ратуші в Ганновері. Автор фото — Raycer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

3 місце. Зал Нової Ратуші в Ганновері, Німеччина. Автор фото — Raycer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

4 місце. Вигляд берлінського Олімпійського стадіону з «Марафонських воріт». Автор фото — Jan Künzel, ліцензія CC-BY-SA-4.0

4 місце. Вигляд берлінського Олімпійського стадіону з «Марафонських воріт», Німеччина. Автор фото — Jan Künzel, ліцензія CC-BY-SA-4.0

5 місце. Голова Будди у храмі Ват Махатхат, Аютайя, Таїланд. Автор фото — Siripatwongpin, ліцензія CC-BY-SA-4.0

5 місце. Голова Будди у храмі Ват Махатхат, Аютайя, Таїланд. Автор фото — Siripatwongpin, ліцензія CC-BY-SA-4.0

6 місце. Замок Шамбор, департамент Луар-і-Шер, Франція. Автор фото — Arnaud Scherer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

6 місце. Замок Шамбор, департамент Луар-і-Шер, Франція. Автор фото — Arnaud Scherer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Підземний пішохідний перехід у віденському районі Внутрішнє місто, поблизу Віденської державної опери. Автор фото — Thomas Ledl, ліцензія CC-BY-SA-4.0

7 місце. Підземний пішохідний перехід у віденському районі Внутрішнє місто, поблизу Віденської державної опери, Австрія. Автор фото — Thomas Ledl, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Ансамбль Соловецького монастиря. Архангельська область, Росія. Автор фото — Алексей Задонский, ліцензія CC-BY-SA-4.0

8 місце. Ансамбль Соловецького монастиря, Архангельська область, Росія. Автор фото — Алексей Задонский, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Хода будистів і храм Пхра Махатхат під час Фестивалю Хе Пха Кхин Тхат. Провінція Накхонсітхаммарат, Таїланд. Автор фото — KOSIN SUKHUM, ліцензія CC-BY-SA-4.0

9 місце. Хода будистів і храм Пхра Махатхат під час Фестивалю Хе Пха Кхин Тхат у провінції Накхонсітхаммарат, Таїланд. Автор фото — KOSIN SUKHUM, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Інтер'єр мечеті Вакіль, Шираз, Іран. Автор фото — Mohammad Reza Domiri Ganji, ліцензія CC-BY-SA-4.0

10 місце. Інтер’єр мечеті Вакіль, Шираз, Іран. Автор фото — Mohammad Reza Domiri Ganji, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Мечеть ар-Ріфаї (справа) і Мечеть султана Хасана (зліва) з Каїрської цитаделі, Єгипет. Автор фото — Mohamed kamal 1984, ліцензія CC-BY-SA-4.0

11 місце. Мечеть ар-Ріфаї (справа) і Мечеть султана Хасана (зліва) з Каїрської цитаделі, Єгипет. Автор фото — Mohamed kamal 1984, ліцензія CC-BY-SA-4.0

12 місце. Музей Інконфіденсії в Ору-Прету, Бразилія. Автор фото — Ricardotakamura, ліцензія CC-BY-SA-4.0

12 місце. Музей Інконфіденсії в Ору-Прету, Бразилія. Автор фото — Ricardotakamura, ліцензія CC-BY-SA-4.0

13 місце. Церква-кальварія Клуж-Менештур у Клуж-Напоці, Румунія. Автор фото — Pan Ioan, ліцензія CC-BY-SA-4.0

13 місце. Церква-кальварія Клуж-Менештур у Клуж-Напоці, Румунія. Автор фото — Pan Ioan, ліцензія CC-BY-SA-4.0

14 місце. Боскет «Віяло» (Der Fächer) в садах палацу Шенбрунн, Відень, Австрія. Автор фото — Herzi Pinki, ліцензія CC-BY-SA-4.0

14 місце. Боскет «Віяло» (Der Fächer) в садах палацу Шенбрунн, Відень, Австрія. Автор фото — Herzi Pinki, ліцензія CC-BY-SA-4.0

15 місце. Монастир Святого Симона Кожум'яки в Каїрі, Єгипет. Автор фото — Hoba offendum, CC-BY-SA-4.0

15 місце. Монастир Святого Симона Кожум’яки в Каїрі, Єгипет. Автор фото — Hoba offendum, CC-BY-SA-4.0

Усі фотографії можна вільно використовувати за умови вказання автора і ліцензії, на зразок підписів у цьому дописі.

Представлено найкращі світлини пам’яток культури України 2015

Уже вчетверте відбувся конкурс фотографій пам’яток культурної спадщини України для Вікіпедії «Вікі любить пам’ятки». 21 листопада у Національному заповіднику «Києво-Печерська Лавра» було нагороджено переможців конкурсу й відкрилася виставка найкращих робіт.

Виставка проходитиме в Лаврській дзвіниці Києво-Печерської Лаври й триватиме до 27 листопада 2015.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2015 році конкурс відбувся у 33 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено найбільше фото серед всіх країн-учасниць — понад 41 тисячу фотографій більше 14-ти тисяч об’єктів культурної спадщини. 3334 пам’ятки були сфотографовані вперше. Участь у конкурсі взяли 232 автори, троє з них потрапили в десятку найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (за місцями) наводяться нижче.

На церемонії нагородження також було оголошено про старт тематичного тижня у Вікіпедії, присвяченого культурній спадщині, який триватиме із 1 по 20 грудня 2015 року. Передбачатиметься створення статей про об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО, зокрема пам’ятки, що входять до складу комплексу Києво-Печерської лаври, а також про нерухомі пам’ятки України. Тиждень ініційовано на відзначення 25-ліття включення об’єкту  «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра» до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Всього від України до списку ЮНЕСКО входить 7 найменувань. Підсумки тижня буде здійснено до 25 грудня. Основною метою такого тижня є привертання уваги до культурної спадщини, її охорони та популяризації, а також створення статей для використання світлин, завантажених у рамках фотоконкурсу, у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах.
1-е місце. Комплекс Кам’янець-Подільської фортеці, Хмельницька область, Кам’янець-Подільський
© Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

2-е місце. Німецький народний дім, Чернівці
© Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

3-є місце. Комплекс Успенського печерного монастиря, АР Крим, Бахчисарай
© Максим Присяжнюк , ліцензія CC-BY-SA-4.0

4-е місце. Галицький замок, Івано-Франківська область, Галич
© Катерина Байдужа, ліцензія CC-BY-SA-4.0

5-е місце. Одеський національний академічний театр опери та балету, Одеса
© Костянтин Брижниченко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

6-е місце. Святогірська лавра, Донецька область, Святогірськ
© Костянтин Брижниченко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

7-е місце. Пасаж та готель «Пасаж», Одеса
© Катерина Красницька, ліцензія CC-BY-SA-4.0

8-е місце. Палац «Ластівчине гніздо», АР Крим, Ялтинська міськрада, смт Гаспра
© Віталій Башкатов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

9-е місце. Семінарська церква, частина комплексу резиденції митрополитів Буковини та Далмації, Чернівці
© Ігор Куницький, ліцензія CC-BY-SA-4.0

10-е місце. Комплекс споруд Хотинської фортеці, Чернівецька область, Хотин
© Сергій Курля, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкраще фото пам’ятки з Чернівецької області

Німецький народний дім, Чернівці. Автор фото — Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Німецький народний дім, Чернівці. Автор фото — Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Отже останнє фото з підбірки найкращих за областями — знімок німецького народного дому у Чернівцях, який став переможцем у конкурсі Чернівецької області.

Німецький Народний Дім у Чернівцях — дім, збудований на початку XX століття спілкою чернівецьких німецьких товариств, який став центром німецького культурного і громадського життя у Чернівцях та на Буковині.

30 березня 1908 року Товариство християнських німців звернулось до Чернівецького магістрату та Буковинської крайової управи з проханням про надання дозволу на будівництво приміщення Німецького Народного Дому за планами, розробленими архітектором Густавом Фрічем. Восени 1908 року монументальна споруда вже стояла під дахом. В ній були передбачені приміщення для великої зали, кав’ярні, приміщення для гостей, зимовий кегельбан, винний погріб та ін. Ще два роки німецькі товариства проводили внутрішнє облаштування будинку.

Фасад будинку витриманий у німецькому стилі. Якщо не брати до уваги художні пластичні прикраси і карнизи, то він оживляється тільки масою балконів та лоджій, тоді як уся спруда увінчуєтьсястрімким покритим черепицею дахом і фронтоном.

Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. Фотографія-переможець виконана як панорама 180°. Стаття у Вікіпедії про пам’ятку потребує переробки і щонайменше приведення до енциклопедичного стилю — Ви можете долучитися.

Автор зображення — Максим Присяжнюк (Moahim), ліцензія CC-BY-SA-4.0 (при використанні фото не забувайте вказувати автора й ліцензію).

Фото, обране переможцем конкурсу в Сумській області

Садиба Л. Є. Кеніга, Тростянець, Сумська область. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Садиба Л. Є. Кеніга, Тростянець, Сумська область. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Перед Вами вибір журі у номінації «Найкраще фото Сумської області» на фотоконкурсі Вікі любить пам’ятки 2015.

Садиба Л. Є. Кеніга у Тростянці — це комплекс пам’яток, до якого входять три будівлі, означені в охоронних списках як «головний будинок» (його Ви бачите на фото), «будинок, в якому жив і працював композитор Петро Чайковський», та «круглий двір».

Маєток Тростянець у Харківській губернії перейшов до цукрозаводчика Леопольда Кеніґа, чиє ім’я закріпилося за садибою, у 1874 році, коли він придбав тут два цукрові й одний рафінадний завод. Останнім власником маєтку до 1917 року був його син Юлій. За Кеніґів головну будівлю було значно перебудовано, в декор фасадів були включені елементи стилю бароко (криволінійні фронтони, скульптура), змінено планування — й вона отримала сучасний вигляд.

Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac), ліцензія CC-BY-SA-4.0: фото можна вільно використовувати за умови вказання автора й ліцензії.

Дані взято звідси. Бо статті про садибу Кеніга у Вікіпедії ще немає — Ви могли б допомогти з її написанням!

Найкраще фото Запорізької області

Дніпрогес (гребля і силова станція), Запоріжжя. Автор фото — Олексій Толмачов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Дніпрогес (гребля і силова станція), Запоріжжя. Автор фото — Олексій Толмачов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

«Відзеркалення зимових барв» — так автор назвав світлину, яка стала переможцем конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2015 у Запорізькій області. На фото — гребля Дніпровської ГЕС.

Дніпровська гідроелектростанція — 5-ий ступінь нижчої частини каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі. До складу споруд Дніпровського гідровузла належать: будівля ГЕС, яка не сприймає напір, щитова стінка, яка прилягає до будівлі ГЕС, бетонна водозливна гребля гравітаційного типу з 26 водозливами, бетонна глуха гребля, суднохідні споруди, ввідно-розподільний пристрій.

Гребля і силова станція Дніпрогес є пам’яткою історії місцевого значення.

Фотографію можна вільно використовувати за умови зазначення авторства у такому вигляді: автор фото — Олексій Толмачов, ліцензія CC-BY-SA-4.0.

Фото-переможець з Кіровоградщини

Свято-Вознесенський собор, Бобринець, Кіровоградська область. Автор фото — Костянтин Буркут, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Свято-Вознесенський собор, Бобринець, Кіровоградська область. Автор фото — Костянтин Буркут, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Перед вами вибір журі конкурсу «Вікі любить пам’ятки» в номінації «Найкраще фото Кіровоградської області».

Вознесенський собор — православний собор в місті Бобринці Кіровоградської області, пам’ятка архітектури кінця XIX — початкуXX століття.

Собор був закладений 1898 року в центральній частині базарної площі Бобринця і будувався на кошти місцевих мешканців, однак більшу частину пожертв зробили меценати. Будівництво храму тривало 14 років. Собор споруджено в неовізантійському стилі, а розписували його художники трьох єлисаветградських майстерень — іконостасної, художньо-іконописної та позолотної.

Вознесенський собор належить до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, як пам’ятка архітектури місцевого значення.

Автор фото — Костянтин Буркут (Константинъ), ліцензія CC-BY-SA-4.0: тобто фото можна використовувати, не питаючи дозволу (бо це і є дозвіл) за умови вказання автора і ліцензії.

Є внутрішній вогонь у холоді каміння[1]

Будівля Облікового банку. Аркада між парадними сходами та операційним залом другого поверху. Одеса
Автори фото — Александр Левицкий и Дмитрий Шаматажи (Архитектура Одессы). Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У номінації «Найкраще фото Одеської області» перемогла фотографія будівлі Одеського національного академічного театру опери та балету, автором якої є Костянтин Брижниченко. Це — один із найстаріших оперних театрів України, зведений 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Ця пам’ятка може вважатися своєрідною візитівкою (на щастя, красивою) міста. І за час проведення наших конкурсів вона не раз була серед десятки переможців: у 2012 та 2013 роках (автори світлин — Alex Levitsky & Dmitry Shamatazhi). Цього разу журі обрало вид на оперний вночі.

Одеський національний академічний театр опери та балету. Одеса
Автор фото — Костянтин Брижниченко. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Дуже близько до переможця опинилася світлина Катерини Красницької із мереживом Пасажу. Це — історична будівля Одеси, в який розташовані готель і криті торговельні ряди. Пам’ятка історії та архітектури кінця XIX — початку ХХ століття. Розташована на перетині вулиць Преображенської і Дерібасівської.

Пасаж. Одеса
Автор фото — Катерина Красницька. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На третьому місці в області є світлина старого зруйнованого собору Пресвятої Трійці в німецькому поселенні Кадель (тепер селище Лиманське, Роздільнянський район Одеської область). Будівля була зведеня 1892 року із найпоширенішого у Північному Причорномор’ї вапняку. За радянських часів собор закрили, а приміщення використовували як зерносховище. Сильна пожежа його цілком знищила — дах провалився, залишилися лише стіни та колони. Зараз собор використовується місцевим інтернатом як склад вугілля…

Собор Пресвятої Трійці, смт Лиманське, Одеська область
Автор фото — Катерина Красницька. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На четвертому місці в області знову ж таки світлина із Оперним театром. Теж нічна. На п’ятому місці фотографія будівлі Облікового банку. Автори фото — Александр Левицкий и Дмитрий Шаматажи (Архитектура Одессы).

Усі перелічені фотографи неодноразово ставали переможцями у наших конкурсах, нам дуже приємно, що Одеса завжди представлена у десятці, яка бере участь у міжнародному етапі. Зрештою, мало пам’яток можуть зрівнятися із Одеським оперним, а тому саме він найчастіше представляє Україну :)

Одеський національний академічний театр опери та балету. Одеса
Автор фото — Костянтин Брижниченко. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Використано матеріали зі статей «Одеський національний академічний театр опери та балету», «Пасаж (Одеса)», «Собор Пресвятої Трійці (Лиманське)» у Вікіпедії.

[1] Рядок із сонета XVIII Мікеланджело Буонарроті (у перекладі Миколи Бажана)

Найкраще фото Вінницької області

Отже, найкращою світлиною Вінницької області стало фото костелу Домініканського монастиря увечері.

Перші польські домініканські монахи з’явились у Вінниці в 1630 році. У часи визвольної боротьби Богдана Хмельницького вони залишили монастир та повернулись сюди лише наприкінці XVII ст. У 1758 році брацлавський земський суддя Міхал Грохольський звелів побудувати для них кам’яний костьол.

На початку 1830-х років монастир скасували — як пояснювали, через недостатню для його утримання кількість ченців. Приміщення пустувало, поки чиновники не пригадали про стару соборну церкву, що стояла поряд. За рішенням Київського військового губернатора скасований домініканський монастир був переданий у ведення православного духівництва. У колишньому костьолі був влаштований Преображенській собор, освячений в 1833 р. на свято Благовіщення.

Колишній Домініканський костел нині — Свято-Преображенський кафедральний собор, пам’ятка архітектури національного значення у складі комплексу пам’яток монастиря.

Фотографію можна спокійно використовувати в будь-яких цілях, вказуючи автора і дозвіл: Олександр Примас (Prymasal), ліцензія CC-BY-SA-4.0. Це та інше про собор див. у статті Вікіпедії.

Домініканський монастир, Вінниця. Автор фото — Олександр Примас (Prymasal), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Домініканський монастир, Вінниця. Автор фото — Олександр Примас (Prymasal), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Фото-переможець конкурсу у Полтавській області

Представляємо накращу фотографію Полтавщини у конкурсі «Вікі любить пам’ятки».

Будинок Полтавського губернського земства — пам’ятка історії й архітектури у Полтаві на площі Конституції. Будинок став першим зразком нового українського архітектурного стилю, українського архітектурного модерну, на Полтавщині. Сьогодні в ньому розміщений Полтавський краєзнавчий музей.

Споруджений у 1903-1908 роках, будинок перші роки функціонував як адміністративно-музейна споруда, а згодом його було віддано під Центральний пролетарський музей Полтавщини. У 1943 році його спалили, відновили у 50-х, трохи змінивши дах і головний зал.

Поки ви милуєтеся фотографією Сергія Криниці (вільноліцензованою під CC-BY-SA-4.0), нагадаємо, що це і більше можна почитати у Вікіпедії, а у Вікісховищі є ціла категорія зображень музею зовні і з середини різних років.

Використовуючи зображення, не забувайте вказувати автора й ліцензію! Дякуємо, що ви з нами, ми ще не всіх обласних переможців оголосили :)

Будинок Полтавського губернського земства (Полтавський краєзнавчий музей), Полтава. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок Полтавського губернського земства (Полтавський краєзнавчий музей), Полтава. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Харківщина: найкраще фото області на конкурсі 2015

Комплекс споруд Свято-Покровського монастиря, Харків. Автор фото — Serg120967, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Комплекс споруд Свято-Покровського монастиря, Харків. Автор фото — Serg120967, ліцензія CC-BY-SA-4.0

До вашої уваги вибір журі конкусу «Вікі любить пам’ятки» у Харківській області.

Свято-Покровський монастир — православний чоловічий монастир, заснований у Харкові у 1726 році. Свою назву отримав після приєднання до монастиря колишнього парафіяльного храму Покрови Пресвятої Богородиці, який є на теперішній час найстарішою будівлею міста.

Головною святинею монастиря стала Озерянська ікона Божої Матері, знайдена і перенесена до обителі 1787 року. У 1818 році було побудовано кам’яний будинок Колегіуму з домовою церквою, а у 1820-1826 — Архієрейський будинок, який був прибудований до собору разом з невеликою домовою Хрестовою церквою на другому поверсі, а також трапезною, яка об’єднала храм із дзвіницею.

Свято-Покровський монастир є комплексною пам’яткою, що об’єднує декілька пам’яток архітектури й історії національного та місцевого значення: Покровський собор, архієрейський будинок, житловий будинок монастиря, духовну консисторію, будинок настоятеля і ворота, Озерянську церкву, корпус чернечих келій з трапезною, будинок вікарія, півчий будинок, шорну майстерню та привратницьку (сторожку).

Автор фото-переможця — користувач Serg120967 (Сергій Воробйов), фото можна вільно використовувати на умовах ліцензії CC-BY-SA-4.0: тобто фактично будь-як лише за обов’язкового вказання автора й ліцензії.