Зустрічайте першого обласного переможця: найкраще фото Рівненської області

Цьогорічних переможців у номінації «Найкраща світлина області 2019» починаємо оголошувати з найкращого фото Рівненської області, світлини Троїцького монастиря-фортеці. Він розташований у селі Межиріч, Острозького району Рівненської області. Зробив і завантажив до Вікісховища знімок Андрій Мозоль. Раді вітати Андрія з перемогою у номінації!

Переможцем стає світлина, на якій зображений Межиріцький монастир — архітектурний ансамбль монастирських будівель XVI–XVII століть у Межирічі на Волині, нині Острозького району Рівненської області. Зведення головного монастирського храму — Троїцької церкви, пов’язують із храмобудівною діяльністю князя Костянтина Острозького. Другий рік поспіль світлина, на якій зображена Троїцька церква (проте вже екстер’єр, разом з муром, а не її внутрішнє оздоблення) стала найкращим фото Рівненської області. Пам’ятка занесена до Державного реєстру національного культурного надбання. Вона вважається найвеличнішою зі збережених фундацій князів Острозьких.

Знімок коментує член журі, фотограф Сергій Зисько: «Досить якісна світлина. Приємна робота, на якій немає нічого зайвого.»

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця: «Фото має гарну композицію, вдало підібране освітлення, насиченість кольору. Світлина справляє сильне емоційно-художнє враження.»

Цього року учасники конкурсу сфотографували 164 пам’ятки з Рівненщини і завантажили до Вікісховища 673 їхніх фото. Загалом у списку пам’яток Рівненської області є понад 2105 об’єктів культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 721 пам’ятку (34%). Усього за вісім років конкурсу 160 учасників завантажували фото пам’яток культурної спадщини Рівненської області, цього року — 21 конкурсант.

У 2016 і 2017 роках найкращими фото Рівненської області ставали світлини Новомалинського замку, а точніше, його каплиці.

Спецномінація «Млини»: оголошуємо переможців

Журі спеціальної номінації «Млини» завершило свою роботу, і ми раді оголосити підсумки!

Нагадаємо, що спецномінацію «Млини» в рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» започаткувала Українська Млинологічна Асоціація (УМА). Журі очолила Олена Крушинська — краєзнавець, авторка низки книжок про пам’ятки України, член УМА і Міжнародного млинологічного товариства (The International Molinological Society, TIMS). До журі також увійшли Президент TIMS Віллем ван Берґен і багаторічний лауреат нашого конкурсу Сергій Криниця. УМА вже підготувала для переможців призи, зокрема — видані цього року за підтримки Українського культурного фонду «Український млинологічний журнал» (304 сторінки, 545 ілюстрацій), що містить понад 40 статей українських та іноземних авторів, і комплект з 30-ти авторських листівок «Вітряки України» з чудовими малюнками художника Олега Яриніча. Зі свого боку TIMS запропонувало відзначити переможців, опублікувавши фотографії-призери в журналі «International Molinology», який отримують понад 500 членів Товариства у 30-ти країнах світу, та в електронному бюлетені TIMS E-News.

У конкурсі могли брати участь фотографії вітряних, водяних, парових та інших млинів, як дерев’яних, так і мурованих, будь-якої міри збереженості — від діючих до напівзруйнованих. До списку було включено і ті об’єкти, що охороняються як пам’ятки, і ті, що поки не мають охоронного статусу. До конкурсу долучилися 60 учасників, завантаживши 851 фотографію 184 млинів. Більше про статистику та її цінність — голова журі Олена Крушинська:

«Усе збіглося так, що 2019 рік став справжнім роком млинів. На нього припала десята річниця млинології, якщо рахувати від першої конференції з традиційного млинарства у Черкасах 2009 року, коли ми розпочали співпрацю з TIMS, дізналися про існування окремої міждисциплінарної галузі знань — млинології (англ. molinology), і вирішили започаткувати свою асоціацію та науковий журнал. Цього року нам вдалося вибороти грант УКФ на видання другого випуску „Українського млинологічного журналу“ великим накладом, так, щоб можна було забезпечити примірниками бібліотеки та музеї, нинішніх і потенційних однодумців у справі дослідження і збереження млинів. Співпраця з „Вікі любить пам’ятки“ стала ще одним важливим кроком уперед, і я поясню чому. Для того, щоб запровадити спецномінацію, необхідно було виконати завдання, яке назріло дуже давно і за яке страшно було й братися — скласти максимально повний список нині існуючих млинів, перевернувши всі розрізнені джерела інформації, які лиш є. Тут нам підставив плече Олександр Михайлик, засновник фейсбук-групи „Водяні, парові, вітряні млини України та інших країв. Він ретельно переглянув обидва випуски млинарського журналу, сотні постів та публікацій в інтернеті й надіслав організаторам конкурсу перелік нових об’єктів, які було додано до конкурсних списків. Долучилося й чимало інших користувачів учасників, адже в оголошенні про початок конкурсу ми закликали всіх надсилати інформацію про відсутні у списках млини.

У результаті ми отримали безцінну річ: максимально повний на сьогодні список українських млинів. Його можна переглянути за посиланням: Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Млини. До нас млини ніхто ніколи не рахував, адже вони здебільшого навіть не вважаються пам’ятками. Зараз у списках — 564 млини, з них 298, тобто більше половини, були додані саме тепер, у процесі конкурсу. Це надзвичайний успіх. Тепер ми маємо уявлення бодай про приблизну кількість млинів в Україні – нараховано близько 150 вітряків (з них близько 30-ти — в музеях просто неба), близько 360 водяних і 110 парових млинів. Зрозуміло, що ця статистика не є вичерпна, відповідно, додаватимуться нові об’єкти – але це вже чудова основа. Крім того, для 184 млинів з цього переліку, а це третина, були завантажені фотографії — загалом 851. Порівняно з повною відсутністю бази даних по млинах дотепер це — прорив».

Сергій Криниця так прокоментував рівень фотографій у спецномінації:

«Цьогорічна спецномінація „Млини“ у рамках конкурсу „Вікі любить пам’ятки“ приємно вразила як кількістю поданих на конкурс світлин і кількістю об’єктів млинів різного типу, так і якістю фотографій. Мені, як члену журі і основного конкурсу, і спецномінації, подекуди важче було працювати саме в спецномінації з огляду на кількість поданих учасниками світлин і високу якість та художність зображень, поміж яких довелося вибирати найкращі. Саме тому журі вирішило не обмежуватися стандартними трьома місцями по 1 світлині, а обрати у переможці одразу 7. Перше місце (і то так співпало, бо обидва фото претендували на найвищі рейтинги) було віддане серії з двох фотографій того самого вітряка».

Про свої враження від конкурсу і фотографії-переможці — Віллем ван Берґен: «Завдяки конкурсу і фахівці, і ті, хто вперше зіткнувся з цією темою, отримали великий масив візуальної інформації про млини України: їхні типи, теперішній стан, природне і архітектурне оточення, а також конструкцію млинів і технології, що у них використовувалися. До того ж маловідомі млини раптом опинилися у центрі уваги, і це чудово.

Переможцями виявилися світлини вітряка у Ямищі. Особливо слід відзначити ширококутне фото, зроблене зсередини, воно наочно демонструє геніальний спосіб, в який будувалися такі млини.

Друге місце посіли дві знімки: фотографія водяного млина у Брацлаві, що показує, наскільки досконало млин вписано у ландшафт, і фотографія вітродвигуна у Грищенцях з автобусом у кадрі чудовий кадр, який міг бути зроблений лише в Україні.

Третє місце поділили між собою три світлини. Перша фотографія вітряного млина в Пустовітах, не так давно відновленого до діючого стану. Вона підтверджує, що і в інших млинів України є надія, і вони ще можуть бути збережені для майбутніх поколінь. Друга фотографія вітряка у Теклині, який так пасує до цього ландшафту і який має бути видно здалеку, за багато кілометрів. І, нарешті, мій особистий фаворит, стовповий вітряк у засніженому краєвиді музею в Пирогові просто дуже красиве фото.

Я б хотів закликати усіх фотографів продовжити фіксувати млини України на світлинах. Поступово це допоможе зробити млини відомішими пам’ятками, а відтак стане можливим здобути кошти для їхнього збереження і реставрації».

Також окремо хотіли б відзначити активних учасників спеціальної номінації. Десять авторів, які завантажили світлини найбільшої кількості млинів:

  • Олександр Мальон (38 об’єктів)
  • Користувач Олекса-Київ (36 об’єктів)
  • Вадим Постернак (32 об’єкти)
  • Сергій Венцеславський (18 об’єктів)
  • Денис Вітченко (16 об’єктів)
  • Ольга Лобода (10 об’єктів)
  • Користувач Dniprovych (8 об’єктів)
  • Крістіна Федорович (8 об’єктів)
  • Користувач Vi Ko (7 об’єктів)
  • Світлана Дячок (6 об’єктів)

Статистику за всіма учасниками спецномінації можна переглянути тут.

Тож вітаємо переможців спеціальної номінації! Та дякуємо всім учасникам, які не тільки вантажили світлини, а й додавали інформацію до списків та виправляли помилки. Сподіваємося, що ця спецномінація стане постійною у нашому конкурсі.

Представляємо переможців міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2018

На п’ятнадцяти найкращих фото з міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments зображені скарби культурної спадщини всього людства.
1-е місце. Мечеть Шейха Лютфалли, Іран

1-е місце. Мечеть Шейха Лютфалли, Ісфахан, Іран. Фото: Alireza Akhlaghi, CC BY-SA 4.0

Аліреза Ахлаґі провів купу часу всередині знаменитої мечеті Шейха Лютфалли, щоб зробити фото, яке очолює цей перелік. Чому? Він увійшов точно опівдні, якраз коли будівлю мали закривати на дві години. Йому вдалося переконати охоронців мечеті все одно пропустити його, хоча вони сказали йому, що мусять закрити його всередині, аж поки будівлю знову не відкриють. «Я був сам-один і робив знімки», сказав він.

Одним з плодів його праці стало те, каже він, що поки будівля була зачинена, також вимкнули постійну червону підсвітку, «яка руйнує прекрасні кольори стелі і вівтаря». Зусилля Ахлаґі виявилися недаремними, адже він посів перше місце у цьогорічному конкурсі.

2-е місце. Аль-Хазне, «Скарбниця», храм у давньому місті Петра, Йорданія

2-е місце. Аль-Хазне, «Скарбниця», храм у давньому місті Петра, Йорданія. Фото: Mustafa Waad Saeed, CC BY-SA 4.0

На початку цього року Мустафа Ваад Саед подорожував до Петри у Йордані, щоб відсвяткувати свій день народження. Хоч він і фотограф-аматор, та все ж зміг посісти друге місце зі знімком, який один з членів журі назвав «магічною світлиною», яка «переповнена світлом і духовністю» і поєднує людей цього місця з «їхньою позачасовою культурною спадщиною».

3-є місце. Крита галерея Глостерського собору, Велика Британія

3-є місце. Крита галерея Глостерського собору, Велика Британія. Фото: Christopher Cherrington, CC BY-SA 4.0.

Крістофер Черрінгтон робить фотографії вже понад 50 років, але цифровою фотографією зайнявся лише наприкінці минулого року. Він провів 75 хвилин у соборі, зробивши 26 індивідуальних знімків, які складають цю панораму, і поєднав їх в один, оминаючи випадкових туристів, які потрапляли в кадр. 

«Ця світлина не була наслідком “хвилинної можливості”, — каже він. — Я детально планував її, перш ніж вийти з дому, розробляючи стратегії на випадок несподіваних перешкод: туристів, динамічної зміни світла і широкого кута огляду». Вкладений час приніс винагороду у вигляді третього місця на конкурсі. Continue reading

ФОТО. Найкращі світлини пам’яток культури України 2018

15 грудня у Музеї Шолом-Алейхема в Києві нагороджено переможців української частини міжнародного фотоконкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження також відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2018 року та переможців у спеціальній номінації  «Єврейська спадщина» від Української асоціації юдаїки. Виставка триватиме до 29 грудня 2018.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2018 році конкурс вже традиційно відбувся у понад 55 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 21 тисячу фотографій. Подано фото більше 9 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 1400 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли понад 270 авторів, двоє з них є одними з 10-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче. Continue reading

Результати номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»

Міст XIX ст.

Міст XIX ст. (село Тягинка Бериславського району Херсонської області). © Володимир Дзюбак, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Настав час оголосити підсумки в номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» загалом по Україні і по кожній області (з урахуванням коефіцієнту 7 для пам’яток, які сфотографовані вперше)[1].

Склад (сховище) цукрозаводу (мур.)

Склад (сховище) цукрозаводу (село Бужанка Лисянського району Черкаської області). © Криниця Сергій Олександрович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Continue reading

Підсумки спецномінації «Єврейська спадщина»

Спеціальна номінація «Єврейська спадщина», ініційована Українською асоціацією юдаїки (УАЮ), дозволила нам залучити до конкурсу учасників, які раніше не цікавилися конкурсом. Для того, щоб її провести ми почали формувати список пам’яток «Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Єврейська спадщина», і хоча він не э вичерпним і потребує доопрацювання та поліпшення, а у багатьох випадках — уточнень даних, він точно буде корисним для наступних конкурсів чи інших тематичних проектів.

У рамках спеціальної номінації оцінювалося понад 300 світлин синагог та єврейських кладовищ. До списку також додано ті об’єкти, які не мають охоронного статусу. Журі спецномінації, у складі фахівців із юдаїки Сергія Гіріка, Таїсії Сидорчук і Віталія Черноіваненка, виділило шість робіт у рамках анонсованих трьох призових місць. Синагога у Сатанові може вважатися пам’яткою-фаворитом — вона представлена аж на трьох світлинах.

Отже, на першому місці — фото є єврейського цвинтаря у Брацлаві, зроблене у квітні 2018 року:

I місце. Єврейський цвинтар у Брацлаві (Вінницька область). Автор — IrynaDemydenko
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

ФОТО. Найкращі світлини пам’яток культури України 2017

9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г. Заболотного нагороджено переможців конкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки» й відкрилася виставка найкращих робіт.

Виставка у бібліотеці триватиме до 17 грудня 2017.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2017 році конкурс відбувся у понад 50 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 37 тисяч фотографій — найбільше з усіх країн-учасниць. Подано фото більше 16 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 2500 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли 410 авторів, шестеро з них є одними з 15-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (за місцями) наводяться нижче.

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський оперний театр. 1 місце. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов'янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов’янськ. 2 місце. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Осінній захід сонця над Святогірською лаврою. Донецька область. 3 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Осінній захід сонця над Святогірською лаврою. Донецька область. 3 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Кудринецького замку у вечірньому світлі. Тернопільська область. 4 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Кудринецького замку у вечірньому світлі. Тернопільська область. 4 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хмарний пейзаж Святогірської лаври. Донецька область. 5 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хмарний пейзаж Святогірської лаври. Донецька область. 5 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. 6 місце. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама пам'яток Кременця. Тернопільська область. 7 місце. Максим Присяжнюк, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама пам’яток Кременця. Тернопільська область. 7 місце. Максим Присяжнюк, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Олеський замок на тлі вечірнього неба. Львівська область. 8 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Олеський замок на тлі вечірнього неба. Львівська область. 8 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. 9 місце. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Червоногородського замку. Тернопільська область. 10 місце. Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Червоногородського замку. Тернопільська область. 10 місце. Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився шостий раз.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Усі фото можна вільно використовувати в будь-яких цілях, за умови вказання автора та ліцензії (як у підписах до зображень у цьому дописі).

Київ, Київська та Чернігівська області

Костьол святого Миколая, Київ, Велика Васильківська вул., 77.  Автор фото — Олексій Карпенко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костьол святого Миколая, Київ. Автор фото — Олексій Карпенко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращу світлину міста Києва вибирало розширене журі — ми продовжили співпрацю із Київською міською державною адміністрацією, яка розпочалася ще під час спецномінації сестринського фотоконкурсу «Вікі любить Землю», і світлину міста обирало конкурсне журі, а також Ірина Прокопенко, генеральний директор Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій, та Олена Мокроусова, головний фахівець відділу обліку пам’яток Центру. За підсумками їхньої роботи найбільше балів набрала робота Олексія Карпенка — костьол святого Миколая у вечірніх сутінках.

Член журі Роман Бречко зауважив:

Цікаве нічне фото, виділяється на фоні інших робіт.
 

Інший член журі C messier вважає, що загалом робота хороша, але могла б бути симетричною і не ховати центральний тимпан:

I also don’t understand why this isn’t symmetrical. It could move the tree a bit sideways and thus not hide the central tympanum.
 

Костьол святого Миколая — це діючий римо-католицький храм у Києві, побудований у 1899—1909 роках у неоготичному стилі київським архітектором Владиславом Городецьким за проектом С. В. Валовського. 1936 року костьол закрила більшовицька влада, до 1978 року він використовувався як господарське приміщення. З 1978 року будівлю передали Будинку органної музики. Після завершення реставрації приміщення 1981 року і до 1991 року церква працювала як концертний зал. З 1991 року приміщення храму між собою ділять Національний будинок органної та камерної музики України як приміщення для концертів, та парафія Святого Миколая Римо-Католицької Церкви в Україні, яка проводить в ній служби для релігійної громади.

Костьол святого Івана Хрестителя, Біла Церква, Київська область. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костьол святого Івана Хрестителя, Біла Церква, Київська область. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У Київській області теж переміг костьол — колишній костьол святого Івана Хрестителя, який зараз використовується як органний зал. Споруда розташована на історичному ядрі Білої Церкви — Замковій горі. І проглядається з багатьох місць, навіть доволі віддалених від нього. Закладений 1812 року, будівництво закінчене 1816 року. Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був італійський архітектор Доменіко Ботані, який певний час перебував як архітектор при Браницьких.

Член журі Міхіль Вербек прокоментував, що це приємна біла і сніжна композиція:

A nice white and snowy composition.
 

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Чернігів, територія Валу. Автор фото — Сергій Тарабара, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Чернігів, територія Валу. Автор фото — Сергій Тарабара, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці — пам’ятка історії місцевого значення в Чернігові. Складається з 12 гармат XVI—XVIII століть. Варто зауважити, що територія історичного центру Чернігова, де розташовані гармати, з 1989 року є кандидатом на включення до списку Cвітової спадщини ЮНЕСКО (входить до т.з. попереднього списку — Tentative list).

Члени журі Арільд Воген, Роман Бречко та C messier відзначили «приємну зимову картинку» роботи.

C messier додатково зауважив, що йому б хотілося більше простору між першою гарматою та гілками зверху:

Maybe the camera was a bit to high, as I wanted more space between the first cannon and the branches above.
 

Цим дописом ми завершуємо оголошення регіональних переможців — будемо раді бачити Вас усіх на церемонії нагородження 9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного (проспект Перемоги, 50, Київ), початок о 12:00.

Обласні переможці: Кіровоградська, Запорізька, Дніпропетровська

Наступні три переможці за областями у цьогорічному конкурсі.

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Наталія Шестакова стала другою учасницею, хто сфотографував волосне управління на Кіровоградщині для Вікіпедії (що доволі нетипово для переможних світлин) і перемогла. Пам’ятка збудована наприкінці ХІХ ст., охоронний статус надано у 2011 році. Зараз там розміщується дитяча бібліотека.

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

По Запорізький області першість також виборола Наталія і вже за обома згаданими параметрами. У Вікісховищі фото цієї пам’ятки з’явилося завдяки їй вперше саме цього року!

Костел св. Миколая, Кам'янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел св. Миколая, Кам’янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел святого Миколая — один з небагатьох римо-католицьких храмів у східних областях України. Побудований у 1895-97 роках у готичному стилі з двома 33-метровими баштами зі східного фасаду, розрахований на присутність 500 осіб. Будівництво велося на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу за участю Металургійного Товариства. Проектувати костел директор заводу запросив архітектора Маріана Хорманського. У 1929 році костел був відібраний у католиків, а майно вивезене. У радянські часи в костелі розміщувалися військкомат і автомийка.  У 1991 році відновлені богослужіння, у 1997 році завершилась реставрація. Стаття у Вікіпедії про пам’ятку є незавершеною.

Roman Catholic Church of Saint Nicholas, Kamianske7

Вигляд костелу у перші роки після зведення

Обласні переможці: Вінницька, Миколаївська, Одеська

Наступні три переможці за областями у нашому фотоконкурсі пам’яток культурної спадщини.

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Водонапірна вежа у Вінниці має статус пам’ятки місцевого значення має з 1983 року, а з 2000 — офіційно є одним із символів міста.

Збудована вона у 1912 році за проектом Григорія Артинова і поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус, та забезпечувала роботу першого у Вінниці водогону. До середини століття вежа  залишалась однією з найвищих будівель міста.

Семиярусна восьмикутна витягнута в периметрі башта практично зберегла свій первозданний вигляд. Після реконструкції змінили розташування годинників, спустивши їх на ярус нижче; а ще тепер вежа має чудову вечірню підсвітку, завдяки якій і можна робити такі чудові знімки.

Член журі Юрій Клименко висловився влучно і змістовно:

Дуже технічна і сконцентрована фотографія і цим вона безперечно чіпляє.

 

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві — пам’ятка архітектура національного значення і пам’ятка історії місцевого значення.

Будівлю звели у 1792-94 роках за проектом та під керівництвом архітектора П. Нейолова у стилі класицизму XVIII століття. Первинно вона призначалася для правління Чорноморського адміралтейства, однак за час свого існування виконала багато різних призначень: коли завершилося будівництво, тут поселився із сім’єю адмірал Микола Мордвінов, згодом тут проживали та працювали такі адмірали де-Траверсе, Грейг, Лазарєв, фон-Глазенап, Аркас, після Жовтневої революції у будинку розташували гуртожиток для вчителів Наркомпросу, потім — дитячий дім, ремеслене училище, після нього школу-інтернат.

Нарешті у 1973 році прийнято рішення про створення Музею суднобудування і флоту, на той момент «адміральський палац» уже почали реставрувати. І нині музей приймає відвідувачів саме в цій будівлі.

Пам'ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову — пам’ятка монументального мистецтва національного значення. Статуя генерал-губернатора Новоросійського краю і Бессарабії князя Михайла Воронцова з’явилася  в Одесі у 1863 році. Це другий пам’ятник у місті, після пам’ятника Дюку. Михайло Воронцов — цікавий зразок людини, що провела молодість і здобула освіту в Лондоні, будував собі маєтки (Вікіпедія має щонайменше три статті з назвою «Воронцовський палац»), але в преамбулі статті про самого Воронцова відзначено інше: «Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст».

Бронзова статуя князя, загорнутого у мантію і з фельдмаршалським пірначем в руці, міститься на чотирикутному постаменті з кримського діориту. Темного зимового вечора пам’ятник освітлюють хіба що вогні Спасо-Преображенського собору неподалік, в якому, власне, і похований Михайло Воронцов.

Враження члена журі користувача C messier:

Мені справді подобається рішення статуї як силуету. Туман додає фотографії містичної атмосфери. Хоча ще питання, чи треба було так обрізати знімок унизу.


Залишилося ще кілька регіональних переможців! Вже скоро 😉