Нова номінація конкурсу: Цивільні споруди доби Гетьманщини

У наших конкурсних списках — десятки тисяч пам’яток. Для привернення уваги до якогось специфічного їх пласту існує така річ, як спецномінації. Сьогодні ми раді представити вам спецномінацію фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки 2016» під назвою «Цивільні споруди доби Гетьманщини».

Передумови для цього такі: з одного боку, пам’ятки, що перебувають під охороною, представляють різні епохи, і виділити ті, що представляють саме добу Гетьманщини, корисно для нашого з вами уявлення про той час. З іншого боку, робиться акцент саме на цивільних спорудах, адже найбільш відомими є перш за все релігійні споруди, а ще військові, але цивільні будови заслуговують на увагу ніяк не менше.

Оголошує спецномінацію «Цивільні споруди доби Гетьманщини» Національний музей історії України, що виступає провідним партнером «Вікі любить пам’ятки» цьогоріч. Цим шановні музейники прагнуть підкреслити, що вони не лише опікуються своїми численними експонатами, а й пам’ятають про ті історичні цінності, які не можна додати у музейні колекції 🙂

Експерти пам’яткознавства з Національного музею історії України увійдуть у журі конкурсу. І саме в приміщенні музею відбудеться нагородження переможців конкурсу. Церемонія, а також фотовиставка найкращих робіт, заплановані на кінець листопада.

Пам’яток, фотографії яких змагатимуться за першість у цій спецномінації, відносно небагато, вони будуть виділені в окремий список. Він саме формується, і ми надамо його вам, нашим учасникам, трошки пізніше.

На фото нижче — приклад цивільної споруди доби Гетьманщини, Ковнірівський корпус. Ця пам’ятка архітектури XVII—XVIII ст. в стилі українського бароко розташована на території Києво-Печерської лаври. Будівля названа на честь майстра-каменяра Степана Ковніра, який добудував книжкову крамницю до монастирської проскурниці, а згодом, після пожежі, відбудував будинок. Зараз у приміщенні Ковнірівського корпусу розташовано Музей історичних коштовностей України, який є філією Національного музею історії.

Ковнірівський корпус. Автор фото — Іван Биков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0. Фото завантажене під час «Вікі любить пам'ятки 2015».

Ковнірівський корпус. Автор фото — Іван Биков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0. Фото завантажене під час «Вікі любить пам’ятки 2015».

Вікі любить пам’ятки 2016 розпочато!

І перша світлина конкурсу… *барабанний дріб* …Фото Церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Іванівці Жидачівського району Львівської області:

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с. Іванівці, Львівська область). Автор фото — Rbrechko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (с. Іванівці, Львівська область). Автор фото — Rbrechko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Світлину було завантажено у першу хвилину конкурсу. Своєрідне змагання за першість по швидкості відбувається щороку, і цьогоріч найшвидшим був Роман Бречко (Rbrechko). Минулого року і у 2014-у перше фото завантажив Вадим Постернак (Posterrr), перед тим — Сергій Криниця (Haidamac), а в 2012 році — Posterrr був серед перших.

Гаразд, технічно найперше фото, завантажене цьогоріч — світлина таблички на брамі Золотих воріт, але це оргкомітет перевіряв, чи конкурсний майстер завантаження гарно працює. Підтверджуємо — все працює добре. Тож дивіться в списки пам’яток і завантажуйте свої фото.

Ще маєте цілісінький вересень на те, щоб взяти участь у конкурсі. Але не баріться! 🙂

Звертайтеся за технічною підтримкою!

При завантаженні фото є речі, які могли б бути кращими. Особливо при завантаженні великих кількостей фото. Особливо при завантаженні дуже великих кількостей фото. Дехто з вас, змагаючись у номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих об’єктів», має справу саме з цими двома випадками.

Цього року, як і попередніх, ми пропонуємо вам підтримку з завантаженням великих обсягів файлів. Ми добре знаємо, яка це величезна робота — ідентифікувати об’єкти на фотографіях, сформувати до цих світлин назви, описи. Завантаження фото значною мірою є монотонним заповненням форми Майстра завантаження з цими даними.

Наша підтримка може бути різною:

  • Ви завантажуєте фото, надаєте нам таблицю відповідності назв файлів до підготованих Вами описів цих фото — ми робимо редагування. Існує безліч варіацій на цю тему: минулі два роки Wadco2 завантажував на Вікісховище фото, які містили ідентифікатори об’єктів прямо в назві, звертався до нас, ми формували стандартний опис на основі ідентифікатора. Згадана таблиця відповідності може бути будь-якого вигляду: Excel-таблиця, CVS, експорт SQL, JSON, TSV — що завгодно. Якщо ви не знаєте, що ці абревіатури навіть означають, і не знаєте, який вигляд обрати — нічого страшного, просто зверніться до нас, скажіть, що у вас вже є і в якому вигляді, ми разом з вами придумаємо, як це вам і нам найзручніше зробити.
  • Існує ряд готових інструментів, якими завантажувати фото може бути легше, ніж через Майстер завантаження. Це, зокрема, Commonist та VicuñaUploader. Якщо Вам легше користуватися ними — будь ласка, дайте нам знати, а ми розповімо, що потрібно додавати до опису, щоб фото потрапили на конкурс.

Окрім підтримки процесу завантаження, ми готові чути Ваші побажання й щодо інших аспектів. Не гарантуємо, що зможемо імплементувати все, що забажаєте, але дуже важливо знати, на які інструменти існує попит.

Скринька оргкомітету — wlm[at]wikimediaukraine.org.ua, див. також сторінку Контакти.

Вікунья на фоні гори Чімборасо

«Вікунья донесе ваші зображення, куди треба». Фото — David Torres Costales, вільноліцензоване під CC BY-SA 3.0

Журнал «Пам’ятки України» — у відкритому доступі!

«Вікімедіа Україна» представляє електронну версію лютневого номеру науково-популярного видання Національного газетно-журнального видавництва, виданого в рамках проекту «Вікі любить пам’ятки». 
 

 З 2012 року «Вікімедіа Україна» організовуєPU2016 2 національний етап міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», метою якого є отримати вільні світлини для ілюстрування статей Вікіпедії. За чотири роки конкурсу було завантажено майже 155 тисяч світлин близько 25 тисяч пам’яток із території України. Україна двічі посідала перше місце в рейтингу країн за кількістю завантажених на Вікісховище світлин. У 2014 році фото Святогірської лаври Костянтина Брижниченка (Краматорськ) було визнано найкращим серед 321 тисячі робіт із усього світу. У результаті роботи організаційних комітетів конкурсу було створено найповніший на сьогодні загальнодоступний список пам’яток історії, культури, архітектури та археології України.

Конкурс мотивував учасників сфотографувати безліч маловідомих, а також таких, що були втрачені незабаром після фіксації, пам’яток. Деякі учасники не тільки займаються фотографуванням, а й досліджують історію пам’яток, займаються пам’яткоохоронною діяльністю і мали можливість розказати про свої розвідки та відкриття на блозі конкурсу, у статтях Вікіпедії, на церемоніях нагородження переможців тощо.

Окрім цього, результати конкурсу були представлені на фотовиставках та у фотоальбомах. Цього року, який для української частини «Вікі любить пам’ятки» буде ювілейним, п’ятим, про роботу, яку виконували волонтери, організатори, учасники, було вирішено розповісти ще й на сторінках науково-популярного, ілюстрованого видання —  «Пам’ятки України», що виходить із 1989 року.

У номері вийшли статті Миколи Козленка про конкурс «Вікі любить пам’ятки», Олекси Гайворонського про східний стиль в пам’ятках Золотої Орди та Кримського ханату в Автономній Республіці Крим, Руслани Маньковської про дерев’яне зодчество України, Івана Бикова про сакральну дерев’яну архітектуру Київщини, дві статті Дениса Вітченка про Покровську церкву в селі Плішивець на Полтавщині та про Український модерн Євгена Сердюка, Сергія Криниці та Катерини Красницької про панські палаці Черкащини, Євгена Букета про проект Вікіекспедиції та стаття Юрія Булки та Миколи Козленка про свободу панорами. Більшість ілюстрацій номеру — фотографії, що були завантажені на конкурс у різні роки.

зміст_ПУ

Протягом березня—травня номер було презентовано у Києві,  Харкові, Одесі, Львові, Черкасах та Вінниці. Ще раз дякуємо учасниками та співорганізаторам!

«Пам’ятки України» (№2, 2016) PDF-версія 

Представники бібліотек та освітніх закладів можуть звертатися щодо отримання друкованої версії номеру на wlm-ua@wikimedia.org

Історичні розвідки та фото учасників конкурсу презентовано ще у трьох містах

14 травня  відбулися ще три презентації журналу «Пам’ятки України» (№2, 2016) зі статтями та фото учасників конкурсу «Вікі любить пам’ятки» про пам’ятки України, а також про сам конкурс та інші проекти «Вікімедіа Україна», а саме у Вінниці, Львові та Черкасах.

Як ми вже повідомляли, лютневий номер науково-популярного видання Національного газетно-журнального видавництва містить статті вікіпедистів, членів та учасників фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки»; журнал став ще одним форматом інформування про конкурс та його здобутки на додачу до публікацій в друкованих та онлайн-виданнях, сторінок конкурсу у мережі інтернет, виставок, фотоальбомів, що побачили світ завдяки організаторам та прихильникам конкурсу.

У номер увійшли статті Миколи Козленка про конкурс «Вікі любить пам’ятки», Олекси Гайворонського про східний стиль в пам’ятках Золотої Орди та Кримського ханату в Автономній Республіці Крим, Руслани Маньковської про дерев’яне зодчество України, Івана Бикова про сакральну дерев’яну архітектуру Київщини, дві статті Дениса Вітченка про Покровську церкву в селі Плішивець на Полтавщині та про Український модерн Євгена Сердюка, Сергія Криниці та Катерини Красницької про панські палаці Черкащини, Євгена Букета про проект Вікіекспедиції та стаття Юрія Булки та Миколи Козленка про свободу панорами.

Статті переважно ілюстровані фотографіями, які завантажили у Вікісховище учасники конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Pamyatky Ukrainy Presentation in Vinnytsia 1

Презентація у Вінниці

 

Pamyatky Ukrainy Presentation in Vinnytsia 7

Презентація у Вінниці

Віктор Семенюк, вікіпедист, адміністратор української Вікіпедії про захід у Вінниці:

На презентацію завітали найактивніші дописувачі Вікіпедії з Вінниччини та Молдови. Серед присутніх гостей – начальник Липовецького районного архіву, Почесний краєзнавець України та активний організатор вікіпроектів на Вінниччині Олександр Роговий та голова Нападівської сільської ради Липовецького району Василь Щербанюк. Презентація журналу породила активну дискусію серед присутніх учасників, адже у журналі містяться декілька світлин пам’яток Вінниччини, серед яких також Палац Тора Ланге – відомого данського поета, перекладача і дипломата. Палац розташований у селі Нападівка та перебуває в аварійному стані. Дуже важливим є питання збереження пам’ятки та відновлення функціонування будівлі.

Презентація ПУ у Львові 01

Презентація у Львові. Виступають Віра Моторко та Юрій Булка.

З виступу Віри Моторко, членкині оргкомітету конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2015»:

Коли конкурс тільки починався в Україні, навряд чи хтось думав, що це буде щось більше, ніж просто «зібрали фото — оцінили фото — нагородили переможців». Ставлення до конкурсу змінилося зі «сфотографувати, щоб показати» на «показати, щоб захистити». Уже чимало зроблено, і цей випуск «Пам’яток України» — своєрідна віха у житті конкурсу. Нам дуже важливо, щоб до нашої роботи долучилися учасники презентацій і читачі журналу — так стане реальним наступний період у житті «Вікі любить пам’ятки».

PU Wikimedia Presentation in Cherkasy 25

Презентація у Черкасах. Виступає Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу.

Коментар Сергія Добоша, вікіпедиста, учасника презентації у Черкасах:

Цей захід, як і майже всі подібні заходи, залишив по собі змішані почуття. Прикро, що так мало людей переймаються долею пам’яток і намагаються їх зберегти. Тішить, що такі люди все ж є, що їх більшає, що вони намагаються привернути увагу до таких об’єктів, показати і пояснити їх цінність. Саме така, на перший погляд невдячна і безнадійна, просвітницька робота приводить дедалі більше людей до усвідомлення себе спадкоємцями і хранителями історії, культури і природних скарбів навколо себе і наближає той час, коли наші нинішні дні називатимуть темними десятиліттями.

PU Wikimedia Presentation in Cherkasy 36

Презентація у Черкасах. Виступає Сергій Криниця, фотограф і автор статей журналу.

Коментар Лесі Богослов, редакторки випуску журналу «Пам’ятки України», виданого за підтримки «Вікімедіа Україна»:

У кожному регіоні України живуть ентузіасти-краєзнавці, які досліджують місцеві пам’ятки історії та архітектури, дістаючи їх із людського забуття. На перший погляд, це невдячна й малопомітна праця, проте саме з неї починається культурне процвітання нашої країни. Це дуже чудово, що Вікімедіа проводить ряд презентації журналу «Пам’ятки України», № 2, 2016 р. у багатьох містах, таким чином гуртуючи усіх небайдужих до долі історичної спадщини України.

PU Wikimedia Presentation in Cherkasy 213

Презентація у Черкасах. Виступає Леся Богослов, редакторка випуску.

Дякуємо всім гостям та співорганізаторам заходів! Якщо ви хочете, щоб презентація відбулась й у вашому місті, напишіть на wm-ua[at]wikimedia.org.

Фото та статті конкурсантів вийшли друком

d09fd0a3_2_2016

Обкладинка журналу, тексти та ілюстрації у якому вперше в історії видання доступні на умовах вільної ліцензії.

29 березня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені Володимира Заболотного відбулась презентація журналу «Пам’ятки України» (№2, 2016) зі статтями та фото учасників конкурсу «Вікі любить пам’ятки» про пам’ятки України, а також про сам конкурс та інші проекти «Вікімедіа Україна».

Черговий номер науково-популярного видання Національного газетно-журнального видавництва містить статті вікіпедистів, членів та учасників фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Він став ще одним форматом інформування про конкурс та його здобутки на додачу до публікацій в друкованих та онлайн-виданнях, сторінок конкурсу у мережі інтернет, виставок, фотоальбомів, що побачили світ завдяки організаторам та прихильникам конкурсу.

Номер є різноплановим, адже автори писали про те, що їм особливо цікаво, про проекти та історії, якими вони особисто дуже переймаються. У ньому вийшли статті Миколи Козленка про конкурс «Вікі любить пам’ятки», Олекси Гайворонського про східний стиль в пам’ятках Золотої Орди та Кримського ханату в Автономній Республіці Крим, Руслани Маньковської про дерев’яне зодчество України, Івана Бикова про сакральну дерев’яну архітектуру Київщини, дві статті Дениса Вітченка про Покровську церкву в селі Плішивець на Полтавщині та про Український модерн Євгена Сердюка, Сергія Криниці та Катерини Красницької про панські палаці Черкащини, Євгена Букета про проект Вікіекспедиції та стаття Юрія Булки та Миколи Козленка про свободу панорами.

Статті ілюстровані більш ніж сотнею фотографій (своєрідний рекорд для журналу), які, за виключенням архівних, були завантажені на Вікісховище для конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

d092d09cd0a3d090_d09fd180d0b5d0b7d0b5d0bdd182d0b0d186d196d18f_d0b6d183d180d0bdd0b0d0bbd183_d09fd0a3_01

Ведуча презентації Наталія Тимків та гості заходу. Автор фото — Anntinomy, CC BY-SA 4.0

До слова були запрошені присутні автори Руслана Маньковська та Іван Биков, фотограф Наталія Шестакова, упорядники номера — головний редактор журналу Леся Богослов та шеф-редактор Ігор Гирич (працювали у редакції до лютого 2016 року).

«Журнал «Пам’ятки України» присвячений конкурсу «Wiki любить пам’ятки» об’єднав прихильників друкованого видання та інтернет-користувачів з метою популяризації та збереження національної спадщини України. В умовах боротьби з бюрократичною машиною потрібно гуртуватися у громадські інституції для створення альтернативних списків пам’яток архітектури, які потребують охоронного статусу», — зазначила у своєму виступі Леся Богослов.

Руслана Маньковська наголосила, що незважаючи на непоправні втрати протягом ХХ ст. в царині дерев’яного будівництва, Україна тримає першість у світі за кількістю пам’яток сакральної дерев’яної. Однак на облік та під охорону держави взято тільки 18,3%, в контексті фотоконкурсу проблема збереження історико-культурної спадщини набирає особливого розголосу.  «Пам’ятки є матеріалізованою пам’яттю українського народу, яка відображає його світогляд, внесок у світову культуру, а культура за Ліною Костенко «є гуманітарним дзеркалом суспільства». Завдячуючи міжнародному фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», українці своїми роботами гучно репрезентують українську культуру, переконливо демонструють світовий рівень її шедеврів, зокрема, у дерев’яній архітектурі», — сказала  Руслана Маньковська.

Автор фото: Anntinomy, CC BY-SA 4.0

Руслана Маньківська. Автор фото — Anntinomy, CC BY-SA 4.0

Іван Биков під час представлення своє статті, зазначив, що окрім тексту та власних улюблених фото дерев’яних храмів Київщини, він подав до оприлюднення його авторський перелік збережених дерев’яних церков Київської області, деякі з храмів виявлено саме ним особисто. «Попри 73 роки радянської окупації та поневіряння останніх десятиліть, в Київській області ще існують (у різному стані збереженості ) 92 дерев’яні церкви…. Нам ще є що берегти, щоб не стати Диким Полем…», — зазначив він.

Автор фото: Anntinomy, CC BY-SA 4.0

Іван Биков. Автор фото — Illya, CC BY-SA 4.0

Презентація номеру поєналась з обговоренням стану пам’яткоохоронної справи в Україні, формування альтернативних офіційним переліків памяток, популяризації маловідомої культурної спадщини.

Дякуємо всім учасникам та гостям заходу. Запрошуємо до участі у наступному конкурсі «Вікі любить пам’ятки» у вересні 2016 року!

Більше фото з заходу на Вікісховищі.

Презентація журналу «Пам’ятки України»

ПУ_2_201629 березня «Вікімедіа Україна» запрошує на презентацію журналу «Пам’ятки України» (№2, 2016) зі статтями та фото учасників конкурсу «Вікі любить пам’ятки» про пам’ятки України, а також про сам конкурс та інші проекти організації. Захід відбудеться у Державній науково архiтектурно-будiвельній бiблiотеці імені Володимира Заболотного.

У програмі заходу:

– виступи авторів та упорядників журналу, фотографів;
– обговорення представлених статей;
– обговорення здобутків та перспектив конкурсу.

Ще нам хотілося б поспілкуватися про узаконення «свободи панорами» в Україні, формування бази пам’яток України, реальний стан пам’яткоохоронної справи в Україні.

Серед запрошених до слова: Андрій Щекун (директор  ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» Міністерства культури України), Леся Богослов (головний редактор номера), Іван Биков (архітектор, фотограф), Руслана Маньковська (краєзнавець), Сергій Криниця (фотограф) та інші учасники фотоконкурсу.

Будемо раді почути думки та ідеї всіх присутніх про здобутки та перспективи конкурсу, про кроки, які можна зробити для збереження наших пам’яток, для їхньої популяризації.

Час: 29 березня о 16:00
Місце:  м. Київ, просп. Перемоги, 50 (м. Шулявська). Переглянути на карті.

Довідка:

З 2012 року «Вікімедіа Україна» організовує національний етап міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», метою якого є отримати вільні світлини для ілюстрування статей Вікіпедії. За чотири роки конкурсу було завантажено майже 155 тисяч світлин близько 25 тисяч пам’яток із території України.

Україна двічі посідала перше місце в рейтингу країн за кількістю завантажених на Вікісховище світлин. У 2014 році фото Святогірської лаври Костянтина Брижниченка (Краматорськ) було визнане найкращим серед 321 тисячі робіт із усього світу. У результаті роботи організаційних комітетів конкурсу було створено найповніший на сьогодні загальнодоступний список пам’яток історії, культури, архітектури та археології України.

Конкурс мотивував учасників сфотографувати безліч маловідомих, а також таких, що були втрачені незабаром після фіксації, пам’яток. Деякі учасники не тільки займаються фотографуванням, а й досліджують історію пам’яток, займаються пам’яткоохоронною діяльністю і мали можливість розказати про свої розвідки та відкриття на блозі конкурсу, у статтях Вікіпедії, на церемоніях нагородження переможців тощо.

Результати конкурсу, окрім виставок, були представлені у фотоальбомах. Але цього року, який для української частини «Вікі любить пам’ятки» буде ювілейним, п’ятим, ми вирішили розказати про ту титанічну роботу, яку виконували протягом цього часу волонтери, організатори, учасники, ще й на сторінках науково-популярного, ілюстрованого видання —  «Пам’ятки України», що виходить із 1989 року.

 

Фотофлешмоб на підтримку закону про свободу панорами

Шевченко у Канаді й в Україні3 лютого законопроект про свободу панорами #1677 отримав схвалення профільного комітету Верховної Ради. Далі цей законопроект має бути проголосований у Верховній Раді. Нагадаємо, що це необхідно, аби українське законодавство дозволяло зйомки будівель та скульптур, які знаходяться в громадському місці та публікацію таких зображень.

Запрошуємо всіх наших прихильників, усіх, хто хоче мати право на здобутки своєї культури, продемонструвати підтримку прийняття поправки до законодавства та стати учасником флешмобу.

Для цього сфотографуйтеся на фоні відомої сучасної пам’ятки Вашого населеного пункту з написом «Свобода панорами #1677 ‪#‎freepanorama‬» та надішліть світлину на wm-ua[at]wikimedia.org, щоб ми заштрихували й виклали у соцмережах.

Ви також можете самостійно заштрихувати об’єкт, захищений авторським правом, та опублікувати з хештегами #freepanorama ‪#‎законопроект1677‬ ‪#‎свободапанорами‬

Основне місце для флешмобу — Facebook, але якщо Ви публікуватимете свої дописи в інших соцмережах, ми будемо тільки вдячні. Чим більше людей підтримає користь цієї зміни, тим краще.

Фото учасників флешмобу:

 

Завантажити файл з написом 

Читати більше на сайті: http://freepanorama.org.ua

Вікіфлешмоб закінчився — рух триває!

З 29 по 31 січня проходив триденний Вікіфлешмоб з написання статей до Вікіпедії. Акцію було присвячено потрійній річниці: у січні відзначила свій 15-й день народження англійська Вікіпедія, 8-й день народження – кримськотатарська, а в суботу, 30 січня, виповнилося 12 років українській Вікіпедії.

Усі охочі, незалежно від місця перебування, могли написати статтю до Вікіпедії, а мешканці кількох українських міст також мали нагоду завітати на вікімарафони – зустрічі досвідчених вікіпедистів та новачків, – щоб разом поредагувати Вікіпедію, обмінюючись досвідом і допомагаючи одне одному.

Під час вікімарафону у Києво-Печерському заповіднику. Автор фото — Anntinomy, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Під час вікімарафону у Києво-Печерському заповіднику. Автор фото — Anntinomy, ліцензія CC-BY-SA-4.0

29 січня в рамках Вікіфлешмобу з ініціативи Міністерства культури України, члени «Вікімедіа Україна» провели тренінг з редагування Вікіпедії для працівників кількох столичних музеїв. Публічні заходи у Києві також відбулися на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Спочатку вікіпедисти отримали змогу вільно пофотографувати Лаврські будівлі, далі відбувся прес-брифінг та відкрилася виставка фотографій-переможців конкурсів «Вікі любить Землю» і «Вікі любить пам’ятки» 2014-2015 років у Лаврській дзвіниці. Після цього учасники флешмобу перемістилися до приміщення з інтернетом та долучилися до написання статей у рамках Вікіфлешмобу.

Приємно, що статті у Вікіпедію написали і наші фотографи: Сергій Криниця — про церкву Святої Параскеви П’ятниці у селі Бакирівка на Сумщині, Xsandriel — про кам’яницю Коломийську у Львові, Юрій Репало — про Різдвяно-Богородицьку церкву у селі Ціпки в Полтавській області, та інші.

Церква Святої Параскеви П'ятниці. Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Церква Святої Параскеви П’ятниці. Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Дякуємо всім за те, що долучаєтеся! Нагадуємо, що статті у Вікіпедію можна писати щодня 😉 Більше про події до дня народження Вікіпедії у різних містах можна почитати тут.

Якщо ви бажаєте допомогти з подібними заходами у майбутньому, напишіть на board[at]wikimedia.in.ua.

Прикро, прикро, прикро…

31 грудня в блозі ODESSA INCOGNITA я надрукував фотозвіт з походу, який відбувся 1 січня 2013 року селами Овідіопольского району Одеської області за маршрутом Peterstal — Josefstal — Mariental — Neuburg — Alexanderhilf (стародавні німецькі села). За годину надійшов коментар мешканця села Новоградівка (Neuburg):

Давненько ви, мабуть, їздили. На церкві Бейтельшпахера (Новоградківка, Нейбург) ще навесні впав дах. Голова місцевої райдержадміністрації, не придумав нічого кращого, як позбирати сміття навколо кірхи. На моє запитання: «Кому належить будівля?» — відповів: «Не знаю».

Ось так руйноється культурна спадщина, унікальні об’єкти з потужним туристичним потенціалом. Більше ніж півроку про цю подію ніхто навіть не згадував.

Лютеранська кірха в селі Нейбург була побудована у 1903–1904 роках представником саксонської школи зодчества, архітектором Християном Бейтельспахером. Будівля не використовується з 2000-го року.

Наостанок слова мешканця села, якій надіслав нам світлини кірхи зі зруйнованим дахом:

Прикро було, коли заборонили службу.
Прикро було, коли викинули орган.
Прикро було, коли зруйнували дзвіницю.
Прикро було, коли спотворили фасад.
Прикро було, коли танцювали у церкві.
Прикро було, коли вирвали з м’ясом усе, що було металевого.
Прикро було, коли жодного вікна не залишилось.
Тепер прикро — бо дах впав.
Завтра буде прикро, бо впадуть стіни…

DSC04551 DSC04552 DSC04559 DSC04561 DSC04562

Дмитро Жданов, керівник проекту ODESSA INCOGNITA,
фото: Сергій Гордишев з села Новоградівка

PS. Ми писали про подібну історію з Миколаївською кірхою — там теж не знали, кому вона належить…