Найкраще відео 2019

Цього року серед інших спецномінацій, представлених вперше, з’явилася ще одна — «Відео». Це відкрило нові можливості перед учасниками, зокрема серед власників коптерів. Вже завершено оцінювання і ми з радістю оголошуємо переможців! Журі спецномінації складалося з активних вікіпедистів, що мають досвід роботи з відео: Олексієм Василюком, Олександром Гавриком та Антоном Обожиним.

Перше місце посіло відео користувача AlexanderVovck на якому відзнято пам’ятку «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра». Як сказав Олексій Василюк, один з членів журі: «Неймовірно гарна ідея і дуже складне виконання з переміщенням кадру в часі і просторі…». AlexanderVovck цьогоріч вперше брав участь у конкурсі «Вікі любить пам’ятки».

Друге та третє місця розділили між собою Дмитро Феняк та AlexanderVovck.

На відео Дмитра Феняка можна побачити Білгород-Дністерську фортецю, також відому як Аккерманська фортеця — історико-архітектурну пам’ятку XIII–XV століть, розташовану в місті Білгород-Дністровський Одеської області. Антон Обожин відмітив важливий момент, який допоміг перемогти цій роботі: «об’єкт демонструється із трьох різних сторін». Дмитро Феняк також вперше бере участь в конкурсі «Вікі любить пам’ятки»

Інше відео користувача AlexanderVovck, яке ділить 2 та 3 позиції, демонструє Комплекс Києво-Печерської лаври (Національний заповідник Києво-Печерська Лавра) — визначну пам’ятку історії та архітектури, внесену до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Олександр Гаврик відмітив високу якість відео. Олексій Василюк зазначив, що «…витримка фотографа, вміле володіння софтом, художній смак і погода злились воєдино».

14 грудня — церемонія нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» 

Церемонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відбудеться 14 грудня 2019 року (субота) у Києві. На захід запрошуємо призерів за всіма номінаціями, учасників фотоконкурсу, членів журі. Подія відбудеться у Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе (вул. Андріївський узвіз, 21), початок о 13:00.

У програмі заходу: презентація підсумків конкурсу, оголошення рейтингу та нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток, нагородження переможців спеціальних номінацій «Млини», «Відео» та «Єврейська спадщина».

Цього року в українській частині конкурсу 336 авторів завантажили понад 30 000 світлин — найбільшу кількість фото серед усіх країн-учасниць. 

Мета конкурсу — отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії — вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей з усього світу. А також привернути увагу українців до культурної спадщини, пізнати забуті чи маловідомі сторінки своєї історії. Ми намагаємося привернути увагу до стану пам’яток, задокументувати їх, популяризувати, поширити знання про них — за вісім років волонтери започаткували перший онлайновий реєстр пам’яток України, організовували фотовиставки робіт у Києві та в різних регіонах України, були видані фотоальбоми та інші матеріали.

Урочиста церемонія нагородження пройде в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе, в будинку, де у 1911 році працював над проєктом пам’ятника княгині Ользі майбутній видатний український скульптор, кінорежисер і драматург, народний артист України І. П. Кавалерідзе. У музеї експонуються проєкти пам’ятників, станкові скульптури, в яких скульптор звертається до образу Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Льва Толстого, Федора Шаляпіна, Лесі Українки, Миколи Амосова та інших видатних особистостей. Також в музеї експонуються матеріали, які висвітлюють життєвий та творчий шлях І. Кавалерідзе.

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wlm @ wikimedia.org.ua або телефонувати за номером 066 569 6135 (Антон Процюк).

Переможці та члени журі будуть запрошені персонально. Реєстрація на захід — обов’язкова (якщо ви не отримали запрошення, для реєстрації пишіть на електронну адресу оргкомітету).

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроєктах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. Конкурс проходить у понад 50 країнах світу регіональними відділеннями Фонду Вікімедіа та волонтерами спільноти Вікімедіа, в тому числі в Україні — громадською організацією «Вікімедіа Україна». В Україні цього року проходив восьмий раз. Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано майже 35 тисяч пам’яток із території України (39%), взяло участь майже 3500 осіб (від аматорів до професіоналів). Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроєктів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Найкращі фото Закарпатської та Хмельницької областей 2019 року

Продовжуємо знайомити вас із обласними переможцями. Цього разу розповідаємо про найкращі фото Закарпатської та Хмельницької областей.

Переможцем номінації «Найкраща світлина Закарпатської області 2019» в українській частині найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» стало фото Угочанського замку, інші назви — Виноградівський замок, замок Канків. Він розташований біля підніжжя Чорної Гори, на околиці міста Виноградова Закарпатської області. Зробив і завантажив до Вікісховища фото Микола Кальченко. 

«Цікаве, нестандартне фото, практично монохром. Дуже виразна композиція та сніг, що йде під час зйомки, створюють сильну емоційну атмосферу та “історію” об’єкта та зображення», прокоментувала членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

Наталія Лиштва, членкиня журі, архітекторка, також вважає фото «цікавим, графічним».

Зображений замок мав форму чотирикутника (46,9 x 44,8 м) з масивними квадратними вежами по кутах, мав велику в’їздну браму. П’ята башта була над брамою. До нашого часу збереглись лише два фрагменти замку, звідусіль оточені присадибними ділянками та виноградниками. На жаль, руйнування замку продовжується дотепер.

Цього року учасники конкурсу сфотографували 221 пам’ятку із Закарпаття і завантажили до Вікісховища 664 їхніх фото. Загалом у списку пам’яток Закарпатської області є понад 751 об’єкт культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 511 пам’ятку (68%).

За вісім років конкурсу 225 учасників завантажували фото пам’яток культурної спадщини Закарпатської області, цього року — 29 конкурсантів.

2018 року переможцем обласної номінації стало фото із зображенням Палацу графів Шенборнів у Мукачівському районі, 2017 — світлина напівзруйнованого Невицького замку біля села Кам’яниця Ужгородського району.

Найкращим фото Хмельницької області 2019 року журі конкурсу обрало панораму Кам’янець-Подільської фортеці. Її автором є Вадим Постернак. За вісім років конкурсу світлини цієї найвідомішої пам’ятки Хмельниччини шість разів ставали переможцями обласної номінації, зокрема у 2017 та 2018 роках. А ще минулого року знімок фортеці увійшов до ТОП-10 української частини «Вікі любить пам’ятки» у загальній номінації.

Людмила Строцень, членкиня журі, краєзнавиця, прокоментувала роботу так: «Цікаво виглядає з туманом,  нестандартний ракурс, замок бачимо повністю. Кольори тішать».

Василь Мельниченко, член журі, фотограф, назвав світлину досить вдалою і оригінальною.

Кам’янець-Подільська фортеця є візитівкою свого краю та однією із найбільш впізнаваних пам’яток культурної спадщини України. А також є однією із найбільш фотографованих  в рамках конкурсу, за вісім років конкурсу було завантажено 641 світлину! Фортеця є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець», що належить до «Семи чудес України».

У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 633 пам’ятки з Хмельницької області. Завдяки конкурсантам Вікісховище поповнилося на 1618 фото. У списку пам’яток Хмельницької області є понад 3888 об’єктів культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 1594 пам’ятки (40%).

За вісім років конкурсу 324 автори завантажували фото пам’яток культурної спадщини Хмельницької області, цього року — 40 учасників.

Зустрічайте першого обласного переможця: найкраще фото Рівненської області

Цьогорічних переможців у номінації «Найкраща світлина області 2019» починаємо оголошувати з найкращого фото Рівненської області, світлини Троїцького монастиря-фортеці. Він розташований у селі Межиріч, Острозького району Рівненської області. Зробив і завантажив до Вікісховища знімок Андрій Мозоль. Раді вітати Андрія з перемогою у номінації!

Переможцем стає світлина, на якій зображений Межиріцький монастир — архітектурний ансамбль монастирських будівель XVI–XVII століть у Межирічі на Волині, нині Острозького району Рівненської області. Зведення головного монастирського храму — Троїцької церкви, пов’язують із храмобудівною діяльністю князя Костянтина Острозького. Другий рік поспіль світлина, на якій зображена Троїцька церква (проте вже екстер’єр, разом з муром, а не її внутрішнє оздоблення) стала найкращим фото Рівненської області. Пам’ятка занесена до Державного реєстру національного культурного надбання. Вона вважається найвеличнішою зі збережених фундацій князів Острозьких.

Знімок коментує член журі, фотограф Сергій Зисько: «Досить якісна світлина. Приємна робота, на якій немає нічого зайвого.»

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця: «Фото має гарну композицію, вдало підібране освітлення, насиченість кольору. Світлина справляє сильне емоційно-художнє враження.»

Цього року учасники конкурсу сфотографували 164 пам’ятки з Рівненщини і завантажили до Вікісховища 673 їхніх фото. Загалом у списку пам’яток Рівненської області є понад 2105 об’єктів культурної спадщини, за вісім років конкурсу було сфотографовано 721 пам’ятку (34%). Усього за вісім років конкурсу 160 учасників завантажували фото пам’яток культурної спадщини Рівненської області, цього року — 21 конкурсант.

У 2016 і 2017 роках найкращими фото Рівненської області ставали світлини Новомалинського замку, а точніше, його каплиці.

Інтерв’ю з організаторкою мандрівної фотовиставки Олею Нестеренко

Оля Нестеренко — волонтерка, патрульна української Вікіпедії, координаторка мандрівної фотовиставки «Вікі любить пам’ятки» — у 2019 році організувала 12 експозицій світлин-переможців фотоконкуру «Вікі любить пам’ятки» у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за 2017 та 2018 роки, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина».

 26 світлин 12 авторів прикрашали музеї та бібліотеки, фото милувалися у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницькому, Херсоні, Миколаєві, Вінниці, Одесі, Дніпрі та Знам’янці. Від сьогодні, 11 листопада, виставку зможуть побачити мешканці Роздільної, Одеської області.Що надихає Олю займатися цим проєктом, які виставки запам’яталися їй найбільше, та що ви можете зробити, якщо хочете побачити світлини у своєму місті — дивіться у відеоінтерв’ю.

Текстова версія:

Як виникла ідея робити мандрівну фотовиставку?

Ідея «подорожі фотографій» конкурсу «Вікі любить пам’ятки» не моя. Вже кілька років світлини після церемонії нагородження, яка відбувається наприкінці року в Києві, експонувались в інших містах. 

Чому саме ви вирішили цим зайнятися?

Не було координатора, конкретного маршруту чи міст. Якщо знаходився волонтер, який хотів, щоб виставка приїхала в певний населений пункт — фотографії туди їхалиОскільки я працюю в бібліотеці, то наприкінці 2018 року мені спало на думку налагодити тісніше співпрацю «Вікімедіа Україна» та закладів культури (музеї, бібліотеки) через ініціативу БоГеМА, яка діє у нашій організації.

Як ви виходите на локації, які приймають фотовиставку?

Оскільки ми проводили багато заходів у співпраці з бібліотеками (вікімарафони, конкурси для бібліотекарів)у нас є база контактів, на які я надсилала інформацію про зголошення на мандрівну виставку. Також інформацію ми публікували на сторінках наших проектів, у розсилці. Так і знайшли охочих.

У чому полягають основні труднощі співпраці з приймаючою стороною?

Труднощі виникають завжди, де є людський фактор, у будь-якому проєкті, тут головне питання як їх вирішити. Починається усе з пересилки, тобто робота Нової пошти, яка на жаль не завжди спрацьовує добре. Далі йдуть організаційні питання. Наче домовляєшся з приймаючою стороною про одне, але потім на фото бачиш зовсім інше. Це стосується як представлення самої виставки, так і її відкриття та співпраця з місцевими ЗМІ, які не публікують інформацію про перебування виставки у їхньому населеному пункті (можливо тому що її не надсилали зовсім, хоча інформацію про виставку, прес-анонс, банер та афіші ми розробляємо та надсилаємо кожному).

Що треба зробити тим, хто хоче, аби виставка фото приїхала в їхнє місто?

Треба написати на електронну пошту конкурсу «Вікі любить пам’ятки» — wlm@wikimedia.org.ua, вказати приблизні дати (місяць), приміщення, де буде експонуватися виставка та контактну особу.

Яке приймаюче місто вам найбільше запам’яталося?

Мені найбільше запам’яталося два міста — Миколаїв та Вінниця. У Миколаєві виставку приймала обласна бібліотека і зробила це на високому рівні. Працівники бібліотеки гарно представили світлини для перегляду, робили багато анонсів про фотографії та сам конкурс у ЗМІ (виступали також на місцевому телебаченні), протягом перебування виставки у їхньому місті проводили багато заходів для популяризації конкурсу.

А Вінниця мені запам’яталась тим, що це невелика бібліотека-філія, але також дуже гарно рекламували сам конкурс та мандрівну виставку серед своїх читачів, серед громади свого міста.

Куди виставка попрямує далі? 

Далі виставка попрямує у місто Роздільна Одеської області, де буде експонуватись у музеї. (До речі, саме сьогодні, 11 листопада 2019 року, виставка в Роздільній розпочала свою роботу).

Що вам найбільше подобається у цьому проєкті? Від чого отримуєте задоволення?

Мені подобається, що через світлини, різні люди, а можливо і потенційні учасники дізнаються про конкурс. Також мандрівна фотовиставка вкотре покаже красу України, її пам’ятки, приверне увагу до збереження культурної спадщини. Звісно, я отримую задоволення від цього, інакше я би цим не займалась.

 

На 2020 рік виставка шукає нового волонтера чи волонтерку. Ця людина з любов’ю та наснагою буде співпрацювати з новими локаціями та робитиме так, аби мандрівна фотовиставка радувала якомога більше людей в різних куточках України. А можливо і світу;) Маєте бажання поволонтерити та долучитися до проєкту? Пишіть на wlm@wikimedia.org.ua. Чекаємо з нетерпінням!

Спецномінація «Млини»: оголошуємо переможців

Журі спеціальної номінації «Млини» завершило свою роботу, і ми раді оголосити підсумки!

Нагадаємо, що спецномінацію «Млини» в рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» започаткувала Українська Млинологічна Асоціація (УМА). Журі очолила Олена Крушинська — краєзнавець, авторка низки книжок про пам’ятки України, член УМА і Міжнародного млинологічного товариства (The International Molinological Society, TIMS). До журі також увійшли Президент TIMS Віллем ван Берґен і багаторічний лауреат нашого конкурсу Сергій Криниця. УМА вже підготувала для переможців призи, зокрема — видані цього року за підтримки Українського культурного фонду «Український млинологічний журнал» (304 сторінки, 545 ілюстрацій), що містить понад 40 статей українських та іноземних авторів, і комплект з 30-ти авторських листівок «Вітряки України» з чудовими малюнками художника Олега Яриніча. Зі свого боку TIMS запропонувало відзначити переможців, опублікувавши фотографії-призери в журналі «International Molinology», який отримують понад 500 членів Товариства у 30-ти країнах світу, та в електронному бюлетені TIMS E-News.

У конкурсі могли брати участь фотографії вітряних, водяних, парових та інших млинів, як дерев’яних, так і мурованих, будь-якої міри збереженості — від діючих до напівзруйнованих. До списку було включено і ті об’єкти, що охороняються як пам’ятки, і ті, що поки не мають охоронного статусу. До конкурсу долучилися 60 учасників, завантаживши 851 фотографію 184 млинів. Більше про статистику та її цінність — голова журі Олена Крушинська:

«Усе збіглося так, що 2019 рік став справжнім роком млинів. На нього припала десята річниця млинології, якщо рахувати від першої конференції з традиційного млинарства у Черкасах 2009 року, коли ми розпочали співпрацю з TIMS, дізналися про існування окремої міждисциплінарної галузі знань — млинології (англ. molinology), і вирішили започаткувати свою асоціацію та науковий журнал. Цього року нам вдалося вибороти грант УКФ на видання другого випуску „Українського млинологічного журналу“ великим накладом, так, щоб можна було забезпечити примірниками бібліотеки та музеї, нинішніх і потенційних однодумців у справі дослідження і збереження млинів. Співпраця з „Вікі любить пам’ятки“ стала ще одним важливим кроком уперед, і я поясню чому. Для того, щоб запровадити спецномінацію, необхідно було виконати завдання, яке назріло дуже давно і за яке страшно було й братися — скласти максимально повний список нині існуючих млинів, перевернувши всі розрізнені джерела інформації, які лиш є. Тут нам підставив плече Олександр Михайлик, засновник фейсбук-групи „Водяні, парові, вітряні млини України та інших країв. Він ретельно переглянув обидва випуски млинарського журналу, сотні постів та публікацій в інтернеті й надіслав організаторам конкурсу перелік нових об’єктів, які було додано до конкурсних списків. Долучилося й чимало інших користувачів учасників, адже в оголошенні про початок конкурсу ми закликали всіх надсилати інформацію про відсутні у списках млини.

У результаті ми отримали безцінну річ: максимально повний на сьогодні список українських млинів. Його можна переглянути за посиланням: Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Млини. До нас млини ніхто ніколи не рахував, адже вони здебільшого навіть не вважаються пам’ятками. Зараз у списках — 564 млини, з них 298, тобто більше половини, були додані саме тепер, у процесі конкурсу. Це надзвичайний успіх. Тепер ми маємо уявлення бодай про приблизну кількість млинів в Україні – нараховано близько 150 вітряків (з них близько 30-ти — в музеях просто неба), близько 360 водяних і 110 парових млинів. Зрозуміло, що ця статистика не є вичерпна, відповідно, додаватимуться нові об’єкти – але це вже чудова основа. Крім того, для 184 млинів з цього переліку, а це третина, були завантажені фотографії — загалом 851. Порівняно з повною відсутністю бази даних по млинах дотепер це — прорив».

Сергій Криниця так прокоментував рівень фотографій у спецномінації:

«Цьогорічна спецномінація „Млини“ у рамках конкурсу „Вікі любить пам’ятки“ приємно вразила як кількістю поданих на конкурс світлин і кількістю об’єктів млинів різного типу, так і якістю фотографій. Мені, як члену журі і основного конкурсу, і спецномінації, подекуди важче було працювати саме в спецномінації з огляду на кількість поданих учасниками світлин і високу якість та художність зображень, поміж яких довелося вибирати найкращі. Саме тому журі вирішило не обмежуватися стандартними трьома місцями по 1 світлині, а обрати у переможці одразу 7. Перше місце (і то так співпало, бо обидва фото претендували на найвищі рейтинги) було віддане серії з двох фотографій того самого вітряка».

Про свої враження від конкурсу і фотографії-переможці — Віллем ван Берґен: «Завдяки конкурсу і фахівці, і ті, хто вперше зіткнувся з цією темою, отримали великий масив візуальної інформації про млини України: їхні типи, теперішній стан, природне і архітектурне оточення, а також конструкцію млинів і технології, що у них використовувалися. До того ж маловідомі млини раптом опинилися у центрі уваги, і це чудово.

Переможцями виявилися світлини вітряка у Ямищі. Особливо слід відзначити ширококутне фото, зроблене зсередини, воно наочно демонструє геніальний спосіб, в який будувалися такі млини.

Друге місце посіли дві знімки: фотографія водяного млина у Брацлаві, що показує, наскільки досконало млин вписано у ландшафт, і фотографія вітродвигуна у Грищенцях з автобусом у кадрі чудовий кадр, який міг бути зроблений лише в Україні.

Третє місце поділили між собою три світлини. Перша фотографія вітряного млина в Пустовітах, не так давно відновленого до діючого стану. Вона підтверджує, що і в інших млинів України є надія, і вони ще можуть бути збережені для майбутніх поколінь. Друга фотографія вітряка у Теклині, який так пасує до цього ландшафту і який має бути видно здалеку, за багато кілометрів. І, нарешті, мій особистий фаворит, стовповий вітряк у засніженому краєвиді музею в Пирогові просто дуже красиве фото.

Я б хотів закликати усіх фотографів продовжити фіксувати млини України на світлинах. Поступово це допоможе зробити млини відомішими пам’ятками, а відтак стане можливим здобути кошти для їхнього збереження і реставрації».

Також окремо хотіли б відзначити активних учасників спеціальної номінації. Десять авторів, які завантажили світлини найбільшої кількості млинів:

  • Олександр Мальон (38 об’єктів)
  • Користувач Олекса-Київ (36 об’єктів)
  • Вадим Постернак (32 об’єкти)
  • Сергій Венцеславський (18 об’єктів)
  • Денис Вітченко (16 об’єктів)
  • Ольга Лобода (10 об’єктів)
  • Користувач Dniprovych (8 об’єктів)
  • Крістіна Федорович (8 об’єктів)
  • Користувач Vi Ko (7 об’єктів)
  • Світлана Дячок (6 об’єктів)

Статистику за всіма учасниками спецномінації можна переглянути тут.

Тож вітаємо переможців спеціальної номінації! Та дякуємо всім учасникам, які не тільки вантажили світлини, а й додавали інформацію до списків та виправляли помилки. Сподіваємося, що ця спецномінація стане постійною у нашому конкурсі.

Виставка «Пам’ятки України» у Роздільній

11—29 листопада до Роздільнянського районного народного історико-краєзнавчого музею приїде мандрівна виставка світлин-переможців фотоконкуру «Вікі любить пам’ятки» у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за 2017 та 2018 роки, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина». Всього на виставці буде представлено 26 світлин 12 авторів: як професіоналів, так і аматорів.

Українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments протягом останніх восьми років проводить громадська організація «Вікімедіа Україна». Мета конкурсу — отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії — вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей з усього світу.

Роздільна — вже дванадцята зупинка мандрівної виставки. Раніше нею милувалися у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницькому, Херсоні, Миколаєві, Вінниці, Одесі, Дніпрі та Знам’янці.

З 1 по 30 вересня проходив восьмий конкурс «Вікі любить пам’ятки». Цього року за кількістю поданих світлин Україна посідає перше місце у світі. Вже зовсім скоро стануть відомі найкращі фотографії 2019 року.

Загалом протягом 2012—2018 років у рамках конкурсу було завантажено понад 250 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів). Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

На Одещині є понад 2771 об’єкт культурної спадщини, за сім років конкурсу було сфотографовано 1909 пам’ятку (68%). У списку пам’яток є і чотири об’єкти з Роздільнянського району, усі вони мають свої конкурсні фото.

Виставка буде діяти з 11 до 29 листопада 2019 року. 13 листопада об 11:00 — презентація виставки.

Музей працює із понеділка по п’ятницю з 8:30 до 17:30, субота та неділя — вихідні.
Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm@wikimedia.org.ua

Відзнака найактивнішому авторові спеціальної номінації «Млини»

Цього року публікацію переможців та відзначених у рамках фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» розпочнемо із… сюрпризу. Олександр Михайлик, засновник групи у Фейсбуці «Водяні, парові та вітряні млини України та інших країв», вирішив долучитися до спеціальної номінації «Млини» не тільки як учасник, а як і  представник (та засновник) групи, й нагородити особливою відзнакою одного із авторів чи авторок — за активність і якісні світлини.

Олександр Михайлик згадує свою власну історію зацікавлення млинами так:

«Перше знайомство із млинами, а це був вітряк, відбулося у моєму дитинстві, далекого 1998 року. Тоді під час відпочинку у селі Гінці Лубенського району Полтавської області я майже щодня проходив повз старий вітряк, що стояв на узгір’ї попід старим кладовищем. Враження від потемнілого від часу крилатого велета закарбувалися у моїй пам’яті. На жаль, тоді якось ніхто не здогадався зробити фото вітряка…

Наступне знайомство, цього разу із водяними млинами, відбулося 2012 року, коли я відвідав село Синява Рокитнянського району на Київщині. Ця подорож відкрила мені світ водяних млинів Надросся та Приірпіння. Потім були відвідані млини у Шамраївці, Тетієві, Городищі-Пустоварівському, Щербаках, Півнях, Ружині, Бушевому, Карабчиєві, Зрайках… Траплялися і парові млини в містах та містечках. Отак потрошку формувався інтерес до цих дивовижних пам’яток, здебільшого занедбаних і всіма забутих…»

Цього разу захотілося не тільки побачити їх самому, а й задокументувати. Маючи фотографії, з’явилося бажання цим поділитися з іншими. Він описує це так:

«Звісно, усі млини було ретельно сфотографовано, було зацікавлення дізнатись про них більше, скласти якийсь перелік млинів. Згодом виникло бажання поділитися у Фейсбук-спільноті фотографіями млинів. Але виявилося, що спеціальної групи, присвяченої млинам, просто… немає. Були групи про залізничні станції, водонапірні башти, промислові споруди, а от про млини не було…»

Це спонукало його створити групу для однодумців — 20 червня 2016 року він заснував «Водяні млини басейну річки Рось». Але десь із рік група була майже мертвою — крім власних фото Олександра там більше нічого не було… Потім йому порадили розширити її тематику «до млинів взагалі»: у травні 2018 він змінив назву групи на «Водяні млини річок України», а потім, у червні 2018, — «Водяні млини річок України та інших земель», а згодом ще розширив тематику й зупинився на назві «Водяні, парові та вітряні млини України та інших країв». Під такою назвою група існує й донині. Завдяки розширенню теми вона стала дуже популярною. Станом на кінець жовтня група налічує понад 600 учасників, там вже викладено понад 1 тисячу фотографій млинів — сучасних та історичних.

Спеціальна номінація «Млини» надихнула Олександра Михайлика на те, щоб оголосити відзнаку для конкурсантів «Вікі любить пам’ятки» від групи. Після перегляду усіх світлин, поданих у рамках номінації, переможцем було обрано Олександра Мальона. По-перше, за активність учасника — 50 світлин його авторства було серед другого раунду оцінювання у межах спецномінації. По-друге, фото Олександра Мальона є якісними — вони «яскраві, світлі, чіткі, млини гарно відзняті».

Сам Олександр Мальон своє захоплення млинами прокоментував так:

«У мене є особливий інтерес до млинів. Я вже більше п’яти років мандрую, вивчаю їх. Я є фаном інженерних конструкцій, винаходів, в тому числі млинів усіляких видів, башт водогонів, маяків, мостів».

Організаційний комітет вітає Олександра Мальона із черговою відзнакою у нашому конкурсі, і ми бажаємо обом Олександрам мати натхнення, час та бажання продовжувати документувати млини й загалом нашу культурну спадщину!

 

Вибір світлин для ілюстрування — Олександра Михайлика.

Довідково: Олександр Михайлик краєзнавець, мандрівник. Перші києвознавчі розвідки були опубліковані у 2006 році в районній газеті Солом’янського району міста Києва «Солом’янка». Києвознавчі дослідження Києва та краєзнавчі дослідження України «дали життя» книгам, присвяченим районам Києва, а також сакральній спадщині Київщини та Житомирщини і Чорнобильської зони відчуження. Бере участь у радіопередачах («Подорожник», «Мій Київ», «Пункт призначення») та телепрограмах («Прогулянки містом», «Київські історії» та інших), присвячених Києву та подорожам Україною, в тому числі Київщиною, де розповідає про цікаві місця Києва та України. З 2007 року зацікавився архітектурною спадщиною України. З 2012 року — постійний учасник фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Виставка «Пам’ятки України» у Знам’янці

9—31 жовтня відвідувачі Знам’янської міської центральної універсальної бібліотеки зможуть побачити світлини-переможці фотоконкуру «Вікі любить пам’ятки» у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за 2017 та 2018 роки, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина». Всього на виставці буде представлено 26 світлин 12 авторів: як професіоналів, так і аматорів.

Протягом останніх восьми років «Вікімедіа Україна» проводить українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments. Мета конкурсу — отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії — вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

Знам’янка — вже одинадцята зупинка мандрівної виставки. Раніше її бачили у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницькому, Херсоні, Миколаєві, Вінниці, Одесі та Дніпрі.

З 1 по 30 вересня проходив восьмий конкурс «Вікі любить пам’ятки». Цього року за кількістю поданих світлин Україна посідає перше місце у світі. Вже зовсім скоро стануть відомі найкращі фотографії 2019 року.

Загалом протягом 2012—2018 років у рамках конкурсу було завантажено понад 250 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів). Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

На території Кіровоградської області є понад 2,1 тис об’єктів культурної спадщини, за сім років конкурсу було сфотографовано більш ніж половина — 1169 (53%). У списку пам’яток є і 25 об’єктів зі Знам’янки, з них уже 22 мають свої конкурсні фото.

Виставка буде діяти з 9 до 31 жовтня 2019 року. 16 жовтня о 15:00 — презентація виставки.

Бібліотека працює із суботи по четвер, з 8:00 до 17:00, п’ятниця, субота — вихідні. Вхід вільний.
Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm@wikimedia.org.ua

«Варчилось…»[1]

Губківський замок, Рівненська область. Автор фото — Дмитро Трофимчук. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Отже, половина конкурсу вже позаду. Ще зовсім небагато — два тижні — і прийом робіт завершиться. Саме час підвести перші підсумки. На лічильнику — понад 14100 фото. Україна — поки ще перша у світі за кількістю завантажень, за нами Італія (9600), Німеччина (8400), Росія (7200) та Великобританія (6000)[2]. В українській частині взяло участь 198 учасників, з них 73 (37%) зареєструвалися після початку змагання[3]. Але це далеко не вся статистика, що нас цікавить.

Наприклад, нам важливо, щоб були представлені всі регіони України. І не тільки великі міста. Ми щороку просимо обласні державні адміністрації поширювати інформацію на своїх ресурсах і у регіонах — і ми намагаємося моніторити публікації. Нам значно складніше моніторити ту інформацію, що наші учасники та прихильники поширюють у своїх колах, але знайте, що ми дуже вдячні усім тим, хто нас підтримує таким чином!

Також нам би дуже хотілося, щоб більше додавалося об’єктів, які раніше ще не фотографувалися. Тому цього року ми ще трохи змінили правила нарахування балів за сфотографовані пам’ятки. Але ще точно є куди рости у цьому плані… Але ми й не хочемо повністю відбити бажання знімкувати те, що вже представлено у конкурсі і загалом. Нагадаємо, що пам’ятки, все ж, міняються… І часто — не в найкращу сторону. До слова, ми ще 2015 року писали на блозі про одну із пам’яток, яку дуже люблять усі фотографувати — «Кам’янець-Подільська фортеця на всі випадки життя». Як бачите, вона — міняється. Різні пори року, різні пори доби, різні роки… І все ж вона поступається Хотинській фортеці, яка є безсумнівним лідером за кількістю конкурсних світлин за ці 8 років[4].

Для нас залишається викликом отримувати дані щодо переліків пам’яток — і ми вже писали про Дніпропетровську ОДА та окремі районні державні адміністрації області — вже восьмий рік ніхто в області не володіє інформацією… А якщо пощастить отримати відповіді — бракує часу чи волонтерів обробити їх вчасно. Тож ми просимо допомогти. Наступним рівнем буде виправляти помилки, які траплятимуться на всіх рівнях: ОДА не те написали, ми не те внесли, учасники не те сфотографували…

І вперше цього року ми сформували статистику не тільки за регіонами, а й за районами та містами у цих регіонах — цікаво ж знати, які райони майже зовсім не представлені у конкурсі… І може спробувати зосередитися на них наступного року.

За першу половину цьогорічного конкурсу завантажено світлини понад 6100 пам’яток[5]. У таблиці нижче наведено статистику за регіонами: кількість об’єктів у конкурсних списках (і ми пам’ятаємо, що це за даними, які є у нас); скільки з них було сфотографовано за 8 років конкурсу (точніше за 7,5, адже конкурс цього року ще триває); кількість пам’яток, фото яких завантажені за першу половину конкурсу; кількість авторів (завантажувачів). Станом на зараз у нас представлені пам’ятки усіх регіонів України.

Область чи регіон Списки Є фото Об’єкти
(2019)
Автори
(2019)
Київ 3843 3538 (92%) 644 34
Львівська 4967 4034 (81%) 542 25
Івано-Франківська 3724 1285 (34%) 533 18
Вінницька 4030 1494 (37%) 362 14
Полтавська 3396 1469 (43%) 326 18
Сумська 2034 1069 (52%) 315 16
Запорізька 1730 890 (51%) 270 12
Харківська 4820 1450 (30%) 267 17
Тернопільська 4752 1775 (37%) 266 23
Хмельницька 3888 1557 (40%) 259 25
Черкаська 2686 1133 (42%) 250 20
Чернігівська 5706 951 (16%) 238 20
Кіровоградська 2171 1169 (53%) 230 10
Одеська 2771 1909 (68%) 209 16
Київська 2156 1129 (52%) 209 18
Дніпропетровська 6730 1117 (16%) 197 10
Донецька 7404 955 (12%) 172 13
АР Крим 4187 872 (20%) 141 7
Волинська 3484 1085 (31%) 138 12
Чернівецька 1300 854 (65%) 121 14
Херсонська 1526 415 (27%) 100 7
Житомирська 3507 972 (27%) 96 10
Рівненська 2105 715 (33%) 79 10
Закарпатська 727 509 (70%) 75 13
Луганська 1025 250 (24%) 47 4
Севастополь 676 424 (62%) 36 3
Миколаївська 2611 417 (15%) 34 6
Усього 87962 33439 (38%) 6157 195

Детальніше статистику за регіонами (в тому числі за районами та містами!) можна перглянути за посиланням.

Зауважимо, що до статистики ввійшли тільки ті об’єкти, у яких правильно вказаний ідентифікатор. Якщо, наприклад, Ви вирішили скористатися одним із варіантів, перелічених тут, Ваші завантаження можуть мати ідентифікатор 99-999-9999. Вони ще не будуть враховані у цій статистиці.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Великий Ходачків, Тернопільська область. Автор фото — Вадим Постернак. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вибір світлин — на розсуд авторки допису. Губківський замок на заході сонця і світлина церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яка до того не була завантажена у рамках конкурсу.

[1] В оригіналі англійською: ‘twas brillig, від to be brillig. Це час, коли вже пора варити вечерю. Зачин вірша «Jabberwocky» Льюїса Керрола із книги «Аліса в Задзеркаллі», існує декілька перекладів цієї поеми, для заголовку обрано рядки Тетяни Тарабукіної: «Жербельковт»