Зустрічаймо переможців міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2019

Журі обрали переможців з понад 200 тисяч зображень, і ми раді представити вам топ світлин цьогорічного конкурсу.

Wiki Loves Monuments — не звичайний конкурс фотографій. Окрім того, що він записаний у «Книгу рекордів Гіннеса» як найбільший з-поміж подібних змагань, це ще й майданчик для глобальної співпраці мешканців усіх куточків світу. Разом ми створюємо зображення скарбів культурної спадщини людства.

У рамках змагання фотографи з різних країн завантажують світлини у Вікісховище — безкоштовний репозитарій, у якому зберігається більша частина зображень, що використовуються у Вікіпедії. Таким чином ми сприяємо документуванню культурних об’єктів, щоб передати знання про них наступним поколінням. Ця місія щороку набуває все більшого значення, адже наша спадщина часто потерпає від людського впливу або стихійних лих.

Щорічно на розгляд міжнародного журі конкурсу потрапляє по десять фотографій, відібраних суддями національної частини змагання. У 2019 році Wiki Loves Monuments залучив понад 7 тисяч учасників, які подали на конкурс більше ніж 213 тисяч світлин.

Отже, зустрічаймо переможні світлини міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2019

1 місце. Покинута церква у місті Ставішин, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

«Я часто відвідую покинуті, забуті та важкодоступні місця», — розповідає фотограф-аматор Маріан Наворський про свою переможну світлину, — «але ця місцина виділилася з-поміж інших. Склалося враження, ніби час там зупинився. Я міг зосередитися на фотографуванні».

2 місце. Печера Аюб, Іран. Фото: Morteza Salehi, CC BY-SA 4.0

Автор фото Мортеза Салехі живе поблизу іранської печери Айюб, розташованої на висоті 2800 метрів над рівнем моря, втім вперше до цього місця він навідався у той же день, коли зробив світлину. За словами фотографа, дістатись туди непросто; хоча це не зупиняє людей, які підіймаються до місцини щоб помолитися пророку Йову, на честь якого названа печера.

3 місце. Будинок Поклоніння бахаї (Вілметт, штат Іллінойс, Сполучені Штати). Фото: Michael Stone, CC BY-SA 4.0.

Майкл Стоун часто відвідує Дім Поклоніння бахаї в американському містечку Вілметт. Так він коментує переможний знімок: «хоча я фотографував цю будівлю неодноразово, щораз з’являється щось нове. Різне освітлення, хмари, інші ракурси. Мені подобається фотографувати Дім влітку, адже в цю пору басейни найкраще відзеркалюють внутрішнє освітлення будівлі у сутінках».

4 місце. Храм Смарагдового Будди, Таїланд. Фото: Nawit Phongkhetkham, CC BY-SA 4.0.

Наувіт Фонгхетам провів у храмі Смарагдового Будди у Бангкоку кілька вихідних — впродовж цього часу він і сфотографував ченця, що виходив назовні за милостинею. «Я хочу представити світові чудову культуру та архітектуру [моєї країни]», — зазначив Наувіт.

5 місце. Статуя Христа-Спасителя, Бразилія. Donatas Dabravolskas, CC BY-SA 4.0.

Донатас Дабравольскас зробив цю світлину знаходячись на пляжі Ботафогу у Ріо-де-Жанейро. Цей пляж, за словами автора, є «однією з найкращих локацій, що відкриває вид на статую. На те щоб зробити знимку Христа-Спасителя з місяцем на тлі Донатасу знадобилось декілька днів — і результат однозначно вартував того.

6 місце. Сомбірська теплова електростанція, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

Світлини Маріана Наворського посіли одразу дві позиції у списку переможців. Один з членів журі зазначив, що фотографія інтер’єру покинутої електростанції «прекрасно ілюструє пам’ятку в оригінальний і вражаючий спосіб», що привертає увагу глядача до обладнання в центрі світлини.

7 місце. Концтабір Аушвіц, Польща. Фото: Jacek Daczyński, CC BY-SA 4.0.

Цей похмурий знімок зробив Яцек Дачиньский, який вирішив сфотографувати паркан, що оточує концтабір Аушвіц, коли їхав до місця роботи.

Сім’я автора пов’язана з Освенцимом. Батько Яцека, Еугеніуш Дачиньский, зголосився співпрацювати з Червоним Хрестом наприкінці Другої світової війни, щоб піклуватися про в’язнів табору, яких не змогли евакуювати.

8 місце. Мечеть з 201 куполом, Південна Паталія, Бангладеш. Фото: Md Shahanshah Bappy, CC BY-SA 4.0.

Шаханша Баппі займається фотографією протягом дванадцяти років, але саме ця світлина виділяється завдяки якості та труднощами, з якими довелось зіткнутися автору щоб її зробити: перетнути на човні річку, пройти декілька поверхів пішки, оминути ще декілька перешкод і врешті зайняти позицію, що височіє над мечетю.

9 місце. Храм Ранкової Зорі (Ват Арун), Таїланд. Фото: Kriengsak Jirasirirojanakorn, CC BY-SA 4.0.

Автору фотографії не потрібно було далеко подорожувати аби зробити світлину, адже Ват Арун розташований прямісінько біля його будинку. Однак йому довелося встати досить рано щоб упіймати м’яке світанкове світло, що прикрасило статую.

10 місце. Селище Кастельмеццано, Італія. Фото: Photo by Paolo Santarsiero, CC BY-SA 4.0.

Цю «приголомшливу сцену», як описав світлину один з членів журі, Паоло Сантарсьєро зафіксував у січні 2017 року. «Я їхав у напрямку Кастельмеццано, дорога замерзла, а термометр показав мінус 11 градусів», — прокоментував свою роботу Паоло. «Тоді ж мені відкрилася ця картина: тепло вогнів, ясне небо, холодне повітря».

11 місце. Храм Місія Сан Хав’єр-дель-Бак, штат Арізона, Сполучені Штати. Фото: Kyle Yang, CC BY-SA 4.0.

З огляду на хмари, що заповнили тло світлини, неважко здогадатися, що фотограф Кайл Янг потрапив під дощ фотографуючи храм Місії Сан Хав’єр-дель-Бак. За словами автора, йому подобається фотографувати архітектурні споруди, адже таким чином «можна оцінити історію, що їх сформувала, людей, які їх будували, і культуру, що породила їх».

12 місце. Замок Драхенбург, Німеччина. Фото: Gunther Zagatta, CC BY-SA 4.0.

«Амбітний фотограф-любитель» Гюнтер Загаття, як він сам себе описує, займається своїм хобі понад 47 років, і це гарно простежується на світлині замку Драхенбург, що посіла 12 позицію. «Це змагання продемонструвало, що світ сповнений приголомшливих місць (не лише тих, що рекламуються туристам) та вкрай талановитих фотографів», — зазначив Гюнтер. 

13 місце. Скульптура «Воїни», Бразилія. Фото: Francisco Willian Saldanha, CC BY-SA 4.0.

Роботи Франциско Вілліана Сальдани натхненні архітектурними досягненнями Бразилії  місті, в якому він мешкає. Скульптура на фотографії авторства Бруно Джорджі (Bruno Giorgi) зветься Os Guerreirosщо в перекладі з португальської означає «Воїни». Члени журі відзначили експозицію світлини та глибину різкості, а також чорно-білу обробку, що підсилює контраст кольорів на статуях. 

14 місце. Гробниця Хафіза, Іран. Фото: Mohammad Sadegh Hayati, CC BY-SA 4.0.

Ви можете відвідати нічну екскурсію до Гробниці Хафіза в Ширазі та, якщо вам пощастить і навколо не буде натовпу, у вас буде вдосталь часу аби зробити подібний кадр. «Це був неймовірно красивий, приголомшливий момент», сказав Садег Хаяті. «Я сподіваюсь, мені вдалося передати ці почуття глядачеві».

Мохаммед Садех Хаяті з’єднав одного з тих, хто пощастив, що майже нікого більше не було, що дозволить їм встановити час оформлення та час, необхідний для цього постріл.

15 місце. Палац каталонської музики, Каталонія, Іспанія. Фото: Hieu Duc Tram, CC BY-SA 4.0.

Цю світлину автор зробив під час подорожі Іспанією, коли завітав до Палацу каталонської музику в Баресолі. «До центру світлини, органа, тягнеться низка ліній, а напрочуд рівномірне освітлення дозволяє побачити деталізацію інтер’єру — нічого не лишається в тіні», — зазначив один із суддей. 

Бонусна світлина

16 місце. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Кострина, Україна. Фото: Андрій Мозоль, CC BY-SA 4.0.

Шістнадцяте місте посіла світлина Андрія Мозоля, на якій зображена церква Покрови Пресвятої Богородиці. Побудована без жодного цвяху та сучасних оснащень, ця дерев’яна споруда є справжньою візитівкою Великоберезнянщини. Особливий інтерес церква викликає через те, що являє собою перехідний тип від бойківського до лемківської зодчества.

Вітаємо переможців та дякуємо всім учасникам конкурсу!

Текст адаптований з блогу Wikimedia Foundation. Оригінальний текст опублікований під ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license.

Церемонія нагородження «Вікі любить пам’ятки 2019»

Зображення

14 грудня в Києві на Андріївському узвозі в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе зібралися близько 50 людей — переможців, журі та волонтерів, які були залучені до української частини конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Приміщення музею невелике, захід був досить камерним, але це місце було обрано невипадково. Саме тут пройшла перша виставка активного учасника та неодноразового переможця нашого конкурсу — Івана Сідловського, який відійшов у засвіти. Таким чином ми хотіли віддати йому шану.

Антон Процюк, менеджер проєктів «Вікімедіа Україна», один із співведучих церемонії, подякував за гостинність Кетевані Маркаровій — старшій науковій співробітниці, представниці музею-майстерні. Вона ж після завершення заходу провела екскурсію музеєм для всіх охочих.

Дякуємо Кетевані Маркаровій та музею І. П. Кавалерідзе за гостинність. Автор фото: Ilya, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 

Почали із підбиття підсумків цьогорічного конкурсу: пораділи, що Україна стала першою за кількістю завантажених фото, майже 32 тисячі фотографій склали 15 % з усіх світлин фотозмагання. Учасники й учасниці української частини подали на конкурс світлини 11 тисячі пам’яток, з них 2,8 тисяч об’єктів отримали свої перші фото у Вікісховищі. Загалом «Вікі любить пам’ятки» проходить в Україні вже восьмий раз, і за 2012—2019 роки було завантажено 280 тисяч фото 35 тисяч пам’яток (що становить 39% усіх об’єктів, що є в конкурсних списках).

«Вікі любить пам’ятки» роблять волонтери, і без їхнього бажання вкладати частинку свого вільного часу та зусиль у реалізацію проекту, конкурс би не відбувся. Тож на церемонії також подякували за працю журі, членам організаційного комітету, добровольцям, що долучилися до проєкту.

Члени журі радили майбутнім конкурсантам звертати більше уваги на якість фото; зазначали, що окремим важливим напрямком і заслугою конкурсу є власне створення і вдосконалення списків, поява фотографій у маловідомих пам’яток, або таких, що можливо скоро перестануть існувати… Фарид Сейфулін, окрім своїх вражень, розповів про особливий «танець фотографа» — кропітку роботу, фотографування об’єкта з різних ракурсів, у різний час, яку фотограф має проробити, щоб отримати той самий найкращий знімок.

Далі нагородили членів оргкомітету та інших волонтерів, залучених до організації конкурсу. На заході свої відзнаки отримали: Atoly, Ілля Корнійко, Анатолій Гончаров, що займався списками пам’яток, також була присутня Наталія Ластовець, яка займалась відсіюванням фото та є членкинею правління, відповідальною за збагачення контенту (тобто і за наш фотоконкурс).

 Зі сцени подякували також волонтерам, що допомагали зі списками, поширенням інформації тощо: Kharkivian, Friend, Wanderer777, Олекса-Київ, Xsandriel, Posterrr, Antonyahu, Olga Loboda 0806, Aminngo, Aced, Ліонкінг, Venzz та іншим. Окремо відзначили координаторку мандрівної виставки Олю Нестеренко. Завдяки її зусиллям виставка світлин-переможців побувала у 12 локаціях України. На 2020 рік фотовиставка шукає нового координатора і приємно, що вже після заходу учасники церемонії цікавились деталями цього проєкту; тож сподіваємось, наші чудові фото побувають ще в багатьох  населених пунктах України. До речі, на церемонії відкрили виставку світлин-переможців конкурсу 2019 року, вона діятиме в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе до 28 грудня.

 Після цієї частини почалось безпосереднє нагородження переможців. Розпочали зі спеціальної номінації «Єврейська спадщина».

Відзнаки та сувеніри вручав пан Владислав Гриневич, голова українського представництва канадського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч». Автор фото: Ilya, CC BY-SA 4.0

Пан Владислав Гриневич наголосив на тому, що якість фото у спецномінації не була визначальним фактором — головне, що учасники змогли зафіксувати стан 350 пам’яток єврейської спадщини, проілюструвати нові об’єкти, зберегти їх для нащадків хоча б у вигляді фотографій.

Переможці спецномінації, які особисто отримали свої нагороди — Дмитро Семеновський, Рената Ганинець та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Наступними нагородили переможців дебютної спецномінації «Млини». Члени журі цієї частини назвали значним досягненням конкурсу формування списків млинів (які не мають охоронного статусу і навіть формального захисту чи підтримки від держави) та привернення уваги до їхнього стану. 

Переможці спецномінації «Млини» — Олександр Ткаченко і Олександр Мальон, члени журі — Олена Крушинська і Сергій Криниця. Авторка фото: OlgaMilianovych (WMUA), CC BY-SA 4.0

Приз за перемогу у спецномінації «Відео» особисто одержав Олександр Вовк. Член журі Антон Обожин висловив сподівання, що наступного року в межах конкурсу з’явиться ще більше відеоробіт, адже це хороший спосіб фіксувати об’єкт цілісно, аналізувати стан пам’ятки з різних ракурсів.

Наступним етапом церемонії було нагородження переможців номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками» та конкурсантів, які сфотографували найбільше пам’яток у різних областях та десять загальних переможців кількісної частини. На сцену виходили переможці — Вікторія Миколаєнко, Олександр Педенко, Петро Халява, Сергій Венцеславський, Микола Дяченко, Микола Сарапулов, Микола Дяченко, Жанна Олексієнко, Андрій Гриценко, Світлана Дячок, Олег Кущ, Микола Осипенко та інші.

Переможці номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Про перемогу у номінації «Найкраще фото області» автори світлин дізнавалися протягом листопада-грудня. Зі сцени переможців оголошувала Ольга Мілянович, менеджерка проєктів ГО «Вікімедіа Україна», співведуча церемонії. Під оплески на сцену виходили Віталій Шкляр, Олександр Павленко, Анатолій Волков, Костянтин Брижниченко, Андрій Мозоль, Дмитро Перевозний, Олександр Ткаченко, Вячеслав Галєвський, Дмитро Демченко, Олександр Мальон.

І нарешті, насамкінець була розкрита головна інтрига конкурсу — оголосили фотографії та авторів ТОП-10. Майже всі переможці вже побували на сцені та отримали дипломи в інших номінаціях, але все ж особливо приємно виходити саме за цією відзнакою. 

Автори ТОП-10 світлин 2019 року особисто присутні на церемонії: Костянтин Брижниченко, Максим Присяжнюк, Дмитро Балховітін, Анатолій Волков, Микола Кальченко, Андрій Мозоль та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На жаль, не зміг приїхати Вадим Постернак, який здобув нагороди у більшості основних та спеціальних номінаціях конкурсу. Також не було Сергія Рижкова, Михайла Ременюка, користувачки Shevchenko Valentine Fedorivna, Ольги Лободи, Крістіни Федорович, Дмитра Феняка, Олександра Піца та інших.

Такі сувеніри отримали наші переможці та волонтери, залучені до конкурсу. Авторка фото: VikaIvankiv (WMUA), CC BY-SA 4.0

Церемонія нагородження тривала трохи довше ніж планувалося, але ми прагнули дати слово і поділитися враженнями від конкурсу та своєї участі всім, хто хотів сказати — журі, партнерам, волонтерам та нашим переможцям.

Дуже радісно, що навколо конкурсу сформувалася спільнота однодумців, людей захоплених фотографією, відео, історією свого краю, небайдужих, справжніх дослідників. Учасники ділилися своїми історіями — як ішли кілометри, щоб сфотографувати віддалені пам’ятки, як знімкування стало вже майже сімейною традицією, як шукали і не знаходили у списках певні культурні об’єкти, як випадково робили переможні фото чи кілька годин шукали потрібний ракурс. Добре, що щороку з’являються нові учасники, які з ентузіазмом беруть участь у фотозмаганні. Конкурс творять люди, і сподіваємось, що й надалі наша спільнота буде зростати. Дякуємо вам за участь, залишайтеся з нами!

Більше фотографій із церемонії нагородження можна переглянути за посиланням: w.wiki/Dpi

Найкращі світлини пам’яток культури України 2019. ФОТО

14 грудня у Києві в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе нагородили переможців української частини найбільшого міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

У 2019 році учасники української частини конкурсу подали майже 32 тисячі світлин 11 тисяч пам’яток культури України. Участь у конкурсі взяли понад 330 авторів. Цього року Україна — перша у світі із 48 країн-учасниць за кількістю завантажених фото!

У спеціальній номінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили близько 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» змагались 60 учасників, які подали 851 фотографію 184 млинів, у новій спецномінації «Відео» 6 учасників подали на конкурс 32 роботи.

До ТОП-10 фотографій конкурсу, за оцінками журі, увійшли світлини пам’яток культури, розташованих у Чернігівській, Чернівецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, АР Крим та місті Києві. Ці фотографії представлять Україну на міжнародному етапі конкурсу.

«Завданням конкурсу є створити повну ілюстровану інформаційну базу про культурні пам’ятки світу. Подані фотографії будуть використовуватися у Вікіпедії та інших вікіпроєктах. Також ми прагнемо привернути увагу людей до стану збереження об’єктів культурної спадщини», — зазначає Наталія Тимків, адміністраторка української Вікіпедії, членкиня організаційного комітету «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2019 року та переможців у спеціальних номінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини». Експозиція триватиме до 28 грудня 2019.

У межах проєкту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями.

Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче. 

Найкращою світлиною «Вікі любить пам’ятки 2019» стала фотографія Густинського монастиря, розташованого у селі Густиня біля річки Удай Прилуцького району Чернігівської області. Автором фото є Дмитро Балховітін. Фото перемогло і в обласній номінації.

На другому місці світлина фрагменту внутрішнього оздоблення Семінарської (Трьох-Святительської) церкви, розташованої у Чернівцях, яке зробив Вадим Постернак. Фото дивовижних розписів церкви є також найкращим знімком Чернівецької області.

Третє місце посіла найкраща фотографія Житомирської області 2019 року — панорама Кармелітського монастиря у Бердичеві. Автором є Дмитро Балховітін.

На четвертому місці — найкраще фото Закарпатської області, світлина Угочанського замку, інші назви — Виноградівський замок, замок Канків, розташованого біля підніжжя Чорної Гори, на околиці міста Виноградова Закарпатської області. Зробив світлину Микола Кальченко.

П’яте місце посіла фотографія будівлі Інституту шляхетних дівчат (більш відомої як Жовтневий палац). Фото зробив Максим Присяжнюк.

Найкраще фото Івано-Франківської області, панорама колишньої обсерваторії «Білий слон» на горі Піп Іван, розташованої на території Верховинського району, посіла шосте місце. Автором світлини є Анатолій Волков.

На сьомому місці — фотографія церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Кострина Великоберезнянського району Закарпатської області. Автор фото — Андрій Мозоль.

Восьме місце у світлини вітряка з села Лісове Ніжинського району Чернігівської області, розташованого в Києві у Пирогові в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Автор знімка — Сергій Рижков. Це фото також стало найкращим знімком Києва.

На дев’ятій позиції найкраще фото АР Крим, де зображено Судацьку фортецю (Генуезької фортеці). Світлину зробив Костянтин Брижниченко.

Замикає десятку переможців цьогорічного конкурсу ще одне фото стелі Семінарської (Трьох-Святительської церкви), розташованої у Чернівцях. Світлину зробив Сергій Венцеславський.

Десять світлин-переможців цьогорічного конкурсу можна подивитися та завантажити за посиланням: https://w.wiki/Dwh.

Вітаємо авторів найкращих світлин і бажаємо нових фотошедеврів!

 

Виставка світлин-переможців конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2019» у Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе

З 14 до 28 грудня відвідувачі Музею-майстерні І. П. Кавалерідзе зможуть побачити ТОП-10 знімків-переможців цьогорічного конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а також по 7 фотографій, що перемогли у спецномінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини».

«Вікімедіа Україна» проводить українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments вже восьмий раз. Мета конкурсу — одержати світлини всіх пам’яток культурної спадщини для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони інтернет-користувачів з усього світу.

Цьогорічний конкурс «Вікі любить пам’ятки» проходив протягом вересня 2019 року. За цей період учасники завантажили понад 31 тисячу світлин, на яких зображено понад 11 тисяч пам’яток культурної спадщини. У спецномінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили понад 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» 60 учасників подали на конкурс 851 фотографію 184 млинів.

Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України (39 % від загальної кількості українських пам’яток). За цей період у конкурсі взяли участь близько 3500 осіб. Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі — ви можете як переглядати, так і використовувати світлини на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Виставка діятиме з 14 до 28 грудня 2019 року.

Відкриття виставки відбудеться 14 грудня під час церемонії нагородження переможців «Вікі любить пам’ятки 2019». Вхід на церемонію ((14.12 з 13:00 по 15:00) лише за наявності попередньої реєстрації.

Музей працює з вівторка по неділю, з 11:00 до 18:00, режим роботи каси з 11.00 до 17.00. Понеділок — вихідний. Вартість відвідування можна дізнатися тут.

Завітайте самі та запрошуйте друзів!

Іван Сідловський, 2011 рік. З дозволу дружини

Одним із «китів» Вікіпедії і її сестринських вікіпроєктів є твердження про те, що «редагувати можна всім». У цьому і «сила» — відсутній надмірний бар’єр входження, і «слабкість» — можливість повної анонімності дає менше віддачі дописувачам (ніхто не знає «авторів»), стає на перешкоді довірі ресурсу (яка часто залежить від «імен») тощо. Такі проєкти як «Вікі любить пам’ятки» відрізняються від Вікіпедії тим, що частина учасників усе ж будуть відомі, а за роки проведення конкурсу навіть сформувалася певна спільнота — ми не такі анонімні, не такі далекі… І хоча нам хотілося б писати тільки про перемоги наших учасників та учасниць, нам потрібно також писати і про речі, про які ми б воліли не писати — 8 червня цього року відійшов у засвіти Іван Сідловський, активний учасник, неодноразовий переможець нашого конкурсу. Ми коротко про це писали на нашій сторінці у Фейсбук, а тепер публікуємо докладніший матеріал. Адже вже 14 грудня — цієї суботи — відбудеться нагородження переможців цьогорічного конкурсу, і захід пройде у Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе — саме там у червні 2019 року відбулася перша персональна виставка фотопейзажів Івана «Світ очима мандрівника». І проведення церемонії нагородження у пам’ятці, що пов’язана з його іменем, для нас є символічно…

Іван Сідловський (користувач:Ivan Sedlovskyi) — учасник фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» з 2016 року. Того ж року він переміг одразу у двох спеціальних номінаціях — «Цивільні споруди доби гетьманщини» від Національного музею історії України та «Національний історико-культурний заповідник “Софія Київська”». Серія його світлин, присвячених Судацькій фортеці, була урочисто передана для експонування до заповідника. 2018 року його робота перемогла за оцінками журі у Рівненській області

Іван Сідловський народився 21 вересня 1969 року у місті Київ. Він із дитинства цікавився фотографуванням — ходив у фотогурток, закінчив Київську школу фотографії (2008). Серед натхненників-фотографів він називав киян Т. Шабловського та Володимира Фаліна, француза Анрі Картьє-Бресона… Перша власна фотовиставка відбулася, на жаль, посмертно — у червні 2019 року. Його дружина, Кетевані Маркарова, яка також була кураторкою виставки, згадує, що Іван був «дуже скромною людиною, тому мені та моїм колегам прийшлося довго вмовляти його на створення персональної виставки». В одному з інтерв’ю він казав, що виставки — «то справа відомих митців, а я фотографую за покликом душі…». Для цього це було передусім хобі, він не планував на цьому заробляти гроші, казав, що: «як би це не звучало, та я хочу зробити трішечки, хоч на наноміліметр цей світ кращим. Якщо я можу це робити безкоштовно, люди дивляться, їм подобається – нехай. Якщо мені Бог дасть заробляти на цьому, можливо, ще не настав мій час. Гроші я заробляю на зовсім іншому»…

Пройшло вже півроку. Ми знаємо, що таку втрату неможливо чимось заповнити рідним і близьким. Але ми хочемо вірити, що цієї суботи ми всі прийдемо до музею з бажанням розділити цей сум теж. Різні можуть бути причини брати участь у конкурсі чи перейматися долею нашої культурної спадщини, але віриться, що ця сентенція Івана — «зробити трішечки, хоч на наноміліметр цей світ кращим» — нам усім близька…

Вручення приза від НМІУ

Призи вручають Олена Попельницька, голова музейного журі по спецномінації «Цивільні споруди доби Гетьманщини» та Леонід Овчаренко, член оргкомітету конкусу «Вікі любить пам’ятки». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вручення призу від Софії

Ліна Янченко вручає приз за фото Судацької фортеці — історичний путівник «Генуезці в Криму». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Дебютанти «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Другий рік поспіль ми визначаємо переможців у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками», щоб відзначити внесок дебютантів.

2019 року в конкурсі вперше взяли участь 247 користувачів та користувачок, які завантажили понад 11 тисяч фото. За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали інших відзнак у рамках конкурсу.

Отже, цьогорічний список відзначених новачків[1]:

  • Користувач Іван марущенко — 83 фотографії 56 пам’яток.
  • Користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko — 49 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувачка Toriyamv — 268 фотографій 97 пам’яток.
  • Тетяна Олександрівна Єрмакова — 70 фотографій 45 пам’яток.
  • Користувач Олег Шкрумида — 46 фотографій 38 пам’яток.
  • Користувачка Мавка Лугова — 117 фотографій 53 пам’яток.
  • Користувач Микола1949 — 30 фотографій 30 пам’яток.
  • Користувач Андрей Малков — 111 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувач Zhy lins kyi — 265 фотографій 43 пам’яток.
  • Користувач Wanderer777 — 114 фотографій 72 пам’яток.

Як розповіла нам Toriyamv, одна із нагороджених нових учасниць конкурсу: «Участь у конкурсі для мене почалась ще влітку, у серпні. Коли передивилась список пам’яток, які відсутні у Вікісховищі, була дуже здивована. Багато світлин було зроблено у вихідні дні. На жаль, у нас в сім’ї немає машини. Але було так, що в п’ятницю увечері я з чоловіком — вивчала розклад маршруток до найближчих сіл Ніжинського району. Траплялось, що в один день, пересідаючи з однієї марштрутки на іншу, відвідували 3—4 села. Дехто із колег покрутив пальцем у лоба: встати о 6 ранку в суботу? Для мене це стало новою сторінкою життя  романтичною, незвичайною, загадковою. На жаль, мої фото не стали кращими, та ї за кількістю не наздогнала… Але, думаю, з’явився азарт до нового, який в наступному році сподіваюсь повторити, взявши участь у конкурсі знову».

Користувачка Мавка Лугова вирішила взяти участь у конкурсі, бо цікавиться історією свого краю та фотографією. А користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko також долучився до фотозмагання через мотивацію розкривати історії про рідний край.

«Передовсім, мотивував той факт, що у Вікіпедії, користувачами якої ми є, часто не знаходили потрібних нам фото. А ті, що були, не відповідали нашим запитам або вже застарілі. Це перше. Далі нам хотілось, щоб завантажені нами фото мали наше авторство. І, звичайно, хотілось отримати якусь відзнаку від такого поважного ресурсу», — розповіла про мотивацію взяти участь у конкурсі Тетяна Єрмакова із редакції газети «Білопільщина»

Ми вдячні кожному учаснику та учасниці — і тим, хто вже не перший рік бере участь у проєкті, і тим, хто вперше завантажував світлини пам’яток. Тепер ще більше українських пам’яток культури зможуть бути представлені у найбільшій світовій онлайн-енциклопедії Вікіпедії та інших вікіпроєктах.

А тепер пропонуємо подивитися на деякі світлини новачків:

Вибір світлин для ілюстрації — суб’єктивне бачення авторів допису.

Перелік усіх учасників та учасниць цьогорічного конкурсу та їхній внесок можна переглянути тут.

Якщо ви хочете надати своє справжнє ім’я-прізвище для використання у публікації, будь ласка, напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua.

[1] Рейтинг нових користувачів формувався як і у загальній кількісній номінації, з урахуванням того, скільки фотографій пам’яток було завантажено до початку цьогорічного конкурсу. Детальніше можна дізнатися у дописі про кількісну номінацію та у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Найкращі фотографії Тернопільської, Сумської та Одеської областей

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Тернопільської області 2019»  стала світлина замку у селі Кудринці Борщівського району. Фото зробив Сергій Рижков.

«Гарне фото, трохи затемне, але гарне», — прокоментувала членкиня журі, краєзнавиця Людмила Строцень.

«Як для нічного фото, досить якісно. Чумацький шлях доповнює сюжет, створюючи враження старовини», — поділився враженнями член журі, фотограф Сергій Зисько.

Зображений на фото замок побудований на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами, реконструйований у XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над р. Збруч. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. До нашого часу збереглися: південна, західна і північна стіни; частина об’єму південної п’ятигранної башти на висоту трьох ярусів; північно-західна шестигранна в плані триярусна башта; частина башти. Найбільша довжина замку всередині — 70 м, а ширина — 25 м. Стіни мають 1,5 м в товщину.

У 2018 році найкращим фото Тернопільської області стала світлина ансамблю колегіуму у Кременці.

У списку пам’яток Тернопільської області 4752 об’єкти культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу сфотографували лише 39% — 1870. У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 539 об’єктів і завантажили 1368 світлин. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 38 конкурсантів, за вісім років — 326.

Переможцем Сумської області стала світлина Золотих воріт садиби Миклашевських, що в селі Волокитине Путивльського району. Автором знімка є Олександр Мальон.

«Спокійна, врівноважена композиція. Детально переданий стан об’єкту і природу навколо», — також коментує Сергій Зисько.

Ворота зведені у другій половині XIX століття. Автор невідомий. Мавританські ворота, які відкривали в’їзд на садибу поміщика Миклашевського складаються з трьох частин: високої центральної арки для проїзду і двох бічних — для пішоходів. Виконані вони невідомими майстрами в готичному стилі з добротних «вічних» матеріалів: буту з пісковику, цегли з архітектурними деталями з граніту.

Минулого року у номінації перемогла світлина Свято-Троїцької (Миколаївської) церкви, що в селі Пустовійтівка Роменського району.

У списку пам’яток Сумської області 2080 об’єктів, з яких за вісім років конкурсу сфотографували вже 1196, тобто 57%. 2019 року конкурсанти завантажили 1232 фотографії 481 пам’ятки. За весь час проведення конкурсу за перемогу змагались 152 учасники, а цьогоріч — 25.

Найкращими фотографіями Одеської області журі обрало одразу дві світлини Будинку театру опери та балету в Одесі. Фото зробив Костянтин Брижниченко.

Сергій Зисько прокоментував першу світлину так: «Хороша і якісна робота. Чудова композиція».

«Гарна композиція та освітлення, цікаві кольори, дуже порадувала чіткість деталей декору при нічному фото, що розкриває принади пам’ятки», поділилась враженнями членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

 

Друге фото, що теж стало переможцем обласної номінації, прокоментувала Людмила Строцень: «Гарно, пам’ятка домінує в оточенні, кольори в гармонії».

Одеський національний академічний театр опери та балету є найстарішим оперним театром України. Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Інтер’єр витриманий у стилі пізнього французького рококо.

Світлини Одеського оперного театру уже вчетверте стають найкращими з Одеської області, а минулорічним переможцем став знімок руїн собору Успіння Пресвятої Богородиці у селищі Лиманське Роздільнянського району.

У списку пам’яток Одеської області 2776 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці вже завантажили фото 1934 пам’яток (69%). У 2019 році конкурсанти подали 1729 світлини 633 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 32 автора, за вісім років — 292.

Ось ми і завершили презентацію цьогорічних обласних переможців. Дякуємо всім конкурсантам і вітаємо авторів найкращих обласних фотографій!

 

Для підготовки статті використані матеріали з Вікіпедії: Кудринецький замок, Золоті ворота (село Волокитине), Одеський національний академічний театр опери та балету.

Топ-123 фото «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Протягом жовтня журі визначало 10 світлин-переможців конкурсу, що представлятимуть Україну на міжнародному етапі. Вже дуже скоро ми розкажемо, які саме. Поки пропонуємо вам дізнатися більше про 123 фото, що набрали найбільше балів від журі, а також натякнемо на те, які ж із них увійшли в десятку.

Цього року в українській частині завантажили майже 32 тисячі фотографій, з них понад 5 тисяч — на якісну номінацію. Далі ми розкажемо трохи детальніше про алгоритм роботи, який дозволив отримати 123 фото.

З цих 5 тисяч світлин якісної номінації, журі (15 волонтерів), отримали понад 4400 знімків (з роздільною здатністю менше 4 мегапікселів відсіювалися). Журі оцінювали роботи у два раунди. Поки судді працювали із фото, поданими на якісну номінацію, ще 9 залучених волонтерів (не-журі) переглядали фотографії з кількісної, адже гарні знімки могли потрапити сюди з різних причин — хтось бере участь вперше, хтось не розібрався із завантажувачем, а комусь може завадити й природна скромність. Волонтери відібрали іще 180 фото і передали журі, які серед них обрали 32.

Таким чином, до 2 раунду з якісної номінації пішло 290 фото і 32 з кількісної. Далі кожен член журі оцінював фотографію за 10-ти бальною шкалою, і знімки з високою кількістю балів потрапили на офлайнове засідання журі, яке цього року відбулося у Києві. Якраз із цих 123 світлин і були визначені топ-10 робіт цьогорічного змагання.

123 фотографії, що дійшли до фіналу завантажили 40 конкурсантів. Найбільше фото авторства Костянтина Брижниченка (36), Вадима Постернака (17), Олександра Мальона (14) та Сергія Венцеславського (8). Також тут є знімки Сергія Рижкова, Романа Наумова, Анатолія Волкова, Миколи Сарапулова, Сергія Аніськова, Андрія Мозоля, Ростислава Маленкова, Максима Присяжнюка, Михайла Ременюка, користувачів(ок) AlexanderVovck, Pafnutevich, Navigator334, Elena Seiryk, Panchuk Valentyn, Ekaterina Polischuk, Oleg Belous та інших.

Нижче деякі зі Топ-123 фотографій. Пропонуємо вам подивитися усі світлини на сторінці: https://w.wiki/DQV

А ось і фотопідказка із засідання журі: тут поранжовано одинадцять світлин, з яких було визначено фінальні ТОП-10, в авторській інтерпретації одного із членів журі — на завершальному етапі до роботи з оцінювання довелося залучити такі підручні засоби як ручки та папір. Ще раз прогляньте топ-123; як гадаєте, які фото потрапили на міжнародний етап? Чекаємо вашої відповіді у коментарях!

Найкращі фотографії Запорізької, Кіровоградської та Миколаївської областей

Переможцем у Запорізькій області стала світлина Троїцької церкви у селі Обіточне Приморського району. Знімок зробив Анатолій Волков. Вже другий рік поспіль світлина автора стає кращим фото Запоріжжя.

«Дуже гарна композиція, кольори та освітлення. Дуже приваблива презентація нерозтиражованої пам’ятки у середовищі. Втаємничена та романтична атмосфера, відчуття гармонії та спокою. Можливо, до технічної якості можуть бути запитання», коментує членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

За своєю архітектурою пам’ятка належить до періоду пізнього класицизму в Україні. Церкву побудували у 1814—1818 рр. на честь перемоги над Наполеоном. Споруда має хрестоподібну форму. Три стіни оброблені у вигляді чотирипілястрових портиків з фронтонами, а до четвертої примикала дзвіниця, розібрана у 1933 році. Центральний простір споруди будівлі переходить в світловий барабан, що має 8 віконних прорізів, і завершується напівсферичним куполом.

За вісім років конкурсу учасники завантажили фото 953 пам’яток Запорізької області, що становить більше половини (55%) від загальної кількості об’єктів у списку пам’яток області — 1731. Цього року конкурсанти подали на конкурс 1276 світлин 627 пам’яток. У 2019 за перемогу в номінації змагались 23 автори, а загалом за вісім років — 153.

Найкращою фотографією Кіровоградської області стала світлина фрагменту особняка Барського, що в Кропивницькому. Автором фотографії є Вадим Постернак.

«Цікава та приємно представлена деталь декору відомого архітектурного об’єкту», — продовжує коментувати Наталія Шестакова.

Особняк Барського — будинок у Кропивницькому, збудований у 1900 році провідним на той час архітектором міста Олександром Лишневським. Зараз тут знаходиться краєзнавчий музей. Зовні будинок є яскравим відображенням стилю модерн з елементами еклектики.

Минулого року переможцем Кіровоградської області журі обрало світлину Свято-Вознесенського собору, розташованого у місті Бобринець.

У списку пам’яток Кіровоградської області 1192 об’єкти культурної спадщини, за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці завантажили фото більше половини — 2183 (54%). Цього року конкурсанти завантажили 835 світлин 404 пам’яток. У 2019 фото пам’яток подали на конкурс 19 авторів, а загалом за вісім років — 107.

А у Миколаївській області журі обрало одразу два фото-переможці одного автора! Це стали світлини сільгосптехнікуму у селі Мигія Первомайського району. Автором фотографій є користувач PhotoDocumentalist.

«Непогані кольори, завдяки ракурсу створена загалом достатньо романтична атмосфера», розповідає Наталія Шестакова.

Про інший ракурс Наталія Шестакова відгукнулась так: «Він є менш вдалий, ніж на фото технікуму із розкішним деревом справа, але загалом достатньо вигідно та мальовничо представляє пам’ятку. Є певні зауваження щодо технічної якості верхньої частини зображення».

1890 року відбулось відкриття Ольгинської сільськогосподарської школи, побудовану на кошти Мигіївського землевласника Йосипа Скаржинського. У січні 1913 року Ольгинська сільськогосподарська школа була реорганізована в Ольгинсько-Скаржинське сільськогосподарське училище. У 1920 році замість училища тут почав діяти Мигіївський сільськогосподарський технікум.

У 2018 році найкращою світлиною Миколаївщини стало фото залишків стародавнього міста Ольвія.

У списку пам’яток Миколаївської області 2611 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці завантажили фото лише  428  пам’яток (16%). У 2019 році конкурсанти подали 277 знімків 203 пам’яток. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 11 авторів, за вісім років — 98.

 

Для підготовки статті використані матеріали з Вікіпедії: Будинок БарськогоОльгинсько-Скаржинське сільськогосподарське училище. Про Троїцьку церкву статті у Вікіпедії на момент підготовки допису немає, використана інформація, яку надав автор фото.

Переможці Дніпропетровської, Херсонської та Черкаської областей

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Дніпропетровської області 2019» стала світлина Миколаївського собору (Собору святого Миколая Чудотворця), розташованого у місті Кам’янське. Автором фото є Гіляна Маглінова.

«Композиційно майже ідеальне зображення, чудові кольори та освітлення. Дуже приваблива презентація комплексу пам’ятки», прокоментувала Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця.

Собор збудований у 1894 році, добудова і сучасна дзвіниця у 1902, розширили бічні нефи та бокові притвори у 1911—1913. Історично, церква споруджена з жовтої черкаської цегли, не була пофарбованою. Главки її теж не були визолочені, а мали лускату покрівлю. Усі ці оздоби, так само як і сучасна огорожа церкви, — прикмети вже найновіших часів, кінця 1980-х — початку 90-х років.

Минулорічним переможцем Дніпропетровської області стала фотографія Будинку органної і камерної музики у місті Дніпро.

Загалом у списку пам’яток Дніпропетровської області 6736 об’єктів культурної спадщини. Учасники і учасниці за вісім років конкурсу завантажили фотографії 1166 об’єктів — тобто лише 17% від загального числа пам’яток у списку. За 2019 рік Вікісховище поповнилося 842 світлинами 451 пам’ятки. За перемогу у номінації цього року змагались 22 конкурсанти, а загалом за весь час конкурсу — 206.

Переможцем Херсонської області цього року журі обрало знімок Станіславського маяка, розташованого поблизу села Рибальче Голопристанського району. Автором фото є Олександр Мальон.

«Композиційно дуже вдале зображення, живості надають люди та рух катера. Світле та радісне емоційне»,  — також коментує Наталія Шестакова.

Надія Лиштва, членкиня журі, архітектора, додала, що «фото гарне та колоритне».

Маяк розташований на відстані близько 7 кілометрів від села Рибальчого та 35 кілометрів від Херсона. Спроектований у 1910 році Володимиром Шуховим. Споруда являє собою вертикальну ґратчасту гіперболоїдну конструкцію зі сталевих стрижнів. Поруч із маяком побудований одноповерховий будинок для персоналу.

У 2018 році найкращою світлиною Херсонської області стала фотографія пам’ятника на честь генерал-майора М. М. Синельникова, розташованого в селі Садове Білозерського району.

У списку пам’яток Херсонської області 1526 об’єктів, з яких за вісім років конкурсу сфотографовані 424 об’єкти, тобто лише 27%. 2019 року конкурсанти завантажили 339 фотографій 191 пам’ятки. За весь час проведення конкурсу за перемогу в обласній номінації змагались 92 учасника та учасниць, а цього року — 12.

Найкращою фотографією Черкащини стала світлина Миколаївської церкви у селі Скориківка Золотоніського району. Автором фото є Олександр Ткаченко.

«Приваблива презентація маловідомої і чарівної пам’ятки дерев’яної архітектури, яка гарно представляє пам’ятку у середовищі та дозволяє детально ознайомитись з деталями оригінального різьбленого декору. З недоліків певний перекіс будівлі вліво та трохи назад»,також ділиться враженнями Наталія Шестакова.

Миколаївську церкву будували з 1907 по 1910 рік на кошти прихожан майстрами з Вереміївки. Упродовж 1934—1943 років була закрита місцевою владою. У 1962 році будівлю церкви використовували як комору. У січні 1991 року церква була освячена і почала діяти. Статті про цю пам’ятку в українській Вікіпедії поки немає.

Минулорічним переможцем Черкаської області стала фотографія парку «Софіївка».

У списку пам’яток Черкаської області 2717 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу вже мають свої фото у Вікісховищі майже половина — 1328. У 2019 році конкурсанти подали на конкурс 2156 світлин 780 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 32 конкурсанти, за вісім років — 171.

Для підготовки статті були використані матеріали з української Вікіпедії: Свято-Миколаївський собор (Кам’янське)СкориківкаСтаніславський маяк.