«Культурна спадщина України» у Вікіпедії: підсумки акції та історії учасників

З 18 по 30 квітня з нагоди Міжнародного дня пам’яток і визначних місць (ЮНЕСКО) в українській Вікіпедії проходила акція «Культурна спадщина України» з написання та покращення статей про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою знищення. Ми підбили підсумки та попросили учасників розповісти про свій досвід участі та мотивацію. 

До проєкту долучились десять користувачів, разом вони створили та покращили 46 статей, серед них  21 стаття — про церкви Львівщини, стаття про будинок Сурукчі в Харкові, за збереження якого вже 7 років борються місцеві активісти, 12 статей про втрачені храми Сумщини, доповнена та проілюстрована стаття про Раковецький замок, створено три статті про втрачені чи занедбані синагоги в Рогатині, Глухові та Євпаторії. Увесь перелік новостворених та покращених статей можна подивитися на сторінці акції.

Ми поспілкувалися з учасниками проєкту та дізналися більше про їхні мотивацію та зацікавленість писати про втрачені чи близькі до знищення пам’ятки.

Ольга (Xsandriel), в межах цьогорічної акції створила 21 статтю про втрачені церкви Львівщини. Вікіпедистка розповіла чому вирішила написати саме про ці об’єкти та що мотивує її брати участь в акціях та конкурсах пов’язаних з пам’ятками культурної спадщини:

Ольга Крезуб (Xsandriel), фото з Гельсінкі, зроблене на Сенатській площі, Кафедральний собор (або собор Святого Миколая). Авторка фото: Ольга Крезуб, CC BY-SA 4.0

«По-перше, я періодично займаюся обробкою списків проєкту «Вікі любить пам’ятки», і коли перед першою акцією «Культурна спадщина України» організатори запитували, чи знає хтось про якісь знищені пам’ятки, мені було легко сформувати список згорілих церков Львівщини, адже я тільки-но закінчила обробляти списки Львівської області, там ці дані були. По-друге, я цікавлюся Львовом, тому в мене багато літератури як про це місто, так і про область, джерел для статей достатньо. 

Мені не дуже цікаво писати, наприклад, про Івано-Франківщину чи Сумщину, коли у мене немає відповідної літератури, адже завжди хочеться додати ще якихось історично-архітектурних подробиць. По-третє, дерев’яні церкви — це чи не найвразливіша категорія пам’яток, одна незгашена свічка — і від 300-літньої церкви, яка пережила війни, революції та десятки поколінь людей, лишається купа обгорілих решток. Коли я писала статті про такі церкви, мене вражала одноманітність новин про пожежі: о 13:00 почалася пожежа, о 13:15 приїхали пожежники, о 14:00 церква вже знищена вщент, майже відразу починається будівництво нової церкви (на жаль, часто дуже далекої від оригінальної) і про старовинну будівлю всі швидко забувають. А так хоч у Вікіпедії залишиться згадка…»

Ольга також розповіла про моменти, що найбільше запам’ятались під час написання статей:

«Найжахливіше, що 338-літню церкву Успіння Богородиці в Яворові зловмисники підпалили “заради приколу”. Найзагадковіша історія, яка мені трапилась під час підготовки статті була про церкву Святого Миколая у с. Залокоть. Там після пожежі, на згарищі знайшли дві гранати часів Другої світової, вони були сховані під підлогою церкви. Досі незрозуміло, хто їх там сховав, навіщо? Адже якщо хотіли підірвати церкву, то навряд чи гранатами це найпростіше було робити, швидше потрібні міни чи щось подібне. Можливо, це була схованка членів УПА чи радянських партизанів? Ще одна історія, що запам’яталась пов’язана з церквою Пресвятої Трійці у с. Долинівка — колишній кірсі німецької колонії. У 1938 році, ще коли вона була німецькою римо-католицькою кірхою, її від пожежі врятував єврей, який жив поруч і помітив загоряння. Шкода, що єврей зміг врятувати німецьку церкву у 1938 році, а українці у 2006-му — ні».

Ольга постійно бере участь у вікіпроєктах та конкурсах пов’язаних з пам’ятками нерухомої спадщини. Що мотивує її писати на цю тему:

«Мене цікавить архітектура, хоча за фахом я маркетолог. Також цікавить міська історія, а її якраз формують маленькі історії окремих будинків і вулиць. А спонукає писати про українські пам’ятки жахливий стан більшості цих пам’яток і принизливо-безсиле ставлення держави до їх збереження. Мета Вікіпедії поширювати вільні знання, тому я вважаю, що стаття про пам’ятку це можливість збільшити обізнаність про неї (не у всіх є доступ до спеціалізованої літератури, але практично у всіх є доступ до Інтернету), можливість привернути до неї увагу суспільства і, сподіваюсь, таким чином хоч трішечки, хоч на 0,5%, але знизити вірогідність її знищення».

Олег Кущ на вікізустрічі у Кременчузі, 2019. Авторка фото: Antanana, CC BY-SA 4.0

Ще один учасник, Олег Кущ, написав статті про Троїцьку церкву в Браїлівці та маєток графів Толстих в Онуфріївці та розповів, чому обрав саме ці пам’ятки і які неочікувані перепони виникли під час спроби представити у Вікіпедії одну з них:

«Обидві пам’ятки фотографував для конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Завжди намагаюсь ілюструвати фотографіями, завантаженими в рамках конкурсу статті Вікіпедії, створювати нові та доповнювати наявні статті не лише про самі пам’ятки, а й про видатних особистостей та населені пункти.

Статтю про Троїцьку церкву в Браїлівці планував написати ще минулого року, але тоді до цього руки не дійшли. Відвідав цю пам’ятку двічі влітку, першого разу познайомився з місцевим активістом Олександром Івановичем Руденком — ініціатором та «мотором» відбудови церкви. Він був дуже зацікавлений у популяризації цієї пам’ятки, був готовий надати цікаву інформацію й запросив приїхати ще.

Але під час другої поїздки стався неприємний епізод із місцевими мешканцями, які проявили якусь незрозумілу дикість та навіть ненависть до чужака, пам’ятку навіть не зміг вдруге сфотографувати (а там уже встановили купол). Олександрові Івановичу, здається, було соромно за таку реакцію односельчан, він пояснив це тим, що, коли справа відновлення зрушила з місця, почали з’являтися «претенденти» на цю будівлю, й тому місцеві так налаштовані. Хоча, на мою думку, справа більше в менталітеті та дещо негативній налаштованості. Інформацію Олександр Іванович надав, показав документи та розказав історію своїх кількарічних митарств (бюрократичні палки в колеса, пошук меценатів, в селі немає ксероксу, Інтернету, транспортного сполучення з райцентром тощо). Звісно, більшість із цих відомостей є первинною інформацією, що не може бути додана до Вікіпедії. Припускаю, що за цю церкву ще буде боротьба, й пожинати лаври будуть, як це іноді буває, не ті, хто на них заслуговує. 

Вівтар Троїцької церкви у Браїлівці (червень 2019). Автор фото: Олег Кущ, CC BY-SA 4.0

Інша пам’ятка, про яку я писав — маєток графів Толстих в Онуфріївці — кілька будівель у жалюгідному стані, які продовжують руйнуватися часом і вандалами, розкішний парк зовсім запущений. А могла б бути дійсно перлина архітектури й садово-паркового мистецтва, популярне місце для внутрішнього туризму. Й перспектив покращення ситуації на цей час, судячи з усього, ніяких. Шкода».

Ми щиро вдячні всім учасникам за кожну вашу створену статтю, додану ілюстрацію чи правку. Ви розповіли тисячам читачів найбільшої онлайн-енциклопедії про пам’ятки, що потребують захисту та уваги чи зберегли інформацію про споруди, яких фізично вже нема. 

Долучайтесь до творення Вікіпедії і надалі, адже редагування Вікіпедії процес безперервний і ще багато пам’яток чекають на свої статті.

Сторінка проєкту: https://w.wiki/NWU.

 

Якщо ви хочете стати волонтером проєкту «Вікі любить пам’ятки» — напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua 

Відзначаємо міжнародний день пам’яток з Вікіпедією

З 18 по 25 квітня пройде акція з наповнення української Вікіпедії інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою знищення.

Що об’єднує зображені на фотоколажі Русанівський міст, реформістську синагогу «Темпль» у Львові та особняк на Лабораторній вулиці у Києві?

Всі ці пам’ятки уже втрачені.

Джерело фото: https://w.wiki/N7h

Русанівський міст в Києві був підірваний під час відступу Червоної армії у 1941, синагога «Темпль» зруйнована гітлерівцями у 1942, а особняк у стилі модерн, зведений наприкінці XIX ст., знесли зовсім нещодавно — 9 листопада 2019 року для будівництва чергового житлового комплексу.

Господарчий корпус, Палац Грохольських-Можайських. Вороновиця. Фото: Neovitaha777, CC BY-SA 4.0

18 квітня — Міжнародний день пам’яток і визначних місць, встановлений Генасамблеєю ЮНЕСКО. Це нагода вкотре звернути увагу на вразливість культурної спадщини та необхідність її збереження для наступних поколінь. Запрошуємо долучитися до відзначення цього дня разом з Вікіпедією на сторінці проєкту «Культурна спадщина України». Вікіпедію може редагувати кожен, тому усі охочі можуть допомогти поширити інформацію про пам’ятки, що вже стали історією, тоді вони збережуться не лише на листівках чи архівних фото, а й у найбільшій онлайн-енциклопедії.

Як і минулого року ви можете взяти участь так:

  • доповніть перелік втрачених пам’яток:
    пошукайте інформацію про пам’ятки архітектури, історії, які втрачені чи руйнуються у вашому місті/регіоні;
  • перевірте, чи є про них стаття у Вікіпедії;
  • якщо немає, напишіть про це коментар або доповніть список на сторінці проєкту;
  • напишіть або доповніть статтю про таку пам’ятку. Писати можна не лише про архітектурні пам’ятки, а й про пам’ятки історії — будівлі, де відбувалися історичні події;
  • спробуйте знайти потрібну ілюстрацію у нашому репозиторії фото або пошукайте у власних архівах світлину пам’ятки, яку можна додати до статті;
  • запишіть себе у список учасників на сторінці проєкту. Найактивніші отримають пам’ятні сувеніри.

    Момент знесення Миколаївського собору (Харків), 1930 рік. Фото у суспільному надбанні

Досліджувати історію свого краю цікаво, щемко, віднаходити втрачені її сторінки та розповідати про них іншим — корисна і благородна справа. Долучайтесь!

Сторінка проєкту: Вікіпедія:Проект:Культурна_спадщина_України

Підсумки місяця статей про пам’ятки культури

Протягом лютого у Вікіпедіїї тривав місяць з написання та покращення статей про пам’ятки культури України. Ця акція є певним продовженням фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», учасники якого за роки проведення завантажили тисячі світлини об’єктів нерухомої культурної спадщини України для ілюстрування статей вільної енциклопедії. 

Втім фотографії не потрапляють на сторінки статей автоматично — це окрема позаконкурсна робота, до якої долучаються як учасники конкурсів, так і волонтери-вікіпедисти. Також, оскільки не про всі пам’ятки існують статті у Вікіпедії, чимало конкурсних світлин зберігаються у Віксховищі, але все ще не ілюструють Вікіпедію. Щоб збільшити використання цих фотографій у статтях, а також привернути увагу до прогалин у представленні пам’яток культури в онлайн-енциклопедії, 1 лютого у Вікіпедії стартував тематичний місячник, де всі охочі могли написати нову чи поліпшити вже існуючі статті про об’єкти культурної спадщини.

Перша стаття, створена в межах акції «Пишемо про пам’ятки культури до Вікіпедії»: Пам’ятник на могилі доньки П. І. Харитоненка — Зінаїди, Суми. Автор фото: Черненко Віктор Олександрович, CC BY-SA 4.0.

У місячнику взяли участь 27 користувачів, які започаткували 127 нових статей та покращили 8. Найбільше статей створили користувачки Xsandriel (29 статей) та Ольга Лобода (28 статей), ще 4 користувачів написали по 8 статей. Деякі користувачі писали статті та ілюстрували їх фотографіями, що завантажували раніше в межах конкурсу або ж робили світлини безпосередньо у процесі підготовки статей.

«Вирішив написати статті про невідомі для більшості людей існуючі, та, на жаль, зруйновані пам’ятки культури у Сумській області. Зокрема вітряний млин поблизу села Набережне, будинок управителя Романівського цукрового заводу (с.Малий Вистороп), а також зруйновані та діючі храми рідного села Боромля. Прагнув донести інформацію до населення, відкрити маловідому сторінку історії цих пам’яток, дати імпульс для привернення уваги щодо докладання зусиль задля збереження цих унікальних пам’яток. Також хотів підвищити туристичний потенціал регіону», — прокоментував свою участь Олег Білоус, автор 8 статей, з яких 6 — про пам’ятки культури села Боромля.

П’ятий храм сотенного містечка Боромля. Побудований у 1725 році. Автор статті та фото — Олег Білоус, CC BY-SA 4.0

Учасники та учасниці створювали статті про пам’ятки місцевого та національного значення з різних регіонів України, найбільше писали про об’єкти Києва, Львова та Сумської області, також нові статті з’явились у пам’яток Харківської, Закарпатської, Житомирської, Одеської областей та інших.

Об’єкти, про які писали учасники були дуже різними: 35 статей про будівлі в історичному центрі Львова (Палац вірменських архієпископів, Кам’яниця Домажирська, Кам’яниця Захновичів, Будинок на площі Катедральній, 6 та інші), статті про храми у різних куточках України (Костел Діви Марії з келіями у Бердичеві, Троїцький храм (с. Боромля), Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Медведівка), Спаська церква (Володимирівка) тощо), історичні особняки та маєтки, зокрема 8 статей про садиби Києва. Також тепер у Вікіпедії можна почитати про будинок Донців-Захаржевських, де, ймовірно, знайшли Велесову книгу, Будівлю театру імені Станіслава Монюшка в Івано-Франківську, Поштово-телеграфну контору (будинок Миклашевських) у Глухові, грот Німф у Тростянці. Перелік створених та покращених статей шукайте на сторінці місячника.

Балкон будинку на вулиці Вірменській, 32 у Львові. Автор фото: Nick Grapsy, CC BY-SA 4.0

«Радісно, що завдяки учасникам та учасницям вдалося перетнути межу у 100 новостворених статей. Щороку Вікісховище поповнюється світлинами пам’яток культури з різних куточків України, ми прагнемо, аби ці фото активніше використовували у вікіпроєктах, зокрема у Вікіпедії, та спонукали дописувачів створювати статті про українське культурне надбання, яке вони ілюструють. Тож плануємо проводити такі тематичні акції з написання та ілюстрування статей регулярно», — розповіла Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу «Вікі любить пам’ятки» і адміністраторка української Вікіпедії.

Ми дякуємо всім учасникам! Найактивніші вже зовсім скоро отримають сувеніри з логотипом проєкту від «Вікімедіа Україна». Закликаємо дописувачів доповнювати та удосконалювати новостворені статті та брати участь у наступних акціях!

Пишемо про пам’ятки культури до Вікіпедії

З 1 до 29 лютого у Вікіпедії проходить акція зі створення та поліпшення статей про об’єкти культурної спадщини України (архітектури, історії тощо). Місячник статей — це важлива складова процесу наповнення українського розділу Вікіпедії інформацією про пам’ятки культури. За всі роки конкурсу, у Вікісховище було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України. Завдяки учасникам конкурсу та всім, хто завантажував фотографії у Вікісховище, багато пам’яток мають свої світлини, однак досі чекають на власні статті.

Список статей до створення та покращення можна знайти тут. Можете обрати пам’ятку національного значення, яка вже має фотографію, але ще не має власної статті, доповнити вже існуючі статті фотографіями чи новою інформацією.

Василівська дерев’яна церква у с. Сіль Закарпатської області, пам’ятка культури національного значення все ще не має статті у Вікіпедії. Автор фото: Антон Шигімага, CC BY-SA 3.0

Наприклад, досі немає статей про 83 будівлі у історичному центрі Львова, а щонайменше 89 пам’яток національного значення у Рівненській області мають свої фото, але не мають статей, понад 400 об’єктів у Києві , 63 у Харківській області, 66 у Черкаській також мають фото, але все ще не представлені статтями у Вікіпедії. І, звісно, це лише частина. Для зручності, статті до створення/поліпшення посортовані за регіонами. Перелік не є вичерпним.

Про комплекс будівель купця у Могилів-Подільському Вінницької області також статті у Вікіпедії поки що немає. Автор фото: Demmarcos, CC BY-SA 4.0

Детальніше про умови конкурсу читайте тут: Умови конкурсу.

Вікімедіа Україна

Вікімедіа Україна

Якщо Ви не писали статті до Вікіпедії раніше, Вам може стати в нагоді пам’ятка початківцямшпаргалка чи брошура для редагування.

Ось покрокова інструкція, як створити статтю:

  1. Якщо Ви не зареєстровані у Вікіпедії, створіть собі обліковий запис;
  2. Оберіть тему для статті. Можете перейти на сторінку зі списком запропонованих статей та обрати собі до написання (цей перелік не є вичерпним!). Ви також можете поліпшувати уже наявні статті. Також, якщо Ви завантажували фото в рамках конкурсу «Вікі любить пам’ятки», чому б не створити статтю про пам’ятку, яку Ви сфотографували?
  3. Обравши тему, впишіть назву статті у поле пошуку Вікіпедії й натисніть клавішу Enter. Якщо такої статті ще немає, Вікіпедія запропонує Вам її створити;
  4. Коли Ви клацнете «створити статтю…», відкриється віконце редагування нової статті.
  5. Напишіть текст статті. Пам’ятайте — стаття має посилатися на авторитетні джерела, але Ви не повинні копіювати готового тексту й вставляти в статтю.
  6. Працюючи над статтею, Ви можете періодично зберігати її. Можна також додати на початку тексту код {{Пишу}} (таким чином інші дописувачі знатимуть, що над статтею в цей час хтось працює);
  7. Додайте до статті шаблон-картку (якщо така існує про для Вашого типу об’єкту). Ось приклад такої картки. Якщо це стаття про особу — скористайтеся шаблоном Особа чи Науковець. У статті про музей Вам підійде цей шаблон.
  8. Додайте статтю до відповідної категорії пам’яток (для цього у кінці статті додайте текст [[Категорія:Назва потрібної категорії]]).

Детальніше про оформлення та структуру можна почитати тут: Вікіпедія:Стиль.

Ви можете додати до статті, яку створили або поліпшили, світлину пам’ятки. У цьому Вам може допомогти цей короткий відеоролик:


Зазначення авторських прав:

Виставка фотографій-переможців конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2019» у ДНАББ імені В. Г. Заболотного

З 1 до 15 лютого включно запрошуємо на виставку найкращих світлин української частини «Вікі любить пам’ятки 2019». у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного. Відвідучі зможуть подивитися ТОП-10 фотографій-переможців минулорічного конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а також по 7 фотографій, що перемогли у спецномінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини».

У 2019 році «Вікімедіа Україна» провела українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments вже восьмий раз. Мета конкурсу — одержати світлини всіх пам’яток культурної спадщини для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони інтернет-користувачів з усього світу.

Конкурс «Вікі любить пам’ятки» проходив протягом вересня 2019 року. За цей період учасники завантажили понад 31 тисячу світлин, на яких зображено понад 11 тисяч пам’яток культурної спадщини. У спецномінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили понад 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» 60 учасників подали на конкурс 851 фотографію 184 млинів. У 2020 році конкурс також пройде у вересні.

Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України (39 % від загальної кількості українських пам’яток). За цей період у конкурсі взяли участь близько 3500 осіб. Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі — ви можете як переглядати, так і використовувати світлини на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Виставка діятиме з 1 до 15 лютого 2020 року.

Відкриття виставки відбудеться 1 лютого. З 13:00 до 17:00 — пройде вікізустріч в межах Вікімарафону з нагоди 16-річчя української Вікіпедії. О 17:00 — офіційне відкриття виставки. Вхід вільний. Якщо хочете долучитися до вікізустрічі в цей день, заповніть, будь ласка, реєстраційну форму.

Бібліотека працює з понеділка по п’ятницю, з 09:00 до 20:00, в суботу з 10 до 18:00. Неділя — вихідний.

Запрошуємо завітати!

Церемонія нагородження «Вікі любить пам’ятки 2019»

Зображення

14 грудня в Києві на Андріївському узвозі в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе зібралися близько 50 людей — переможців, журі та волонтерів, які були залучені до української частини конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Приміщення музею невелике, захід був досить камерним, але це місце було обрано невипадково. Саме тут пройшла перша виставка активного учасника та неодноразового переможця нашого конкурсу — Івана Сідловського, який відійшов у засвіти. Таким чином ми хотіли віддати йому шану.

Антон Процюк, менеджер проєктів «Вікімедіа Україна», один із співведучих церемонії, подякував за гостинність Кетевані Маркаровій — старшій науковій співробітниці, представниці музею-майстерні. Вона ж після завершення заходу провела екскурсію музеєм для всіх охочих.

Дякуємо Кетевані Маркаровій та музею І. П. Кавалерідзе за гостинність. Автор фото: Ilya, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 

Почали із підбиття підсумків цьогорічного конкурсу: пораділи, що Україна стала першою за кількістю завантажених фото, майже 32 тисячі фотографій склали 15 % з усіх світлин фотозмагання. Учасники й учасниці української частини подали на конкурс світлини 11 тисячі пам’яток, з них 2,8 тисяч об’єктів отримали свої перші фото у Вікісховищі. Загалом «Вікі любить пам’ятки» проходить в Україні вже восьмий раз, і за 2012—2019 роки було завантажено 280 тисяч фото 35 тисяч пам’яток (що становить 39% усіх об’єктів, що є в конкурсних списках).

«Вікі любить пам’ятки» роблять волонтери, і без їхнього бажання вкладати частинку свого вільного часу та зусиль у реалізацію проекту, конкурс би не відбувся. Тож на церемонії також подякували за працю журі, членам організаційного комітету, добровольцям, що долучилися до проєкту.

Члени журі радили майбутнім конкурсантам звертати більше уваги на якість фото; зазначали, що окремим важливим напрямком і заслугою конкурсу є власне створення і вдосконалення списків, поява фотографій у маловідомих пам’яток, або таких, що можливо скоро перестануть існувати… Фарид Сейфулін, окрім своїх вражень, розповів про особливий «танець фотографа» — кропітку роботу, фотографування об’єкта з різних ракурсів, у різний час, яку фотограф має проробити, щоб отримати той самий найкращий знімок.

Далі нагородили членів оргкомітету та інших волонтерів, залучених до організації конкурсу. На заході свої відзнаки отримали: Atoly, Ілля Корнійко, Анатолій Гончаров, що займався списками пам’яток, також була присутня Наталія Ластовець, яка займалась відсіюванням фото та є членкинею правління, відповідальною за збагачення контенту (тобто і за наш фотоконкурс).

 Зі сцени подякували також волонтерам, що допомагали зі списками, поширенням інформації тощо: Kharkivian, Friend, Wanderer777, Олекса-Київ, Xsandriel, Posterrr, Antonyahu, Olga Loboda 0806, Aminngo, Aced, Ліонкінг, Venzz та іншим. Окремо відзначили координаторку мандрівної виставки Олю Нестеренко. Завдяки її зусиллям виставка світлин-переможців побувала у 12 локаціях України. На 2020 рік фотовиставка шукає нового координатора і приємно, що вже після заходу учасники церемонії цікавились деталями цього проєкту; тож сподіваємось, наші чудові фото побувають ще в багатьох  населених пунктах України. До речі, на церемонії відкрили виставку світлин-переможців конкурсу 2019 року, вона діятиме в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе до 28 грудня.

 Після цієї частини почалось безпосереднє нагородження переможців. Розпочали зі спеціальної номінації «Єврейська спадщина».

Відзнаки та сувеніри вручав пан Владислав Гриневич, голова українського представництва канадського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч». Автор фото: Ilya, CC BY-SA 4.0

Пан Владислав Гриневич наголосив на тому, що якість фото у спецномінації не була визначальним фактором — головне, що учасники змогли зафіксувати стан 350 пам’яток єврейської спадщини, проілюструвати нові об’єкти, зберегти їх для нащадків хоча б у вигляді фотографій.

Переможці спецномінації, які особисто отримали свої нагороди — Дмитро Семеновський, Рената Ганинець та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Наступними нагородили переможців дебютної спецномінації «Млини». Члени журі цієї частини назвали значним досягненням конкурсу формування списків млинів (які не мають охоронного статусу і навіть формального захисту чи підтримки від держави) та привернення уваги до їхнього стану. 

Переможці спецномінації «Млини» — Олександр Ткаченко і Олександр Мальон, члени журі — Олена Крушинська і Сергій Криниця. Авторка фото: OlgaMilianovych (WMUA), CC BY-SA 4.0

Приз за перемогу у спецномінації «Відео» особисто одержав Олександр Вовк. Член журі Антон Обожин висловив сподівання, що наступного року в межах конкурсу з’явиться ще більше відеоробіт, адже це хороший спосіб фіксувати об’єкт цілісно, аналізувати стан пам’ятки з різних ракурсів.

Наступним етапом церемонії було нагородження переможців номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками» та конкурсантів, які сфотографували найбільше пам’яток у різних областях та десять загальних переможців кількісної частини. На сцену виходили переможці — Вікторія Миколаєнко, Олександр Педенко, Петро Халява, Сергій Венцеславський, Микола Дяченко, Микола Сарапулов, Микола Дяченко, Жанна Олексієнко, Андрій Гриценко, Світлана Дячок, Олег Кущ, Микола Осипенко та інші.

Переможці номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Про перемогу у номінації «Найкраще фото області» автори світлин дізнавалися протягом листопада-грудня. Зі сцени переможців оголошувала Ольга Мілянович, менеджерка проєктів ГО «Вікімедіа Україна», співведуча церемонії. Під оплески на сцену виходили Віталій Шкляр, Олександр Павленко, Анатолій Волков, Костянтин Брижниченко, Андрій Мозоль, Дмитро Перевозний, Олександр Ткаченко, Вячеслав Галєвський, Дмитро Демченко, Олександр Мальон.

І нарешті, насамкінець була розкрита головна інтрига конкурсу — оголосили фотографії та авторів ТОП-10. Майже всі переможці вже побували на сцені та отримали дипломи в інших номінаціях, але все ж особливо приємно виходити саме за цією відзнакою. 

Автори ТОП-10 світлин 2019 року особисто присутні на церемонії: Костянтин Брижниченко, Максим Присяжнюк, Дмитро Балховітін, Анатолій Волков, Микола Кальченко, Андрій Мозоль та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На жаль, не зміг приїхати Вадим Постернак, який здобув нагороди у більшості основних та спеціальних номінаціях конкурсу. Також не було Сергія Рижкова, Михайла Ременюка, користувачки Shevchenko Valentine Fedorivna, Ольги Лободи, Крістіни Федорович, Дмитра Феняка, Олександра Піца та інших.

Такі сувеніри отримали наші переможці та волонтери, залучені до конкурсу. Авторка фото: VikaIvankiv (WMUA), CC BY-SA 4.0

Церемонія нагородження тривала трохи довше ніж планувалося, але ми прагнули дати слово і поділитися враженнями від конкурсу та своєї участі всім, хто хотів сказати — журі, партнерам, волонтерам та нашим переможцям.

Дуже радісно, що навколо конкурсу сформувалася спільнота однодумців, людей захоплених фотографією, відео, історією свого краю, небайдужих, справжніх дослідників. Учасники ділилися своїми історіями — як ішли кілометри, щоб сфотографувати віддалені пам’ятки, як знімкування стало вже майже сімейною традицією, як шукали і не знаходили у списках певні культурні об’єкти, як випадково робили переможні фото чи кілька годин шукали потрібний ракурс. Добре, що щороку з’являються нові учасники, які з ентузіазмом беруть участь у фотозмаганні. Конкурс творять люди, і сподіваємось, що й надалі наша спільнота буде зростати. Дякуємо вам за участь, залишайтеся з нами!

Більше фотографій із церемонії нагородження можна переглянути за посиланням: w.wiki/Dpi

Найкращі світлини пам’яток культури України 2019. ФОТО

14 грудня у Києві в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе нагородили переможців української частини найбільшого міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

У 2019 році учасники української частини конкурсу подали майже 32 тисячі світлин 11 тисяч пам’яток культури України. Участь у конкурсі взяли понад 330 авторів. Цього року Україна — перша у світі із 48 країн-учасниць за кількістю завантажених фото!

У спеціальній номінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили близько 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» змагались 60 учасників, які подали 851 фотографію 184 млинів, у новій спецномінації «Відео» 6 учасників подали на конкурс 32 роботи.

До ТОП-10 фотографій конкурсу, за оцінками журі, увійшли світлини пам’яток культури, розташованих у Чернігівській, Чернівецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, АР Крим та місті Києві. Ці фотографії представлять Україну на міжнародному етапі конкурсу.

«Завданням конкурсу є створити повну ілюстровану інформаційну базу про культурні пам’ятки світу. Подані фотографії будуть використовуватися у Вікіпедії та інших вікіпроєктах. Також ми прагнемо привернути увагу людей до стану збереження об’єктів культурної спадщини», — зазначає Наталія Тимків, адміністраторка української Вікіпедії, членкиня організаційного комітету «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2019 року та переможців у спеціальних номінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини». Експозиція триватиме до 28 грудня 2019.

У межах проєкту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями.

Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче. 

Найкращою світлиною «Вікі любить пам’ятки 2019» стала фотографія Густинського монастиря, розташованого у селі Густиня біля річки Удай Прилуцького району Чернігівської області. Автором фото є Дмитро Балховітін. Фото перемогло і в обласній номінації.

На другому місці світлина фрагменту внутрішнього оздоблення Семінарської (Трьох-Святительської) церкви, розташованої у Чернівцях, яке зробив Вадим Постернак. Фото дивовижних розписів церкви є також найкращим знімком Чернівецької області.

Третє місце посіла найкраща фотографія Житомирської області 2019 року — панорама Кармелітського монастиря у Бердичеві. Автором є Дмитро Балховітін.

На четвертому місці — найкраще фото Закарпатської області, світлина Угочанського замку, інші назви — Виноградівський замок, замок Канків, розташованого біля підніжжя Чорної Гори, на околиці міста Виноградова Закарпатської області. Зробив світлину Микола Кальченко.

П’яте місце посіла фотографія будівлі Інституту шляхетних дівчат (більш відомої як Жовтневий палац). Фото зробив Максим Присяжнюк.

Найкраще фото Івано-Франківської області, панорама колишньої обсерваторії «Білий слон» на горі Піп Іван, розташованої на території Верховинського району, посіла шосте місце. Автором світлини є Анатолій Волков.

На сьомому місці — фотографія церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Кострина Великоберезнянського району Закарпатської області. Автор фото — Андрій Мозоль.

Восьме місце у світлини вітряка з села Лісове Ніжинського району Чернігівської області, розташованого в Києві у Пирогові в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Автор знімка — Сергій Рижков. Це фото також стало найкращим знімком Києва.

На дев’ятій позиції найкраще фото АР Крим, де зображено Судацьку фортецю (Генуезької фортеці). Світлину зробив Костянтин Брижниченко.

Замикає десятку переможців цьогорічного конкурсу ще одне фото стелі Семінарської (Трьох-Святительської церкви), розташованої у Чернівцях. Світлину зробив Сергій Венцеславський.

Десять світлин-переможців цьогорічного конкурсу можна подивитися та завантажити за посиланням: https://w.wiki/Dwh.

Вітаємо авторів найкращих світлин і бажаємо нових фотошедеврів!

 

Виставка світлин-переможців конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2019» у Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе

З 14 до 28 грудня відвідувачі Музею-майстерні І. П. Кавалерідзе зможуть побачити ТОП-10 знімків-переможців цьогорічного конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а також по 7 фотографій, що перемогли у спецномінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини».

«Вікімедіа Україна» проводить українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments вже восьмий раз. Мета конкурсу — одержати світлини всіх пам’яток культурної спадщини для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони інтернет-користувачів з усього світу.

Цьогорічний конкурс «Вікі любить пам’ятки» проходив протягом вересня 2019 року. За цей період учасники завантажили понад 31 тисячу світлин, на яких зображено понад 11 тисяч пам’яток культурної спадщини. У спецномінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили понад 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» 60 учасників подали на конкурс 851 фотографію 184 млинів.

Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України (39 % від загальної кількості українських пам’яток). За цей період у конкурсі взяли участь близько 3500 осіб. Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі — ви можете як переглядати, так і використовувати світлини на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Виставка діятиме з 14 до 28 грудня 2019 року.

Відкриття виставки відбудеться 14 грудня під час церемонії нагородження переможців «Вікі любить пам’ятки 2019». Вхід на церемонію ((14.12 з 13:00 по 15:00) лише за наявності попередньої реєстрації.

Музей працює з вівторка по неділю, з 11:00 до 18:00, режим роботи каси з 11.00 до 17.00. Понеділок — вихідний. Вартість відвідування можна дізнатися тут.

Завітайте самі та запрошуйте друзів!

Дебютанти «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Другий рік поспіль ми визначаємо переможців у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками», щоб відзначити внесок дебютантів.

2019 року в конкурсі вперше взяли участь 247 користувачів та користувачок, які завантажили понад 11 тисяч фото. За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали інших відзнак у рамках конкурсу.

Отже, цьогорічний список відзначених новачків[1]:

  • Користувач Іван марущенко — 83 фотографії 56 пам’яток.
  • Користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko — 49 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувачка Toriyamv — 268 фотографій 97 пам’яток.
  • Тетяна Олександрівна Єрмакова — 70 фотографій 45 пам’яток.
  • Користувач Олег Шкрумида — 46 фотографій 38 пам’яток.
  • Користувачка Мавка Лугова — 117 фотографій 53 пам’яток.
  • Користувач Микола1949 — 30 фотографій 30 пам’яток.
  • Користувач Андрей Малков — 111 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувач Zhy lins kyi — 265 фотографій 43 пам’яток.
  • Користувач Wanderer777 — 114 фотографій 72 пам’яток.

Як розповіла нам Toriyamv, одна із нагороджених нових учасниць конкурсу: «Участь у конкурсі для мене почалась ще влітку, у серпні. Коли передивилась список пам’яток, які відсутні у Вікісховищі, була дуже здивована. Багато світлин було зроблено у вихідні дні. На жаль, у нас в сім’ї немає машини. Але було так, що в п’ятницю увечері я з чоловіком — вивчала розклад маршруток до найближчих сіл Ніжинського району. Траплялось, що в один день, пересідаючи з однієї марштрутки на іншу, відвідували 3—4 села. Дехто із колег покрутив пальцем у лоба: встати о 6 ранку в суботу? Для мене це стало новою сторінкою життя  романтичною, незвичайною, загадковою. На жаль, мої фото не стали кращими, та ї за кількістю не наздогнала… Але, думаю, з’явився азарт до нового, який в наступному році сподіваюсь повторити, взявши участь у конкурсі знову».

Користувачка Мавка Лугова вирішила взяти участь у конкурсі, бо цікавиться історією свого краю та фотографією. А користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko також долучився до фотозмагання через мотивацію розкривати історії про рідний край.

«Передовсім, мотивував той факт, що у Вікіпедії, користувачами якої ми є, часто не знаходили потрібних нам фото. А ті, що були, не відповідали нашим запитам або вже застарілі. Це перше. Далі нам хотілось, щоб завантажені нами фото мали наше авторство. І, звичайно, хотілось отримати якусь відзнаку від такого поважного ресурсу», — розповіла про мотивацію взяти участь у конкурсі Тетяна Єрмакова із редакції газети «Білопільщина»

Ми вдячні кожному учаснику та учасниці — і тим, хто вже не перший рік бере участь у проєкті, і тим, хто вперше завантажував світлини пам’яток. Тепер ще більше українських пам’яток культури зможуть бути представлені у найбільшій світовій онлайн-енциклопедії Вікіпедії та інших вікіпроєктах.

А тепер пропонуємо подивитися на деякі світлини новачків:

Вибір світлин для ілюстрації — суб’єктивне бачення авторів допису.

Перелік усіх учасників та учасниць цьогорічного конкурсу та їхній внесок можна переглянути тут.

Якщо ви хочете надати своє справжнє ім’я-прізвище для використання у публікації, будь ласка, напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua.

[1] Рейтинг нових користувачів формувався як і у загальній кількісній номінації, з урахуванням того, скільки фотографій пам’яток було завантажено до початку цьогорічного конкурсу. Детальніше можна дізнатися у дописі про кількісну номінацію та у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Найкращі фотографії Тернопільської, Сумської та Одеської областей

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Тернопільської області 2019»  стала світлина замку у селі Кудринці Борщівського району. Фото зробив Сергій Рижков.

«Гарне фото, трохи затемне, але гарне», — прокоментувала членкиня журі, краєзнавиця Людмила Строцень.

«Як для нічного фото, досить якісно. Чумацький шлях доповнює сюжет, створюючи враження старовини», — поділився враженнями член журі, фотограф Сергій Зисько.

Зображений на фото замок побудований на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами, реконструйований у XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над р. Збруч. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. До нашого часу збереглися: південна, західна і північна стіни; частина об’єму південної п’ятигранної башти на висоту трьох ярусів; північно-західна шестигранна в плані триярусна башта; частина башти. Найбільша довжина замку всередині — 70 м, а ширина — 25 м. Стіни мають 1,5 м в товщину.

У 2018 році найкращим фото Тернопільської області стала світлина ансамблю колегіуму у Кременці.

У списку пам’яток Тернопільської області 4752 об’єкти культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу сфотографували лише 39% — 1870. У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 539 об’єктів і завантажили 1368 світлин. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 38 конкурсантів, за вісім років — 326.

Переможцем Сумської області стала світлина Золотих воріт садиби Миклашевських, що в селі Волокитине Путивльського району. Автором знімка є Олександр Мальон.

«Спокійна, врівноважена композиція. Детально переданий стан об’єкту і природу навколо», — також коментує Сергій Зисько.

Ворота зведені у другій половині XIX століття. Автор невідомий. Мавританські ворота, які відкривали в’їзд на садибу поміщика Миклашевського складаються з трьох частин: високої центральної арки для проїзду і двох бічних — для пішоходів. Виконані вони невідомими майстрами в готичному стилі з добротних «вічних» матеріалів: буту з пісковику, цегли з архітектурними деталями з граніту.

Минулого року у номінації перемогла світлина Свято-Троїцької (Миколаївської) церкви, що в селі Пустовійтівка Роменського району.

У списку пам’яток Сумської області 2080 об’єктів, з яких за вісім років конкурсу сфотографували вже 1196, тобто 57%. 2019 року конкурсанти завантажили 1232 фотографії 481 пам’ятки. За весь час проведення конкурсу за перемогу змагались 152 учасники, а цьогоріч — 25.

Найкращими фотографіями Одеської області журі обрало одразу дві світлини Будинку театру опери та балету в Одесі. Фото зробив Костянтин Брижниченко.

Сергій Зисько прокоментував першу світлину так: «Хороша і якісна робота. Чудова композиція».

«Гарна композиція та освітлення, цікаві кольори, дуже порадувала чіткість деталей декору при нічному фото, що розкриває принади пам’ятки», поділилась враженнями членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

 

Друге фото, що теж стало переможцем обласної номінації, прокоментувала Людмила Строцень: «Гарно, пам’ятка домінує в оточенні, кольори в гармонії».

Одеський національний академічний театр опери та балету є найстарішим оперним театром України. Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Інтер’єр витриманий у стилі пізнього французького рококо.

Світлини Одеського оперного театру уже вчетверте стають найкращими з Одеської області, а минулорічним переможцем став знімок руїн собору Успіння Пресвятої Богородиці у селищі Лиманське Роздільнянського району.

У списку пам’яток Одеської області 2776 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці вже завантажили фото 1934 пам’яток (69%). У 2019 році конкурсанти подали 1729 світлини 633 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 32 автора, за вісім років — 292.

Ось ми і завершили презентацію цьогорічних обласних переможців. Дякуємо всім конкурсантам і вітаємо авторів найкращих обласних фотографій!

 

Для підготовки статті використані матеріали з Вікіпедії: Кудринецький замок, Золоті ворота (село Волокитине), Одеський національний академічний театр опери та балету.