Екватор. Статистика за користувачами

Будинок № 4 на вулиці Матейка у Львові. Автор — Aeou
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Станом на цей момент сфотографовано вже 7899 об’єктів. Найбільше пам’яток сфотографовано в Києві (1755), потім — у Львівській (998) та Тернопільській областях (949). З пам’яток Автономної Республіки Крим завантажено 43. Херсонська (5), Луганська (16), Миколаївська області (18) представлені найменше. На цей момент не подано жодної світлини із Севастополя.

Найбільша кількість сфотографованих пам’яток за користувачами[1][2] (топ-10):

Користувач К-ть пам’яток К-ть фото
AndriiDydiuk 2104 2110
ЯдвигаВереск 1867 1881
Neovitaha777 1224 1235
Prymasal 1020 1062
Константинъ 607 613
Rbrechko 416 418
Сарапулов 369 767
Alina Vozna 319 350
Nataliya Shestakova 295 471
Aeou 208 323

Cтежити за цією статистикою можна тут. Статистика за регіонами за всі роки виведена тут.

Також цього року є можливість побачити галереї пам’яток за користувачами та ID. Наприклад, Денис Вітченко цього року порадував нас світлинами 49 об’єктів.

Окремо виведено галереї зображень, роздільність яких менша від 2 МПкс тут. Відповідно до регламенту ці світлини не будуть оцінюватися журі. До кінця конкурсу можна завантажити ці ж світлини із вищою роздільністю, у цьому пості описано як це зробити.

Коленці. Церква Косьми і Даміана. 1874 р. Автор — Іван Биков
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

[1] Враховано тільки об’єкти із правильним ID.
[2] Тут не враховано бали за пам’ятки, що не були сфотографовані раніше. Цей рейтинг ми виведемо пізніше.

Підсумки в номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток

Будинок № 37 на вулиці Франка у Львові, © Aeou, CC-BY-SA 4.0

Будинок № 37 на вулиці Франка у Львові, © Aeou, CC-BY-SA 4.0

Цього року трохи змінився підхід до номінацій за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток: світлини пам’яток, для яких до початку конкурсу відповідно до відомої нам інформації не було жодної ілюстрації на Вікісховищі (та/чи в україномовній Вікіпедії), отримували коефіцієнт рівний 2 (для кожної пам’ятки). Ті, що раніше були сфотографовані — 1. Це трохи ускладнило визначення переможця, але все ж спонукало когось досліджувати нове 🙂 Схожий експеримент ми проводили на «Вікі любить Землю» цього року, правда, там це була спецномінація «Освітлинимо безсвітлинні». Отже, переможці в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» представлені у таблиці нижче[1]:

Місце, автор К-ть
фото
К-ть пам’яток
(всього)
К-ть старих пам’яток К-ть нових
пам’яток
Рейтинг
1. Сергій Криниця 4003 3944 3626 318 4262
2. Крістіна Федорович 3120 3059 2370 689 3748
3. Користувач:Aeou 6693 2337 1721 616 2953
4. Олександр Примас 2540 2499 2199 300 2799
5. Роман Бречко 1710 1697 1330 367 2064
6. Наталія Шестакова 2575 1246 793 453 1699
7. Віталій Ільницький 1486 1433 1354 79 1512
8. Костянтин Буркут 1437 1321 1207 114 1435
9. Вадим Постернак 1181 1072 1047 25 1097
10. Микола Сарапулов 1463 990 912 78 1068

Як бачимо, розрив між першим та другим місцем став не таким великим, адже Крістіна Федорович завантажила світлини 689 нових пам’яток, Користувач:Aeou обійшов Олександра Примаса, а Наталія Шестакова — Віталія Ільницького та Костянтина Буркута. 9-те та 10-те місця теж дуже близько 🙂 Думається, що результати могли б бути ще цікавішими, якби учасники знали заздалегідь про це і могли краще спланувати свої мандрівки, чи якби був інший коефіцієнт (наприклад, 3?). Наступного разу може бути цікавіше 🙂

Залізничний міст через річку Інгул, Кіровоград, © Наталія Шестакова, CC-BY-SA 4.0

Залізничний міст через річку Інгул, Кіровоград, © Наталія Шестакова, CC-BY-SA 4.0

Переможці в номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток області» по всіх регіонах:

  • АР Крим — Віталій Ільницький (138 пам’яток / 154 рейтинг);
  • Вінницька — Олександр Примас (406 / 460);
  • Волинська — Наталія Шестакова (237 / 324);
  • Дніпропетровська — Наталія Шестакова (213 / 279);
  • Донецька — Надія Алістратова (35 / 39);
  • Житомирська — Павло Мокрицький (175 / 245);
  • Закарпатська — Крістіна Федорович (201 / 296);
  • Запорізька — Користувач:Анатолий Мережко (72 / 80);
  • Івано-Франківська — Крістіна Федорович (490 / 733);
  • Київська — Олена Мачуленко (178 / 193);
  • Кіровоградська — Наталія Шестакова (638 / 918);
  • Луганська — Микита Перегрим (4 / 7);
  • Львівська — Користувач:Aeou (2237 / 2853);
  • Миколаївська — Олександр Примас (179 / 198);
  • Одеська — Сергій Криниця (717 / 729);
  • Полтавська — Юрій Репало (92 / 133);
  • Рівненська — Сергій Лучковський (110 / 218);
  • Сумська — Вікторія Ломака (117 / 133);
  • Тернопільська — Крістіна Федорович (342 / 421);
  • Харківська — Тетяна Кругляк (148 / 160);
  • Херсонська — Наталія Шестакова (34 / 34);
  • Хмельницька — Крістіна Федорович (497 / 617);
  • Черкаська — Сергій Криниця (250 / 292);
  • Чернівецька — Крістіна Федорович (210 / 229);
  • Чернігівська — Користувач:Klymenko Tatyana (308 / 422);
  • місто Київ — Олександр Примас (1159 / 1199);
  • місто Севастополь — Сергій Криниця (22 / 28).

Переможці в загальній номінації отримають дипломи і цінні призи, переможці обласних номінацій — дипломи і відзнаки.

Повна таблиця з результатами тут.

[1] Враховано тільки об’єкти із правильним ID. ↩

Найкраще фото Київської області

Дерев’яний вітряк (село Гейсиха)
Автор фото — Сергій Плахотнюк. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У номінації «Найкраще фото Київської області» перемогла фотографія дерев’яного вітряка при в’їзді до села Гейсихи Ставищенського району, автором якої є Сергій Плахотнюк (Se Plakho).

Цей дерев’яний вітряк є пам’яткою науки і техніки. Датується він кінцем XIX ст. — початком XX ст. Збудований був місцевими майстрами. На території району це — єдиний вітряк. Висота його 7 м, є рухома цокольна частина 4×4 м.

Зараз вітряк не діє. Стан пам’ятки визначено як задовільний.

У минулі роки найкращими фото Київщини ставали церкви:

Спасо-Преображенська церква (Гусинці) станом на жовтень 2009 року
«Найкраще фото Київської області» на конкурсі 2013 року
Автор фото — Оксана Макаренко (UA-Lora). Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Паркан і ворота Покровської церкви в Пархомівці
Переможець у номінації «Найкраще фото Київської області» на конкурсі 2012 року
Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac). Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Семінарська церква

Розписи стелі Семінарської церкви (1870, худ. К. Йобст, Е. Бучевський) є частиною комплексу резиденції митрополитів Буковини та Далмації, який занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Пам’ятка архітектури національного значення № 778/3 (Чернівці)
Автор фото — Юрій Клименко. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У номінації «Найкраще фото Чернівецької області» перемогла фотографія розписів стелі Семінарської церкви у Чернівцях, автором якої є Юрій Клименко.

Трьох-Святительська церква (Семінарська церква) — діючий православний храм Чернівецької єпархії УПЦ КП, 24 серпня 1963 року визнаний пам’яткою архітектури національного значення (ох. № 778/3). 28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету ЮНЕСКО церкву, як складову частину архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, було включено до списку Світової спадщини.

20 серпня 1863 року Франц Йосиф I своїм указом затвердив план будівництва резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Автором грандіозного проекту став молодий чеський архітектор Йозеф Главка. Одночасно було прийнято рішення й про будівництво Трьох-Святительської (семінарської) церкви, як невід’ємної частини архітектурного ансамблю.

Храм на честь трьох святителів Вселенських — Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста — почали зводити 19 квітня 1867 року, коли владика Євгеній (Гакман) урочисто заклав наріжний камінь.

1882 року будівництво церкви було завершено, і фактично було завершено спорудження всього архітектурного ансамблю резиденції. Діючий храм обслуговували студенти-богослови та їх викладачі-наставники.

Церкву зведено у візантійському стилі з елементами еклектики. П’ятикупольна, з конхою. З цегли. Вона являє собою витягнутий зі сходу на захід прямокутник з абсидою, до якого примикають напівкруглі приміщення. Основою центрального куполу служить барабан, оформлений аркатурним поясом з вітражами, та карнизами. На куполах встановлено, стилізовані «константинопольські хрести» (герб Константинопольського Патріархату). Світловий барабан за допомогою арок і вітрил спирається на чотири міцні пілони. Пучкові колони відокремлюють центральну наву від вузьких бічних.

Захоплюючим є внутрішнє оздоблення храму, яке вирізняється пишністю обробки, є багатим на різьблення, позолоту, живопис у постакадемічному стилі. Художнім розписом церкви займалися Карл Йобст та Епамінандос Бучевський. Пензлю першого належать біблійні сюжети: «Різдво Христове», «Воскресіння Христа» і «Сходження Святого Духа», а також чотири Євангеліста, що розміщені на бокових стінах та в абсиді вівтаря. Інший розмалював інтер’єр геометричним орнаментом, що нагадує малюнки буковинських писанок, килимів, рушників.

У радянський період (1944—1991) храм було закрито, а приміщення використовувалось як зал ЕОМ. Водночас, керівництву університету вдалося зберегти розписи та іконостас. Завдяки цьому пам’ятка збереглася до нашого часу практично у первозданному вигляді. У 1990-их роках богослужіння у Трьох-Святительській церкві, у якості парафіяльної УПЦ КП, були відновлені.

Використано матеріали зі статті «Трьох-Святительська церква (Чернівці)».

Найкраще фото Дніпропетровської області

Спасо-Преображенський кафедральний собор Дніпропетровська
Автор фото — Сергій Рижков. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У номінації «Найкраще фото Дніпропетровської області» перемогла фотографія панорами Спасо-Преображенського кафедрального собору Дніпропетровська, автором якої є Сергій Рижков.

Собор є центральним храмом Дніпропетровської єпархії УПЦ МП. Він розташований у Нагірній частині міста (у Жовтневому районі, на Соборній площі).

Відомо, що за задумом Григорія Потьомкіна цей собор мав бути вищим на 1 аршин за римський собор Святого Петра.

1786 року імператриця Катерина ІІ власноруч заклала собор, але вдалося побудувати тільки фундамент. Після смерті імператриці цей проект не було реалізовано. Собор побудували 1835 року на новому фундаменті, менших розмірів. На старому фундаменті звели огорожу, яку відбудували вже у 1990-их роках.

Інші фотографії цього собору можна переглянути тут.

Використано матеріали зі статті «Спасо-Преображенський кафедральний собор (Дніпропетровськ)».

Україна на 1-му місці у світі за кількістю поданих робіт на конкурс «Вікі любить пам’ятки»

Українська частина міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки 2014», що тривала з 15 вересня по 15 жовтня, завершилася: за місяць до вільного користування завантажено понад 47 тисяч фотографій.

Усього за час конкурсу у 2014 році було завантажено фотографії понад 14 тисяч об’єктів культурної спадщини, з яких найбільше – в Києві (2910 пам’яток), Львівській (1340) та Одеській (1254) областях, найменше – в Луганській області (15), Севастополі (55) і Донецькій області (95).

У міжнародному конкурсі станом на зараз завантажено понад 295 тис. фото. У більшості країн конкурс уже завершився, до 24 жовтня триває прийом робіт в Ізраїлі, до 31 жовтня — у Росії та Македонії. Зараз Україна за кількістю фотографій перебуває на 1-му місці серед 41 країни. На другому місці зараз Польща (понад 45 тисяч фото), на третьому – Німеччина (більше 35 тисяч). Треба зазначити, що в Україні конкурс тривав на один день довше, ніж у більшості країн, але в середньому за конкурсний день вантажать менше фотографій, аніж розрив із поляками. Традиційно найбільше вантажать в останній день змагання – цього року в останній день було завантажено понад 7 тисяч світлин – саме це дало змогу Україні посісти перше місце за кількістю завантажених фото.

В українській частині конкурсу взяли участь більше 500 авторів. До кінця 2014 року також планується провести конкурс із написання статей про пам’ятки у Вікіпедію.

Конкурсний список пам’яток для фотографування складається із понад 70 тисяч об’єктів історико-культурної спадщини усієї України. Підготовка конкурсних списків є найбільш трудомісткою частиною організації конкурсу – в Україні відсутній єдиний реєстр пам’яток, Міністерство культури не володіє повною інформацією, області та районні управління та відділи часто теж не мають готових списків, а деякі навіть вважають, що ця інформація є службовою. Так, Покровська РДА на Дніпропетровщині відмовила у наданні переліку історико-культурних пам’яток, посилаючись на Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, при наявності яких документу присвоюється гриф «Для службового користування». Вважаючи відмову адміністрації неправомірною, ми звернулись до Фонду захисту права на доступ до інформації з проханням забезпечити юридичний супровід в отриманні списку пам’яток та оскарженні Переліку, положення якого не відповідають вимогам законодавства України та суттєво звужують право на доступ до публічної інформації.

Ще однією суттєвою перешкодою для організації конкурсу є відсутність в Україні т. зв. «свободи панорами». Це положення у законодавстві, яке дозволяє вільне фотографування усіх територій міста, відкритих для вільного пересування. За нашими законами вимагається отримання дозволу від архітекторів/скульпторів (чи їхніх нащадків) на використання фотографій, на яких зафіксовано відповідні твори (будівлі, статуї тощо). Приміром, видання туристичного путівника, в якому є фото сучасних будівель, за відсутності дозволу від власників авторських прав на ці будівлі, є незаконним. Як і видання листівок чи показ фільму про ці пам’ятки. Будівля самої Верховної Ради України є досі захищена авторськими правами, і тиражування її зображень порушує закон. Як ми уже повідомляли, з 1 жовтня набули чинності поправки до Цивільного кодексу Росії щодо «свободи панорами», які стосуються фотографування будівель. Правда, під захистом авторського права і надалі перебуватимуть пам’ятники. Натомість у багатьох інших країнах, де такі поправки ухвалені (зокрема у Польщі, Великій Британії, Німеччині, Іспанії, Вірменії, Молдові та ін.), не лише будівлі, а й інші твори мистецтва, розміщені у публічних місцях, попадають під «свободу панорами». Українське законодавство у цій частині потрібно змінювати.

Одні з останніх світлин, завантажених на конкурс:

Собор Олександра Невського (Ялта, Крим)
Автор фото — Demmarcos. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровський, Одеська область)
Автор фото — Vimoculars. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Сто тисяч світлин за три роки

Судацька фортеця (Крим). Автор — Nikolei Klein
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Кількість фотографій, завантажених за три роки конкурсу, перетнула 100 тисяч. У 2012 році було завантажено 33 280 світлини (8568 пам’яток). На конкурс 2013 року було завантажено 35 710 світлин (9473 пам’ятки). У рамках конкурсу 2014 року уже завантажено більше 32 тисяч фотографій. Ювілейним, стотисячним, фото для української частини «Вікі любить пам’ятки» стало зображення Судацької фортеці.

Сама фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів. Перші фортечні споруди на цьому місці побудували візантійці у 6—7 століттях. Потім фортецею заволоділи хазари, в 10—12 століттях — знову візантійці. У 13 столітті Сугдея стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. 1365 році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь південний берег. Вони активно розбудовували її із 1371 по 1460 рік. Більшість будівель Судацької фортеці, що збереглись до наших днів, належать генуезькому періоду, тому її іменують «генуезькою».

Використано матеріали зі статті Генуезька фортеця (Судак) у Вікіпедії.

Статистика за регіонами України та користувачами

Палацово-парковий ансамбль «Самчики» (Старокостянтинівський район, Хмельницька область). Автор — ЯдвигаВереск
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Зараз у конкурсі вже представлено всі регіони України — всього сфотографовано 2895 об’єктів. Найбільше сфотографовано пам’яток в Тернопільській області (362), потім — у Одеській (314), третьою йде Хмельницька (298), за нею Київ (228) та Вінницька (213), Київська (164), Рівненська (137), Житомирська (131), Чернігівська (129), Волинська (120). З пам’яток Автономної Республіки Крим завантажено 76 об’єктів. Найменш представленими на конкурсі є пам’ятки з Луганської області (5), Севастополя (13), Харківської (19), Донецької (21) та Запорізької (25) областей.

Щоб сфотографовані об’єкти потрапили до статистики, потрібно вказувати визначений ідентифікатор (ID) пам’ятки. Якщо вантажити світлини через спеціальний завантажувач, то Ваші роботи відразу потрапляють до конкурсної категорії. Правильний ID пам’ятки можна довідатися у списку пам’яток. Цей ідентифікатор складається із коду області, коду району та порядкового номера. Фотографії із неправильним ID оргкомітет буде намагатися ідентифікувати, але якщо нам цього не вдасться, то вони не будуть допущені до участі в конкурсі.

Статистика за регіонами[1] зараз виглядає так:

Регіон К-ть пам’яток К-ть фото
АР Крим 76 196
Вінницька 213 272
Волинська 120 294
Дніпропетровська 73 174
Донецька 21 40
Житомирська 131 228
Закарпатська 26 43
Запорізька 25 49
Івано-Франківська 29 145
Кіровоградська 96 152
Київська 164 249
Луганська 5 5
Львівська 95 284
Миколаївська 26 55
Одеська 314 991
Полтавська 79 112
Рівненська 137 303
Сумська 77 124
Тернопільська 362 756
Харківська 19 30
Херсонська 32 50
Хмельницька 298 543
Черкаська 38 104
Чернівецька 69 246
Чернігівська 129 374
Київ 228 385
Севастополь 13 20
Всього 2895 6224

Статистика за регіонами періодично оновлюється, стежити за нею можна тут.

Всього завантажив фото 151 автор. Найбільша кількість сфотографованих пам’яток за користувачами[1] (топ-10):

  1. ЯдвигаВереск — 422 пам’ятки;
  2. Neovitaha777 — 383;
  3. Ykvach — 247;
  4. Zarakhovskyi — 206;
  5. Posterrr — 204;
  6. Prymasal — 166;
  7. Олекса-Київ — 158;
  8. Kiyanka — 151;
  9. Max harrer — 84;
  10. Дмитрий Жданов — 83.

Cтежити за цією статистикою можна тут.

[1] Враховано тільки об’єкти із правильним ID.