Запорізька, Миколаївська та Херсонська

Дніпрогес із висоти. Запорізька область © Анатолій Волков
Світлина пам’ятки у Запорізькій області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Запорізької області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Дніпрогес (гребля і силова станція) — пам’ятка історії місцевого значення. Будівництво було розпочато у 1927 році, до 1939 року станція запрацювала на повну потужність. Після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів та Дніпровські пороги. 18 серпня 1941 року греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС, а восени 1943 року її вже підірвали при відступі німці. З 1944 року почалося відновлення електростанції. Її потужність — 1584 МВт[1]. Саме робота Анатолія Волкова, зроблена у січні 2018 року, привернула увагу журі. Інший цікавий об’єкт — культовий комплекс «Кам’яна Могила» — на фото користувача Yanuschenko DV, датованому 2007 роком, заслужив уваги через цінність самого об’єкта.

Культовий комплекс «Кам’яна Могила». Мирне, Запорізька область © Yanuschenko DV
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Найкращі фото сходу України

Панорама всередині контори «Дзевульский і Ланге». Слов’янськ, Донецька область © Сергій Орлік
Світлина пам’ятки у Донецькій області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Донецької області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

За оцінками журі найкращою світлиною пам’ятки у Донецькій області є панорама всередині контори акціонерного товариства «Дзевульский і Ланге» («Дзевульский і Лянге»[1]) по вул. Вокзальна (Свердлова), 2 у Слов’янську. Датується початком 20 століття. Пам’ятка архітектури місцевого значення з 1999 року. Невелику фабрику з виробництва плитки та цегли було відкрито у Слов’янську 1895 року, а офіційне відкриття заводу вібулося 1901 року[1]. Вона працювала до 1919 року, а тоді її було націоналізовано. Відновилася робота в 1925 році[3] і продовжилася до 1990-х років. 2016 року споруду передали на баланс відділу культури міста[1][2]. Для нашого конкурсу це доволі нетипова фотографія: інтер’єри не так часто набирають найбільше балів загалом, а зокрема — інтер’єри пам’яток у такому стані…

Серед світлин Донецької області журі також відзначило світлину Сергія Орліка всередині підземної церкви преподобних Антонія і Феодосія. Церква датується XVII ст. і є щойновиявленою пам’яткою архітектури.

Крейдяні ходи підземного храму преподобних Антонія і Феодосія. Святогірськ, Донецька область © Сергій Орлік
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Одеська та Київська області

Найкращою світлиною Київської області стала робота Романа Наумова із зображенням костьолу[1] святого Івана Хрестителя у Білій Церкві. Це — колишня культова католицька будівля, яка розташована на історичному ядрі Білої Церкви — Замковій горі. Закладений 1812 року, будівництво закінчене 1816 року. Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був італійський архітектор Доменіко Ботані, який певний час перебував як архітектор при Браницьких. З 1990 року використовується як органний зал. Костьол проглядається з багатьох місць, навіть доволі віддалених від об’єкту.

Світлина зроблена у серпні 2018 року. Членкиня журі Наталія Шестакова зауважила про фото так:

Забагато зайвих об’єктів по контуру. А так — якісне зображення, цікавий об’єкт та час зйомки.

Зал органної музики (колишній костел Іоана Предтечі). Біла Церква, Київська область © Роман Наумов
Світлина пам’ятки у Київській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Київської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Фортеці: ігнорувати не можна фотографувати

Генуезька фортеця. Панорама. Судак, Крим, Україна © Сергій Зисько
Світлина пам’ятки у Криму, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото АР Крим» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращою світлиною Криму стала світлина Сергія Зиська із панорамою Генуезької фортеці (Судак, Крим). Твердиня буда збудована генуезцями з 1371 по 1460 роки. Вона розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів. Зараз це — основна визначна пам’ятка Судака. На території фортеці знімалося багато історичних художніх фільмів. З 1958 року Судацька фортеця є відділом Національного заповідника «Софія Київська». Сама світлина датується вереснем 2009 року.

Членкиня журі Наталія Шестакова прокоментувала фото так:

Бездоганне фото з точки зору якості, різкості, композиції, кольорів, а головне — майстерності, з якою зроблена панорама. Жодного можливого зауваження не маю. Найбільш якісне зображення Судакської фортеці, яке в принципі, хоч колись бачила.

Continue reading

Підсумки спецномінації «Єврейська спадщина»

Спеціальна номінація «Єврейська спадщина», ініційована Українською асоціацією юдаїки (УАЮ), дозволила нам залучити до конкурсу учасників, які раніше не цікавилися конкурсом. Для того, щоб її провести ми почали формувати список пам’яток «Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Єврейська спадщина», і хоча він не э вичерпним і потребує доопрацювання та поліпшення, а у багатьох випадках — уточнень даних, він точно буде корисним для наступних конкурсів чи інших тематичних проектів.

У рамках спеціальної номінації оцінювалося понад 300 світлин синагог та єврейських кладовищ. До списку також додано ті об’єкти, які не мають охоронного статусу. Журі спецномінації, у складі фахівців із юдаїки Сергія Гіріка, Таїсії Сидорчук і Віталія Черноіваненка, виділило шість робіт у рамках анонсованих трьох призових місць. Синагога у Сатанові може вважатися пам’яткою-фаворитом — вона представлена аж на трьох світлинах.

Отже, на першому місці — фото є єврейського цвинтаря у Брацлаві, зроблене у квітні 2018 року:

I місце. Єврейський цвинтар у Брацлаві (Вінницька область). Автор — IrynaDemydenko
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Івано-Франківська область. Приозерне

Садиба Рея. Приозерне, Рогатинський район, Івано-Франківська область. Авторка — Катерина Байдужа
Світлина пам’ятки в Івано-Франківській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Івано-Франківської області» 2018 року
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Публікацію переможців цьогорічного конкурсу розпочнемо із найкращих світлин областей. І першою оголошеною роботою є зображення садиби Рея у селі Приозерному Івано-Франківської області.

Палац (садиба) у Приозерному (раніше — Псари) належав графському роду Реїв. Його спроектував львівський архітектор Юліан Захаревич на місці першого палацового комплексу, зведеного ще у другій половині XVIII століття. 1880 року старий палац розібрали, а новий завершили вже через два роки. Цим опікувалась графиня Вільгельміна Рей з роду Ґлоґовських.

Протягом Другої Світової війни тут розміщувалися війська. Потім тут були (за різними відомостями) і однорічна сільськогосподарська школа, і психіатрична лікарня, і гуртожиток Рогатинського зооветеринарного комплексу, і жіночий монастир… У 2000-х роках палац продано приватним власникам.

Світлина-переможець зроблена наприкінці вересня 2010 року. Нижче — робота березня 2014 року. На ній можна побачити, що вже більше вікон — без скла. Стан інтер’єрів можем оцінювати хіба за світлинами 2012 року…

Садиба Рея. Приозерне, Рогатинський район, Івано-Франківська область. Автор — Віталій Ільницький
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

У попередніх конкурсах журі відзначало роботи із зображеннями різних пам’яток: Церква святого Пантелеймона у селі Шевченкове (2012), Церква святого Василія Великого селі Черче (2013), Надбрамна дзвіниця (Бернардинський монастир) у селі Гвіздець (2014), Галицький замок (2015), церква святого Миколая у селі Чесники (2016) та залізничні кам’яні мости у Ворохті (2017). Останні у виконанні Сергія Гамзіна вразили журі й цього року, але трохи поступилися роботі Катерини:

Залізничні кам’яні мости. Автор — Сергій Гамзін
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали зі статті Вікіпедії про село Приозерне.

15 грудня — церемонія нагородження переможців

WLM-logo-ukЦеремонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відбудеться 15 грудня 2018 року (субота) у Києві. На захід запрошуємо призерів за всіма номінаціями, учасників фотоконкурсу, членів журі. Подія відбудеться у музеї Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 12:00.

Проведенням конкурсу ми намагаємося привернути увагу до стану пам’яток, задокументувати їх, популяризувати, поширити знання про них — за ці сім років волонтерами започатковано перший онлайновий реєстр пам’яток України, організовано фотовиставки робіт у Києві та регіонах України, видано фотоальбоми та інші матеріали. Особливістю української частини конкурсу цього року є спеціальна номінація «Єврейська спадщина», яку оголосила Українська асоціація юдаїки (УАЮ). Саме наявність цієї номінації зумовила вибір приміщення для проведення нагородження — Шолом-Алейхем, єврейський письменник, драматург, один із основоположників сучасної художньої літератури мовою їдиш, жив у квартирі будинку по вулиці Велика Васильківська, 5 (архітектор В. Ніколаєв), але від будинку не залишилося й сліду, його знесли наприкінці 1990-х років під зведення торговельно-розважального центру «Арена»… Життя письменника було тісно пов’язане з Україною, але навіть сліду від його перебування тут не збереглося — і це доволі показово для єврейської спадщини в Україні. Мотивація проведення окремої спецномінації полягала саме в цьому — привернути увагу до пам’яток, що зникають, якими менше цікавляться — синагоги в руїнах, на території кладовищ пасуться корови… Єврейська громада надто малочисельна в Україні, щоб підтримувати всі пам’ятки свого народу у належному стані, а інші громади здебільшого не зацікавлені підтримувати пам’ятки інших культур, адже часто не вистачає ресурсів навіть на свої власні — тож дуже ймовірно, що така ж доля чекає й пам’ятки «Української спадщини» в інших країнах, тому давайте робити те, що у наших скромних силах, щоб все виглядало не так, як на фото нижче…

Старе єврейське кладовище (окописько) в смт Солотвин, Богородчанський район Івано-Франківської області. Авторка — antanana
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wlm @ wikimedia.org.ua або телефонувати за номером 0961503291 (Наталія Тимків).

Довідка: Музей Шолом-Алейхема— це перший державний музей, присвячений єврейській культурі та історії в межах сучасної України. Музей було відкрито 2 березня 2009 року з нагоди 150-річчя від народження митця.

Конкурс завершився. Майже

На тлі: Палац графа Шувалова, Черкаська область. Автор фото — Сергій Криниця
Автор модифікацій — Atoly
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Перш за все: дякуємо!

Завершився цьогорічний конкурс у частині прийому робіт на основні номінації, але ще до 31 жовтня триває спецномінація банери, і ми щиро запрошуємо взяти у ній участь!

У рамках української частини завантажено понад 21000 фото, більше 270 учасників, з них — 121 (44%) — новачки, тобто ті, хто зареєструвалися після початку конкурсу. За нашими поточними підрахунками у нас понад 9700 об’єктів зафіксовано, але нам ще потрібно це перевірити, виправити, адже статистика не враховує фото з неправильними ідентифікаторами.

Цього року також у нас вперше була спецномінація «Єврейська спадщина» і ми вдячні Українській асоціації юдаїки (УАЮ) за цю можливість. Ми ще не знаємо результатів у світлинах та об’єктах, це буде пізніше, але навіть зараз можемо сказати, що є мотивація повторити номінацію наступного року, поліпшивши списки, звісно. Якщо серед наших читачів та учасників є люди, які хочуть з цим допомагати, напишіть нам!

Серед викликів: у нас і далі є проблема з проведенням конкурсу через відсутність положення про «свободу панорами» у нашому законодавстві: якщо вантажити світлини пам’яток, строк охорони авторських прав на які не закінчився — тобто фактично публікація фотографій більшості радянських будівель чи скульптур і абсолютно всього, створеного за часів незалежності: від будівлі Верховної Ради (для фотографування якої потрібен дозвіл спадкоємців архітектора Заболотного) до сільських пам’ятників Тарасові Шевченку чи жертвам Голодомору — ці світлини можуть бути номіновані на вилучення на Вікісховищі. Обговорення у номінації може завершитися тим, що фото не буде вилучено, якщо:

  • на фото зображена «поточна подія»: наприклад, урочисте покладання квітів, встановлення, відкриття, демонтаж тощо. Адже в Законі України «Про авторське право і суміжні права» (пункт 4 стаття 21) зазначається, що «без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою»;
  • є дозвіл від автора самої роботи (скульптора, архітектора, художника тощо);
  • об’єкт на фото є «корисним (утилітарним)», його первинна мета була виконувати якусь функцію (наприклад, ті самі трактори чи танки, які тепер використовуються як пам’ятники) чи досить простим за дизайном, а отже, без творчої складової.

За поточного алгоритму ми намагаємося переносити такі світлини до статей Вікіпедії, і хоча ми стежимо за конкурсними роботами, ми можемо пропустити якісь номінації, особливо під час самого конкурсу. Тож якщо Ваші роботи номінували (або вже навіть вилучили!), напишіть нам на електронну пошту, щоб ми глянули, і можливо, перенесли на сайт Вікіпедії, який дозволяє публікацію світлин із зображенням творів, які є захищені авторськими правами, «якщо вільна, відповідна умовам енциклопедичності, заміна (альтернатива) для нього не існує або не може з’явитися в найближчому майбутньому з метою ілюстрації». Цей алгоритм не є ідеальним, але він дає можливість нам: 1) отримати світлини пам’яток для ілюстрування; 2) учасникам отримати бали за сфотографовані пам’ятки. Номінація на вилучення цих світлин відповідає правилам Вікісховища, тому просимо не сердитися і не сваритися на користувачів, які ці світлини номінують на вилучення — це робиться у відповідності до правил. На які впливає наше законодавство. І це виправити можуть тільки депутати Верховної Ради України, прийнявши законопроект №1677. Тож краще пишіть нам на wlm @ wikimedia.org.ua.

І, звичайно ж, серед викликів: списки та бали. Ми раніше обговорювали можливі зміни до того, як ми нараховуємо бали за сфотографовані пам’ятки, і цього року ми ще не змогли реалізувати ідею щодо нарахування більшої кількості балів за більш віддалені пам’ятки, тільки збільшили бали за нові пам’ятки. Зараз списки на сторінках Вікіпедії, і нам фізично складно було б це виконати, тож ми хочемо перемістити їх на Вікідані, де це можливо буде реалізувати технічно.

Тож, як підсумок: ми дуже вдячні, що Ви із нами (незважаючи на те, що нам щось не вдається, щось не встигається). Дякуємо, що Ви долучаєтеся до документування нашої культурної спадщини. І просимо Вас долучатися і далі!

Вечір охоплює далі неясні…[1]

Кудринецький замок, Тернопільська область. Автор — Zysko serhii
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

До завершення конкурсу залишилося трохи більше тижня. Якщо здається, що вже все цікаве сфотографовано-перефотографовано — це зовсім не так. Списки пам’яток ми поновлюємо постійно, навіть під час самого конкурсу. Тож якісь об’єкти могло бути додано так, що ніхто їх не помітив. Наприклад, оновлено списки у Полтавській області: Чорнухинський, Лохвицький райони. Серед таких цікавинок у Лохвицькому районі Полтавської області: Церква Різдва Богородиці у селі Васильків, школи земські у селах Рудка, Яблунівка, Нове та Степуки. Тут вартує згадати добрим словом проект «Школи Лохвицького земства», активісти якого ретельно шукають, документують унікальні об’єкти української архітектурної школи — навчальні комплекси, зведені за проектами Опанаса Сластіона. Ці об’єкти було додано до нашої культурної спадщини у результаті їхніх старань[2][3].

Навіть Львів може похвалитися оновленнями: будинок канцелярії Галицького сейму (Листопадового чину 5-А), будівля Галицького сейму (Костюшка 9), монастирський комплекс Ордену Кармелітів Босих (Персенківка 10 — Стрийська 45), будинок «Ломниця» (Сахарова 62-А), будинок кінця XIX ст. (по вулиці Січових Стрільців 16), водогінна вежа у Стрийському парку… У Чернівецькій області оновлено списки кількох районів. Наприклад, Герцаївський, Кельменецький та Сокирянський райони. До слова, у Глибоцькому районі — комплекс могил австрійських солдат-учасників I світової війни у селі Валя Кузьмина, садиба родини Кобилянської О. Ю. у селі Димка… У селі Чортория Кіцманського району Чернівецької області додано інформацію про будинок, в якому жив Іван Миколайчук. А у селі Динівці Новоселицького району — дерев’яний вітряк кінця XIX ст. — початку XX ст. У смт Путила Путильського району — садиба Юрія Федьковича. У смт Кострижівка Заставнівського району додано цукровий комбінат «Хрещатик» (1911—1912 роки)…

У Донецькій області додано археологію у таких районах: Амвросіївський, Бахмутський, Великоновосілківський, Волноваський, Нікольський

Тож якщо у Вас є можливість спланувати поїздку на наступні вихідні (а може ще й сьогодні?) чи пошукати десь у себе у фотоархівах, або набрати когось, хто такі архіви може мати і підказати про наш конкурс — зробіть це, будь ласка. Цей пост залишається таким же актуальним, як і 5 років тому…

Однокомплектна земська школа в селі Рудка Лохвицького району Полтавської області. Архітектор Опанас Сластьон. Автор фото — Doonsee
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Однокомплектна земська школа в селі Степуки Лохвицького району Полтавської області. Стиль — український архітектурний модерн. Архітектор Опанас Сластьон. Автор фото — Doonsee
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

[1] Михайль Семенко «Пейзаж»

Спецномінація «Єврейська спадщина»

Старе єврейське кладовище (окописько) в Підгайцях, Тернопільської області, одне з найбільших в Україні. Автор — Іван Седловський
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Українська асоціація юдаїки (УАЮ) оголосила спеціальну номінацію фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» — «Єврейська спадщина». Дослідження різних аспектів життя євреїв в Україні — історії, мов, релігії, літератури, мистецтва — тощо є серед центральних акцентів діяльності асоціації, як і документування й збереження цієї частини культурної спадщини України. Оголошенням окремої номінації асоціація прагне привернути увагу широкої громадськості до стану пам’яток єврейської культури. Про те, що ситуація з ними є дуже невтішною, ще на початку цього року писало у своєму матеріалі BBC.

Цього року основна увага до синагог та єврейських цвинтарів. Cписок пам’яток, які пропонуються для участі у спецномінації, можна переглянути за посиланням:
«Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Єврейська спадщина».

Список не є остаточний і доповнюватиметься впродовж конкурсу. До нього включено як об’єкти єврейської культурної спадщини, які мають офіційний статус пам’яток в Україні (наприклад, Бердичівська велика хоральна синагога, Старий єврейський цвинтар у Львові тощо), так і ті, що не мають такого статусу, як-от синагога та єврейський цвинтар у місті Турка, Львівська область. Пам’ятки, які не мають офіційного статусу, відзначатимуться лише в межах цієї спецномінації і не братимуть участі в основній частині конкурсу.

Участь у конкурсі за спецномінацією братимуть усі фото, завантажені в рамках конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2018». Таким чином, спецномінація охоплюватиме і ті знімки єврейських пам’яток, які було додано до Вікісховища до оголошення номінації.

Переможцями стануть автори трьох найкращих фото за оцінками спеціального журі, до якого входять Віталій Черноіваненко, президент Української асоціації юдаїки, співкерівник магістерської програми з юдаїки в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», а також Сергій Гірік, вчений секретар УАЮ, та Таїсія Сидорчук, директорка Музею НаУКМА, членкиня УАЮ.

Переможці отримають призи від Української асоціації юдаїки.