Зустрічайте сміливих: нові учасники та учасниці

Однією із відмінностей цьогорічного конкурсу була наявність номінації «За найбільшу кількість пам’яток сфотографованих новими учасниками». На Вікіконференції у серпні Аліна Возна, одна із досвідчених учасниць і «Вікі любить пам’ятки», і «Вікі любить Землю», запропонувала організаційному комітету ввести номінацію, яка б дозволила виділити новачків-конкурсантів — тих, які ще не брали участі у конкурсі. І яким, скоріш всього (про що добре знають наші постійні учасники), було б доволі складно посісти призове місце, якщо тільки не дізнатися про змагання заздалегідь і не почати готуватися. Цього року було більше 270 учасників, з них — 121 (44%) зареєструвалися після початку конкурсу, а 54 (20%) — мали обліковий запис у вікіпроектах раніше, але у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки» брали участь вперше.

За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали жодної іншої відзнаки у рамках конкурсу. Отже, список відзначених нових користувачів[1]:

  • Любов Алєксєнцева (54 об’єкти, 363 бали)
  • SergKh78 (155 об’єктів, 310 балів)
  • Макс назаренко (75 об’єктів, 295 балів)
  • Користувач Zimorodok42* (35 об’єктів, 230 балів)
  • ЛКвасова (78 об’єктів, 186 балів)
  • SerovaYuliya (62 об’єкти, 174 бали)
  • Вячеслав Мамон (44 об’єкти, 168 балів)
  • Користувач Коржаков* (22 об’єкти, 154 балів)
  • Людмила Бабінчук (20 об’єктів, 140 балів)
  • Користувач Ігорівна22* (54 об’єкти, 113 балів)

Continue reading

Тернопільська, Кіровоградська, Полтавська та Рівненська

Кременецький колегіум. Ансамбль. Тернопільська область © Костянтин Брижниченко
Світлина пам’ятки у Тернопільській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Тернопільської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Представляємо найкращі світлини пам’яток ще чотирьох областей.

Найкращою світлиною Тернопільської області стала робота Костянтина Брижниченка із видом на ансамбль Кременецького колегіуму. Колегіум єзуїтів у Крем’янці заснував близько 1720 року князь Міхал Сервацій Вишневецький (за іншими даними, також його брат — князь Януш Антоній Вишневецький). Заклад діяв при монастирі ордену єзуїтів у місті. Будівництво було розпочато коштом родини Вишневецьких 1731 року, тривало до 1743-го. У колегіумі велась підготовка вчителів для єзуїтських шкіл. Архітектурний комплекс поєднав костел, келії та два навчальні корпуси. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігнатію Лойолі та святому Станіславу Костці. Будівля колегіуму формувала східну сторону ринкової площі в місті Кременець.

Наталія Шестакова, членкиня журі, зазначила про фото:

Приваблива пам’ятка, гарно презентована в контексті міста, гарна композиція та освітлення

Continue reading

Сумська та Чернігівська області

Троїцька (Миколаївська) церква. Пустовійтівка, Сумська область © Андрій Мозоль
Світлина пам’ятки у Сумській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Сумської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На світлині зображено Троїцьку (Миколаївську) церкву у селі Пустовійтівка Роменського району. Ця церква є пам’яткою архітектури національного значення (1900—1906 роки). Церкву було зведено за проектом полтавського архітектора Носова Сергія Васильовича[1]. Україна Інкогніта зараховує цей унікальний храм до десяти маловідомих сільських архітектурних шедеврів — величезна мурована церква у стилі історизм[2]. Статті про саму пам’ятку у Вікіпедії українською ще не створено — як і статті про її архітектора…

Інша робота із іншою Миколаївською церквою — із Глухова — тільки трохи поступилася найкращій світлині. Як зазначила членкиня журі Наталія Шестакова:

Незвичне фото у ретро-стилі, дуже важко спіймати цей момент із можливістю спокійного, «глибокого» віддзеркалення у калюжі дощу на стоянкці автобусів та автостранспорту. Автору вдалость зловити «чарівну мить» та чудово передати атмосферу. Дуже оцінила «дочекатись потрібного моменту у потрібном місці у потрібну погоду» та «побачити зірки в калюжах»

Миколаївська церква. Глухів, Сумська область © Роман Наумов
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Запорізька, Миколаївська та Херсонська

Дніпрогес із висоти. Запорізька область © Анатолій Волков
Світлина пам’ятки у Запорізькій області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Запорізької області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Дніпрогес (гребля і силова станція) — пам’ятка історії місцевого значення. Будівництво було розпочато у 1927 році, до 1939 року станція запрацювала на повну потужність. Після спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів та Дніпровські пороги. 18 серпня 1941 року греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС, а восени 1943 року її вже підірвали при відступі німці. З 1944 року почалося відновлення електростанції. Її потужність — 1584 МВт[1]. Саме робота Анатолія Волкова, зроблена у січні 2018 року, привернула увагу журі. Інший цікавий об’єкт — культовий комплекс «Кам’яна Могила» — на фото користувача Yanuschenko DV, датованому 2007 роком, заслужив уваги через цінність самого об’єкта.

Культовий комплекс «Кам’яна Могила». Мирне, Запорізька область © Yanuschenko DV
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Найкращі фото сходу України

Панорама всередині контори «Дзевульский і Ланге». Слов’янськ, Донецька область © Сергій Орлік
Світлина пам’ятки у Донецькій області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Донецької області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

За оцінками журі найкращою світлиною пам’ятки у Донецькій області є панорама всередині контори акціонерного товариства «Дзевульский і Ланге» («Дзевульский і Лянге»[1]) по вул. Вокзальна (Свердлова), 2 у Слов’янську. Датується початком 20 століття. Пам’ятка архітектури місцевого значення з 1999 року. Невелику фабрику з виробництва плитки та цегли було відкрито у Слов’янську 1895 року, а офіційне відкриття заводу вібулося 1901 року[1]. Вона працювала до 1919 року, а тоді її було націоналізовано. Відновилася робота в 1925 році[3] і продовжилася до 1990-х років. 2016 року споруду передали на баланс відділу культури міста[1][2]. Для нашого конкурсу це доволі нетипова фотографія: інтер’єри не так часто набирають найбільше балів загалом, а зокрема — інтер’єри пам’яток у такому стані…

Серед світлин Донецької області журі також відзначило світлину Сергія Орліка всередині підземної церкви преподобних Антонія і Феодосія. Церква датується XVII ст. і є щойновиявленою пам’яткою архітектури.

Крейдяні ходи підземного храму преподобних Антонія і Феодосія. Святогірськ, Донецька область © Сергій Орлік
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Одеська та Київська області

Найкращою світлиною Київської області стала робота Романа Наумова із зображенням костьолу[1] святого Івана Хрестителя у Білій Церкві. Це — колишня культова католицька будівля, яка розташована на історичному ядрі Білої Церкви — Замковій горі. Закладений 1812 року, будівництво закінчене 1816 року. Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був італійський архітектор Доменіко Ботані, який певний час перебував як архітектор при Браницьких. З 1990 року використовується як органний зал. Костьол проглядається з багатьох місць, навіть доволі віддалених від об’єкту.

Світлина зроблена у серпні 2018 року. Членкиня журі Наталія Шестакова зауважила про фото так:

Забагато зайвих об’єктів по контуру. А так — якісне зображення, цікавий об’єкт та час зйомки.

Зал органної музики (колишній костел Іоана Предтечі). Біла Церква, Київська область © Роман Наумов
Світлина пам’ятки у Київській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Київської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Фортеці: ігнорувати не можна фотографувати

Генуезька фортеця. Панорама. Судак, Крим, Україна © Сергій Зисько
Світлина пам’ятки у Криму, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото АР Крим» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращою світлиною Криму стала світлина Сергія Зиська із панорамою Генуезької фортеці (Судак, Крим). Твердиня буда збудована генуезцями з 1371 по 1460 роки. Вона розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів. Зараз це — основна визначна пам’ятка Судака. На території фортеці знімалося багато історичних художніх фільмів. З 1958 року Судацька фортеця є відділом Національного заповідника «Софія Київська». Сама світлина датується вереснем 2009 року.

Членкиня журі Наталія Шестакова прокоментувала фото так:

Бездоганне фото з точки зору якості, різкості, композиції, кольорів, а головне — майстерності, з якою зроблена панорама. Жодного можливого зауваження не маю. Найбільш якісне зображення Судакської фортеці, яке в принципі, хоч колись бачила.

Continue reading

Підсумки спецномінації «Єврейська спадщина»

Спеціальна номінація «Єврейська спадщина», ініційована Українською асоціацією юдаїки (УАЮ), дозволила нам залучити до конкурсу учасників, які раніше не цікавилися конкурсом. Для того, щоб її провести ми почали формувати список пам’яток «Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Єврейська спадщина», і хоча він не э вичерпним і потребує доопрацювання та поліпшення, а у багатьох випадках — уточнень даних, він точно буде корисним для наступних конкурсів чи інших тематичних проектів.

У рамках спеціальної номінації оцінювалося понад 300 світлин синагог та єврейських кладовищ. До списку також додано ті об’єкти, які не мають охоронного статусу. Журі спецномінації, у складі фахівців із юдаїки Сергія Гіріка, Таїсії Сидорчук і Віталія Черноіваненка, виділило шість робіт у рамках анонсованих трьох призових місць. Синагога у Сатанові може вважатися пам’яткою-фаворитом — вона представлена аж на трьох світлинах.

Отже, на першому місці — фото є єврейського цвинтаря у Брацлаві, зроблене у квітні 2018 року:

I місце. Єврейський цвинтар у Брацлаві (Вінницька область). Автор — IrynaDemydenko
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading

Івано-Франківська область. Приозерне

Садиба Рея. Приозерне, Рогатинський район, Івано-Франківська область. Авторка — Катерина Байдужа
Світлина пам’ятки в Івано-Франківській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Івано-Франківської області» 2018 року
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Публікацію переможців цьогорічного конкурсу розпочнемо із найкращих світлин областей. І першою оголошеною роботою є зображення садиби Рея у селі Приозерному Івано-Франківської області.

Палац (садиба) у Приозерному (раніше — Псари) належав графському роду Реїв. Його спроектував львівський архітектор Юліан Захаревич на місці першого палацового комплексу, зведеного ще у другій половині XVIII століття. 1880 року старий палац розібрали, а новий завершили вже через два роки. Цим опікувалась графиня Вільгельміна Рей з роду Ґлоґовських.

Протягом Другої Світової війни тут розміщувалися війська. Потім тут були (за різними відомостями) і однорічна сільськогосподарська школа, і психіатрична лікарня, і гуртожиток Рогатинського зооветеринарного комплексу, і жіночий монастир… У 2000-х роках палац продано приватним власникам.

Світлина-переможець зроблена наприкінці вересня 2010 року. Нижче — робота березня 2014 року. На ній можна побачити, що вже більше вікон — без скла. Стан інтер’єрів можем оцінювати хіба за світлинами 2012 року…

Садиба Рея. Приозерне, Рогатинський район, Івано-Франківська область. Автор — Віталій Ільницький
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

Садиба Рея. Інтер’єр. Автор — Юрій Клименко
Ліцензія CC BY-SA 3.0, з Wikimedia Commons

У попередніх конкурсах журі відзначало роботи із зображеннями різних пам’яток: Церква святого Пантелеймона у селі Шевченкове (2012), Церква святого Василія Великого селі Черче (2013), Надбрамна дзвіниця (Бернардинський монастир) у селі Гвіздець (2014), Галицький замок (2015), церква святого Миколая у селі Чесники (2016) та залізничні кам’яні мости у Ворохті (2017). Останні у виконанні Сергія Гамзіна вразили журі й цього року, але трохи поступилися роботі Катерини:

Залізничні кам’яні мости. Автор — Сергій Гамзін
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали зі статті Вікіпедії про село Приозерне.

15 грудня — церемонія нагородження переможців

WLM-logo-ukЦеремонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відбудеться 15 грудня 2018 року (субота) у Києві. На захід запрошуємо призерів за всіма номінаціями, учасників фотоконкурсу, членів журі. Подія відбудеться у музеї Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 12:00.

Проведенням конкурсу ми намагаємося привернути увагу до стану пам’яток, задокументувати їх, популяризувати, поширити знання про них — за ці сім років волонтерами започатковано перший онлайновий реєстр пам’яток України, організовано фотовиставки робіт у Києві та регіонах України, видано фотоальбоми та інші матеріали. Особливістю української частини конкурсу цього року є спеціальна номінація «Єврейська спадщина», яку оголосила Українська асоціація юдаїки (УАЮ). Саме наявність цієї номінації зумовила вибір приміщення для проведення нагородження — Шолом-Алейхем, єврейський письменник, драматург, один із основоположників сучасної художньої літератури мовою їдиш, жив у квартирі будинку по вулиці Велика Васильківська, 5 (архітектор В. Ніколаєв), але від будинку не залишилося й сліду, його знесли наприкінці 1990-х років під зведення торговельно-розважального центру «Арена»… Життя письменника було тісно пов’язане з Україною, але навіть сліду від його перебування тут не збереглося — і це доволі показово для єврейської спадщини в Україні. Мотивація проведення окремої спецномінації полягала саме в цьому — привернути увагу до пам’яток, що зникають, якими менше цікавляться — синагоги в руїнах, на території кладовищ пасуться корови… Єврейська громада надто малочисельна в Україні, щоб підтримувати всі пам’ятки свого народу у належному стані, а інші громади здебільшого не зацікавлені підтримувати пам’ятки інших культур, адже часто не вистачає ресурсів навіть на свої власні — тож дуже ймовірно, що така ж доля чекає й пам’ятки «Української спадщини» в інших країнах, тому давайте робити те, що у наших скромних силах, щоб все виглядало не так, як на фото нижче…

Старе єврейське кладовище (окописько) в смт Солотвин, Богородчанський район Івано-Франківської області. Авторка — antanana
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wlm @ wikimedia.org.ua або телефонувати за номером 0961503291 (Наталія Тимків).

Довідка: Музей Шолом-Алейхема— це перший державний музей, присвячений єврейській культурі та історії в межах сучасної України. Музей було відкрито 2 березня 2009 року з нагоди 150-річчя від народження митця.