«Варчилось…»[1]

Губківський замок, Рівненська область. Автор фото — Дмитро Трофимчук. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Отже, половина конкурсу вже позаду. Ще зовсім небагато — два тижні — і прийом робіт завершиться. Саме час підвести перші підсумки. На лічильнику — понад 14100 фото. Україна — поки ще перша у світі за кількістю завантажень, за нами Італія (9600), Німеччина (8400), Росія (7200) та Великобританія (6000)[2]. В українській частині взяло участь 198 учасників, з них 73 (37%) зареєструвалися після початку змагання[3]. Але це далеко не вся статистика, що нас цікавить.

Наприклад, нам важливо, щоб були представлені всі регіони України. І не тільки великі міста. Ми щороку просимо обласні державні адміністрації поширювати інформацію на своїх ресурсах і у регіонах — і ми намагаємося моніторити публікації. Нам значно складніше моніторити ту інформацію, що наші учасники та прихильники поширюють у своїх колах, але знайте, що ми дуже вдячні усім тим, хто нас підтримує таким чином!

Також нам би дуже хотілося, щоб більше додавалося об’єктів, які раніше ще не фотографувалися. Тому цього року ми ще трохи змінили правила нарахування балів за сфотографовані пам’ятки. Але ще точно є куди рости у цьому плані… Але ми й не хочемо повністю відбити бажання знімкувати те, що вже представлено у конкурсі і загалом. Нагадаємо, що пам’ятки, все ж, міняються… І часто — не в найкращу сторону. До слова, ми ще 2015 року писали на блозі про одну із пам’яток, яку дуже люблять усі фотографувати — «Кам’янець-Подільська фортеця на всі випадки життя». Як бачите, вона — міняється. Різні пори року, різні пори доби, різні роки… І все ж вона поступається Хотинській фортеці, яка є безсумнівним лідером за кількістю конкурсних світлин за ці 8 років[4].

Для нас залишається викликом отримувати дані щодо переліків пам’яток — і ми вже писали про Дніпропетровську ОДА та окремі районні державні адміністрації області — вже восьмий рік ніхто в області не володіє інформацією… А якщо пощастить отримати відповіді — бракує часу чи волонтерів обробити їх вчасно. Тож ми просимо допомогти. Наступним рівнем буде виправляти помилки, які траплятимуться на всіх рівнях: ОДА не те написали, ми не те внесли, учасники не те сфотографували…

І вперше цього року ми сформували статистику не тільки за регіонами, а й за районами та містами у цих регіонах — цікаво ж знати, які райони майже зовсім не представлені у конкурсі… І може спробувати зосередитися на них наступного року.

За першу половину цьогорічного конкурсу завантажено світлини понад 6100 пам’яток[5]. У таблиці нижче наведено статистику за регіонами: кількість об’єктів у конкурсних списках (і ми пам’ятаємо, що це за даними, які є у нас); скільки з них було сфотографовано за 8 років конкурсу (точніше за 7,5, адже конкурс цього року ще триває); кількість пам’яток, фото яких завантажені за першу половину конкурсу; кількість авторів (завантажувачів). Станом на зараз у нас представлені пам’ятки усіх регіонів України.

Область чи регіон Списки Є фото Об’єкти
(2019)
Автори
(2019)
Київ 3843 3538 (92%) 644 34
Львівська 4967 4034 (81%) 542 25
Івано-Франківська 3724 1285 (34%) 533 18
Вінницька 4030 1494 (37%) 362 14
Полтавська 3396 1469 (43%) 326 18
Сумська 2034 1069 (52%) 315 16
Запорізька 1730 890 (51%) 270 12
Харківська 4820 1450 (30%) 267 17
Тернопільська 4752 1775 (37%) 266 23
Хмельницька 3888 1557 (40%) 259 25
Черкаська 2686 1133 (42%) 250 20
Чернігівська 5706 951 (16%) 238 20
Кіровоградська 2171 1169 (53%) 230 10
Одеська 2771 1909 (68%) 209 16
Київська 2156 1129 (52%) 209 18
Дніпропетровська 6730 1117 (16%) 197 10
Донецька 7404 955 (12%) 172 13
АР Крим 4187 872 (20%) 141 7
Волинська 3484 1085 (31%) 138 12
Чернівецька 1300 854 (65%) 121 14
Херсонська 1526 415 (27%) 100 7
Житомирська 3507 972 (27%) 96 10
Рівненська 2105 715 (33%) 79 10
Закарпатська 727 509 (70%) 75 13
Луганська 1025 250 (24%) 47 4
Севастополь 676 424 (62%) 36 3
Миколаївська 2611 417 (15%) 34 6
Усього 87962 33439 (38%) 6157 195

Детальніше статистику за регіонами (в тому числі за районами та містами!) можна перглянути за посиланням.

Зауважимо, що до статистики ввійшли тільки ті об’єкти, у яких правильно вказаний ідентифікатор. Якщо, наприклад, Ви вирішили скористатися одним із варіантів, перелічених тут, Ваші завантаження можуть мати ідентифікатор 99-999-9999. Вони ще не будуть враховані у цій статистиці.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Великий Ходачків, Тернопільська область. Автор фото — Вадим Постернак. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вибір світлин — на розсуд авторки допису. Губківський замок на заході сонця і світлина церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яка до того не була завантажена у рамках конкурсу.

[1] В оригіналі англійською: ‘twas brillig, від to be brillig. Це час, коли вже пора варити вечерю. Зачин вірша «Jabberwocky» Льюїса Керрола із книги «Аліса в Задзеркаллі», існує декілька перекладів цієї поеми, для заголовку обрано рядки Тетяни Тарабукіної: «Жербельковт»

Виставка «Пам’ятки України» у Дніпрі

Генуезька фортеця. Панорама

13 вересня — 4 жовтня у приміщенні Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» у 2017 та 2018 роках.

У 2017 та 2018 роках «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, метою якого є отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за два останні роки конкурсу, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина». Всього у виставці візьмуть участь 26 світлини 12 авторів: як професіоналів, так і аматорів.

Дніпро — вже десята зупинка мандрівної виставки. Раніше її бачили у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницьку, Херсоні, Миколаєві, Вінниці та Одесі.

До 30 вересня триває восьмий конкурс «Вікі любить пам’ятки». Список пам’яток Дніпра можна знайти за посиланням: Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Дніпропетровська область/Дніпро (А–О) та Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Дніпропетровська область/Дніпро (П–Я). Також цього року у конкурсі є три спеціальні номінації: «Відео», «Млини» та «Єврейська спадщина».

На території Дніпропетровської області є понад 6,7 тисяч об’єктів культурної спадщини. І за 7 років проведення конкурсу було завантажено світлини понад 1000 об’єктів (16%).

Загалом протягом 2012—2018 років у рамках конкурсу було завантажено понад 250 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів).

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Відкриття виставки: 13 вересня о 14:00.
Виставка буде діяти до 4 жовтня 2019 року.
Бібліотека працює із суботи по четвер, з 10:00 до 18:00, п’ятниця — вихідний. Вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm @ wikimedia.org.ua

Спецномінація «Млини»

Українська Млинологічна Асоціація (УМА) оголошує спеціальну номінацію «Млини» у рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Водяний чи вітряний млин — це і архітектурна пам’ятка, і втілення інженерної думки, і у прямому сенсі слова годувальник людей. Колись млини становили невід’ємну частину українського ландшафту. На околиці села, на горбі, де більше вітру, одночасно могло махати крилами кількадесят вітряків. Відомо про деякі населені пункти, де їх було понад 120 (!). А у краях, багатих на воду, на потічку могла стояти ціла вервечка млинів водяних. Колективізація 1920-х, боротьба з «приватновласництвом», електрифікація 1950-60-х, «нічийність» вцілілих млинів після розвалу колгоспів та їхнє варварське розграбування у 1990-х призвели до того, що дотепер поза межами музеїв просто неба збереглися лише «останні з могікан» — переважно покинуті чи напівзруйновані. Вітряки та водяні млини, що їх утримують у діючому стані, сьогодні можна порахувати на пальцях… Проблема млинів ще й у тому, що левову частку з них ніхто ніколи не вважав і тепер не вважає пам’ятками. Їхнє нищення, таким чином, не вважається порушенням закону, і млини зникають буквально на очах. Укладання переліку і фотофіксацію нині існуючих млинів просто нікому виконати, окрім нас із вами — тож запрошуємо долучитися до конкурсу! Continue reading

Спецномінація «Єврейська спадщина» 2019

Фото станом на серпень 2012 року. У травні 2019 року через дощ стався масштабніший обвал однієї із кутових опор будівлі, що загрожує повною руйнацією пам’ятки…

У рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» оголошуємо спеціальну номінацію «Єврейська спадщина». Партнером спецномінації є ініціатива «Українсько-єврейська зустріч» (UJE).

Україна багата на пам’ятки єврейської культури. Це частково пояснюється тим, що наші народи контактували ще з часів Київської Русі, а частково — активною політикою антисемітизму, яку провадила Російська імперія. 1791 року Катерина II видала указ, яким вперше було визначено «смугу постійної осілості єврейського населення», де євреї мали проживати компактно і з обмеженнями на пересування, і більшість території нашої сучасної держави опинилася у цих межах. Відповідно до даних Всесвітнього єврейського конгресу, «єврейська спільнота в Україні — четверта за розмірами у Європі й одинадцята у світі»[1]. Однак, розміри спільноти не дозволяють дбати про збереження усіх культурних пам’яток, і стан пам’яток єврейської культури потребує привернення уваги громадськості через проведення заходів та втілення проектів. Наприклад, у травні 2019 року обвалилася синагога у Підгайцях — пам’ятка архітектури національного значення, споруджена наприкінці XVI — на початку XVII століття[2]. Можна тільки уявити, який стан тих пам’яток єврейської культури, які навіть не мають офіційного охоронного статусу…

Очікуємо, що основним об’єктом зйомки будуть синагоги та єврейські цвинтарі, але заохочуємо також фотографувати будівлі, де жили відомі діячі та митці — Хаїм Бялик, Голда Меїр, Шолом-Алейхем та інші.

Cписок пам’яток, які пропонуються для участі у спецномінації, можна переглянути за посиланням: «Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Єврейська спадщина». Він доповнюватиметься впродовж конкурсу.

Список містить об’єкти культурної спадщини, які мають офіційний статус пам’яток в Україні (наприклад, та сама синагога у Підгайцях), і ті, що не охороняються державою (наприклад, старе єврейське кладовище (окописько) в смт Солотвин Богородчанського району Івано-Франківської області). Пам’ятки, що не мають офіційного статусу, відзначатимуться лише в межах цієї спецномінації і не братимуть участі в основній частині конкурсу.

Переможцями стануть автори найкращих фото за оцінками спеціального журі. Переможці отримають призи від партнера спецномінації.

Про партнера:

Метою ініціативи «Українсько-єврейська зустріч» (UJE) є «поглибити розуміння широти, складності й розмаїття українсько-єврейських взаємин впродовж сторіч із перспективою на майбутнє». Більше можна прочитати на сайті ініціативи: https://ukrainianjewishencounter.org/uk/ 

Див. також: Підсумки спецномінації «Єврейська спадщина 2018»

Виставка «Вікі любить пам’ятки» у Празі!

Анотація до фотовиставки. Фон: замок, с. Кудринці, Борщівський район Тернопільської області, Україна. Автор фото — Сергій Зисько. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

23 серпня у приміщенні посольства України в Чеській Республіці відбудеться відкриття виставки фотографій, що перемогли на українських етапах конкурсів «Вікі любить пам’ятки». З 28 серпня ці роботи можна буде побачити на вуличних стендах Посольства у Празі.

Міжнародний конкурс «Вікі любить пам’ятки» вперше було проведено в 2010 році у Нідерландах; наступного року до нього долучилося 18 країн світу; ще через рік, у 2012 — Україна. Протягом 2012—2018 років у Вікісховище було завантажено понад 250 тисяч світлин 32 тисяч українських пам’яток, і це становить 36% з усіх пам’яток культурної спадщини України. Загалом за сім років понад 2300 авторів, як любителів, так і професіоналів, взяли участь у конкурсі. У вересні 2019 року фотозмагання відбудеться в Україні ввосьме. Конкурс організовують волонтери за підтримки громадської організації «Вікімедіа Україна».

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» та представляли Україну на міжнародних етапах конкурсу «Вікі любить пам’ятки» у різні роки. Загалом тут представлені 22 роботи 17-х авторів, які ілюструють культурну спадщину 12 регіонів України.

Виставка у Празі — перша виставка робіт української частини фотоконкурсу за межами України.

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA, яка передбачає, що їх можна поширювати, використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною — за умови згадки імені автора чи авторки та ліцензії, під якою була опублікована фотографія.

23 серпня виставка буде доступна для ознайомлення у приміщенні Посольства з 10:00 під час урочистого підняття Державного прапора України, та з 18:00, коли відбудеться перегляд фільму «Балух» Анжели Руденко та відзначення Дня Державного Прапора України.

З 28 серпня фотографії можна буде переглянути на вуличних стендах Посольства.

Адреса посольства: Шарля де Голля 29, 160 00 Прага 6. (на мапі).

Приходьте та запрошуйте друзів!

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm @ wikimedia.org.ua

Виставка «Пам’ятки України» в Одесі

Афіша фотовиставки Пам'ятки України 2019 в Одесі

8 серпня — 6 вересня у приміщенні Центральної міської бібліотека для дорослих ім. І. Я. Франка (Одеса) проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» у 2017 та 2018 роках.

У 2017 та 2018 роках «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, метою якого є отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за два останні роки конкурсу, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина». Всього у виставці візьмуть участь 26 світлини 12 авторів: як професіоналів, так і аматорів.

Одеса — вже дев’ята зупинка мандрівної виставки. Раніше її бачили у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницьку, Херсоні, Миколаєві та Вінниці.

У вересні конкурс «Вікі любить пам’ятки» відбудеться увосьме. Список пам’яток Одеси можна знайти за посиланням: Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Одеська область/Одеса. На території Одеської області є понад 2,7 тисяч об’єктів культурної спадщини. І за 7 років проведення конкурсу було завантажено світлини понад 1900 об’єктів (68%).

Загалом протягом 2012—2018 років у рамках конкурсу було завантажено понад 250 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів).

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Відкриття виставки: 14 серпня о 15:00.
Виставка буде діяти до 6 вересня 2019 року.
Бібліотека працює з вівторка по неділю, з 10:00 до 18:00, понеділок — вихідний. Вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Генуезька фортеця. Панорама

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm@wikimedia.org.ua

Дніпропетровщина — рідна область Президента — восьмий рік не надає списки пам’яток…

Питання грамотної охорони культурної спадщини ніколи не було на порядку денному у нашому суспільстві: коли імперії ділили наші землі, їм був байдужий спадок народів до них чи народів «нижчих»; коли ми стали незалежними — щось інше завжди було важливішим… Ця справа залишається важливою тільки для жменьки тих, кому це болить. Ні для кого не секрет, що зруйнувати (чи доруйнувати) якісь менші будиночки (чи дерев’яні церкви?) — точно економічно більш вигідно. Буде ще шматочок земельки. «На бурячки», як в одному з життєвих анекдотів.[1] Ну, чи для побудови чергового торгового центру.

Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 01.09.2014

Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 01.09.2014

З 2012 року ми намагаємося укласти єдину базу пам’яток культурної спадщини України, яка буде доступна для всіх. І ця робота ще дуже далеко від завершення.

Кожного року волонтери пишуть запити до всіх обласних державних адміністрацій (ОДА) та Міністерства культури України з проханням:

На підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу надати таку інформацію:
повний перелік нерухомих пам’яток та об’єктів культурної спадщини України — національного значення, місцевого значення та щойно виявлені, які розташовані на території області, за видами:
1) пам’ятка архітектури;
2) пам’ятка археології;
3) пам’ятка монументального мистецтва;
4) пам’ятка історії.

З кожним роком усе більше ОДА відповідають, і навіть вчасно відповідають (а мали б усі й кожного разу, а ще краще — списки мали б бути публічно викладені на сайтах ОДА). Але з 2014 року є одна область, де кожного разу ми отримуємо «ми не знаємо і не відповідаємо за це». Хоча одне з її управлінь має визначати «межі територій пам’яток культурної спадщини місцевого значення та затверджує зони їх охорони», встановлювати «режим використання пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони», має погоджувати «програми та проекти земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони, та виконує інші повноваження у сфері охорони культурної спадщини, делеговані йому Міністерством культури України відповідно до закону», «розміщення реклами на пам’ятках культурної спадщини місцевого значення, в межах зон їх охорони» тощо.[2] Якщо справді немає даних про наявні пам’ятки місцевого значення, як же здійснюється вся ця діяльність? Нам не зрозуміло.

Тим не менше, у 2012 та 2013 роках Дніпропетровська ОДА не надала жодної відповіді на запити на публічну інформацію.

Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 28.08.2014

Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 28.08.2014

У 2014 році Дніпропетровська ОДА спершу послалася на відсутність статистичної інформації[3], попри те, що у запиті не було про статистику (хоча вони мали б мати ці відомості); потім — що у них немає переліку[4], і, врешті, перенаправили запит Міністерству культури[5].

У 2015 році Дніпропетровська ОДА одразу перенаправила до Міністерства[6], яке, на їхню думку, є належним розпорядником цієї інформації. Не область. Міністерство надіслало відповідь на запит із додатками[7] — власними відповідями на попередні запити. У відповіді на запит 2014 року Міністерство писало, що «у розпорядженні Міністерства культури відсутній повний актуалізований перелік щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, розташований на території України, оскільки це належить до компетенції місцевих органів охорони культурної спадщини», і вони, власне, відповідають тільки за ведення Державного реєстру нерухомих пам’яток України.[8] У 2015 році відповідь Міністерства була трохи детальніша, але роль органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій не змінилася — вони забезпечують «облік, дослідження, охорону, реставрацію та збереження пам’яток місцевого значення, щойно виявлених об’єктів культурної спадщини».[9]

Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р

Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р

У 2016 році Дніпропетровська ОДА почала відповідати уже трохи детальніше[10] — у них виявилося розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення[11], а також витяг із державного реєстру нерухомих пам’яток України. Щодо об’єктів «включених до списків (переліків) пам’яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури”, що затверджувалися рішеннями Дніпропетровського облвиконкому про взяття зазначених об’єктів на державний облік» — запит було передано Державному архіву Дніпропетровської області[12], відповіді від якого так і не було отримано, бо архіви не підпорядковуються Закону про доступ до публічної інформації… Тобто, Дніпропетровський облвиконком приймав рішення про взяття на облік, але 24 серпня 1991 року вся система настільки «перезавантажилася», що всі ці рішення було просто передано до архівів, і область нічого не знає про свою історію та культуру? І все почалося з нуля?.. Чому тільки у Дніпропетровській? В інших областях хоча б трохи щось відомо про «давні часи»…

У 2017 році у відповіді Дніпропетровської ОДА вже було й детальніше пояснення про архіви, але все те саме: витяг із державного реєстру, національне значення, розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення [13], [14]. Паралельно запит про щойно виявлені пам’ятки було направлено Міністерству культури, яке, відповідно, перенаправило його Дніпропетровській ОДА. І, о диво! Тепер в ОДА з’явився перелік об’єктів культурної спадщини Дніпропетровської області, затверджених у статусі щойно виявлених[15]…, яких не було ще двадцять днів тому. Садиба у Дніпрі по вулиці Мільмана 154-А, де жила і працювала Ольга Косач-Кривенюк та її родина, отримала статус щойно виявленої пам’ятки ще 2009 року. Для чого це приховувати? Щоб можна було спокійно віддати в оренду?[16] Та наче передали, і про садибу згадали, хоча в інших джерелах і пишуть, що самого будинку вже нема[17]

У 2018 році відповідь Дніпропетровської ОДА вже містила і перелік щойно виявлених (не тільки витяг із державного реєстру, національне значення, розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення та пояснення про архіви).[18], [19]

Цього року — без змін — перелік щойно виявлених, витяг із державного реєстру, національне значення, розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення та пояснення про архіви…[20], [21]

Відповідь Царичанської РДА на запит на публічну інформацію від 28.08.2013

Відповідь Царичанської РДА на запит на публічну інформацію від 28.08.2013

Дніпропетровська область — це 5,3% території України, друга за розміром. 22 райони. Станом на сьогодні нам відомо про 6589 пам’яток на території області (з державного реєстру або з відповідей деяких РДА, які відповіли на запити) — і за сім років проведення конкурсу «Вікі любить пам’ятки» тільки 15% було сфотографовано[22]. Дніпропетровську область складно назвати «туристично привабливою» — не відчувається, що місцева влада зацікавлена у поширенні інформації. Саме з Покровською районною державною адміністрацією довелося судитися, щоб отримати список пам’яток, бо РДА вважала, що ця інформація є «службовою»[23]. А Царичанська РДА уже кілька років відмовляється надати інформацію про пам’ятки на території свого району, посилаючись на те, що це все має бути у державному реєстрі нерухомих пам’яток, за який вони не відповідають[24]. Тим не менше, того ж року РДА видало розпорядження, за яким відділ культури, туризму, національностей та релігій райдержадміністрації має «надавати звіт директору департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації стосовно стану збереження об’єктів культурної спадщини на території Царичанського району щоквартально, до 04 числа наступного за звітним місяцем, та щорічно, до 10 листопада»[25]. Як можна надавати звіти за тим, за що не відповідаєш і про що наче ж відсутня інформація?..

Тож залишається тільки визнати: питання грамотної охорони культурної спадщини як не було на порядку денному у владної верхівки нашого суспільства, так там і не стоїть… Ми не маємо інформації, що саме має охоронятися, ми не маємо чіткої структури відповідальності за охорону пам’яток: Міністерство культури України вважає, що це роблять місцеві органи охорони культурної спадщини, а місцеві органи охорони культурної спадщини — що цим має займатися Міністерство… А між тим — комусь буде трішки землі «на бурячки»?.. [1]

[1] Власне, сам анекдот: покликав якось Бог українця, і сказав йому, що дасть стільки землі, скільки він зможе оббігти. Українець зірвався й почав гнати щодуху, потім просто біг, потім йшов, задихаючись. А тоді, втративши сили, поповз. Коли вже й повзти було несила, зняв із голови шапку й пожбурив: «На бурячки… А там ще бурячки посаджу…»
[2] Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 15 липня 2015 року № Р-407/0/3-15 «Про затвердження Положення про Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації» https://commons.wikimedia.org/?curid=79939320
[3] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 03.04.2014: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938520
[4] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 22.04.2014: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938518
[5] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 01.09.2014: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938519
[6] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 07.09.2015: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938521
[7] Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 17.09.2015: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938522
[8] Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 17.09.2015 (додаток 1): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938523
[9] Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 17.09.2015 (додаток 2): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938524
[10] Відповідь на запит на публічну інформацію від 23.08.2016: https://commons.wikimedia.org/?curid=79935083
[11] Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р: https://commons.wikimedia.org/?curid=50878122
[12] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 23.08.2016 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79935082
[13] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 06.09.2017: https://commons.wikimedia.org/?curid=79934873
[14] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 06.09.2017 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79934957
[15] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 25.09.2017 (запит перенаправлено з Міністерства культури): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938526
[16] Про передачу земельних ділянок по вул. Мільмана, 154 А (Соборний (Жовтневий) район) у власність та в оренду гр. Карпенку В. М., ідентифікаційний номер 1884600732, по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель і споруд: http://e-petition.bissoft.org/uploads/yeas_and_nays/attachment/file/8151/77-15.pdf
[17] Валентин СТАРОСТИН. Улица Мильмана, 154А: руины государственной благотворительности: https://gorod.dp.ua/history/article_ua.php?article=1293
[18] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 21.08.2018: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938527
[19] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 21.08.2018 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938529
[20] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 18.04.2019: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938534
[21] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 18.04.2019 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938535
[22] Регіональна статистика за списками пам’яток культурної спадщини України: Commons:Wiki_Loves_Monuments_in_Ukraine/Regional_statistics
[23] «Списки пам’яток культури отримано через суд»: http://wikilovesmonuments.org.ua/spysky-pamiatok-kultury-otrymano-cherez-sud/
[24] Відповідь Царичанської РДА на запит на публічну інформацію від 28.08.2013: https://commons.wikimedia.org/?curid=79946664
[25] Розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації від 23.12.2013 № Р-467/0/3-13 «Про стан збереження об’єктів культурної спадщини на території Царичанського району»: https://commons.wikimedia.org/?curid=79946663

Зустрічайте сміливих: нові учасники та учасниці

Однією із відмінностей цьогорічного конкурсу була наявність номінації «За найбільшу кількість пам’яток сфотографованих новими учасниками». На Вікіконференції у серпні Аліна Возна, одна із досвідчених учасниць і «Вікі любить пам’ятки», і «Вікі любить Землю», запропонувала організаційному комітету ввести номінацію, яка б дозволила виділити новачків-конкурсантів — тих, які ще не брали участі у конкурсі. І яким, скоріш всього (про що добре знають наші постійні учасники), було б доволі складно посісти призове місце, якщо тільки не дізнатися про змагання заздалегідь і не почати готуватися. Цього року було більше 270 учасників, з них — 121 (44%) зареєструвалися після початку конкурсу, а 54 (20%) — мали обліковий запис у вікіпроектах раніше, але у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки» брали участь вперше.

За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали жодної іншої відзнаки у рамках конкурсу. Отже, список відзначених нових користувачів[1]:

  • Любов Алєксєнцева (54 об’єкти, 363 бали)
  • SergKh78 (155 об’єктів, 310 балів)
  • Макс назаренко (75 об’єктів, 295 балів)
  • Користувач Zimorodok42* (35 об’єктів, 230 балів)
  • ЛКвасова (78 об’єктів, 186 балів)
  • SerovaYuliya (62 об’єкти, 174 бали)
  • Вячеслав Мамон (44 об’єкти, 168 балів)
  • Користувач Коржаков* (22 об’єкти, 154 балів)
  • Людмила Бабінчук (20 об’єктів, 140 балів)
  • Користувач Ігорівна22* (54 об’єкти, 113 балів)

Continue reading

Тернопільська, Кіровоградська, Полтавська та Рівненська

Кременецький колегіум. Ансамбль. Тернопільська область © Костянтин Брижниченко
Світлина пам’ятки у Тернопільській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Тернопільської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Представляємо найкращі світлини пам’яток ще чотирьох областей.

Найкращою світлиною Тернопільської області стала робота Костянтина Брижниченка із видом на ансамбль Кременецького колегіуму. Колегіум єзуїтів у Крем’янці заснував близько 1720 року князь Міхал Сервацій Вишневецький (за іншими даними, також його брат — князь Януш Антоній Вишневецький). Заклад діяв при монастирі ордену єзуїтів у місті. Будівництво було розпочато коштом родини Вишневецьких 1731 року, тривало до 1743-го. У колегіумі велась підготовка вчителів для єзуїтських шкіл. Архітектурний комплекс поєднав костел, келії та два навчальні корпуси. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігнатію Лойолі та святому Станіславу Костці. Будівля колегіуму формувала східну сторону ринкової площі в місті Кременець.

Наталія Шестакова, членкиня журі, зазначила про фото:

Приваблива пам’ятка, гарно презентована в контексті міста, гарна композиція та освітлення

Continue reading

Сумська та Чернігівська області

Троїцька (Миколаївська) церква. Пустовійтівка, Сумська область © Андрій Мозоль
Світлина пам’ятки у Сумській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Сумської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На світлині зображено Троїцьку (Миколаївську) церкву у селі Пустовійтівка Роменського району. Ця церква є пам’яткою архітектури національного значення (1900—1906 роки). Церкву було зведено за проектом полтавського архітектора Носова Сергія Васильовича[1]. Україна Інкогніта зараховує цей унікальний храм до десяти маловідомих сільських архітектурних шедеврів — величезна мурована церква у стилі історизм[2]. Статті про саму пам’ятку у Вікіпедії українською ще не створено — як і статті про її архітектора…

Інша робота із іншою Миколаївською церквою — із Глухова — тільки трохи поступилася найкращій світлині. Як зазначила членкиня журі Наталія Шестакова:

Незвичне фото у ретро-стилі, дуже важко спіймати цей момент із можливістю спокійного, «глибокого» віддзеркалення у калюжі дощу на стоянкці автобусів та автостранспорту. Автору вдалость зловити «чарівну мить» та чудово передати атмосферу. Дуже оцінила «дочекатись потрібного моменту у потрібном місці у потрібну погоду» та «побачити зірки в калюжах»

Миколаївська церква. Глухів, Сумська область © Роман Наумов
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Continue reading