80 тисяч пам’яток у списках

Будівля крупорушки в Іллінцях. © Олександр Примас, ліцензія CC BY-SA 4.0

Будівля крупорушки в Іллінцях © Олександр Примас, ліцензія CC BY-SA 4.0

Як і в минулі роки, ми не припиняємо оновлення наших списків. Цього року знову були надіслані запити до всіх ОДА, КМДА та Міністерства культури. На шостий рік конкурсу Черкаська ОДА таки надала списки пам’яток історії, а щодо археології повідомила, що ці списки є службовою інформацією. Також цього року була прийнята низка наказів Мінкультури, якими занесено до реєстру нові об’єкти, а також деякі з тих, що вже перебували на обліку за законодавством УРСР. Обласні управління культури також взяли на облік багато нових об’єктів, щоправда не по всіх областях ми маємо дані по щойно виявлених об’єктах.

Ми продовжуємо оновлювати наші списки. Так, цьогоріч додано пам’ятки історії для районів Закарпаття, Івано-Франківщини та Черкащини, які раніше були відсутні у наших списках. Додано нещодавно взяті на облік пам’ятки Полтави, Кременчука, Миколаєва та інших районів і міст. Загалом кількість пам’яток у наших списках перейшла позначку у 80 тисяч об’єктів.

Наповнення списків триває і далі. До кінця місяця планується додати пам’ятки історії Закарпатської, Одеської та Чернівецької областей, які наразі відсутні у списках.

На фото: вгорі будівля крупорушки в Іллінцях, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у квітні 2017 року (пам’ятка архітектури, ох. номер 4275-Вн), разом з іще двадцятьма пам’ятками в Іллінцях; внизу вілла письменниці Габріелі Запольської, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у травні цього року (пам’ятка історії, ох. номер 2965-Лв).

P.S. Не забудьте! Оргкомітет залишає за собою право не враховувати файли, які є надмірно схожими на фотографії, подані на конкурс у попередні роки (пункт 7.4 Регламенту). Також не слід вантажити фото однієї будівлі, якщо ви бачите у списку дві однакові адреси: у такому випадку мають бути фото різних пам’яток. При кожному порушенні учасником конкурсу регламенту і здорового глузду десь плаче левеня на львівській пам’ятці 😥

Вілла письменниці Габріелі Запольської, Львів. © Aeou, ліцензія CC BY-SA 4.0

Вілла письменниці Габріелі Запольської, Львів. © Aeou, ліцензія CC BY-SA 4.0

Переможці кількісних номінацій

Михайлівська церква (мур.), с. Курган, © Сергій Страхов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Михайлівська церква (мур.) (село Курган Лебединського району Сумської області). © Сергій Страхов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Прийшов час оголосити перші підсумки конкурсу. Сьогодні ми оголошуємо переможців у номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» загалом по Україні і по кожній області (з урахуванням коефіцієнту 3 для пам’яток, які сфотографовані вперше).

Головний корпус лікарні, смт Базалія, © AndriiDydiuk, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Головний корпус лікарні (смт Базалія Теофіпольського району Хмельницької області). © AndriiDydiuk, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  1. Федорович Крістіна Едуардівна
  2. користувач AndriiDydiuk*
  3. Примас Олександр Вячеславович
  4. Ільницький Віталій Іванович
  5. Сарапулов Микола Георгійович
  6. Шестакова Наталія Анатоліївна
  7. Буркут Костянтин Станіславович
  8. Мозоль Андрій Іванович
  9. Бречко Роман Анатолійович
  10. Возна Аліна Сергіївна
Успенська церква, Чортків, © Аліна Возна, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Успенська церква (місто Чортків Тернопільської області). © Аліна Возна, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Воронцовський маяк, Одеса, © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Воронцовський маяк (місто Одеса). © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Рівненська, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Вінницька, Житомирська, Миколаївська, Черкаська — Примас Олександр Вячеславович
  • Запорізька, Полтавська, Херсонська — Шестакова Наталія Анатоліївна
  • Тернопільська, Хмельницька, місто Київ — користувач AndriiDydiuk*
  • АР Крим, місто Севастополь — Ільницький Віталій Іванович
  • Київська, Кіровоградська — Буркут Костянтин Станіславович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Дніпропетровська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Донецька — користувач Жерминаль*
  • Луганська — Андріяшик Іван Романович
  • Сумська — Страхов Сергій Геннадійович
  • Харківська — Кругляк Тетяна Федорівна
  • Чернігівська — Тарабара Сергій Васильович

* Користувачі AndriiDydiuk та Жерминаль не активували в налаштуваннях електронну пошту, тому оргкомітету наразі не вдалося з ними зв’язатися.

Церква Різдва Богородиці (дер.), с. Новосілки, © Вячеслав Галєвський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Церква Різдва Богородиці (дер.) (село Новосілки Турійського району Волинської області). © Вячеслав Галєвський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Триває оновлення списків

Залізничний вокзал в Апостоловому. © Леонід Андронов, ліцензія CC BY 3.0

Залізничний вокзал в Апостоловому (Дніпропетровська область) тепер також у списках пам’яток! © Леонід Андронов, ліцензія CC BY 3.0

Цьогоріч навіть узвичаєна робота зі списками пам’яток не така, як попередніх років. Перш за все, упродовж 2015–2016 років низка населених пунктів та вулиць були перейменовані. Це може значно ускладнити пошук інформації у списках. Ми оновлюємо списки так, щоб у назві сторінки була чинна назва населеного пункту, але для виправлених назв вулиць у таблицях подаються нова і стара (в дужках) назви. (Пам’ятайте про це).

Як під час підготовки до конкурсу, так і впродовж конкурсу ми не припиняємо оновлення наших списків. Цього року знову були надіслані запити до всіх ОДА, КМДА та Міністерства культури. І результати виявилися набагато кращими, ніж минулих років: ми нарешті отримали списки пам’яток від Дніпропетровської та Луганської областей, щоправда Дніпропетровська ОДА поки надала лише пам’ятки архітектури, а Луганська — лише на підконтрольній території. Також надали більш повні списки Донецька та Херсонська ОДА. Усі пам’ятки архітектури Дніпропетровської та Донецької областей тепер у наших списках, триває оновлення списків Луганщини. На жаль, досі ми не отримали повних списків від Київської та Черкаської ОДА. Найближчим часом також будуть доповнені списки Одеської, Херсонської та Івано-Франківської областей.

Нам також допомагають волонтери і учасники конкурсу. Так, Віктор Семенюк надав списки по кількох районах Луганщини (які також отримав за запитами на інформацію), а Іван Биков надав копії наказів обласних управлінь культури щодо взяття на облік як щойно виявлених об’єктів земських шкіл у Полтавській та Сумській областях.

Але якщо попередні роки ми лише додавали із новоотриманих документів пам’ятки до списків, то цьогоріч маємо справу з багатьма об’єктами, що втратили свій охоронний статус. Ми радимо вам завантажувати фото всього, що ви бачите у списках зараз (адже кожна пам’ятка варта того, щоб бути сфотографованою), а про рішення оргкомітету щодо цього ми ще повідомимо пізніше.

Школа земська однокомплектна, село Піски-Удайські (Полтавська область). © Іван Биков, ліцензія CC BY-SA 4.0

Школа земська однокомплектна, село Піски-Удайські (Полтавська область). © Іван Биков, ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Чернігівщини

Розпис куполу Свято-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському, © Максим Зубов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Розпис куполу Свято-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському. © Максим Зубов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

У номінації «Найкраще фото Чернігівської області» перемогла фотографія розпису куполу Свято-Преображенського собору в Новгороді-Сіверському Максима Зубова.

Свято-Преображенський собор побудований протягом 1796–1806 років за проектом архітектора Джакомо Кваренгі у стилі класицизму. Собор є домінантою Свято-Преображенського монастиря.

Комплекс Свято-Преображенського монастиря є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний номер 850). До комплексу входять собор, надбрамна дзвіниця, палатний корпус з Петропавлівською церквою, покої настоятеля з Іллінською церквою, келії, бурса, мури й башти. Також на території монастиря розташовані пам’ятка археології «Княжий терем» і залишки Спаського собору.

Монастир відомий з XI ст., входить до складу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

Руїни замку над Случчю — найкраще фото Рівненщини

Руїни замку в Губкові, © Роман Бречко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Руїни замку (село Губків Березнівського району). © Роман Бречко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

У Рівненській області найкращою журі обрало світлину руїн Губківського замку Романа Бречка.

Замок у Губкові виник у XV ст. Перша згадка про нього датована 1504 роком. Існують версії, що в X–XIII ст. на місці кам’яного існував дерев’яний замок, який був зруйнований татарами.

З початку XVI ст. замок належав Семашкам, у XVII ст. перейшов у власність Даниловичів, згодом — до Центнерів.

Під час Північної війни замок був спочатку зруйнований військами Московського царства в 1704 році, а потім остаточно знищений шведами в 1708. Після цього не відбудовувався.

Замок за композицією і пропорціями вважався одним з найдосконаліших у волинській школі оборонних комплексів. Споруда була подібна до трапеції в плані, мала чотири кутових вежі зі стрільницями, в’їзну браму і підйомний міст, У дворі знаходилися житлові і господарські будівлі. На подвір’ї замку залишився глибокий колодязь, змурований з каміння. Під замком були льохи та в’язниця.

Тепер на 30-метровій замковій горі, що піднімається над Случчю, видно залишки замку. До наших днів дійшли лише частина стін та декілька башт. Окрім того, там можна побачити і засипаний замковий колодязь. Руїни розміщуються над стрімким схилом і рікою відокремлено від інших будівель.

Руїни замку є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1487). Культурний шар замку є пам’яткою археології місцевого значення.

Замкова гора розташована в межах регіонального ландшафтного парку «Надслучанський».

* * *

Зовсім небагато поступилися переможцю світлини, які посіли друге і третє місця в номінації «Найкраще фото Рівненської області», — фотографія Троїцького замку-фортеці в Межирічі Олександра Примаса і світлина замку Острозьких-Любомирських в Дубні Романа Бречка (фото цього замку визнавалися кращими в області у 2013 і 2014 роках).

Використано матеріали статті «Губківський замок» з україномовної Вікіпедії.

Найкраще фото Луганщини

Будинок народної школи, в якій працював Б. Д. Грінченко, © Микита Перегрим, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок народної школи, в якій працював Б. Д. Грінченко (смт Михайлівка Перевальського району). © Микита Перегрим, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою світлиною Луганщини стала фотографія будинку народної школи, у якій працював Борис Грінченко, в Михайлівці Перевальського району. Автор — Микита Перегрим.

Народна школа в Олексіївці (тоді в межах Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії) була відкрита в 1879 році. Школа збудована на кошти мецената Олексія Алчевського, за сприяння його дружини Христини Данилівни.

З 1887 по 1894 роки тут працював учителем український письменник, публіцист, мовознавець і етнограф Борис Дмитрович Грінченко.

За радянських часів Олексіївка ввійшла до складу сусідньої Михайлівки, яка сьогодні належить до Перевальського району Луганської області.

У 1988 році в будівлі школи відкрито меморіально-літературний музей Бориса Грінченка,  на будівлі відкрито меморіальну дошку, а у дворі школи встановлено пам’ятник письменнику. У 1992 році музей отримав статус народного.

У лютому 2009 року меморіальний комплекс (будинок народної школи і пам’ятник)  був занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України місцевого значення. А вже у вересні того ж року комплекс занесено до реєстру за категорією національного значення.

16 листопада — 15 грудня 2015 року в розділі Вікіпедії українською мовою триває Місяць Луганщини. Долучайтеся!

Завершився конкурс «Зображення року 2014»

У Вікісховищі — сестринському проекті Вікіпедії — завершився конкурс із вибору зображення року. Перемогла світлина, на якій зображено двох метеликів (Dryas iulia), які п’ють сльози черепах в Еквадорі:

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:A_butterfly_feeding_on_the_tears_of_a_turtle_in_Ecuador.jpg

«Зображення року-2014». Два метелики (Dryas iulia) п’ють сльози черепах в Еквадорі. Черепахи спокійно дозволяють метеликам пити свої сльози, гріючись на сонці. «Харчування слізьми» — це феномен, відомий як лакрифагія. © amalavida.tv; ліцензія CC BY-SA 2.0

Друге місце посіло фото імператорського пінгвіна з Антарктиди.

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Penguin_in_Antarctica_jumping_out_of_the_water.jpg

2-е місце. Антарктида. Імператорський пінгвін вистрибує з води. © Крістофер Мічел; ліцензія CC BY-SA 2.0

А третє — світлина вантажного поїзда в горах Чилі. Автор цього фото, Давид Гублер, був переможцем міжнародного конкурсу «Вікі любить пам’ятки-2013» з фотографією Візенського мосту.

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:SQM_GE_289A_Boxcab_Carmelita_-_Reverso.jpg

3-є місце. У горах над Токопільєю (Чилі) один з поїздів, що належать SQM, рухається за інерцією вниз до повороту на Реверсо. © Давид Гублер; ліцензія CC BY-SA 2.0

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Amanhecer_no_Hercules_--.jpg

Гірське пасмо і вершина Деду-ді-Деус в національному парку Серра-дус-Органус (штат Ріо-де-Жанейро, Бразилія). © Карлос Перес Коуту; ліцензія CC BY-SA 3.0

Це вже дев’ятий такий конкурс. Цього року проголосувала рекордна кількість людей — 6698 користувачів вікіпроектів. У першому турі 4504 користувачі вибирало найкращі із 983 робіт. У другий тур перейшло 54 фото — топ-30 конкурсних зображень та по 2 найкращих зображення із кожної категорії. 3824 користувачі взяли участь у голосуванні. Особливістю цьогорічного конкурсу було введення системи «трьох голосів», коли учасники голосують не більше, ніж за трьох фіналістів і всі три голоси є рівними. За фотографію-переможця проголосувало 547 користувачів. За друге та третє місця — 416 та 410 відповідно.

Сьоме місце посіла фотографія національного парку Серра-дус-Органус у Бразилії, яка була призером міжнародної частини фотоконкурсу «Вікі любить Землю» (2-е місце).

До фіналу вийшли і два фото з України. Фотографія вид з Говерли на Карпатський національний парк (Івано-Франківська область) роботи Дмитра Балховітіна посіла 18-е місце, а фото замку «Ластівчине гніздо» поблизу Гаспри (Автономна Республіка Крим) роботи Олександра Савіна — 23-є місце.

Тут можна передивитися результати.

25 мільйонів файлів на Вікісховищі

25-тимільйонний файл

Мечеть Мевлід-і Халіль (англ. Mevlid-i Halil), Шанлиурфа, Туреччина
25-тимільйонний файл, завантажений на Вікісховище. Автор: Bernard Gagnon; ліцензія CC BY-SA 3.0

У сестринському проекті Вікіпедії — Вікісховищі — вчора було завантажено 25-тимільйонний файл. На ювілейному фото зображено двір мечеті Мевлід-і Халіль, що у місті Шанлиурфа (Туреччина). У печері неподалік цього храму народився Авраам, біблійний персонаж, родоначальник багатьох народів[1].

Логотип Вікіпедії

Логотип Вікіпедії

Вікісховище — це загальне централізоване сховище для зображень, звукозаписів, відеороликів та інших файлів, які надаються на умовах вільних ліцензій. Сайту виповнилося десять років цього вересня. Варто зауважити, що тільки у рамках одного міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» за чотири роки проведення було завантажено понад один мільйон зображень під вільною ліцензією. Файли, завантажені у Вікісховище, можуть використовуватися у будь-яких проектах «Фонду Вікімедіа» (таких, як Вікіпедія, Вікіпідручник тощо) без потреби додатково завантажувати файл у кожен з проектів. Будь-хто може зареєструватися й завантажити свої роботи на Вікісховище, щоб проілюструвати статті у Вікіпедії чи інших вікіпроектах.

Зараз в україномовному розділі Вікіпедії триває конкурс статей про пам’ятки України «Вікіпедія любить пам’ятки». Проведення такого конкурсу стало надзвичайно актуальним, адже за три роки проведення національного етапу фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» було завантажено більше ста тисяч знімків пам’яток, статей про яких ще не створено, а отже, й фотографії не використовуються.

Використано матеріали зі статей «Авраам», «Вікісховище» у Вікіпедії.

Свободі панорами в Україні бути!

Свобода панорами дозволяє фотографувати пам'ятники та інші твори, розміщені в публічних місцях

Свобода панорами дозволяє фотографувати пам’ятники та споруди, розміщені в громадських місцях.

Українські вікіпедисти розпочинають кампанію «Свобода панорами у вільній країні». Мета цієї ініціативи – ухвалення законопроекту про свободу панорами, що зніме обмеження на використання зображень споруд та пам’ятників, що розміщені в громадських місцях. В рамках цієї кампанії на сторінках української Вікіпедії буде розміщено банер «Підтримай свободу панорами у вільній країні!». Також запущено сайт, присвячений кампанії, і розпочато збір підписів за ухвалення законопроекту №1677.

29 грудня 2014 року народним депутатом України Тарасом Юриком було зареєстровано законопроект, який підготовлено Громадською організацією «Вікімедіа Україна». Цим законопроектом пропонується законодавчо врегулювати право вільно створювати та розповсюджувати зображення та відео творів образотворчого, ужиткового мистецтва, архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, що знаходяться у громадських і публічно доступних місцях. Обов’язкова умова такого вільного використання – зазначення авторів твору архітектури чи мистецтва, що відтворюється.

«Свобода панорами – це можливість вільно фотографувати, змальовувати чи знімати на відео будівлі та скульптури, які перебувають в громадському місці. При цьому авторські права не вважаються порушеними. За чинним законодавством будь-яке фото сучасної будівлі чи пам’ятника може вважатися порушенням авторських прав, якщо ви не маєте дозволу від їх авторів. Архітектори та скульптори зазвичай згодні на використання зображень своїх творів за умови зазначення їх імені, але пересічному фотографу важко сконтактувати з ними. Зокрема, саме через відсутність «свободи панорами» в Україні з Вікісховища, сестринського проекту Вікіпедії, нещодавно було вилучено частину фотографій будівлі Верховної Ради України, використання яких неможливе без згоди спадкоємців архітектора Володимира Заболотного», – зазначив голова правління ГО «Вікімедіа Україна» Андрій Макуха.

Свобода панорами закріплена в законодавстві 83 країн світу, зокрема Австралії, Великобританії, Данії, Ізраїлю, Іспанії, Канади, Китаю, Молдови, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Сінгапуру, США, Угорщини, Швейцарії, Швеції та Японії. Вона також існує у Північній Кореї, а від жовтня 2014 року – і в Російській Федерації.

Як зазначає один з головних розробників законопроекту, член ГО «Вікімедіа Україна» та фаховий юрист Дмитро Говор, «свобода панорами є нормою в більшості цивілізованих країн. Так, у директиві 2001/29/EC Європейського парламенту від 22 травня 2001 року про гармонізацію законодавства про авторське право, зазначається можливість державам-членам ЄС включати пункт про «свободу панорами» до свого законодавства. Законодавство практично всіх країн-членів ЄС передбачає в тому чи іншому вигляді законодавчу норму про “свободу панорами”».

Наразі українське законодавство дозволяє створення репродукцій творів архітектури та мистецтва без згоди автора лише з метою висвітлення поточних подій і в обсязі, виправданому інформаційною метою. Ініціатори кампанії вважають, що варто дозволити використання зображень та відео творів і в інших цілях – такі як освітні чи промоційні.

«Ухвалення закону про свободу панорами поліпшить туристичну привабливість України. Зокрема, в Україні багато сучасних пам’яток, зображення яких ми хотіли б бачити в путівниках чи фотоальбомах. Це також дасть поштовх для розвитку багатьом освітнім проектам, зокрема і на вільних ліцензіях, таких як Вікіпедія», – зауважує виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна» Наталія Тимків.

На цей час законопроект направлено на розгляд до профільних комітетів Верховної Ради України.

Зазначення авторських прав: світлина пам’ятника Тарасові Шевченку у Вінніпегу — Herb Neufeld, ліцензія CC BY 2.0. Автор пам’ятника — Лео Мол.

Джерело: блог ГО «Вікімедіа Україна»

Підсумки в номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток

Воронцовський палац в Алупці (АР Крим), © Крістіна Федорович, CC-BY-SA 4.0

Воронцовський палац в Алупці (АР Крим), © Крістіна Федорович, CC-BY-SA 4.0

По кількісних номінаціях ми оголосили результати вже по 26 регіонах. Лишився Київ, а також загальна номінація по Україні.

По Києву лідером став Вадим Косий, який сфотографував понад 1100 пам’яток, Микола Сарапулов відстав від нього на понад 260 пам’яток. По Україні також найбільше фотографій пам’яток завантажив Вадим Косий, випередивши на більш, ніж 200 пам’яток Крістіну Федорович та Віталія Ільницького. Проте Вадим сфотографував понад 400 могил Лук’янівського і Байкового кладовищ. У наших списках (які формувались 2012 року) ці могили подані без точного розташування і прізвищ похованих там, лише кількість осіб та рік: Братська могила (5 осіб), 1957 рік. Під такий опис підходить багато могил, відповідно під одним ідентифікатором Вадим вантажив кілька різних могил, які всі підходили під цей опис. Проте невідомо чи він сфотографував саме ту могилу, про яку йшлося в реєстрі. У реєстрі КМДА за 2014 рік ці могили подані двома рядками: «111 братських могил воїнів, які загинули під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» і «70 братських могил воїнів, які загинули під час Великої вітчизняної війни 1941–1945 рр.» Тобто замість 181 пам’ятки ми фактично отримаємо дві. Аналогічно і для Байкового кладовища. Тож якщо рахувати за реєстром КМДА усі братські могили на одній військовій дільниці як одну пам’ятку, то у Вадима вийде менше пам’яток, ніж у Крістіни та Віталія. Окрім того, сфотографувати 400 могил на кладовищі значно легше, ніж поїздити по різних куточках країни і пофотографувати пам’ятки там. Хоча, як не дивно, раніше цього ніхто не зробив. Зважаючи на вищевикладене, оргкомітет прийняв рішення вважати, що Вадим Косий, Крістіна Федорович та Віталій Ільницький є переможцями в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» і відповідно отримають рівноцінні призи.

Видубицький монастир (Київ), © Микола Виноградов, CC-BY-SA 4.0

Видубицький монастир (Київ), © Микола Виноградов, CC-BY-SA 4.0


Отже, переможці в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» (10 найкращих)

1-3. Косий Вадим Олександрович (Wadco2)
1-3. Федорович Крістіна Едуардівна (ЯдвигаВереск)
1-3. Ільницький Віталій Іванович (Neovitaha777)
4. Постернак Вадим Дмитрович (Posterrr)
5. Мачуленко Олена Іванівна (Kiyanka)
6. Жданов Дмитро Костянтинович (Дмитрий Жданов)
7. Сарапулов Микола Георгійович (Сарапулов)
8. Акрамов Дмитро Батирович (Folkerman)
9. Виноградов Микола Анатолійович (Nick Grapsy)
10. Зараховський Олександр Євгенович (Zarakhovskyi)

Костел Пресвятої Трійці в Лиманському (Одеська область), © Дмитро Жданов, CC-BY-SA 4.0

Костел Пресвятої Трійці в Лиманському (Одеська область), © Дмитро Жданов, CC-BY-SA 4.0

Переможці в номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток області» по всіх регіонах:

  • АР Крим — Ільницький Віталій Іванович (148 пам’яток);
  • Вінницька — Постернак Вадим Дмитрович (335);
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович (189);
  • Дніпропетровська — Романов Павло Віталійович (92);
  • Донецька — Брижниченко Костянтин Сергійович (19);
  • Житомирська — Ткачик Павло Олександрович (129);
  • Закарпатська — Клименко Юрій Васильович (62);
  • Запорізька — Шестакова Наталія Анатоліївна (356);
  • Івано-Франківська — Ільницький Віталій Іванович (52);
  • Київська — Мачуленко Олена Іванівна (111);
  • Кіровоградська — Буркут Костянтин Станіславович (84);
  • Луганська — Скриль В’ячеслав Володимирович (11);
  • Львівська — Ільницький Віталій Іванович (480);
  • Миколаївська — Повх Маргарита Валентинівна (79);
  • Одеська — Жданов Дмитро Костянтинович (882);
  • Полтавська — Репало Юрій Миколайович (53);
  • Рівненська — Лучковський Сергій Вікторович (196);
  • Сумська — Шестакова Наталія Анатоліївна (290);
  • Тернопільська — Василечко Микола Романович (295);
  • Харківська — Кругляк Тетяна Федорівна (266);
  • Херсонська — Нестеренко Ольга Валентинівна (178);
  • Хмельницька — Федорович Крістіна Едуардівна (392);
  • Черкаська — Зараховський Олександр Євгенович (159);
  • Чернівецька — Бучко Жанна Іванівна (612);
  • Чернігівська — Тарабара Сергій Васильович (244);
  • місто Київ — Косий Вадим Олександрович (1104);
  • місто Севастополь — Ільницький Віталій Іванович (25).

Переможці в загальній номінації отримають дипломи і цінні призи, переможці обласних номінацій — дипломи і відзнаки.

Церква Різдва Богородиці в Друхові (Рівненська область), © Сергій Лучковський, CC-BY-SA 4.0

Церква Різдва Богородиці в Друхові (Рівненська область), © Сергій Лучковський, CC-BY-SA 4.0