Найкраще фото Львівської області

Башта костелу бернардинів (Львів, Соборна пл. 3а)
Автор фото — Максим Присяжнюк. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Переможцем у номінації «Найкраще фото Львівської області» став Максим Присяжнюк із фотографією монастиря бернардинців у Львові.

На світлині зображено фрагмент монастиря, збудованого в першій третині XVII ст. Монастир є пам’яткою національного значення (охоронний номер 341). Домінантою фото є одна з двох дзвіниць у вечірньому світлі.

Вежа була споруджена у 1620-х роках будівничим Андреасом Бемером. Авторство встановлено на основі порівнянь із вежею старої ратуші, збудованої Бемером 1619 року (зруйнована у 1826-му, відома лише з малюнків). Незважаючи на часи пізнього Ренесансу, Бемер належав до тих будівничих «середньої руки», які, прибувши до Львова, підпали під вплив архаїчної «готизуючої» місцевої будівельної традиції. Його вежа увійшла в певний стилістичний конфлікт з уже збудованим раніше чисто ренесансним костелом проекту Павла Римлянина. Восьмигранний план вежі став своєрідним «регресом» — ремінесценцією давно відмерлої готики.

Подібний регрес детально розглянув і критично оцінив мистецтвознавець Володимир Овсійчук. Він відзначив, що львівським замовникам зрілий Ренесанс видавався надто простим. Через це будівничі часто декорували будівлі в дусі модного, але доволі ремісницького львівського маньєризму, парадоксальним чином поєднуючи його з готичними конструктивними елементами. Львівська готика пережила ренесанс і проявилась навіть у ранніх барокових спорудах, як наприклад львівському костелі єзуїтів. Саме такі строкаті форми вже не одну сотню років творять класичний львівський краєвид. Він відображений у численних творах мистецтва, на сувенірах, логотипах, візитівках. Стилістична мозаїка Львова стала однією з причин внесення його пам’яток до списку ЮНЕСКО.

Історія годинників бернардинської вежі налічує понад два століття. Перший було встановлено у 1753 році. Він працював до 1785 року, коли монастир було скасовано австрійською владою. 1817 року ченцям дозволили повернутись і тоді ж годинник було відреставровано. Повторну реставрацію проведено 1842 року аж у Празі — за ремонт старого механізму не брався жоден із львівських майстрів. Цікавим є факт, що після сумнозвісного падіння ратуші 1826 року, єдиним вежовим годинником у Львові залишився бернардинський. Через це магістрат був змушений покривати ченцям витрати на «зигармайстра» (людина, яка обслуговувала механізм). На жаль, у радянський час годинник не діяв і не реставрувався. 1982 року на заводі «Кінескоп» коштом Львівського державного історико-архітектурного заповідника було виготовлено новий механізм, який працює досі.

Сьогодні у приміщеннях монастиря розміщено історичний архів та реставраційну установу. Колишній костел від 1991 року належить Українській греко-католицькій церкві. 2008 року змонтовано кольорову нічну підсвітку всього комплексу.