«Культурна спадщина України» у Вікіпедії: підсумки акції та історії учасників

З 18 по 30 квітня з нагоди Міжнародного дня пам’яток і визначних місць (ЮНЕСКО) в українській Вікіпедії проходила акція «Культурна спадщина України» з написання та покращення статей про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою знищення. Ми підбили підсумки та попросили учасників розповісти про свій досвід участі та мотивацію. 

До проєкту долучились десять користувачів, разом вони створили та покращили 46 статей, серед них  21 стаття — про церкви Львівщини, стаття про будинок Сурукчі в Харкові, за збереження якого вже 7 років борються місцеві активісти, 12 статей про втрачені храми Сумщини, доповнена та проілюстрована стаття про Раковецький замок, створено три статті про втрачені чи занедбані синагоги в Рогатині, Глухові та Євпаторії. Увесь перелік новостворених та покращених статей можна подивитися на сторінці акції.

Ми поспілкувалися з учасниками проєкту та дізналися більше про їхні мотивацію та зацікавленість писати про втрачені чи близькі до знищення пам’ятки.

Ольга (Xsandriel), в межах цьогорічної акції створила 21 статтю про втрачені церкви Львівщини. Вікіпедистка розповіла чому вирішила написати саме про ці об’єкти та що мотивує її брати участь в акціях та конкурсах пов’язаних з пам’ятками культурної спадщини:

Ольга Крезуб (Xsandriel), фото з Гельсінкі, зроблене на Сенатській площі, Кафедральний собор (або собор Святого Миколая). Авторка фото: Ольга Крезуб, CC BY-SA 4.0

«По-перше, я періодично займаюся обробкою списків проєкту «Вікі любить пам’ятки», і коли перед першою акцією «Культурна спадщина України» організатори запитували, чи знає хтось про якісь знищені пам’ятки, мені було легко сформувати список згорілих церков Львівщини, адже я тільки-но закінчила обробляти списки Львівської області, там ці дані були. По-друге, я цікавлюся Львовом, тому в мене багато літератури як про це місто, так і про область, джерел для статей достатньо. 

Мені не дуже цікаво писати, наприклад, про Івано-Франківщину чи Сумщину, коли у мене немає відповідної літератури, адже завжди хочеться додати ще якихось історично-архітектурних подробиць. По-третє, дерев’яні церкви — це чи не найвразливіша категорія пам’яток, одна незгашена свічка — і від 300-літньої церкви, яка пережила війни, революції та десятки поколінь людей, лишається купа обгорілих решток. Коли я писала статті про такі церкви, мене вражала одноманітність новин про пожежі: о 13:00 почалася пожежа, о 13:15 приїхали пожежники, о 14:00 церква вже знищена вщент, майже відразу починається будівництво нової церкви (на жаль, часто дуже далекої від оригінальної) і про старовинну будівлю всі швидко забувають. А так хоч у Вікіпедії залишиться згадка…»

Ольга також розповіла про моменти, що найбільше запам’ятались під час написання статей:

«Найжахливіше, що 338-літню церкву Успіння Богородиці в Яворові зловмисники підпалили “заради приколу”. Найзагадковіша історія, яка мені трапилась під час підготовки статті була про церкву Святого Миколая у с. Залокоть. Там після пожежі, на згарищі знайшли дві гранати часів Другої світової, вони були сховані під підлогою церкви. Досі незрозуміло, хто їх там сховав, навіщо? Адже якщо хотіли підірвати церкву, то навряд чи гранатами це найпростіше було робити, швидше потрібні міни чи щось подібне. Можливо, це була схованка членів УПА чи радянських партизанів? Ще одна історія, що запам’яталась пов’язана з церквою Пресвятої Трійці у с. Долинівка — колишній кірсі німецької колонії. У 1938 році, ще коли вона була німецькою римо-католицькою кірхою, її від пожежі врятував єврей, який жив поруч і помітив загоряння. Шкода, що єврей зміг врятувати німецьку церкву у 1938 році, а українці у 2006-му — ні».

Ольга постійно бере участь у вікіпроєктах та конкурсах пов’язаних з пам’ятками нерухомої спадщини. Що мотивує її писати на цю тему:

«Мене цікавить архітектура, хоча за фахом я маркетолог. Також цікавить міська історія, а її якраз формують маленькі історії окремих будинків і вулиць. А спонукає писати про українські пам’ятки жахливий стан більшості цих пам’яток і принизливо-безсиле ставлення держави до їх збереження. Мета Вікіпедії поширювати вільні знання, тому я вважаю, що стаття про пам’ятку це можливість збільшити обізнаність про неї (не у всіх є доступ до спеціалізованої літератури, але практично у всіх є доступ до Інтернету), можливість привернути до неї увагу суспільства і, сподіваюсь, таким чином хоч трішечки, хоч на 0,5%, але знизити вірогідність її знищення».

Олег Кущ на вікізустрічі у Кременчузі, 2019. Авторка фото: Antanana, CC BY-SA 4.0

Ще один учасник, Олег Кущ, написав статті про Троїцьку церкву в Браїлівці та маєток графів Толстих в Онуфріївці та розповів, чому обрав саме ці пам’ятки і які неочікувані перепони виникли під час спроби представити у Вікіпедії одну з них:

«Обидві пам’ятки фотографував для конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Завжди намагаюсь ілюструвати фотографіями, завантаженими в рамках конкурсу статті Вікіпедії, створювати нові та доповнювати наявні статті не лише про самі пам’ятки, а й про видатних особистостей та населені пункти.

Статтю про Троїцьку церкву в Браїлівці планував написати ще минулого року, але тоді до цього руки не дійшли. Відвідав цю пам’ятку двічі влітку, першого разу познайомився з місцевим активістом Олександром Івановичем Руденком — ініціатором та «мотором» відбудови церкви. Він був дуже зацікавлений у популяризації цієї пам’ятки, був готовий надати цікаву інформацію й запросив приїхати ще.

Але під час другої поїздки стався неприємний епізод із місцевими мешканцями, які проявили якусь незрозумілу дикість та навіть ненависть до чужака, пам’ятку навіть не зміг вдруге сфотографувати (а там уже встановили купол). Олександрові Івановичу, здається, було соромно за таку реакцію односельчан, він пояснив це тим, що, коли справа відновлення зрушила з місця, почали з’являтися «претенденти» на цю будівлю, й тому місцеві так налаштовані. Хоча, на мою думку, справа більше в менталітеті та дещо негативній налаштованості. Інформацію Олександр Іванович надав, показав документи та розказав історію своїх кількарічних митарств (бюрократичні палки в колеса, пошук меценатів, в селі немає ксероксу, Інтернету, транспортного сполучення з райцентром тощо). Звісно, більшість із цих відомостей є первинною інформацією, що не може бути додана до Вікіпедії. Припускаю, що за цю церкву ще буде боротьба, й пожинати лаври будуть, як це іноді буває, не ті, хто на них заслуговує. 

Вівтар Троїцької церкви у Браїлівці (червень 2019). Автор фото: Олег Кущ, CC BY-SA 4.0

Інша пам’ятка, про яку я писав — маєток графів Толстих в Онуфріївці — кілька будівель у жалюгідному стані, які продовжують руйнуватися часом і вандалами, розкішний парк зовсім запущений. А могла б бути дійсно перлина архітектури й садово-паркового мистецтва, популярне місце для внутрішнього туризму. Й перспектив покращення ситуації на цей час, судячи з усього, ніяких. Шкода».

Ми щиро вдячні всім учасникам за кожну вашу створену статтю, додану ілюстрацію чи правку. Ви розповіли тисячам читачів найбільшої онлайн-енциклопедії про пам’ятки, що потребують захисту та уваги чи зберегли інформацію про споруди, яких фізично вже нема. 

Долучайтесь до творення Вікіпедії і надалі, адже редагування Вікіпедії процес безперервний і ще багато пам’яток чекають на свої статті.

Сторінка проєкту: https://w.wiki/NWU.

 

Якщо ви хочете стати волонтером проєкту «Вікі любить пам’ятки» — напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua