Іван Сідловський, 3 грудня 2016.

Одним із «китів» Вікіпедії і її сестринських вікіпроєктів є твердження про те, що «редагувати можна всім». У цьому і «сила» — відсутній надмірний бар’єр входження, і «слабкість» — можливість повної анонімності дає менше віддачі дописувачам (ніхто не знає «авторів»), стає на перешкоді довірі ресурсу (яка часто залежить від «імен») тощо. Такі проєкти як «Вікі любить пам’ятки» відрізняються від Вікіпедії тим, що частина учасників усе ж будуть відомі, а за роки проведення конкурсу навіть сформувалася певна спільнота — ми не такі анонімні, не такі далекі… І хоча нам хотілося б писати тільки про перемоги наших учасників та учасниць, нам потрібно також писати і про речі, про які ми б воліли не писати — 9 червня цього року відійшов у засвіти Іван Сідловський, активний учасник, неодноразовий переможець нашого конкурсу. Ми коротко про це писали на нашій сторінці у Фейсбук, а тепер публікуємо докладніший матеріал. Адже вже 14 грудня — цієї суботи — відбудеться нагородження переможців цьогорічного конкурсу, і захід пройде у Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе — саме там у червні 2019 року відбулася перша персональна виставка фотопейзажів Івана «Світ очима мандрівника». І проведення церемонії нагородження у пам’ятці, що пов’язана з його іменем, для нас є символічно…

Іван Сідловський (користувач:Ivan Sedlovskyi) — учасник фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» з 2016 року. Того ж року він переміг одразу у двох спеціальних номінаціях — «Цивільні споруди доби гетьманщини» від Національного музею історії України та «Національний історико-культурний заповідник “Софія Київська”». Серія його світлин, присвячених Судацькій фортеці, була урочисто передана для експонування до заповідника. 2018 року його робота перемогла за оцінками журі у Рівненській області

Іван Сідловський народився 21 вересня 1969 року у місті Київ. Він із дитинства цікавився фотографуванням — ходив у фотогурток, закінчив Київську школу фотографії (2008). Серед натхненників-фотографів він називав киян Т. Шабловського та Володимира Фаліна, француза Анрі Картьє-Бресона… Перша власна фотовиставка відбулася, на жаль, посмертно — у червні 2019 року. Його дружина, Кетевані Маркарова, яка також була кураторкою виставки, згадує, що Іван був «дуже скромною людиною, тому мені та моїм колегам прийшлося довго вмовляти його на створення персональної виставки». В одному з інтерв’ю він казав, що виставки — «то справа відомих митців, а я фотографую за покликом душі…». Для цього це було передусім хобі, він не планував на цьому заробляти гроші, казав, що: «як би це не звучало, та я хочу зробити трішечки, хоч на наноміліметр цей світ кращим. Якщо я можу це робити безкоштовно, люди дивляться, їм подобається – нехай. Якщо мені Бог дасть заробляти на цьому, можливо, ще не настав мій час. Гроші я заробляю на зовсім іншому»…

Пройшло вже півроку. Ми знаємо, що таку втрату неможливо чимось заповнити рідним і близьким. Але ми хочемо вірити, що цієї суботи ми всі прийдемо до музею з бажанням розділити цей сум теж. Різні можуть бути причини брати участь у конкурсі чи перейматися долею нашої культурної спадщини, але віриться, що ця сентенція Івана — «зробити трішечки, хоч на наноміліметр цей світ кращим» — нам усім близька…

Вручення приза від НМІУ

Призи вручають Олена Попельницька, голова музейного журі по спецномінації «Цивільні споруди доби Гетьманщини» та Леонід Овчаренко, член оргкомітету конкусу «Вікі любить пам’ятки». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вручення призу від Софії

Ліна Янченко вручає приз за фото Судацької фортеці — історичний путівник «Генуезці в Криму». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Дебютанти «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Другий рік поспіль ми визначаємо переможців у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками», щоб відзначити внесок дебютантів.

2019 року в конкурсі вперше взяли участь 247 користувачів та користувачок, які завантажили понад 11 тисяч фото. За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали інших відзнак у рамках конкурсу.

Отже, цьогорічний список відзначених новачків[1]:

  • Користувач Іван марущенко — 83 фотографії 56 пам’яток.
  • Користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko — 49 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувачка Toriyamv — 268 фотографій 97 пам’яток.
  • Тетяна Олександрівна Єрмакова — 70 фотографій 45 пам’яток.
  • Користувач Олег Шкрумида — 46 фотографій 38 пам’яток.
  • Користувачка Мавка Лугова — 117 фотографій 53 пам’яток.
  • Користувач Микола1949 — 30 фотографій 30 пам’яток.
  • Користувач Андрей Малков — 111 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувач Zhy lins kyi — 265 фотографій 43 пам’яток.
  • Користувач Wanderer777 — 114 фотографій 72 пам’яток.

Як розповіла нам Toriyamv, одна із нагороджених нових учасниць конкурсу: «Участь у конкурсі для мене почалась ще влітку, у серпні. Коли передивилась список пам’яток, які відсутні у Вікісховищі, була дуже здивована. Багато світлин було зроблено у вихідні дні. На жаль, у нас в сім’ї немає машини. Але було так, що в п’ятницю увечері я з чоловіком — вивчала розклад маршруток до найближчих сіл Ніжинського району. Траплялось, що в один день, пересідаючи з однієї марштрутки на іншу, відвідували 3—4 села. Дехто із колег покрутив пальцем у лоба: встати о 6 ранку в суботу? Для мене це стало новою сторінкою життя  романтичною, незвичайною, загадковою. На жаль, мої фото не стали кращими, та ї за кількістю не наздогнала… Але, думаю, з’явився азарт до нового, який в наступному році сподіваюсь повторити, взявши участь у конкурсі знову».

Користувачка Мавка Лугова вирішила взяти участь у конкурсі, бо цікавиться історією свого краю та фотографією. А користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko також долучився до фотозмагання через мотивацію розкривати історії про рідний край.

«Передовсім, мотивував той факт, що у Вікіпедії, користувачами якої ми є, часто не знаходили потрібних нам фото. А ті, що були, не відповідали нашим запитам або вже застарілі. Це перше. Далі нам хотілось, щоб завантажені нами фото мали наше авторство. І, звичайно, хотілось отримати якусь відзнаку від такого поважного ресурсу», — розповіла про мотивацію взяти участь у конкурсі Тетяна Єрмакова із редакції газети «Білопільщина»

Ми вдячні кожному учаснику та учасниці — і тим, хто вже не перший рік бере участь у проєкті, і тим, хто вперше завантажував світлини пам’яток. Тепер ще більше українських пам’яток культури зможуть бути представлені у найбільшій світовій онлайн-енциклопедії Вікіпедії та інших вікіпроєктах.

А тепер пропонуємо подивитися на деякі світлини новачків:

Вибір світлин для ілюстрації — суб’єктивне бачення авторів допису.

Перелік усіх учасників та учасниць цьогорічного конкурсу та їхній внесок можна переглянути тут.

Якщо ви хочете надати своє справжнє ім’я-прізвище для використання у публікації, будь ласка, напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua.

[1] Рейтинг нових користувачів формувався як і у загальній кількісній номінації, з урахуванням того, скільки фотографій пам’яток було завантажено до початку цьогорічного конкурсу. Детальніше можна дізнатися у дописі про кількісну номінацію та у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Найкращі фотографії Тернопільської, Сумської та Одеської областей

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Тернопільської області 2019»  стала світлина замку у селі Кудринці Борщівського району. Фото зробив Сергій Рижков.

«Гарне фото, трохи затемне, але гарне», — прокоментувала членкиня журі, краєзнавиця Людмила Строцень.

«Як для нічного фото, досить якісно. Чумацький шлях доповнює сюжет, створюючи враження старовини», — поділився враженнями член журі, фотограф Сергій Зисько.

Зображений на фото замок побудований на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами, реконструйований у XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над р. Збруч. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. До нашого часу збереглися: південна, західна і північна стіни; частина об’єму південної п’ятигранної башти на висоту трьох ярусів; північно-західна шестигранна в плані триярусна башта; частина башти. Найбільша довжина замку всередині — 70 м, а ширина — 25 м. Стіни мають 1,5 м в товщину.

У 2018 році найкращим фото Тернопільської області стала світлина ансамблю колегіуму у Кременці.

У списку пам’яток Тернопільської області 4752 об’єкти культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу сфотографували лише 39% — 1870. У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 539 об’єктів і завантажили 1368 світлин. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 38 конкурсантів, за вісім років — 326.

Переможцем Сумської області стала світлина Золотих воріт садиби Миклашевських, що в селі Волокитине Путивльського району. Автором знімка є Олександр Мальон.

«Спокійна, врівноважена композиція. Детально переданий стан об’єкту і природу навколо», — також коментує Сергій Зисько.

Ворота зведені у другій половині XIX століття. Автор невідомий. Мавританські ворота, які відкривали в’їзд на садибу поміщика Миклашевського складаються з трьох частин: високої центральної арки для проїзду і двох бічних — для пішоходів. Виконані вони невідомими майстрами в готичному стилі з добротних «вічних» матеріалів: буту з пісковику, цегли з архітектурними деталями з граніту.

Минулого року у номінації перемогла світлина Свято-Троїцької (Миколаївської) церкви, що в селі Пустовійтівка Роменського району.

У списку пам’яток Сумської області 2080 об’єктів, з яких за вісім років конкурсу сфотографували вже 1196, тобто 57%. 2019 року конкурсанти завантажили 1232 фотографії 481 пам’ятки. За весь час проведення конкурсу за перемогу змагались 152 учасники, а цьогоріч — 25.

Найкращими фотографіями Одеської області журі обрало одразу дві світлини Будинку театру опери та балету в Одесі. Фото зробив Костянтин Брижниченко.

Сергій Зисько прокоментував першу світлину так: «Хороша і якісна робота. Чудова композиція».

«Гарна композиція та освітлення, цікаві кольори, дуже порадувала чіткість деталей декору при нічному фото, що розкриває принади пам’ятки», поділилась враженнями членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

 

Друге фото, що теж стало переможцем обласної номінації, прокоментувала Людмила Строцень: «Гарно, пам’ятка домінує в оточенні, кольори в гармонії».

Одеський національний академічний театр опери та балету є найстарішим оперним театром України. Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Інтер’єр витриманий у стилі пізнього французького рококо.

Світлини Одеського оперного театру уже вчетверте стають найкращими з Одеської області, а минулорічним переможцем став знімок руїн собору Успіння Пресвятої Богородиці у селищі Лиманське Роздільнянського району.

У списку пам’яток Одеської області 2776 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці вже завантажили фото 1934 пам’яток (69%). У 2019 році конкурсанти подали 1729 світлини 633 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 32 автора, за вісім років — 292.

Ось ми і завершили презентацію цьогорічних обласних переможців. Дякуємо всім конкурсантам і вітаємо авторів найкращих обласних фотографій!

 

Для підготовки статті використані матеріали з Вікіпедії: Кудринецький замок, Золоті ворота (село Волокитине), Одеський національний академічний театр опери та балету.

Топ-123 фото «Вікі любить пам’ятки» 2019 року

Протягом жовтня журі визначало 10 світлин-переможців конкурсу, що представлятимуть Україну на міжнародному етапі. Вже дуже скоро ми розкажемо, які саме. Поки пропонуємо вам дізнатися більше про 123 фото, що набрали найбільше балів від журі, а також натякнемо на те, які ж із них увійшли в десятку.

Цього року в українській частині завантажили майже 32 тисячі фотографій, з них понад 5 тисяч — на якісну номінацію. Далі ми розкажемо трохи детальніше про алгоритм роботи, який дозволив отримати 123 фото.

З цих 5 тисяч світлин якісної номінації, журі (15 волонтерів), отримали понад 4400 знімків (з роздільною здатністю менше 4 мегапікселів відсіювалися). Журі оцінювали роботи у два раунди. Поки судді працювали із фото, поданими на якісну номінацію, ще 9 залучених волонтерів (не-журі) переглядали фотографії з кількісної, адже гарні знімки могли потрапити сюди з різних причин — хтось бере участь вперше, хтось не розібрався із завантажувачем, а комусь може завадити й природна скромність. Волонтери відібрали іще 180 фото і передали журі, які серед них обрали 32.

Таким чином, до 2 раунду з якісної номінації пішло 290 фото і 32 з кількісної. Далі кожен член журі оцінював фотографію за 10-ти бальною шкалою, і знімки з високою кількістю балів потрапили на офлайнове засідання журі, яке цього року відбулося у Києві. Якраз із цих 123 світлин і були визначені топ-10 робіт цьогорічного змагання.

123 фотографії, що дійшли до фіналу завантажили 40 конкурсантів. Найбільше фото авторства Костянтина Брижниченка (36), Вадима Постернака (17), Олександра Мальона (14) та Сергія Венцеславського (8). Також тут є знімки Сергія Рижкова, Романа Наумова, Анатолія Волкова, Володимира Сарапулова, Сергія Аніськова, Андрія Мозоля, Ростислава Маленкова, Максима Присяжнюка, Михайла Ременюка, користувачів(ок) AlexanderVovck, Pafnutevich, Navigator334, Elena Seiryk, Panchuk Valentyn, Ekaterina Polischuk, Oleg Belous та інших.

Нижче деякі зі Топ-123 фотографій. Пропонуємо вам подивитися усі світлини на сторінці: https://w.wiki/DQV

А ось і фотопідказка із засідання журі: тут поранжовано одинадцять світлин, з яких було визначено фінальні ТОП-10, в авторській інтерпретації одного із членів журі — на завершальному етапі до роботи з оцінювання довелося залучити такі підручні засоби як ручки та папір. Ще раз прогляньте топ-123; як гадаєте, які фото потрапили на міжнародний етап? Чекаємо вашої відповіді у коментарях!

Найкращі фотографії Запорізької, Кіровоградської та Миколаївської областей

Переможцем у Запорізькій області стала світлина Троїцької церкви у селі Обіточне Приморського району. Знімок зробив Анатолій Волков. Вже другий рік поспіль світлина автора стає кращим фото Запоріжжя.

«Дуже гарна композиція, кольори та освітлення. Дуже приваблива презентація нерозтиражованої пам’ятки у середовищі. Втаємничена та романтична атмосфера, відчуття гармонії та спокою. Можливо, до технічної якості можуть бути запитання», коментує членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

За своєю архітектурою пам’ятка належить до періоду пізнього класицизму в Україні. Церкву побудували у 1814—1818 рр. на честь перемоги над Наполеоном. Споруда має хрестоподібну форму. Три стіни оброблені у вигляді чотирипілястрових портиків з фронтонами, а до четвертої примикала дзвіниця, розібрана у 1933 році. Центральний простір споруди будівлі переходить в світловий барабан, що має 8 віконних прорізів, і завершується напівсферичним куполом.

За вісім років конкурсу учасники завантажили фото 953 пам’яток Запорізької області, що становить більше половини (55%) від загальної кількості об’єктів у списку пам’яток області — 1731. Цього року конкурсанти подали на конкурс 1276 світлин 627 пам’яток. У 2019 за перемогу в номінації змагались 23 автори, а загалом за вісім років — 153.

Найкращою фотографією Кіровоградської області стала світлина фрагменту особняка Барського, що в Кропивницькому. Автором фотографії є Вадим Постернак.

«Цікава та приємно представлена деталь декору відомого архітектурного об’єкту», — продовжує коментувати Наталія Шестакова.

Особняк Барського — будинок у Кропивницькому, збудований у 1900 році провідним на той час архітектором міста Олександром Лишневським. Зараз тут знаходиться краєзнавчий музей. Зовні будинок є яскравим відображенням стилю модерн з елементами еклектики.

Минулого року переможцем Кіровоградської області журі обрало світлину Свято-Вознесенського собору, розташованого у місті Бобринець.

У списку пам’яток Кіровоградської області 1192 об’єкти культурної спадщини, за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці завантажили фото більше половини — 2183 (54%). Цього року конкурсанти завантажили 835 світлин 404 пам’яток. У 2019 фото пам’яток подали на конкурс 19 авторів, а загалом за вісім років — 107.

А у Миколаївській області журі обрало одразу два фото-переможці одного автора! Це стали світлини сільгосптехнікуму у селі Мигія Первомайського району. Автором фотографій є користувач PhotoDocumentalist.

«Непогані кольори, завдяки ракурсу створена загалом достатньо романтична атмосфера», розповідає Наталія Шестакова.

Про інший ракурс Наталія Шестакова відгукнулась так: «Він є менш вдалий, ніж на фото технікуму із розкішним деревом справа, але загалом достатньо вигідно та мальовничо представляє пам’ятку. Є певні зауваження щодо технічної якості верхньої частини зображення».

1890 року відбулось відкриття Ольгинської сільськогосподарської школи, побудовану на кошти Мигіївського землевласника Йосипа Скаржинського. У січні 1913 року Ольгинська сільськогосподарська школа була реорганізована в Ольгинсько-Скаржинське сільськогосподарське училище. У 1920 році замість училища тут почав діяти Мигіївський сільськогосподарський технікум.

У 2018 році найкращою світлиною Миколаївщини стало фото залишків стародавнього міста Ольвія.

У списку пам’яток Миколаївської області 2611 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці завантажили фото лише  428  пам’яток (16%). У 2019 році конкурсанти подали 277 знімків 203 пам’яток. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 11 авторів, за вісім років — 98.

 

Для підготовки статті використані матеріали з Вікіпедії: Будинок БарськогоОльгинсько-Скаржинське сільськогосподарське училище. Про Троїцьку церкву статті у Вікіпедії на момент підготовки допису немає, використана інформація, яку надав автор фото.

Переможці Дніпропетровської, Херсонської та Черкаської областей

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Дніпропетровської області 2019» стала світлина Миколаївського собору (Собору святого Миколая Чудотворця), розташованого у місті Кам’янське. Автором фото є Гіляна Маглінова.

«Композиційно майже ідеальне зображення, чудові кольори та освітлення. Дуже приваблива презентація комплексу пам’ятки», прокоментувала Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця.

Собор збудований у 1894 році, добудова і сучасна дзвіниця у 1902, розширили бічні нефи та бокові притвори у 1911—1913. Історично, церква споруджена з жовтої черкаської цегли, не була пофарбованою. Главки її теж не були визолочені, а мали лускату покрівлю. Усі ці оздоби, так само як і сучасна огорожа церкви, — прикмети вже найновіших часів, кінця 1980-х — початку 90-х років.

Минулорічним переможцем Дніпропетровської області стала фотографія Будинку органної і камерної музики у місті Дніпро.

Загалом у списку пам’яток Дніпропетровської області 6736 об’єктів культурної спадщини. Учасники і учасниці за вісім років конкурсу завантажили фотографії 1166 об’єктів — тобто лише 17% від загального числа пам’яток у списку. За 2019 рік Вікісховище поповнилося 842 світлинами 451 пам’ятки. За перемогу у номінації цього року змагались 22 конкурсанти, а загалом за весь час конкурсу — 206.

Переможцем Херсонської області цього року журі обрало знімок Станіславського маяка, розташованого поблизу села Рибальче Голопристанського району. Автором фото є Олександр Мальон.

«Композиційно дуже вдале зображення, живості надають люди та рух катера. Світле та радісне емоційне»,  — також коментує Наталія Шестакова.

Надія Лиштва, членкиня журі, архітектора, додала, що «фото гарне та колоритне».

Маяк розташований на відстані близько 7 кілометрів від села Рибальчого та 35 кілометрів від Херсона. Спроектований у 1910 році Володимиром Шуховим. Споруда являє собою вертикальну ґратчасту гіперболоїдну конструкцію зі сталевих стрижнів. Поруч із маяком побудований одноповерховий будинок для персоналу.

У 2018 році найкращою світлиною Херсонської області стала фотографія пам’ятника на честь генерал-майора М. М. Синельникова, розташованого в селі Садове Білозерського району.

У списку пам’яток Херсонської області 1526 об’єктів, з яких за вісім років конкурсу сфотографовані 424 об’єкти, тобто лише 27%. 2019 року конкурсанти завантажили 339 фотографій 191 пам’ятки. За весь час проведення конкурсу за перемогу в обласній номінації змагались 92 учасника та учасниць, а цього року — 12.

Найкращою фотографією Черкащини стала світлина Миколаївської церкви у селі Скориківка Золотоніського району. Автором фото є Олександр Ткаченко.

«Приваблива презентація маловідомої і чарівної пам’ятки дерев’яної архітектури, яка гарно представляє пам’ятку у середовищі та дозволяє детально ознайомитись з деталями оригінального різьбленого декору. З недоліків певний перекіс будівлі вліво та трохи назад»,також ділиться враженнями Наталія Шестакова.

Миколаївську церкву будували з 1907 по 1910 рік на кошти прихожан майстрами з Вереміївки. Упродовж 1934—1943 років була закрита місцевою владою. У 1962 році будівлю церкви використовували як комору. У січні 1991 року церква була освячена і почала діяти. Статті про цю пам’ятку в українській Вікіпедії поки немає.

Минулорічним переможцем Черкаської області стала фотографія парку «Софіївка».

У списку пам’яток Черкаської області 2717 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу вже мають свої фото у Вікісховищі майже половина — 1328. У 2019 році конкурсанти подали на конкурс 2156 світлин 780 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 32 конкурсанти, за вісім років — 171.

Для підготовки статті були використані матеріали з української Вікіпедії: Свято-Миколаївський собор (Кам’янське)СкориківкаСтаніславський маяк.

Найкращі фотографії пам’яток Вінницької, Волинської та Івано-Франківської областей

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Вінницької області 2019» стала світлина Троїцького монастиря, розташованого у Браїлові Жмеринського району. Автором фото є Вадим Постернак.

«Чудова композиція та кольори створюють додаткове емоційне враження, романтично-втаємничене. Завдяки представленню пам’ятки з привабливою перспективи в природному середовищі створюється додаткова виразність для об’єкта, який не є архітектурно унікальним», прокоментувала Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця.

«Композиція непогана, хороші кольори, підводить якість фото», зазначив член журі, фотограф Михайло Потупчик.

Троїцький Браїлівський жіночий монастир бере свій початок із 1635 року. Теперішню будівлю почали зводити у 1767 році у Браїлові коштом польського магната Францішека Салезія Потоцького як монастир католицького ордену тринітаріїв. У 1845 році в будівлю закритого внаслідок польського повстання 1830—1831 рр. монастиря тринітаріїв перемістився православний жіночий монастир з Вінниці. У 90-ті роки ХХ ст. проведено реставрацію всього комплексу будинків і монастирського подвір’я.

Минулорічним переможцем Вінницької області стала панорама Печерного монастиря (Чоловічого монастиря на честь Усікновення глави Іоана Предтечі).

У списку пам’яток Вінницької області 4030 об’єктів культурної спадщини, за вісім років проведення конкурсу свої фото у Вікісховищі мають вже 1511 пам’яток. У 2019 році конкурсанти завантажили 1158 світлин 509 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 28 авторів, за вісім років — 168.

Найкращою світлиною Волинської області став знімок Дмитрівської церкви у селі Гішин Ковельського району. Автором фото є Вячеслав Галєвський. До цьогорічного конкурсу фото саме цієї пам’ятки ніхто не подавав. У 2018 у номінації перемогла світлина замку Любарта.

«Композиційно та по кольорах гарно, вдале освітлення дуже привабливо презентує пам’ятку в середовищі. Нерозтиражована пам’ятка», прокоментувала Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця.

Дмитрівська церква (Свято-Дмитрівська) вважається найдавнішою дерев’яною церквою на Волині. Побудована у 1567 році. У XVIII—XIX ст. пам’ятку перебудовували, проте на первісній об’ємно-просторовій структурі споруди це сильно не позначилось. Композиційну основу пам’ятки складають три послідовно розташовані з заходу на схід зруби бабинця, нави та вівтаря (відповідно прямокутної, квадратної та шестикутної у плані форми), повторюючи, таким чином, традиційну схему поліської тридільної церкви.

Загалом у списку пам’яток Волинської області 3484 об’єктів культурної спадщини. Учасники і учасниці за вісім років конкурсу завантажили фотографії майже третини— 1141 пам’ятки. За 2019 рік Вікісховище поповнилося 745 світлинами 221 пам’ятки. За перемогу у номінації цього року змагались 20 авторів, а загалом за вісім років — 155.

Переможцем у Івано-Франківській області стала панорама, на якій зображена колишня обсерваторія «Білий слон» на горі Піп Іван, розташована на території Верховинського району. Автором фото є Анатолій Волков.

 «Дуже вдале фото, яке, напевне, є результатом кропіткої підготовчої роботи з вибору композиції, ракурсу та часу зйомки», прокоментував член журі, фотограф, Василь Мельниченко.

«Прекрасна гра кольорів, пам’ятка не губиться, домінує над оточенням, вдалий ракурс», — вважає членкиня журі, краєзнавиця Людмила Строцень.

Колишня обсерваторія «Білий слон» є найвище розташованою спорудою в Україні, де постійно жили й працювали люди (2028 м над рівнем моря). Діяла в 1938—1941 рр. Площа приміщень будівлі становила 554 м². Площа забудови становить 816,26 м². Споруда має два поверхи зі східної сторони, і 5 — із західної. Її двосхилий дах був покритий мідними листами. Зараз тут діє Явірницьке пошуково-рятувальне відділення.

У 2019 році в Івано-Франківській області найкращим обрали фото палацу у селі Приозерне Рогатинського району.

За вісім років конкурсу учасники завантажили фотографії 1390 пам’яток Івано-Франківської області, що становить 37% від загальної кількості об’єктів у списку пам’яток області — 3724. Цього року конкурсанти подали на конкурс 1031 фотографію 685 пам’яток. У 2019 фото пам’яток Чернігівської області подали на конкурс 35 авторів, а за вісім років — 245 учасників та учасниць.

 

У статті використані матеріали з Вікіпедії: Троїцький Браїлівський жіночий монастир УПЦСвято-Дмитрівська церква (Гішин)Астрономічна і метеорологічна обсерваторія на вершині Піп Іван

 

Переможці Донецької та Луганської областей, Криму і Севастополя 2019 року

Найкращим фото Донецької області журі обрало світлину Воскресенської церкви у Слов’янську. Автором фотографії є Костянтин Брижниченко.

Воскресенська церква — пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудована у 1775 році, реставрована у 1980-х. Фотографія цієї пам’ятки вже ставала переможцем обласної номінації у 2017 році. А от статті про Воскресенську церкву досі немає в українській Вікіпедії.

Георгій Чернілєвський, член журі, фотограф, описав свої враження від знімка так: «Ця фотографія, в цілому, добре ілюструє головний об’єкт. Вдало вибрано час доби. Дуже хороша різкість. З недоліків: парковка техніки на задньому плані. І ще треба було б поправити геометричні спотворення від широкофокусного об’єктива».

Цього року конкурсанти подали на конкурс 801 світлину 356 пам’яток. Загалом у списку пам’яток Донецької області 7413 об’єктів, у Вікісховище за вісім років було завантажено фотографії 1075 пам’яток, що становить лише 14%. За перемогу в номінації цього року змагались 29 учасників та учасниць, а за вісім років 176.

Переможцем Луганської області стала світлина Миколаївської церкви, що у селі Тарасівка Троїцького району. Знімок зробив Олександр Павленко. Фотографії автора вже третій рік поспіль стають переможцями Луганщини. У 2018 це була світлина Церкви Іоана Предтечі у селі Мілуватка Сватівського району.

Миколаївська церква побудована 1820 року. Статті про цю пам’ятку, як і про цьогорічного переможця Донецької області, на жаль, в українській Вікіпедії немає.

«Приємна робота. Сподобалась легкістю і натуральністю. Тут передано реальний стан самої церкви. Вдалий ракурс, і доріжка в тему. З мінусів — проводи, їх можна було б забрати…», — коментує член журі, фотограф Сергій Зисько.

Цього року конкурсанти подали на конкурс 308 фотографій 127 пам’яток. У списку пам’яток Луганської області 1025  об’єктів, за роки конкурсу було завантажено фото 310  пам’яток, що становить 30%. У 2019 пам’ятки Луганської області на конкурс подали 11 авторів, а за вісім років 79.

Найкращою фотографією Криму стала світлина Судацької фортеці (Генуезької фортеці). Її автором є Костянтин Брижниченко.

Площа фортеці близько 30 гектарів. Розташована вона на конусоподібній горі (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Переважна кількість споруд, що дійшли до нашого часу, належать генуезькому періоду. А започаткування поселень і перших будівель тут сягає IIII—IV ст. н.е. Згодом фортецею володіли хозари, візантійці, Сугдея (інша назва Судака) стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. Пізніше її захопили османи. Фото Генуезької фортеці вже четвертий рік поспіль стають кращими світлинами області.

Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця, прокоментувала фото: «Дуже гарна композиція, дуже виразне представлення як архітектурно-інженерних принад пам’ятки, так і природної та рельєфної краси українського Криму. Чудові кольори, освітлення, технічно бездоганне».

У списку пам’яток АР Крим майже 4187 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані  902 об’єкти, тобто 20% пам’яток. 2019 року конкурсанти завантажили 732 фотографії 290 пам’яток. За увесь час конкурсу за перемогу у номінації змагались 290 конкурсантів, а цього року — 13. Статистика без врахування даних щодо Севастополя.

Найкращим фото Севастополя стала світлина Володимирського собору в Херсонесі. Фото зробив Анатолій Волков. Фотографії собору вже перемагали у номінації, а минулого року найкращою обрали світлину пам’ятника затопленим кораблям.

Як описав сам автор своє фото, величний Володимирський собор (Херсонес) — не плід праці херсонеситів. Він народжений сучасною історією, але коріння його в далекому минулому. Що чудово ілюструє фотографія — зв’язок між сучасністю та минулим.

За церковними переказами і історичними свідченнями, хрещення Великого київського князя Володимира Святославича відбулося в 988 році в місті Херсонесі (або Корсуні). 23 серпня 1861 року відбулася урочиста закладка собору на честь київського князя.

«Дуже гарна композиція зображення храму з детальною презентацією залишків давнього грецького Херсонеса Таврійського демонструє спадкоємність та плинність історії, історичний розвиток цієї видатної місцевості. Чудові кольори та освітлення, гарна технічна якість фото, урочиста атмосфера давньої спадщини», — поділилась враженнями Наталія Шестакова.

У списку пам’яток Севастополя 676 об’єктів, за вісім років конкурсу сфотографовані 432 пам’ятки (68%). 2019 року конкурсанти завантажили фотографії 89 пам’яток, Вікісховище поповнилось 192 знімками. За весь час конкурсу за перемогу у номінації змагались 116 учасників та учасниць, цьогоріч — 9.

 

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії: Судак (місто), Генуезька фортеця (Судак), Володимирський собор, ХерсонесТаврійський.

Результати номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» 2019 року

Загалом на цьогорічний конкурс учасники та учасниці завантажили близько 32 тисяч фото 11800 пам’яток культурної спадщини, майже на 10 тисяч більше ніж минулого року.

Отож презентуємо переможців кількісної номінації цьогорічного фотозмагання. Перше місце отримала фотографиня з Хмельницького Федорович Крістіна Едуардівна. Вона завантажила світлини майже 3 тисяч пам’яток!

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  • Федорович Крістіна Едуардівна
  • Постернак Вадим Дмитрович
  • Педенко Олександр Іванович
  • Лобода Ольга Павлівна
  • Халява Петро Іванович
  • Осипенко Микола Миколайович
  • Мельник Ольга Анатоліївна
  • Сарапулов Микола Георгійович
  • Дячок Світлана Олександрівна
  • Кущ Олег Миколайович

Детальніше з рейтингом можна ознайомитися тут.

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • АР Крим — користувачка Helen Owl
  • Вінницька, Житомирська, Рівненська — Постернак Вадим Дмитрович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Дніпропетровська та місто Севастополь — Педенко Олександр Іванович
  • Донецька, Запорізька — Халява Петро Іванович
  • Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська,  Херсонська, Хмельницька, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Київська та місто Київ — Венцеславський Сергій Сергійович
  • Кіровоградська — Дяченко Микола Володимирович
  • Луганська — користувач Nepran Vyacheslav
  • Одеська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Полтавська — Олексієнко Жанна Михайлівна
  • Сумська — Гриценко Андрій Петрович
  • Тернопільська — Дячок Світлана Олександрівна
  • Харківська — Кущ Олег Миколайович
  • Черкаська — Осипенко Микола Миколайович
  • Чернігівська — користувачка Shevchenko Valentine Fedorivna

Учасники минулорічного конкурсу могли помітити деякі зміни в нарахуванні балів за світлини у номінації за кількість сфотографованих пам’яток. Зокрема, якщо світлин пам’ятки до цього не було завантажено до Вікісховища чи Вікіпедії із вказанням ідентифікатора — за цей об’єкт можна отримати 13 балів. Детальніше можна почитати у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Як це виглядало на практиці. Осипенко Микола Миколайович завантажив світлини тільки 183 об’єктів. Але потрапив до десятки, адже він завантажив:

  • 146 пам’яток, які ніхто до нього не вантажив і з населених пунтків, де світлин не було (кожен такий об’єкт отримав 13 балів);
  • 21 пам’ятку, які ніхто не фотографував із тих населених пунтків, де вже є до 9 світлин (це дає по 9 балів);
  • 2 пам’ятки, які ніхто не фотографував, із тих населених пунтків, де є понад 10 світлин інших пам’яток (це дає по 8 балів);
  • 1 пам’ятку, яку ніхто не фотографував із того населеного пунткту, де є 50 чи більше світлин (це дає по 7 балів);
  • 8 пам’яток, які до старту конкурсу 2019 року вантажили 1—3 учасники, і з тих населених пунктів, де є від 1 до 9 світлин інших пам’яток (це дає по 5 балів);
  • 4 пам’ятки, які до того вантажили до трьох учасників і з тих населених пунтків, де є від 10 до 49 світлин (це дає по 4 бали);
  • 1 пам’ятку, яку до того вже вантажили понад 9 авторів, і з населеного пункту, звідки є 50 чи більше світлин (отримує тільки базовий 1 бал).

Після підрахунку (146×13+21×9+2×8+1×7+8×5+4×4+1×1) учасник загалом отримав 2167 балів.

Така система оцінювання мала на меті мотивувати учасників завантажувати пам’ятки, світлин яких ще не було, додавати фото з населених пунктів, де відсутні, або дуже мало світлин пам’яток, а також з віддалених сіл та територій.

Найкращі фотографії Житомирської, Полтавської та Харківської областей

Найкращою фотографією Житомирської області 2019 року стала панорама Кармелітського монастиря у Бердичеві. Автором є Дмитро Балховітін. Інше фото цього ж монастиря журі обрало переможцем у 2018 році.

«Дуже гарна композиція, кольори, бездоганна технічна якість. Вдало підібраний час зйомки створює додаткову романтичну, втаємничену, затишну атмосферу. Дуже привабливе представлення пам’ятки», прокоментувала Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця.

Монастир Кармелітів Босих заснував Януш Тишкевич, воєвода і генеральний староста київського краю, як обітницю за звільнення з татарського полону. Будівництво розпочали у 30-х роках XVII століття. У XVIII та XIX сторіччях Бердичівський монастир став осередком не лише релігійного життя, але й культури. За всю вісімдесятирічну історію діяльності тут видали 650 книг. У 1866 році царським урядом монастир було скасовано. Приміщення використовувались різними урядовими установами. В радянські часи, з кінця 60-х років XX століття долею комплексу споруд монастиря босих кармелітів стала опікуватися держава та громадські організації. У 1992 році будівлі костелу були передані в оренду католицькій громаді, яка розпочала відбудову за власний кошт.

Загалом у списку пам’яток Житомирської області 3500 об’єктів культурної спадщини, учасники і учасниці за вісім років конкурсу сфотографували лише  третину — 985 пам’яток. У 2019 році Вікісховище поповнилося 255 фото 118 пам’яток. За перемогу у номінації цього року змагались 17 авторів, а загалом за вісім років — 187.

У Полтавській області перемогла панорама Жіночого єпархіального училища (нині ЗОШ №10) в місті Лубни. Фото зробив Dmytro Perevoznyi.

Єпархіальне училище в Лубнах відкрили у 1907 році. Тут безкоштовно навчались дочки православного духовенства, за певну плату і представниці інших верств населення. Проект будівлі був створений аріхтектором О. М. Бекетовим. У 1920 році тут відкрили Лубенський учительський інститут, де готували вчителів фізики, математики та інших дисциплін. З 1932 р. по 1941 р. — Лубенський державний педагогічний інститут. Сьогодні тут працює загальноосвітня школа № 10, а також філія Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова[1].

«Автор вдало і якісно передано споруду на фото. Використав панораму — і не прогадав. З мінусів — пересвіт на небі», — поділився враженнями від світлини член журі, фотограф Сергій Зисько.

Минулого року в цій номінації перемогла світлина Здвиженського собору в Полтаві.

У списку пам’яток Полтавської області 3396 об’єктів культурної спадщини, учасники і учасниці за вісім років конкурсу сфотографували майже половину з них — 1560 пам’яток. У 2019 році конкурсанти сфотографували 562 пам’ятки і завантажили 1600 їхніх знімків. За перемогу у номінації за вісім років змагались 189 авторів, цього року — 29 авторів.

Найкращою світлиною Харківської області став знімок Успенського собору, розташованого у Харкові. Автором фото є Вадим Постернак.

Собор заснований у середині XVII століття, а сучасна будівля зведена у 1771—1777 роках за кошти духовенства і харків’ян. Дзвіниця собору — Олександрівська — висотою 89,5 метрів, на час зведення (у XIX столітті) була однією із найвищих у Російській імперії, а тепер — одна із найвищих в Україні[1].

«Вдала, продумана та вивірена композиція, гарне освітлення та кольори, “жива” та динамічна за рахунок фонтану та людей. Емоційно світле та привабливе фото, гарна перзентація пам’ятки у середовищі», — прокоментувала світлину членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

Минулорічним переможцем Харківської області стала фотографія Спаської церкви Краснокутського району.

У списку пам’яток Харківської області 4821 об’єкт культурної спадщини, за вісім років конкурсу сфотографовано лише 32% — 1619 пам’яток. У 2019 році конкурсанти сфотографували 554 об’єкти і завантажили 2619 їхніх світлин. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 34 автори, за вісім років — 241.

 

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії: Монастир Кармелітів Босих (Бердичів), Лубенський учительський інститут, Свято-Успенський собор (Харків).