Вечір охоплює далі неясні…[1]

Кудринецький замок, Тернопільська область. Автор — Zysko serhii
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

До завершення конкурсу залишилося трохи більше тижня. Якщо здається, що вже все цікаве сфотографовано-перефотографовано — це зовсім не так. Списки пам’яток ми поновлюємо постійно, навіть під час самого конкурсу. Тож якісь об’єкти могло бути додано так, що ніхто їх не помітив. Наприклад, оновлено списки у Полтавській області: Чорнухинський, Лохвицький райони. Серед таких цікавинок у Лохвицькому районі Полтавської області: Церква Різдва Богородиці у селі Васильків, школи земські у селах Рудка, Яблунівка, Нове та Степуки. Тут вартує згадати добрим словом проект «Школи Лохвицького земства», активісти якого ретельно шукають, документують унікальні об’єкти української архітектурної школи — навчальні комплекси, зведені за проектами Опанаса Сластіона. Ці об’єкти було додано до нашої культурної спадщини у результаті їхніх старань[2][3].

Навіть Львів може похвалитися оновленнями: будинок канцелярії Галицького сейму (Листопадового чину 5-А), будівля Галицького сейму (Костюшка 9), монастирський комплекс Ордену Кармелітів Босих (Персенківка 10 — Стрийська 45), будинок «Ломниця» (Сахарова 62-А), будинок кінця XIX ст. (по вулиці Січових Стрільців 16), водогінна вежа у Стрийському парку… У Чернівецькій області оновлено списки кількох районів. Наприклад, Герцаївський, Кельменецький та Сокирянський райони. До слова, у Глибоцькому районі — комплекс могил австрійських солдат-учасників I світової війни у селі Валя Кузьмина, садиба родини Кобилянської О. Ю. у селі Димка… У селі Чортория Кіцманського району Чернівецької області додано інформацію про будинок, в якому жив Іван Миколайчук. А у селі Динівці Новоселицького району — дерев’яний вітряк кінця XIX ст. — початку XX ст. У смт Путила Путильського району — садиба Юрія Федьковича. У смт Кострижівка Заставнівського району додано цукровий комбінат «Хрещатик» (1911—1912 роки)…

У Донецькій області додано археологію у таких районах: Амвросіївський, Бахмутський, Великоновосілківський, Волноваський, Нікольський

Тож якщо у Вас є можливість спланувати поїздку на наступні вихідні (а може ще й сьогодні?) чи пошукати десь у себе у фотоархівах, або набрати когось, хто такі архіви може мати і підказати про наш конкурс — зробіть це, будь ласка. Цей пост залишається таким же актуальним, як і 5 років тому…

Однокомплектна земська школа в селі Рудка Лохвицького району Полтавської області. Архітектор Опанас Сластьон. Автор фото — Doonsee
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Однокомплектна земська школа в селі Степуки Лохвицького району Полтавської області. Стиль — український архітектурний модерн. Архітектор Опанас Сластьон. Автор фото — Doonsee
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

[1] Михайль Семенко «Пейзаж»

Спецномінація «Єврейська спадщина»

Старе єврейське кладовище (окописько) в Підгайцях, Тернопільської області, одне з найбільших в Україні. Автор — Іван Седловський
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Українська асоціація юдаїки (УАЮ) оголосила спеціальну номінацію фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» — «Єврейська спадщина». Дослідження різних аспектів життя євреїв в Україні — історії, мов, релігії, літератури, мистецтва — тощо є серед центральних акцентів діяльності асоціації, як і документування й збереження цієї частини культурної спадщини України. Оголошенням окремої номінації асоціація прагне привернути увагу широкої громадськості до стану пам’яток єврейської культури. Про те, що ситуація з ними є дуже невтішною, ще на початку цього року писало у своєму матеріалі BBC.

Цього року основна увага до синагог та єврейських цвинтарів. Cписок пам’яток, які пропонуються для участі у спецномінації, можна переглянути за посиланням:
«Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Єврейська спадщина».

Список не є остаточний і доповнюватиметься впродовж конкурсу. До нього включено як об’єкти єврейської культурної спадщини, які мають офіційний статус пам’яток в Україні (наприклад, Бердичівська велика хоральна синагога, Старий єврейський цвинтар у Львові тощо), так і ті, що не мають такого статусу, як-от синагога та єврейський цвинтар у місті Турка, Львівська область. Пам’ятки, які не мають офіційного статусу, відзначатимуться лише в межах цієї спецномінації і не братимуть участі в основній частині конкурсу.

Участь у конкурсі за спецномінацією братимуть усі фото, завантажені в рамках конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2018». Таким чином, спецномінація охоплюватиме і ті знімки єврейських пам’яток, які було додано до Вікісховища до оголошення номінації.

Переможцями стануть автори трьох найкращих фото за оцінками спеціального журі, до якого входять Віталій Черноіваненко, президент Української асоціації юдаїки, співкерівник магістерської програми з юдаїки в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», а також Сергій Гірік, вчений секретар УАЮ, та Таїсія Сидорчук, директорка Музею НаУКМА, членкиня УАЮ.

Переможці отримають призи від Української асоціації юдаїки.

«На півшляху свого земного світу…»

Городище Керкінітіда з некрополем. Євпаторія, на північ від площі Театральної. Автор — Irene Kulakova
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Перший рядок «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі у перекладі Євгена Дроб’язка видається вдалим зачином до посту про екватор сьомого конкурсу. На лічильнику — понад 8100 фото. Україна — четверта у світі за кількістю завантажень, поступається Німеччині (14800), Росії (13000) та Італії (10900)[1]. 152 учасника, з них 63 зареєструвалися після початку змагання[2]. Але цими цифрами конкурс не завершується…

Певно найбільш важливий і складний елемент організаційної частини змагання є списки пам’яток. Не тільки тому, що Україні «пощастило» не мати єдиної бази пам’яток. Коли організовували перший конкурс, то до державних органів надсилали листи з проханням надати інформацію, відповідь на які часто не містила конкретних даних. Також списки могли формувалися на підставі інформації, що волонтери знаходили на різних інтернет-ресурсах, і це теж не завжди відповідало офіційним даним. З 2013 року ми вже надсилаємо запити на публічну інформацію. І мусимо зауважити, що кожного року ситуація стає все кращою: все більше і більше обласних державних адміністрацій (ОДА) надають переліки. Цього року, наприклад, повні списки пам’яток за чотирма видами (пам’ятка архітектури, пам’ятка археології, пам’ятка монументального мистецтва, пам’ятка історії) надали 11 регіонів — Волинська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька, Чернігівська області та місто Київ. Ще дві області — Миколаївська та Хмельницька — надали повні списки, але станом на 1 вересня 2015 року та 1 січня 2017 відповідно. Харківська ОДА надала повні списки, але інформація про пам’ятки архітетури у вигляді сканів рішень обласної ради та розпоряджень ОДА… Хоча це, звісно, прогрес, адже раніше вони надсилали список архітектури російською мовою. Вінницька, Житомирська та Івано-Франківська області не надали інформації про щойно виявлені пам’ятки, а Одеська — про пам’ятки археології. Дніпропетровська область не надала інформації про місцеві пам’ятки — порадили звертатися до архівів. А Закарпатська ОДА надала ті самі списки, що й того року — без місцевих пам’яток архітектури, щойно виявлених. У списках від Рівненської ОДА відсутні щойно виявлені, в місцевих вказано тільки назву й адресу (нема років, охоронних номерів, рішень тощо). Черкаська ОДА не надала інформацію про археологію (її вважають службовою інформацією) та про щойно виявлені пам’ятки. Луганська ОВЦА надала лише витяг із Дepжaвнoro peєстpy нepyxoмих пам’яток України. Львівська та Київська ОДА нічого не відповіли на запит взагалі…

Отримання відповіді на запит лише один із кроків на шляху до оновлення конкурсних списків. Часто це скани, які потрібно перенабирати, іноді можна розпізнати, але тоді потрібно ще перевірити. Потім потрібно глянути, а що є у Вікіпедії вже. Уточнювати адреси, назви (помилки ж бувають всюди). Це не так просто і не так легко, тож ця робота і триває постійно. Пам’ятки отримують статус, а також втрачають його. Їх могли демонтувати. Вони могли згоріти. І це якраз така робота, до якої завжди потрібні руки — якщо є волонтери допомогти, то звертайтеся.

Окремо хочемо згадати ще один важливий аспект — популяризація та поширення інформації. Зокрема — поширення інформації у регіонах. Ми дуже вдячні всім обласним, районним та міським державні адміністраціям, а також іншим установам та ЗМІ, які опублікували інформацію про конкурс[3]. Ця підтримка для нас є дуже цінна.

У списках на початок конкурсу було понад 81 тисяча об’єктів. З них за 6 років конкурсу було проілюстровано 37% — хоча ці дані не є остаточними. Наприклад, у Царичанському районі Донецької області є понад 500 пам’яток, але у конкурсних списках є тільки 9 об’єктів… І списки постійно оновлюються. Станом на зараз у нас вже понад 83 тисячі пам’яток[4], доповнюються списки за районами Чернівецької, Донецької, а також планується доробити Одеську область.

За першу половину цьогорічного конкурсу завантажено світлини понад 3400 пам’яток[5]. У таблиці нижче наведено статистику за регіонами: кількість об’єктів у конкурсних списках (і ми пам’ятаємо, що це за даними, які є у нас); скільки з них було сфотографовано за 7 років конкурсу (точніше за 6,5, адже конкурс цього року ще триває); кількість пам’яток, фото яких завантажені за першу половину конкурсу; кількість фото. Станом на зараз у нас представлені пам’ятки усіх регіонів України.

Область/Регіон К-ть пам’яток у списках К-ть сфотографованих (7 років) К-ть пам’яток (2018) К-ть фото (2018)
Чернігівська 5706 867 (15%) 117 192
Дніпропетровська 5564 854 (15%) 236 404
Львівська 4965 3982 (80%) 375 781
Харківська 4815 1242 (25%) 188 478
Тернопільська 4751 1705 (35%) 128 271
Донецька 4213 705 (16%) 77 220
Крим 4187 839 (20%) 21 46
Вінницька 4028 1355 (33%) 373 467
Хмельницька 3889 1531 (39%) 100 392
Київ 3843 3517 (91%) 476 1408
Івано-Франківська 3724 1171 (31%) 63 95
Житомирська 3507 961 (27%) 38 152
Волинська 3486 966 (27%) 82 199
Полтавська 3293 1175 (35%) 209 532
Одеська 2753 1859 (67%) 54 120
Черкаська 2686 933 (34%) 47 74
Миколаївська 2611 381 (14%) 14 17
Кіровоградська 2171 1117 (51%) 180 241
Рівненська 2166 687 (31%) 113 179
Київська 2156 1080 (50%) 98 449
Сумська 2034 937 (46%) 284 409
Запорізька 1731 728 (42%) 39 62
Херсонська 1516 399 (26%) 52 233
Чернівецька 1092 786 (71%) 19 58
Луганська 1017 201 (19%) 17 28
Закарпатська 727 500 (68%) 49 110
Севастополь 670 416 (62%) 9 13

Як загальний підсумок мовленого вище: «на півшляху свого земного світу» ми зупинилися порахувати, що і як. І виявили, що ми ще страшенно далеко і від повного документування нашої культурної спадщини, і від її популяризації у світі. І навіть від її збереження. Сподіваємося, що до нас долучаться усі ті, кому це не є байдужим — фотографуванням, завантаженням, виправленням списків, уточненням даних, ілюструванням у Вікіпедії, написанням та поліпшенням статей, промоцією тощо. І ми дякуємо тим, хто вже пройшов із нами якусь частинку дороги…

Особняк, Біловодськ, вул. Шевченка, 1, Луганська область. Автор — Dumitru Zhytomyr
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Як подати свою роботу на конкурс

Коротко процес подачі роботи на конкурс «Вікі любить пам’ятки» описано на панелі збоку:

А тепер розглянемо детальніше деякі кроки, бо вони трохи змінилися. Отже, у конкурсі є дві основні номінації — «За найкращу фотографію» (якісна) і «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» (кількісна). Обидві для нас є дуже важливими — якісна світлина у Вікіпедії звичайно ж краще дозволить проілюструвати статтю про пам’ятку, але й тисячі пам’яток, особливо пам’яток історичних, нам потрібні для Вікіпедії. Хоча не завжди вони вражатимуть (чи навіть матимуть шанс вразити) пересічного глядача. Відповідно, у них майже нема шансів перемогти у номінації за «За найкращу фотографію». За шість років в українській частині конкурсу було завантажено 255 тисяч світлин. У середньому це 37 тисяч робіт на рік. З них значна частина претендують на участь саме у «кількісній» номінації, не у «якісній», але щоб журі могло встигнути за місяць (до 31 жовтня) перевірити світлини й вибрати десять робіт, які представлятимуть Україну на міжнародному рівні — оргкомітету та волонтерам доводиться тисячі фото відсіювати. Щоб зменшити це навантаження, ми трохи змінили алгоритм подачі світлин на конкурс: завантажені світлини автоматично потрапляють у «кількісну» номінацію, для участі у «якісній» Вам потрібно змінити налаштування для світлини. Нижче покроково показано як це робити на практиці.

Відкриваємо списки й знаходимо потрібний об’єкт — Театр опери балету ім. Т. Г. Шевченка, ID 80-391-0183:

Вибір пам'ятки у списку Вікіпедія:Вікі любить пам'ятки/Київ/Шевченківський район (А–В)

Вибір пам’ятки у конкурсному списку

Натискаю на посилання «Завантажити ще фото» (якби у мене була перша світлина цієї пам’ятки, то натиснула б «[Завантажити фото]»). Зявляється вікно Майстра завантажень (або «завантажувача» на Вікісховищі (сестринському проекті Вікіпедії, саме там зберігаються світлини та інші медіафайли, які Ви іноді бачите у статтях Вікіпедії):

Завантаження світлини на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» за допомогою Майстра завантажень

Завантаження світлини за допомогою Майстра завантажень

Обираю світлину цієї пам’ятки з комп’ютера (і зараз можна було б зручно, за один раз, обрати всі світлини цієї пам’ятки — чи ззовні, чи зсередини):

Завантаження світлини на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» за допомогою Майстра завантажень

Завантаження світлини за допомогою Майстра завантажень

…і натискаю «Продовжити». Вказую, що цей файл — моя власна робота:

Завантаження світлини на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» за допомогою Майстра завантажень

Завантаження світлини за допомогою Майстра завантажень

…і натискаю «Далі». Наступний крок — опис. Тут можна додати опис файлу іншою мовою, а можна вдосконалити опис українською. Також тут можна додати категорії, якщо є потреба, щоб було більше, ніж категорія самої пам’ятки, яку «завантажувач» може додавати автоматично:

Завантаження світлини на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» за допомогою Майстра завантажень

Завантаження світлини за допомогою Майстра завантажень

А також тут можна вибрати, щоб цю світлину зарахували у «якісну» номінацію:

Завантаження світлини на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» за допомогою Майстра завантажень

Завантаження світлини за допомогою Майстра завантажень

…і натискаю «Опублікувати».

Завантаження світлини на фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» за допомогою Майстра завантажень

Завантаження світлини за допомогою Майстра завантажень

Звісно, людська помилка можлива. Хтось позначить своє фото як «на якісну», а хтось вирішить, що не досить гарна робота. Тож оргкомітету доведеться переглядати світлини, подані на конкурс, особливо новачками. Але загалом ми сподіваємося, що це дозволить трохи зменшити навантаження на журі, а отже якість його роботи підвищиться.

Будемо вдячні за коментарі. Й бажаємо успішного конкурсу! 🙂