Руїни замку над Случчю — найкраще фото Рівненщини

Руїни замку в Губкові, © Роман Бречко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Руїни замку (село Губків Березнівського району). © Роман Бречко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

У Рівненській області найкращою журі обрало світлину руїн Губківського замку Романа Бречка.

Замок у Губкові виник у XV ст. Перша згадка про нього датована 1504 роком. Існують версії, що в X–XIII ст. на місці кам’яного існував дерев’яний замок, який був зруйнований татарами.

З початку XVI ст. замок належав Семашкам, у XVII ст. перейшов у власність Даниловичів, згодом — до Центнерів.

Під час Північної війни замок був спочатку зруйнований військами Московського царства в 1704 році, а потім остаточно знищений шведами в 1708. Після цього не відбудовувався.

Замок за композицією і пропорціями вважався одним з найдосконаліших у волинській школі оборонних комплексів. Споруда була подібна до трапеції в плані, мала чотири кутових вежі зі стрільницями, в’їзну браму і підйомний міст, У дворі знаходилися житлові і господарські будівлі. На подвір’ї замку залишився глибокий колодязь, змурований з каміння. Під замком були льохи та в’язниця.

Тепер на 30-метровій замковій горі, що піднімається над Случчю, видно залишки замку. До наших днів дійшли лише частина стін та декілька башт. Окрім того, там можна побачити і засипаний замковий колодязь. Руїни розміщуються над стрімким схилом і рікою відокремлено від інших будівель.

Руїни замку є пам’яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1487). Культурний шар замку є пам’яткою археології місцевого значення.

Замкова гора розташована в межах регіонального ландшафтного парку «Надслучанський».

* * *

Зовсім небагато поступилися переможцю світлини, які посіли друге і третє місця в номінації «Найкраще фото Рівненської області», — фотографія Троїцького замку-фортеці в Межирічі Олександра Примаса і світлина замку Острозьких-Любомирських в Дубні Романа Бречка (фото цього замку визнавалися кращими в області у 2013 і 2014 роках).

Використано матеріали статті «Губківський замок» з україномовної Вікіпедії.

Поділіться з друзями:

Найкраще фото Вінницької області

Отже, найкращою світлиною Вінницької області стало фото костелу Домініканського монастиря увечері.

Перші польські домініканські монахи з’явились у Вінниці в 1630 році. У часи визвольної боротьби Богдана Хмельницького вони залишили монастир та повернулись сюди лише наприкінці XVII ст. У 1758 році брацлавський земський суддя Міхал Грохольський звелів побудувати для них кам’яний костьол.

На початку 1830-х років монастир скасували — як пояснювали, через недостатню для його утримання кількість ченців. Приміщення пустувало, поки чиновники не пригадали про стару соборну церкву, що стояла поряд. За рішенням Київського військового губернатора скасований домініканський монастир був переданий у ведення православного духівництва. У колишньому костьолі був влаштований Преображенській собор, освячений в 1833 р. на свято Благовіщення.

Колишній Домініканський костел нині — Свято-Преображенський кафедральний собор, пам’ятка архітектури національного значення у складі комплексу пам’яток монастиря.

Фотографію можна спокійно використовувати в будь-яких цілях, вказуючи автора і дозвіл: Олександр Примас (Prymasal), ліцензія CC-BY-SA-4.0. Це та інше про собор див. у статті Вікіпедії.

Домініканський монастир, Вінниця. Автор фото — Олександр Примас (Prymasal), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Домініканський монастир, Вінниця. Автор фото — Олександр Примас (Prymasal), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Поділіться з друзями:

Фото-переможець конкурсу у Полтавській області

Представляємо накращу фотографію Полтавщини у конкурсі «Вікі любить пам’ятки».

Будинок Полтавського губернського земства — пам’ятка історії й архітектури у Полтаві на площі Конституції. Будинок став першим зразком нового українського архітектурного стилю, українського архітектурного модерну, на Полтавщині. Сьогодні в ньому розміщений Полтавський краєзнавчий музей.

Споруджений у 1903-1908 роках, будинок перші роки функціонував як адміністративно-музейна споруда, а згодом його було віддано під Центральний пролетарський музей Полтавщини. У 1943 році його спалили, відновили у 50-х, трохи змінивши дах і головний зал.

Поки ви милуєтеся фотографією Сергія Криниці (вільноліцензованою під CC-BY-SA-4.0), нагадаємо, що це і більше можна почитати у Вікіпедії, а у Вікісховищі є ціла категорія зображень музею зовні і з середини різних років.

Використовуючи зображення, не забувайте вказувати автора й ліцензію! Дякуємо, що ви з нами, ми ще не всіх обласних переможців оголосили 🙂

Будинок Полтавського губернського земства (Полтавський краєзнавчий музей), Полтава. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок Полтавського губернського земства (Полтавський краєзнавчий музей), Полтава. Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Поділіться з друзями:

Харківщина: найкраще фото області на конкурсі 2015

Комплекс споруд Свято-Покровського монастиря, Харків. Автор фото — Serg120967, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Комплекс споруд Свято-Покровського монастиря, Харків. Автор фото — Serg120967, ліцензія CC-BY-SA-4.0

До вашої уваги вибір журі конкусу «Вікі любить пам’ятки» у Харківській області.

Свято-Покровський монастир — православний чоловічий монастир, заснований у Харкові у 1726 році. Свою назву отримав після приєднання до монастиря колишнього парафіяльного храму Покрови Пресвятої Богородиці, який є на теперішній час найстарішою будівлею міста.

Головною святинею монастиря стала Озерянська ікона Божої Матері, знайдена і перенесена до обителі 1787 року. У 1818 році було побудовано кам’яний будинок Колегіуму з домовою церквою, а у 1820-1826 — Архієрейський будинок, який був прибудований до собору разом з невеликою домовою Хрестовою церквою на другому поверсі, а також трапезною, яка об’єднала храм із дзвіницею.

Свято-Покровський монастир є комплексною пам’яткою, що об’єднує декілька пам’яток архітектури й історії національного та місцевого значення: Покровський собор, архієрейський будинок, житловий будинок монастиря, духовну консисторію, будинок настоятеля і ворота, Озерянську церкву, корпус чернечих келій з трапезною, будинок вікарія, півчий будинок, шорну майстерню та привратницьку (сторожку).

Автор фото-переможця — користувач Serg120967 (Сергій Воробйов), фото можна вільно використовувати на умовах ліцензії CC-BY-SA-4.0: тобто фактично будь-як лише за обов’язкового вказання автора й ліцензії.

Поділіться з друзями:

Найкраща фотографія пам’ятки Волинської області

Монастир Успіння Пресвятої Богородиці (Святогорський монастир) XV–XX ст., село Зимне, Володимир-Волинський район, Волинська область. Автор фото — Катерина Байдужа (SvartKat)

Монастир Успіння Пресвятої Богородиці (Святогорський монастир) XV–XX ст., село Зимне, Володимир-Волинський район, Волинська область. Автор фото — Катерина Байдужа (SvartKat), ліцензія CC BY-SA-4.0

Черговим переможцем із серії номінацій за найкращі фото регіонів України стає наведена вище світлина — вона очолила рейтинг фотографій Волинської області. У правій її частині можна побачити Монастир Успіння Пресвятої Богородиці (Святогорський монастир).

За переказами, монастир було закладено Володимиром Великим у 1001 році.

Архітектурний комплекс монастиря в Зимному складається із собору, двох наземних церков, храму, розташованого в печерах, надбрамної дзвінниці й будинку для черниць. Ці будівлі зведені в різні історичні періоди і кілька разів перебудовувались. Уся територія оточена цегляним муром з вежами по кутах. Усередині територія між храмами й іншими будівлями оформлена як сад з фонтаном, капличкою та пам’ятником Володимиру Великому. Найдавнішу частину монастиря, яку з 1991 прикрашає сад з теплицями, відділяє другий мур.

На світлині добре видно купчасті хмари хорошої погоди серпневого дня, коли зроблене фото, і рівнинний характер місцевості, характерний для цієї частини Волині.

Авторка фотографії — Катерина Байдужа (SvartKat). Фото поширюється на умовах ліцензії CC BY-SA-4.0, що означає, що його можна використовувати майже з будь-якою метою за умови вказання автора, і збереження ліцензії. Опис комплексу монастиря взято зі статті Monaster Zaśnięcia Matki Bożej w Zimnem польськомовної Вікіпедії (CC BY-SA 3.0, список авторів на сторінці історії статті), у ній Ви можете дізнатися про цю пам’ятку більше.

Поділіться з друзями:

Миколаївська область: найкраще фото пам’ятки 2015

Римсько-католицький костьол, Миколаїв. Автор фото — Маргарита Повх (Yara shark)

Римсько-католицький костьол, Миколаїв. Автор фото — Маргарита Повх (Yara shark), ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою світлиною Миколаївської області на конкурсі 2015 року журі обрало ось це фото Римо-католицького костьолу.

Костел святого Йосипа — діючий храм у Миколаєві. Церква була побудована в еклектичному стилі (з характерними елементами неороманськихі неоготичних будов) за проектом одеського архітектора Владислава Домбровського і завершена у 1895 році.

Вона споруджена з червоної цегли в плані хреста. Фасад було прикрашено кам’яними архітектурними деталями, дві вежі, увінчані конусними дахами, збудовані в такому ж еклектичному стилі. Вікна, прикрашені вітражами, були виготовлені в Німеччині, бічні каплиці та вівтарну частину прикрашали фрески Антонія Стшалецького, встановлений орган німецького виробництва.

Авторка фотографії — Маргарита Повх (Yara shark). Фото поширюється під ліцензією CC-BY-SA-4.0, яка є, по суті, дозволом на будь-яке його використання за умови вказання автора й назви ліцензії. Більше про споруду див. у Вікіпедії.

Поділіться з друзями:

Найкраще фото Криму на конкурсі пам’яток 2015

Комплекс Успенського печерного монастиря (АР Крим, Бахчисарай). Автор фото — Moahim, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Комплекс Успенського печерного монастиря (АР Крим, Бахчисарай). Автор фото — Moahim, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Отже, по Автономній Республіці Крим у конкурсі «Вікі любить пам’ятки» перемагає світлина Успенського печерного монастиря, зроблена в травні 2011-го і завантажена у 2015-му.

Успенський печерний монастир розташований поблизу Бахчисарая, на шляху від останнього до печерного міста Чуфут-Кале. Монастир розташований на західному схилі балки Майрум-дере, на вертикальній кам’яній стіні. Це пам’ятка архітектури та археології національного значення.

Один з найвідоміших печерних монастирів виник у кінці VIII ст. Точна дата виникнення монастиря невідома, але восьмим століттям датують Успенську церкву — першу будівлю. За своє довге життя він не раз спорожнів і відновився знову. Зрештою, як і багато інших пам’яток. Коли дивишся на цих старовинних феніксів, що відроджуються попри все, не може не виникнути відчуття глибокої поваги. Тому то й важливо допомагати пам’яткам жити далі.

Автор фотографії-переможця — Максим Присяжнюк (Moahim). Світлина вільноліцензована під ліцензією CC-BY-SA-4.0, тобто її можна використовувати в будь-яких цілях із обов’язковим вказанням автора і назви ліцензії.

Поділіться з друзями:

Оголошення церемонії нагородження переможців 2015

Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» 2015 року скоро відшумить, ми оголосимо усіх-усіх переможців — і треба ж буде їх нагородити! Хтось уже про це чув, а хто ні — записуйте:

Церемонія нагородження переможців Вікі любить пам’ятки 2015 відбудеться у суботу 21 листопада об 11:30 у Великій лаврській дзвіниці Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Запрошуємо учасників конкурсу, членів журі, партнерів та усіх зацікавлених охороною пам’яток в Україні.

У дзвіниці ми вже нагороджували, якщо пам’ятаєте, переможців цьогорічного сестринського конкурсу Вікі любить Землю.

У залі дзвіниці відбудеться власне церемонія нагородження перемоців і буде відкрито виставку топ-10 фотографій обох конкурсів минулого і цього року — разом 40 картин. Побачите фото, що склали десятку переможців 2015 року, тож приходьте обов’язково.

Важливо й інше: після офіційної частини заходу відбудеться неформальна зустріч за чаєм-кавою. Ми попросимо присутніх перейти у конференц-зал — і поспілкуватися.

«Вікі любить пам’ятки» відбувся уже чотири рази, зрозуміло, що конкурс має видозмінитися на наступний рік, аби досягти своєї головної цілі — зібрати фотографії усіх пам’яток. Ми втілювали якісь свої задумки, як заохотити учасників робити фотографії менш популярних пам’яток, як полегшити роботу журі, як підвищити рівень об’єктивності — і ми завжди беремо до уваги думку наших фотографів, суддів і партнерів. Зараз ми як ніколи прагнемо отримати ваші відгуки, ідеї, пропозиції, щоб наступний конкурс задовольнив усіх.

Ми спробували ввести коефіцієнт, який би давав перевагу новосфотографованим пам’яткам — можливо, треба зробити його більшим. Треба тримати баланс між великою кількістю фотографій і їх високою якістю — але як? Якщо відокремити, скажімо, Львів від Львівської області при рахуванні й оцінці — так буде краще? І як зберегти Крим цілком українським — у межах конкурсу?

Оскільки Wiki Loves Monuments — проект міжнародний, то ми можемо врахувати досвід інших країн-учасниць, а можемо, навпаки, запропонувати те, що покращить конкурс не лише у нас, а й і в них.

Будемо раді бачити у суботу 21 листопада в Лаврі усіх зацікавлених у тому, щоб підняти конкурс на новий рівень: переможців і учасників, цьогорічних і минулих, членів журі і тих, хто хотів би в ньому бути, тих, хто може допомогти, і тих, хто знає людей, які допоможуть.

Приходьте! Чекаємо на вас 🙂

рамка

Яке ж фото стане переможцем конкурсу? Відомо, що це один з обласних переможців. Можна робити ставки 🙂

Поділіться з друзями:

Найкраща світлина Хмельницької області у конкурсі 2015

Фортеця, комплекс пам'яток архітектури національного значення (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський). Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Фортеця, комплекс пам’яток архітектури національного значення (Хмельницька область, Кам’янець-Подільський). Автор фото — Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Отже, найкращою фотографією по Хмельницькій області на конкурсі «Вікі любить пам’ятки» 2015 року став знімок Кам’янець-Подільської фортеці.

Кам’янець-Подільська фортеця відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам’янця, але якби фотоапарати і «Вікі любить пам’ятки» існували вже відтоді, то і своїми фоторепродукціями вона була б відома теж 😀 У нашому блозі був якось був допис Кам’янець-Подільська фортеця на всі випадки життя, де зібрано фото усіх пір року і часу доби.

Якщо пропустили допис про руйнування пам’яток у Кам’янці-Подільському, то перегляньте і його теж — бо крім позитивних речей на фотографіях помітно і те, що з часом ця пам’ятка молодшою аж ніяк не робиться.

Автор цьогорічної переможної світлини — Сергій Криниця (Haidamac), і це вже не перша область конкурсу, де його фото займають перше місце.

Минулого року на Хмельниччині також перемогло фото Кам’янець-Подільської фортеці, тоді його зробила Анастасія Сак.

Усі світлини можна вільно використовувати за умови вказання автора і назви ліцензії.

Поділіться з друзями:

Найкраще фото Луганщини

Будинок народної школи, в якій працював Б. Д. Грінченко, © Микита Перегрим, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок народної школи, в якій працював Б. Д. Грінченко (смт Михайлівка Перевальського району). © Микита Перегрим, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою світлиною Луганщини стала фотографія будинку народної школи, у якій працював Борис Грінченко, в Михайлівці Перевальського району. Автор — Микита Перегрим.

Народна школа в Олексіївці (тоді в межах Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії) була відкрита в 1879 році. Школа збудована на кошти мецената Олексія Алчевського, за сприяння його дружини Христини Данилівни.

З 1887 по 1894 роки тут працював учителем український письменник, публіцист, мовознавець і етнограф Борис Дмитрович Грінченко.

За радянських часів Олексіївка ввійшла до складу сусідньої Михайлівки, яка сьогодні належить до Перевальського району Луганської області.

У 1988 році в будівлі школи відкрито меморіально-літературний музей Бориса Грінченка,  на будівлі відкрито меморіальну дошку, а у дворі школи встановлено пам’ятник письменнику. У 1992 році музей отримав статус народного.

У лютому 2009 року меморіальний комплекс (будинок народної школи і пам’ятник)  був занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України місцевого значення. А вже у вересні того ж року комплекс занесено до реєстру за категорією національного значення.

16 листопада — 15 грудня 2015 року в розділі Вікіпедії українською мовою триває Місяць Луганщини. Долучайтеся!

Поділіться з друзями: