Україна перебуває в стані неоголошеної війни, яка щодня відбирає життя. І поки матері моляться за відведення загрози від життя своїх дітей, «Вікімедіа Україна» вчергове починає проект «Вікі любить пам’ятки».
«Які пам’ятки?» – скажете ви. «Хіба ж зараз до пам’яток…». Погоджуємось: не (очевидно) актуально. То навіщо ми це робимо?
Ми команда волонтерів: не отримуємо зарплати за роботу, не відпрацьовуємо гранти. Ми почали свою роботу ще декілька років тому і продовжуємо сьогодні робити те, у що вірили раніше і віримо зараз. А ми віримо, що знання можуть зробити людей сильнішими, а світ – кращим. Ми також віримо, що культура та історія роблять нас тими, хто ми є сьогодні і ким будемо завтра. Ми хочемо зібрати весь спадок знань людства і зробити його доступним для кожного. Цього не можна зробити за один день, «колись» («коли закінчиться війна», «коли будуть гроші», «коли підніметься економіка» чи настане світле майбутнє).
«За один день» можна лише руйнувати. І війна – найзручніший для цього час. Тому що люди думають про теперішнє і найближче майбутнє, хвилюються про життя своїх близьких і сподіваються на якомога менші втрати. Усе, що було і що буде – здається таким далеким.
Але це не так. Не зовсім так.
В українській вікіспільноті немає маргіналів: її члени активно виявляють свою громадянську позицію, але ви не прочитаєте про це тут. «Вікімедіа Україна» як організація поширює вільні знання.
Ми збираємо фотографії пам’яток та інформацію про них, щоб передати людям, і не кажемо, що це дуже велика справа. Але велике будується з малих пазликів, а те, що ми називаємо пам’ятками – спадок і пам’ять наших предків. Цю пам’ять ми збережемо сьогодні і передамо його наступним поколінням заради нашого «завтра». І війна закінчиться – а люди житимуть і творитимуть вічно.
Римо-католицький костел Пречистого Серця Ісуса у Чернівцях. Автор: Юлія Шкварчук. CC BY-SA 3.0
P. S. Тому прогляньте списки і підготуйте ваші фотографії – фотоконкурс стартує 15 вересня. Ми також писатимемо разом статті про пам’ятки – але про це згодом.
